Рішення

від 01.10.2018 по справі 807/735/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2018 рокум. Ужгород№ 807/735/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іванчулинця Д.В.

при секретарі Костелей І.Ф.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Міськової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 88018, РНОКПП - НОМЕР_1) до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (вул. Загорська, буд. 2, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017, код ЄДРПОУ - 40384233), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача - Відкрите акціонерне товариство Завод залізобетонних виробів в особі голови комісії з припинення або ліквідатора Мемех Анатолія Георгійовича (вул. Гранітна, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 05515016), про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 243 КАС України в судовому засіданні 01 жовтня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 08 жовтня 2018 року у зв'язку із перебуванням головуючого на лікарняному.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Відкрите акціонерне товариство Завод залізобетонних виробів в особі голови комісії з припинення або ліквідатора Мемех Анатолія Георгійовича (далі - третя особа, ВАТ Завод залізобетонних виробів ), якою просить суд: 1) визнати бездіяльність Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області протиправною щодо невжиття заходів впливу на Відкрите акціонерне товариства Завод залізобетонних виробів (код ЄДРПОУ - 40384233), яке є правонаступником Заводу залізобетонних виробів в м. Ужгород, притягнення до відповідальності та стягнення щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) страхових внесків, що призвело до порушення права на пенсію за віком; 2) зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області зарахувати ОСОБА_1 страховий стаж з 20 травня 1988 року по 21 жовтня 2002 року на Заводі залізобетонних виробів м. Ужгород, правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство Завод залізобетонних виробів ; 3) визнати протиправним та скасувати рішення Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, прийняте у формі вкладки № 12 до протоколу № 26 від 16 травня 2018 року Про відмову у призначенні пенсії ; 4) зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 липня 2018 року відкрито провадження у даній адміністративній справі.

В підготовчому судовому засіданні 11 вересня 2018 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про виклик свідків а порядку ст. ст. 44, 92 КАС України, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивача та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві та у відповіді на відзив. Пояснили, що ОСОБА_1 після виповнення йому 13 лютого 1958 року 60-ти років звернувся до відповідача з метою призначення йому пенсії, на що отримав відмову з посиланням на ту обставину, що він не має права на призначення пенсії за віком, оскільки його страховий стаж становить 21 рік 3 місяці і 14 днів. Також він дізнався про те, що ВАТ Завод залізобетонних виробів , з яким ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах, не в повному обсязі здійснював сплату за нього страхових пенсійних внесків, а тому частина стажу позивача у даному товаристві відповідачем не врахована і він не може отримати пенсію за віком. Натомість, період роботи ОСОБА_1 з 20 травня 1988 року по 21 жовтня 2002 року на Заводі залізобетонних виробів в м. Ужгород, правонаступником якого є ВАТ Завод залізобетонних виробів , підтверджується довідкою № 22/2 від 22 лютого 2015 року, що видана головою ліквідаційної комісії товариства, а також трудовою книжкою позивача. Позивач вважає оспорюване рішення відповідача протиправним, оскільки обов'язок по сплаті страхових внесків покладається законом на страхувальника, а тому ОСОБА_1 не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність страхувальника щодо сплати страхових внесків. Вважає, що таке твердження ґрунтується на ст. 254 Кодексу Законів про працю України. Вважають, що обов'язок доказування та контроль за дотриманням сплати страхових внесків покладається на відповідача. Також додали, що про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізнався 16 травня 2018 року з відповіді, а тому вважають, що ОСОБА_1 строк звернення до суду не пропущено. На підставі вищенаведеного просили позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву. Зазначила, що підставою для призначення пенсії є виключно довідки про заробітну плату, видані підприємствами, установами, організаціями або трудовими архівами на підставі первинних документів. Відповідно до п. 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 27 грудня 2005 року, відповідачем 10 травня 2018 року проведено зустрічну перевірку у ВАТ Завод залізобетонних виробів , предметом якої була правильність довідок № 12/2 від 12 лютого 2018 року та № 22/2 від 22 лютого 2015 року про стаж роботи та нарахування заробітної плати для призначення пенсії ОСОБА_1 за період з 20 травня 1988 року по 21 жовтня 2002 року. За результатом проведеної перевірки було встановлено, що позивач працював на Ужгородському заводі залізобетонних виробів; за 1991 рік, 1992 рік, січень - лютий 1993 року розрахункові відомості для перевірки не надано; з вересня 1996 року по жовтень 2002 року розрахункові відомості для перевірки не надано. Встановлено, що довідка № 22/2 від 22 лютого 2015 року видана на підставі трудової книжки. Накази про підтвердження стажу роботи, про прийняття та звільнення працівника - для перевірки не надано. Довідка № 12/2 від 12 лютого 2018 року про нарахування заробітної плати перевірена частково, за 1991, 1992, січень - лютий 1993 року - розрахункові відомості для перевірки не надано. У підсумку встановлено, що страховий стаж позивача становить 21 рік 3 місяці 14 днів. Представник відповідача вважає, що посилання ОСОБА_1 на ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення , відповідно до якої єдиним документом для підтвердження стажу роботи є трудова книжка, - не нівелює положення Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , згідно якого заробітна плата за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід). Зазначає, що неможливість проведення відповідачем перевірки первинних документів та відсутність доступу до таких документів не пов'язано з волею позивача, однак, це не означає, що відповідач зобов'язаний при призначенні пенсії беззаперечно враховувати довідку про заробітну плату, яка не підтверджується жодними документами та містить сумнівні відомості. На підставі вищенаведеного просить у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, після виповнення йому 60-ти років, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до відповідача з метою призначення йому пенсії, надавши довідку № 22/2 від 22 лютого 2015 року щодо підтвердження періоду роботи на підприємстві з 20 травня 1988 року по 21 жовтня 2002 року, довідку № 12/2 від 12 лютого 2018 року щодо суми заробітної плати з розшифруванням.

