Ухвала

від 02.10.2018 по справі 0740/751/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

02 жовтня 2018 рокум. Ужгород№ 0740/751/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання - Данча М.І.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представник відповідача - Белень І.М.,

треті особи - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Верхньобистрянської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 жовтня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали, повний текст ухвали складено 05 жовтня 2018 року.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Верхньобистрянської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області (далі - відповідач, Верхньобистрянська сільська рада), якою просить: 1) Визнати протиправним та скасувати рішення XV сесії VI скликання Верхньобистрянської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 18 листопада 2012 року № 17 "Про виділення дороги до питної води" та рішення ІХ сесії VII скликання Верхньобистрянської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 04 листопада 2016 року № 88 ""Про виділення та затвердження дороги до земельної ділянки ОСОБА_5."; 2) Зобов'язати Верхньобистрянську сільську раду Міжгірського району Закарпатської області не чинити перешкод у розробленні та погодженні проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2428 га, розташованої в АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на підставі рішення ХХХ сесії VI скликання Верхньобистрянської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 17 травня 2015 року № 3 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 Вказаний будинок розміщений на земельній ділянці площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка була передана позивачу сільською радою у постійне користування. Рішеннями Верхньобистрянської сільської ради від 18 листопада 2012 року № 17 "Про виділення дороги до питної води" та від 04 листопада 2016 року № 88 "Про виділення та затвердження дороги до земельної ділянки ОСОБА_5.", громадянкам ОСОБА_4 та ОСОБА_5, виділено дорогу шириною 2 метри, що межує з його земельною ділянкою. Позивач вважає, що вказаними рішеннями відповідач порушив його права як землекористувача та фактично прийняв рішення про вилучення з його користування частини земельної ділянки площею 0,0103 га, всупереч вимог чинного законодавства. Крім того, відповідач відмовляється погоджувати межі земельної ділянки, згідно розробленого позивачем проекту землеустрою та затверджувати такий проект.

Ухвалою від 29 серпня 2018 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в залученні ОСОБА_6 -відмовлено.

Протокольною ухвалою від 02 жовтня 2018 року відмовлено у залученні до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_7 та ОСОБА_8, оскільки у відповідності до вимог статті 49 Кодексу адміністративного судочинства треті особи можуть вступити у справу до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві та просили їх задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, в зв'язку з тим, що приймаючи рішення про виділення дороги до криниці з питною водою сільська рада враховувала виключно інтереси громадян, в яких в колодязях відсутня питна вода. Позивач не звертався до сільської ради із затвердженням проекту землеустрою та з його земельної ділянки не вилучалася ніяка дорога.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на правомірність оскаржених рішень. У зв'язку з чим, просить суд відмовити в його задоволенні з мотивів, що викладені у відзиві на позовну заяву. Крім того, пояснив, що спірна пішохідна дорога знаходиться на землях загального користування, що належать сільській раді.

Треті особи в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку про закриття провадження в справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, та розташований на земельній ділянці орієнтовною площею до 0,25 га.

Рішенням Верхньобистрянської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 18 листопада 2012 року № 17 за заявою ОСОБА_4 виділено дорогу до криниці з питною водою в урочищі "Долинки" шириною 2 метри.

Відповідно до рішення Верхньобистрянської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 04 листопада 2016 року № 88 "Про виділення та затвердження дороги до земельної ділянки ОСОБА_5." виділено та затверджено дорогу до земельної ділянки в ур. "Долинки" (вул. Зарічна) шириною 2 метра, що межує з земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_9

Рішенням Верхньобистрянської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 17 травня 2015 року № 3 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок" надано ОСОБА_1, мешканцю АДРЕСА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, орієнтовною площею 0,2500 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1

На замовлення позивача виготовлено технічну документацію на вказану земельну ділянку, згідно якої суміжними земельними ділянками є землі ОСОБА_10, землі ОСОБА_8 землі загального користування (пішохідна дорога), землі загального користування (дорога).

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони , за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень .

Згідно з положеннями п.1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08 травня 2018 року у справі № 820/4089/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, при визначенні предметної юрисдикції потрібно виходити із суті прав та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Як вбачається зі змісту позовних вимог позивач оскаржує рішення Верхньобистрянської сільської ради від 18 листопада 2012 року № 17 "Про виділення дороги до питної води" та рішення від 04 листопада 2016 року № 88 "Про виділення та затвердження дороги до земельної ділянки ОСОБА_5.".

Оскаржуючи вказані рішення Верхньобистрянської сільської ради про виділення дороги до земельної ділянки, що межує з його земельною ділянкою, позивач посилається на те, що на підставі вказаних рішень зменшується на 0,0103 площа земельної ділянки, якою він користується та яку має намір отримати у власність.

Крім того, позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що Верхньобистрянська сільська рада відмовилася погоджувати йому межі земельної ділянки та підписувати документи з проекту землеустрою, що мало наслідком зупинення процедури розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки.

Як вже встановлено судом та підтверджується виготовленою на замовлення позивача технічною документацією, суміжними земельними ділянками є землі ОСОБА_10, землі ОСОБА_8, землі загального користування (пішохідна дорога), землі загального користування (дорога).

Відносини, пов'язані з набуттям громадянами прав на землю та розробленням технічної документації для цього, врегульовані Земельним Кодексом України та Законом України "Про землеустрій".

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (ч.3 ст. 78 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до статті 198 Земельного кодексу України кадастрова зйомка, як комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок, включає в себе, зокрема погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Згідно зі статтею 55 Закону України Про землеустрій встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 80 ЗК України встановлено, що самостійними суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.

Тобто ст. 80 ЗК України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.

Таким чином, органи державної влади та органи місцевого самоврядування приймають рішення при розпорядженні землями державної чи комунальної власності.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржені рішення Верхньобистрянська сільська рада діяла не на виконання владних управлінських функцій, а на реалізацію прав власника земельної ділянки.

Відтак, незважаючи на пред'явлення позивачем позову про скасування рішень Верхньобистрянської сільської ради предметом спору у даній справі є захист його права користування земельною ділянкою, порушеного, на його думку Верхньобистрянською сільською радою, шляхом прийняття оскаржених рішень та відмовою відповідача як власника суміжної земельної ділянки погоджувати межі земельної ділянки та підписувати документи з проекту землеустрою.

Оскільки предметом вказаного позову є правильність формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, та оскільки відповідач як особа, що представляє територіальну громаду, є власником суміжної земельної ділянки, та в цих правовідносинах не здійснює стосовно позивача жодних владних управлінських функцій, суд приходить висновку, що спір носить приватно правовий характер та повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

На виконання зазначених положень, суд роз'яснює позивачеві, що оскільки юрисдикція адміністративного суду, незважаючи на суб'єктний склад з участю органу місцевого самоврядування не поширюється предметно на правовідносини в даній справі, то даний спір має вирішуватися у порядку цивільного судочинства Міжгірським районним судом Закарпатської області.

Керуючись ст.ст. 19, 238, 248, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Верхньобистрянської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області (Закарпатська область, Міжгірський район, с. Верхній Бистрий, вул. Гагаріна, буд. 72, код ЄДРПОУ 22113070), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 (АДРЕСА_2), ОСОБА_5 (АДРЕСА_3) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяН.Д. Маєцька