Рішення

від 03.10.2018 по справі 1640/2447/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/2447/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

16 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про:

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо непроведення перерахунку державної пенсії за віком починаючи з 01 жовтня 2018 року з урахуванням частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у строки визначені частинами четвертою та п'ятою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

- стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області заподіяну матеріальну шкоду в сумі 46055,05 грн та немайнову (моральну) шкоду в сумі 154729,17 грн;

- стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області заподіяну матеріальну шкоду в сумі 46055,05 грн та немайнову (моральну) шкоду в сумі 154729,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 31 жовтня 1985 року позивач був призваний на дійсну строкову військову службу до лав збройних Сил колишнього СРСР. У період проходження дійсної строкової військової служби у складі військової частини 28684 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. 13 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Пирятинського сектору обслуговування громадян Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про проведення перерахунку пенсії на підставі ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, рішення, прийнятого за результатами розгляду його заяви, не отримав, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

10 вересня 2018 року до суду надійшов відзив головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на позовну заяву, згідно якого останній просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на безпідставність позовних вимог, оскільки рішенням Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 19 червня 2018 року №15 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії.

14 вересня 2018 року позивачем до суду подано відповідь на відзив, згідно якої останній просив задовольнити позовні вимоги повністю.

18 вересня 2018 року до суду надійшов відзив Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на позовну заяву, згідно якого останній просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на безпідставність позовних вимог, оскільки рішенням Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 13 липня 2018 №31 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії у зв'язку з недостатністю кількості підтверджуючих документів, а саме: відсутністю довідки військової частини, у складі якої позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, чи довідок архівної установи або інших первинних документів, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де позивач виконував роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

18 вересня 2019 року до суду надійшли заперечення головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на відповідь на відзив згідно яких останній просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що головне управління не є належним відповідачем по справі, оскільки не здійснює функції з призначення пенсій, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

20 вересня 2018 року позивачем до суду подано відповідь на відзив, згідно якої останній просив задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на рішення Верховного суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі №588/538/16-а, яким встановлено, що різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

25 вересня 2019 року до суду надійшли заперечення Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на відповідь на відзив згідно яких останній просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що розрахунки позивача щодо відшкодування завданої йому майнової шкоди не відповідають нормам Постанови КМУ №1210 від 23 листопада 2011 року. Стверджував, що позивач не надав суду доказів заподіяння відповідачем йому моральних чи фізичних страждань внаслідок непроведення перерахунку пенсії.

Відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто у порядку письмового провадження, у зв'язку з чим на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Позивач перебуває на обліку в Гребінківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком та додаткову пенсію по інвалідності ІІ групи, у зв'язку з захворюванням пов'язаним з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

14 березня 2018 року позивачем до Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України подано заяву про призначення/перерахунок пенсії у якій просив провести перерахунок пенсії з 01 жовтня 2017 року, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У зв'язку з неприйняттям відповідачем жодного рішення за результатами розгляду заяви, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Статтею 1 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон) встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Тобто, метою Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: - Чорнобильської катастрофи; - інших ядерних аварій та випробувань; - військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Статтею 59 Закону в редакції Закону України від 05.10.2006 р. N 231-V передбачалось, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Тобто, до внесення змін Законом України від 03.10.2017, № 2148-VIII частина третьої статті 59 Закону регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме, осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Законом України від 03.10.2017, № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" статтю 59 Закону викладено в такій редакції:

"Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".

Таким чином, виходячи із системного аналізу Закону суд приходить до висновку, що законодавець, вносячи зміни до частини третьої статті 59 Закону розширив перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аварій та випробувань та у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що положення частини третьої статті 59 Закону не можна застосовувати у відриві від інших положень Закону.

Так, частиною другою статті 59 Закону врегульовано порядок призначення пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та набули інвалідність, відповідно до якої цим особам за їх бажанням пенсії можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.

За замістом статті 10 Закону до осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС належать не тільки військовослужбовці, а враховуючи, що стаття 59 Закону регулює пенсії саме військовослужбовців логічним є висновок про те, що частина третя статті 59 Закону визначає порядок призначення пенсії серед інших особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, саме під час проходження дійсної строкової служби.

Таким чином, суд приходить до висновку, що для отримання пенсії за частиною третьою статті 59 Закону особі необхідно відповідати таким критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби ; 3) особа набула інвалідність внаслідок вищевказаної участі.