По справі встановлено, що 10 травня 2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області проведено перевірку у ВАТ Завод залізобетонних виробів , предметом якої була правильність довідок № 12/2 від 12 лютого 2018 року та № 22/2 від 22 лютого 2015 року про стаж роботи та нарахування заробітної плати для призначення пенсії ОСОБА_1 за період з 20 травня 1988 року по 21 жовтня 2002 року. За результатом проведеної перевірки складено акт № 419 від 10 травня 2018 року, у якому зазначено, що позивач працював на Ужгородському заводі залізобетонних виробів; за 1991 рік, 1992 рік, січень - лютий 1993 року розрахункові відомості для перевірки не надано; з вересня 1996 року по жовтень 2002 року розрахункові відомості для перевірки не надано. Встановлено, що довідка № 22/2 від 22 лютого 2015 року видана на підставі трудової книжки. Накази про підтвердження стажу роботи, про прийняття та звільнення працівника - для перевірки не надано. Довідка № 12/2 від 12 лютого 2018 року про нарахування заробітної плати перевірена частково, за 1991, 1992, січень - лютий 1993 року - розрахункові відомості для перевірки не надано. У підсумку встановлено, що страховий стаж позивача становить 21 рік 3 місяці 14 днів.

На свою заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 16 травня 2018 року отримав відмову з посиланням на ту обставину, що він не має права на призначення пенсії за віком, оскільки його страховий стаж становить 21 рік 3 місяці і 14 днів, що також підтверджується вкладкою № 12 до протоколу № 26 від 16 травня 2018 року про відмову у призначенні пенсії.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем строк звернення до суду, визначений ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), - не пропущено, оскільки про те, що ВАТ Завод залізобетонних виробів , з яким ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах, не в повному обсязі здійснював сплату за нього страхових пенсійних внесків, а тому частина стажу позивача у даному товаристві відповідачем не врахована і він не може отримати пенсію за віком, - ОСОБА_1 стало відомо тільки з листа відповідача з вкладкою № 12 до протоколу № 26 від 16 травня 2018 року про відмову у призначенні пенсії.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ Про пенсійне забезпечення громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - підприємців та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру;

Відповідно до ст. 24 Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно ст. 20 Закону страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно вимог ст. 40 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно ст. 2 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових зборів до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів , затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 10 червня 1994 року № 5-5, Інструкції, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 06 вересня 1996 року № 11-1, ст. 1 Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування , - платниками зборів на пенсійне страхування є підприємства, установи та організації усіх форм власності, які також несуть відповідальність за своєчасну сплату страхових внесків. Сама застрахована особа не сплачує зборів та не несе відповідальності за несвоєчасну сплату страхових внесків підприємством, на якому вона працювала.

