Рішення

від 03.10.2018 по справі 904/3032/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2018м. ДніпроСправа № 904/3032/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е. за участю секретаря судового засідання Сироти М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИАМАТ", м. Бахмут Донецької області

до Приватного акціонерного товариства "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м. Кривий Ріг

про стягнення трьох відсотків річних та пені за порушення строків оплати в сумі 423 436,31 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю №б/н від 02.01.2018;

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю №14/11298 від 12.12.2017.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТИАМАТ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" про стягнення трьох відсотків річних та пені за порушення строків оплати в сумі 423 436,31 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору підряду № 160-35 від 01.01.2016, в частині розрахунків за виконані роботи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 25.07.2018.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2018 відкладено підготовче судове засідання 15.08.2018.

13.08.2018 від відповідача надійшов відзив на позов.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2018 відкладено підготовче судове засідання на 06.09.2018.

20.08.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2018 закрито підготовче провадження та справу призначено по суті на 03.10.2018.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судому засіданні просив суд га підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України, зменшити розмір пені на 90 % до 38 526,14 грн.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 03.10.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2016 між відповідачем (замовник) та позивачем (підрядник) укладений Договір підряду № 160-35 (далі - Договір), за умов п.1.1. якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах даного Договору роботи по відновленню МЦ, перелік якого здійснюється у відповідних Додатках (Специфікаціях) на відновлення МЦ (далі - Специфікація), які є невід'ємною частиною даного Договору. Роботи виконуються на території підрядника.

Згідно з п. 1.2. Договору замовник зобов'язується надати підряднику МЦ для виконання робіт, прийняти та оплатити виконані роботи в порядку і строки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору оплата замовником виконаних робіт здійснюється поетапно, протягом строку вказаного в кожній Специфікації до Договору окремо, від дати підписання сторонами актів виконаних робіт, на підставі наданих підрядником рахунків та податкових накладних в облік.

Таким чином, протягом строку дії Договору сторони оформили та підписали вісім Специфікацій. Позивач, дотримуючись всіх передбачених Договором вимог, належним чином виконав відновлення (ремонт) всіх отриманих від відповідача МЦ та повернення їх відповідачу.

Проте відповідач свої зобов'язання за Договором виконував неналежним чином та несвоєчасно (з порушенням встановлених відповідними Специфікаціями строків оплати) сплачував позивачу вартість виконаних за Договором робіт з відновлення МЦ, що і стало підставою для звернення позивача за захистом його порушеного права.

Відповідач у відзиві на позов зазначає наступне.

Підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду стало неналежне виконання з боку відповідача умов укладеного договору підряду № 160-35 від 01.01.2016 в частині своєчасної оплати за виконані роботи з відновлення матеріальних цінностей.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в зв'язку з неналежним чином виконанням договірних зобов'язань з боку відповідача, він керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України та 10.2 договору підряду нарахував три відсотки річних у розмірі 38 174,87 грн. та 385 261,44 грн. відповідно.

Відповідач звертає увагу суду, що на момент звернення позивачем до суду, відповідач повністю погасив суму основного боргу за договором підряду № 160-35 від 01.01.2016, що вбачається з доданих до позову документів, наданих позивачем.

Таким чином, на думку відповідача неврегульованим залишається питання щодо стягнення пені та 3 % річних в сумі 423 436,31 грн. та судового збору в сумі 6351,55 грн.

Також відповідач стверджує, що нарахування неустойки у розмірі 385 261,44 грн., яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати (ч. 3 ст. 509, ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України).

Тобто, в даному випадку наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, неустойка перетворюється на несправедливо надмірний тягар для відповідача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків з боку позивача.

З урахуванням вищевикладеного відповідач просить суд зменшити розмір пені на 90 % до 38 526,14 грн.

Позивач у відповіді на відзив, вказує на те, що фактично наданий відповідачем відзив на позовну заяву зводиться до того, що відповідач просить суд лише зменшити розмір пені на 90% до 38 526,14 грн.

Стосовно заявлених відповідачем підстав для зменшення пені вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідач у своєму відзиві посилається на частину 3 статті 551 ЦК України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Також Відповідач зазначає, що відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника, та посилається на те, що позивачем не доведено факту спричинення йому збитків, які він поніс в зв'язку з простроченням строків платежу за виконані роботи.

Щодо вказаних доводів відповідача позивач вказує, що відповідно до частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

З вказаних норм чинного законодавства вбачається, що право кредитора на стягнення з боржника неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язання не залежить від наявності чи відсутності спричинених таким неналежним невиконанням збитків та відповідно неустойка підлягає стягненню в обов'язковому порядку за наявності порушення боржником взятих на себе зобов'язань.