Судом встановлено, що рішеннями Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 19 червня 2018 року №19, від 13 липня 2018 року №31 ОСОБА_1 відмовлено в переході на пенсію відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв'язку з недостатністю кількістю підтверджуючих документів.

Підставою для прийняття вказаних рішеннь слугувала відсутність довідки військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, чи довідки установи, або інших первинних документів, в яких зазначено період, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Суд не погоджується з вказаним висновком Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у зв'язку з наступним. Згідно військового квитка, долучено до матеріалів справи відповідачем, на ім'я ОСОБА_3 останній проходив дійсну строкову військову службу у період з 31.10.1985 по 17.11.1987, а в період з 15.02.1987 по 19.03.1987 виконував службові обов'язки в 30-ти кілометровій зоні Чорнобильської АЕС м. Чорнобиль.

Отже, військовий квиток містить інформацію про період та населений пункт, де позивачем виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме: в період з 15.02.1987 по 19.03.1987 - м. Чорнобиль, в 30-ти кілометровій зоні Чорнобильської АЕС, роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виконувались позивачем під час проходження дійсної строкової військової служби.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої цієї статті, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки рішеннями Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 19 червня 2018 року №19, від 13 липня 2018 року №31 ОСОБА_1 відмовлено в переході на пенсію відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", належним способом захисту позивача суд визначає визнання протиправними та скасування рішень Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 19 червня 2018 року №19, від 13 липня 2018 року №31 та зобов'язання Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України повторно розглянути первісну заяву ОСОБА_1 про перехід на пенсію відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 14 березня 2018 року з урахуванням висновків суду.

Надаючи оцінку позовним вимогам про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області заподіяної матеріальної шкоди в сумі 46055,05 грн та немайнової (моральної) шкоди в сумі 154729,17 грн з кожного, суд виходить з наступного.

Так, статтею 56 Конституція України передбачено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини п'ятою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин .......... розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Враховуючи положення ч. 5 ст. 21 КАС України, суд відхиляє твердження відповідачів стосовно необхідності розгляду позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди в порядку цивільного судочинства.

Заподіяння майнової шкоди в загальному розмірі 92110,10 грн ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що у зв'язку з неприйняттям відповідачами рішення про переведення його на пенсію передбачену ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" йому заподіяно майнову шкоду в розмірі недоотриманої пенсії, яку позивач оцінює в 92110,10 грн.

Пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перерахунок призначеної пенсії у разі виникнення права на підвищення пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою про перехід на іншу пенсію 14 березня 2018 року, а тому з урахуванням положень частини четвертої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі переведення на пенсію передбачену ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" її виплата має проводиться з 01 березня 2018 року, а тому у суду відсутні підстави вважати, що відповідачі своїми рішеннями заподіяли ОСОБА_1 матеріальну шкоду.

В обґрунтування позовної вимоги про стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 посилається на те, що 15 березня 2011 року комісією обласного МСЕК №1 м. Полтава позивачу встановлено ІІ групу інвалідності по захворюванню, яке пов'язано з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції та визначено ступінь втрати професійної працездатності - 80 відсотків. На сьогоднішній день згідно висновків ДУ "Інститут Урології НАМАН України" ОСОБА_1 встановлено діагноз рак сечового міхура. У зв'язку з чим у листопаді 2017 року та лютому 2018 року він проходив оперативне лікування в ДУ "Інститут Урології НАМАН України", що призвело до значних матеріальних витрат. Посилався на наявність у нього значних грошових зобов'язань, перед третіми особами у зв'язку з вимушеними запозиченнями для лікування. А відтак вважає, що зволікання відповідачів з переведенням ОСОБА_1 на підвищену пенсію завдали йому моральних страждань, які оцінені останнім в 309458,35 грн.

Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до пунктів 3, 4, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною другою вказаної статті встановлено, що ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд зазначає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди внаслідок дій відповідачів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 37044, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927), Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (провулок Євгена Гребінки, 13, м. Гребінка, Полтавська область, 37400, код ЄДРПОУ 22534558) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 19 червня 2018 року №19 та від 13 липня 2018 року №31.

Зобов'язати Гребінківське об'єднане управління Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 березня 2018 року про перехід на пенсію відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Бойко