Постанова

від 07.02.2019 по справі 807/735/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/2680/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Большакової О.О., Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання - Гнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року (головуючий суддя в суді першої інстанції Іванчулинець Д.В., м. Ужгород) у справі №807/735/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача - Відкрите акціонерне товариство Завод залізобетонних виробів в особі голови комісії з припинення або ліквідатора Мемех Анатолія Георгійовича про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

16 липня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача - Відкрите акціонерне товариство Завод залізобетонних виробів в особі голови комісії з припинення або ліквідатора Мемех Анатолія Георгійовича в якому просив визнати бездіяльність Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області протиправною щодо невжиття заходів впливу на Відкрите акціонерне товариства Завод залізобетонних виробів , яке є правонаступником Заводу залізобетонних виробів в м. Ужгород, притягнення до відповідальності та стягнення страхових внесків, що призвело до порушення права на пенсію за віком позивача; 2) зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області зарахувати страховий стаж з 20 травня 1988 року по 21 жовтня 2002 року на Заводі залізобетонних виробів м. Ужгород, правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство Завод залізобетонних виробів ; 3) визнати протиправним та скасувати рішення Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, прийняте у формі вкладки № 12 до протоколу № 26 від 16 травня 2018 року Про відмову у призначенні пенсії ; 4) зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області призначити позивачу пенсію за віком.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_1) до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (вул. Загорська, буд. 2, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017, код ЄДРПОУ - 40384233), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача - Відкрите акціонерне товариство Завод залізобетонних виробів в особі голови комісії з припинення або ліквідатора Мемех Анатолія Георгійовича (вул. Гранітна, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 05515016), про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, прийняте у формі вкладки № 12 до протоколу № 26 від 16 травня 2018 року Про відмову у призначенні пенсії .

Зобов'язано Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (вул. Загорська, буд. 2, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017, код ЄДРПОУ - 40384233) зарахувати ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_1) страховий стаж з 20 травня 1988 року по 21 жовтня 2002 року на Заводі залізобетонних виробів м. Ужгород, правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство Завод залізобетонних виробів .

Зобов'язано Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (вул. Загорська, буд. 2, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017, код ЄДРПОУ - 40384233) призначити ОСОБА_2 пенсію за віком.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апелянт свої вимоги мотивує тим, що відповідно до п. 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 27 грудня 2005 року, апелянтом 10 травня 2018 року проведено зустрічну перевірку у ВАТ Завод залізобетонних виробів , предметом якої була правильність довідок № 12/2 від 12 лютого 2018 року та № 22/2 від 22 лютого 2015 року про стаж роботи та нарахування заробітної плати для призначення пенсії позивачу за період з 20 травня 1988 року по 21 жовтня 2002 року. За результатом проведеної перевірки було встановлено, що позивач працював на Ужгородському заводі залізобетонних виробів; за 1991 рік, 1992 рік, січень - лютий 1993 року розрахункові відомості для перевірки не надано; з вересня 1996 року по жовтень 2002 року розрахункові відомості для перевірки не надано. Встановлено, що довідка № 22/2 від 22 лютого 2015 року видана на підставі трудової книжки. Накази про підтвердження стажу роботи, про прийняття та звільнення працівника - для перевірки не надано. Довідка № 12/2 від 12 лютого 2018 року про нарахування заробітної плати перевірена частково, за 1991, 1992, січень - лютий 1993 року - розрахункові відомості для перевірки не надано. У підсумку встановлено, що страховий стаж позивача становить 21 рік 3 місяці 14 днів. Також апелянт зазначає, що Законом №1058-IV пенсіонеру дійсно надано право на врахування при обчисленні розміру пенсії заробітну плату за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв, проте, обчислення розміру пенсії має здійснюватися на підставі довідок про заробітну плату, обов'язково підтверджених первинними документами.

Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01 березня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою призначення йому пенсії, надавши довідку № 22/2 від 22 лютого 2015 року щодо підтвердження періоду роботи на підприємстві з 20 травня 1988 року по 21 жовтня 2002 року, довідку № 12/2 від 12 лютого 2018 року щодо суми заробітної плати з розшифруванням.

10 травня 2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області проведено перевірку у ВАТ Завод залізобетонних виробів , предметом якої була правильність довідок № 12/2 від 12 лютого 2018 року та № 22/2 від 22 лютого 2015 року про стаж роботи та нарахування заробітної плати для призначення пенсії позивачу за період з 20 травня 1988 року по 21 жовтня 2002 року. За результатом проведеної перевірки складено акт № 419 від 10 травня 2018 року, у якому зазначено, що позивач працював на Ужгородському заводі залізобетонних виробів; за 1991 рік, 1992 рік, січень - лютий 1993 року розрахункові відомості для перевірки не надано; з вересня 1996 року по жовтень 2002 року розрахункові відомості для перевірки не надано. Встановлено, що довідка № 22/2 від 22 лютого 2015 року видана на підставі трудової книжки. Накази про підтвердження стажу роботи, про прийняття та звільнення працівника - для перевірки не надано. Довідка № 12/2 від 12 лютого 2018 року про нарахування заробітної плати перевірена частково, за 1991, 1992, січень - лютий 1993 року - розрахункові відомості для перевірки не надано. У підсумку встановлено, що страховий стаж позивача становить 21 рік 3 місяці 14 днів.

16 травня 2018 року позивач отримав відмову у призначенні пенсії з посиланням на ту обставину, що він не має права на призначення пенсії за віком, оскільки його страховий стаж становить 21 рік 3 місяці і 14 днів, що також підтверджується вкладкою № 12 до протоколу № 26 від 16 травня 2018 року про відмову у призначенні пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ Про пенсійне забезпечення громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - підприємців та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру;

Відповідно до ст. 24 Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно ст. 20 Закону страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно вимог ст. 40 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно ст. 2 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових зборів до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів , затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 10 червня 1994 року № 5-5, Інструкції, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 06 вересня 1996 року № 11-1, ст. 1 Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування , - платниками зборів на пенсійне страхування є підприємства, установи та організації усіх форм власності, які також несуть відповідальність за своєчасну сплату страхових внесків. Сама застрахована особа не сплачує зборів та не несе відповідальності за несвоєчасну сплату страхових внесків підприємством, на якому вона працювала.

Згідно ч. ч. 5, 6 ст. 20 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

Всі місяці роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику, заробітну плату та утримало відповідні страхові внески з неї, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні.

Проаналізувавши вказані норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що внаслідок невиконання ВАТ Завод залізобетонних виробів , яке є правонаступником Заводу залізобетонних виробів в м. Ужгород, обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві з 20 травня 1988 року по 21 жовтня 2002 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи з 20 травня 1988 року по 21 жовтня 2002 року до страхового стажу за порушення, вчинене ВАТ Завод залізобетонних виробів , яке є правонаступником Заводу залізобетонних виробів в м. Ужгород, оскільки згідно з Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не підтвердив належними, допустимими та достатніми доказами правомірності своїх дій щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком.

Відповідно до ст. 83 Закону України Про пенсійне забезпечення пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: а) пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності: б) пенсії у разі втрати годувальника призначаються з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком - з дня досягнення пенсійного віку, тобто з 13 лютого 2018 року.

Взявши до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки суду є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229 ч. 4, 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року у справі №807/735/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. Я. Макарик судді О. О. Большакова І. В. Глушко Повний текст постанови складений 18 грудня 2019 року.