Рішення

від 27.09.2018 по справі 1640/2608/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/2608/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Крутько О.В.,

представника позивача - Храпач О.С.,

представника відповідача - Касумова О.О.,

представника третьої особи - Колєснік Я.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа: Полтавська обласна рада про визнання протиправними дії та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

26 липня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа: Полтавська обласна рада, про визнання протиправними дії та бездіяльність щодо ненадання згоди з рішенням про надання гірничого віддводу та зобов'язання надати документ про згоду з рішенням про надання гірничого віддводу на території Плехівського родовища суглинків Оржицького району Полтавської області.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач звернувся до відповідача з проханням надати згоду з рішенням про надання гірничого відводу з огляду на те, що земельна ділянка знаходиться у державній власності. Однак, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області не надало ні згоди з рішенням про надання гірничого відводу, ні обґрунтованої відмови, що порушує право позивача на отримання гірничого відводу та користування надрами, а також на здійснення підприємницької діяльності.

10 серпня 2018 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи Полтавської обласної ради /а.с. 29-31/, у яких представник третьої особи просить стосовно позовних вимог ухвалити законне та обґрунтоване рішення на підставі повного та всебічного дослідження матеріалів справи. Зазначає, що згідно з приписами законодавства України до проектів гірничих відводів додається, серед іншого, документ про згоду власника або землекористувача з рішенням про надання гірничого відводу. Підставами повернення позивачу документів щодо надання гірничого відводу для розробки Плехівського родовища суглинків Оржицького району Полтавської області стало недотримання вимог пункту 23 Положення про порядок надання гірничих відводів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №59.

22 серпня 2018 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву /а.с. 37-39/, у якому представник відповідача просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, посилаючись на те, що порушене позивачем у звернення питання не відновиться до повноважень Головного управління, оскільки відповідач реалізує покладені на нього повноваження згідно частини 4 статті 122 Земельного кодексу України по передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у відповідності до вимог Земельного кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи у судовому засіданні при вирішенні справи покладався на розсуд суду.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Судом встановлено, що ТОВ "ТЦЗ" зареєстроване як юридична особа 29.04.2002, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копії якого наявна у матеріалах справи /а.с. 9-10/.

Державною службою геології та надр України на підставі наказу від 12.03.2015 №47 видано ТОВ "ТЦЗ" спеціальний дозвіл на користування надрами, реєстраційний номер 6053, мета користування надрами: видобування суглинків, придатних для виробництва цегли керамічної цегли, назва родовища: Плехівське родовище /а.с. 14/.

23.11.2017 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою (вх. №19-17383/0/1-17 від 26.12.2017), про надання погодження гірничого відводу на Плехівське родовище суглинків в Оржицькому районі Полтавської області /а.с. 40/.

За результатами розгляду вказаного звернення Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області надіслано позивачу лист від 24.01.2018 №561/0/26-18, яким останнього повідомлено, що порушене у зверненні питання не відноситься до повноважень Головного управління /а.с. 41-42/.

Не погодившись з такою відповіддю Головного управління Держземагенства у Полтавській області, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1-3 статті 17 Кодексу України про надра гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. Користування надрами за межами гірничого відводу забороняється. Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, будівництва і експлуатації підземних споруд та інших цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, надаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами і підлягають реєстрації в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Частиною 4 статті 17 Кодексу України про надра передбачено, що порядок надання гірничих відводів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання гірничих відводів (частини надр) користувачам на території України для розробки родовищ твердих, рідких та газоподібних корисних копалин, а також будівництва і експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі на континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні встановлює Положення про надання гірничих відводів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №59 /надалі - Положення/.

Відповідно до пункту 23 цього Положення для одержання гірничого відводу підприємство чи громадянин залежно від виду родовища корисних копалин подає заявку місцевому органу державного гірничого нагляду або Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській чи Севастопольській міській Раді народних депутатів. Заявка включає в себе : заяву, в якій зазначаються найменування підприємства чи відомості про громадянина, що мають намір одержати гірничий відвід, місцезнаходження гірничого відводу та мета, для якої він одержується; проект гірничого відводу у двох примірниках, складений відповідно до додатка N 2 . Інвестори, з якими укладено угоду про розподіл продукції, подають до заяви зазначену угоду.