Згідно ч. ч. 5, 6 ст. 20 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду № 212/11/14-14 від 18 лютого 2014 року наявність заборгованості перед Пенсійним фондом України зі сплати страхових внесків не може бути підставою для відмови у здійсненні перерахунку (призначені) пенсії, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює за страхована особа. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. А застрахована особа не несе відповідальності за несвоєчасність сплати страхувальником страхових внесків; нарахованих із заробітної плати цієї особи. Цю відповідальність відповідно до вищезазначених норм закону несе тільки страхувальник (підприємство).

Всі місяці роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику, заробітну плату та утримало відповідні страхові внески з неї, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні.

Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.

Суд приходить до переконання, що внаслідок невиконання ВАТ Завод залізобетонних виробів , яке є правонаступником Заводу залізобетонних виробів в м. Ужгород, обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві з 20 травня 1988 року по 21 жовтня 2002 року.

Суд вважає, що ОСОБА_1 не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи з 20 травня 1988 року по 21 жовтня 2002 року до страхового стажу за порушення, вчинене ВАТ Завод залізобетонних виробів , яке є правонаступником Заводу залізобетонних виробів в м. Ужгород, оскільки згідно з Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що посилання відповідача на відсутність підстав для врахування отриманих ОСОБА_1 сум заробітної плати у зв'язку з несплатою підприємством страхових внесків, - є неправомірними, адже обов'язок щодо сплати страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

Частинами 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не підтвердив належними, допустимими та достатніми доказами правомірності своїх дій щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, а тому позов у цій частині слід задовольнити, визнавши таке рішення протиправним та скасувавши його.

Також суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача призначити йому пенсію за віком та зарахувати страховий стаж з 20 травня 1988 року по 21 жовтня 2002 року, - слід задовольнити.

Згідно з ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до ст. 83 Закону України Про пенсійне забезпечення пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: а) пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності: б) пенсії у разі втрати годувальника призначаються з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

Суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком - з дня досягнення пенсійного віку, тобто з 13 лютого 2018 року.

Разом з тим, суд приходить до переконання, що вимога позивача щодо визнання бездіяльності Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області протиправною щодо невжиття заходів впливу на Відкрите акціонерне товариства Завод залізобетонних виробів , яке є правонаступником Заводу залізобетонних виробів в м. Ужгород, притягнення до відповідальності та стягнення щодо ОСОБА_1 страхових внесків, що призвело до порушення права на пенсію за віком, - до задоволення не підлягає, беручи до уваги той факт, що предметом даного позову є зобов'язання призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням його страхового стажу з 20 травня 1988 року по 21 жовтня 2002 року.

Також суд констатує, що згідно Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, що затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України № 28-2 від 22 грудня 2014 року, - порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, - є правом, а не обов'язком відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що у визнанні бездіяльності Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області протиправною щодо невжиття заходів впливу на Відкрите акціонерне товариства Завод залізобетонних виробів , яке є правонаступником Заводу залізобетонних виробів в м. Ужгород, притягнення до відповідальності та стягнення щодо ОСОБА_1 страхових внесків, що призвело до порушення права на пенсію за віком, - слід відмовити.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 2114,40 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 241-246, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 88018, РНОКПП - НОМЕР_1) до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (вул. Загорська, буд. 2, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017, код ЄДРПОУ - 40384233), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача - Відкрите акціонерне товариство Завод залізобетонних виробів в особі голови комісії з припинення або ліквідатора Мемех Анатолія Георгійовича (вул. Гранітна, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 05515016), про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, прийняте у формі вкладки № 12 до протоколу № 26 від 16 травня 2018 року Про відмову у призначенні пенсії .

3. Зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (вул. Загорська, буд. 2, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017, код ЄДРПОУ - 40384233) зарахувати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 88018, РНОКПП - НОМЕР_1) страховий стаж з 20 травня 1988 року по 21 жовтня 2002 року на Заводі залізобетонних виробів м. Ужгород, правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство Завод залізобетонних виробів .

4. Зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (вул. Загорська, буд. 2, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017, код ЄДРПОУ - 40384233) призначити ОСОБА_1 пенсію за віком.

5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року).

СуддяД.В. Іванчулинець