За приписами пункту 6 Додатка N 2 до Положення про порядок надання гірничих відводів з урахуванням мети використання надр до проекту гірничого відводу додаються : копія спеціального дозволу на користування ділянкою надр; копія протоколу про затвердження проекту розробки родовища; витяг з протоколу засідання ДКЗ щодо оцінки запасів корисних копалин, їх кількості по об'єктах; висновок науково-дослідної організації стосовно технічної неможливості знешкодження та утилізації шкідливих речовин, відходів виробництва та стічних вод, а також сумісності шкідливих речовин, відходів виробництва або стічних вод з породами, що їх містять, та пластовими водами горизонтів, де планується їх поховання або скидання; стосовно придатності відпрацьованих гірничих виробок для використання в цілях, передбачених проектом; документ про згоду землевласника або землекористувача з рішенням про надання гірничого відводу.

Пунктами "є-1", "ж" статті 15-1 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом , вирішення інших питань, визначених законами України та покладених на нього актами Президента України.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є : а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності .

Частинами 1, 2 статті 84 Земельного кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом .

Частиною 5 статті 84 Земельного кодексу України передбачено, що держава набуває права власності на землю у разі: а) відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; б) придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; в) прийняття спадщини; г) передачі у власність державі земельних ділянок комунальної власності територіальними громадами; ґ) конфіскації земельної ділянки.

Згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з частиною 8 статті 122 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Частиною 1 статті 127 Земельного кодексу України передбачено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з пунктом 7 зазначеного Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, Головне управління Держгеокадастру в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Підпунктом 13 пункту 4 вказаного Положення Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Отже, саме до повноважень Головного управління відноситься розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Таким чином, у даному випадку право державної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території Плехівської сільської ради Оржицького району Полтавської області, та перебувають у державній власності, реалізується державою саме через Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, оскільки держава реалізує своє право власності на земельні ділянки не безпосередньо, а через відповідні органи державної влади, а отже саме до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області відноситься вирішення питання про надання або про відмову у наданні Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ" згоди з рішенням про надання гірничого відводу на Плехівське родовище суглинків.

Як встановлено судом вище, 23.11.2017 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з проханням надати погодження гірничого відводу на Плехівське родовище суглинків в Оржицькому районі Полтавської області.

Однак, листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 24.01.2018 №561/0/26-18 "Про розгляд заяви" позивача повідомлено, що порушене у зверненні питання не відноситься до повноважень Головного управління /а.с. 41-42/.

Зміст вказаного листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області свідчить про те, що відповідачем не вирішено заяву позивача від 23.11.2017 (вх. №19-17383/0/1-17 від 26.12.2017), чим порушено приписи статей 80, 84 Земельного кодексу України та вимоги Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333.

За таких обставин суд приходить висновку, що у даному випадку мала місце протиправна бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яка полягає у не вирішенні питання про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ" згоди з рішенням про надання гірничого відводу згідно заяви від 26.12.2017 № 19-17383/0/1-17.

Враховуючи вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо не вирішення питання про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ" згоди з рішенням про надання гірничого відводу згідно заяви від 26.12.2017 року № 19-17383/0/1-17 та зобов'язати Головне управління Держгоекадастру у Полтавській області розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ" від 26.12.2017 року № 19-17383/0/1-17 про надання згоди з рішенням про надання гірничого відводу на території Плехівського родовища суглинків Оржицького району Полтавської області з урахуванням висновків суду.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надати Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ" згоду з рішенням про надання гірничого віддводу на території Плехівського родовища суглинків Оржицького району Полтавської області, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд зазначає, що дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, позовна вимога про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надати Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ" згоду з рішенням про надання гірничого віддводу на території Плехівського родовища суглинків Оржицького району Полтавської області є такою, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства та задоволенню не підлягає.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1762 грн., що підтверджується квитанцією №ПН1336074 від 26.07.2018 /а.с. 4/.

З огляду на вищевикладене, оскільки адміністративний позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (ідентифікаційний код 39767930, вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ" (с. Тарасівка, Оржицький район, Полтавська область, 37700, код ЄДРПОУ 31707344) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 881 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ" (с. Тарасівка, Оржицький район, Полтавська область, 37700, код ЄДРПОУ 31707344) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36038, код ЄДРПОУ 39767930), третя особа: Полтавська обласна рада (вул. Соборності, 45, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 22530614) про визнання протиправними дії та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо не вирішення питання про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ" згоди з рішенням про надання гірничого відводу згідно заяви від 26.12.2017 року № 19-17383/0/1-17.

Зобов'язати Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ" від 26.12.2017 року № 19-17383/0/1-17 про надання згоди з рішенням про надання гірничого відводу на території Плехівського родовища суглинків Оржицького району Полтавської області з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36038, код ЄДРПОУ 39767930) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ" (с. Тарасівка, Оржицький район, Полтавська область, 37700, код ЄДРПОУ 31707344) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 881 грн. (вісімсот вісімдесят одна гривня).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08 жовтня 2018 року.

Суддя А.Б. Головко