Дана позиція підтверджується також правозастосовчою судовою практикою, так відповідно до п. 1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Разом з тим щодо збитків, які позивач поніс у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань стосовно своєчасної сплати вартості виконаних позивачем робіт, позивач зазначає, що систематичне невиконання ПРАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" призвело до постійної нестачі у ТОВ "ТИАМАТ" обігових грошових коштів, а як наслідок неможливості своєчасної закупівлі матеріалів та комплектуючих, необхідних для виконання зобов'язань за укладеними Договорами, та відповідно призвело до порушення Позивачем своїх договірних зобов'язань та до необхідності сплати неустойки за такі порушення. Так, згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2017 по справі №904/8739/17, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2017 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 по справі №904/7724/17 з ТОВ "ТИАМАТ" на користь того ж таки ПРАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" стягнуто штрафів за порушення строків виконання робіт на загальну суму 235 110,00 грн.

Крім того, у зв'язку з несвоєчасним розрахунком з боку відповідача за виконані роботи та, як наслідок, неможливістю своєчасного виконання ТОВ "ТИАМАТ" своїх зобов'язань перед своїми контрагентами, позивач поніс суттєві іміджеві втрати та не зміг продовжити подальшу співпрацю зі своїми сталими партнерами, для яких протягом тривалого часу виконував роботи по відновленню гірничого обладнання (серед яких ПРАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", ПРАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" та інші), та на теперішній час це фактично призвело до припинення активної господарської діяльності ТОВ " ТИАМАТ".

А отже позивач вважає доводи відповідача щодо необхідності наявності збитків як умови стягнення передбаченої Договором неустойки та щодо відсутності таких збитків у позивача такими що не відповідають вимогам чинного законодавства, є безпідставними та не мають братися до уваги при вирішенні питання стосовно задоволення заявлених Позивачем позовних вимог.

Крім того, відповідач в відзиві на позовну заяву вказує, що на його думку заявлені позивачем до стягнення суми неустойки є надмірними, та неустойка перетворюється на несправедливий непомірний тягар для ПРАТ "ІНГЗК" та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків з боку позивача.

Проте, позивач не погоджується з такими доводами.

Відповідно до приписів частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Аналогічна за змістом норма встановлена також частинами 4, б статті 231 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку ціни позову обрахування розміру неустойки (пені) за порушення строків оплати за виконані роботи проводилось у повній відповідності з умовами укладеного Договору (п. 10.2. Договору) та вимогами чинного законодавства щодо граничних розмірів пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Таким чином позивач вважає, розраховані розміри неустойки повністю відповідають законодавству та не є надмірними. До того ж звертаємо увагу, що обов'язок щодо сплати неустойки виник саме в наслідок неналежного та несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань, та у зв'язку з таким невиконанням зобов'язань Відповідач фактично безкоштовно та незаконно користувався грошовими коштами, які належали до сплати позивачу.

Також, з вказаного вище рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2017р. та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2017р. по справі № 904/7724/17 вбачається, що відповідач в судовому порядку стягнув з позивача штрафи за порушення виконання робіт за Договором підряду № 160-35 від 01.01.2016 в розмірі 15% від вартості несвоєчасно виконаних робіт за кожен такий факт порушення строків виконання робіт, навіть у випадку, коли прострочення виконання робіт фактично становило лише один день. В зв'язку з цим також вважаємо недоречним підняття відповідачем питання щодо надмірності розмірів неустойки за несвоєчасну оплату за виконані роботи.

Недоречними також позивач вважає доводи відповідача, що на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача за виконані роботи відсутня, оскільки вимога щодо сплати заборгованості та вимога щодо сплати неустойки (пені) за несвоєчасне виконання зобов'язання є двома різними самостійними вимогами, та виконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті виконаних робіт, вчинене з порушенням встановлених Договором строків, в будь-якому разі не позбавляє позивача законного права вимагати стягнення з відповідача відповідної пені за порушення строків розрахунків.

Також, відповідач в відзиві наводить довід про відсутність з боку позивача будь-яких претензій, направлених на адресу відповідача з вимогою щодо сплати заборгованості за весь час співпраці.

Однак, слід зауважити, що відповідно до п. 1.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не передбачено законом і тому не є обов'язковим. Отже, неподання позивачем (кредитором) доказів такого звернення не тягне за собою відмови в задоволенні відповідних позовних вимог.

У відзиві на позов відповідач посилається також на скрутне фінансове становище відповідача як на підставу зменшення судом розміру пені.

Проте, згідно з п. 1.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Також позивач, вважаємо за необхідне зазначити, що відповідно до підпункту 3.17.4. пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Однак, як вбачається з обставин, викладених в позовній заяві, порушення відповідачем строків оплати за виконані позивачем роботи ніяк не є винятковим, оскільки фактично всі платежі, які зробив відповідач під час розрахунків за виконані роботи, здійснені з порушенням встановлених договором строків. А отже порушення відповідачем зобов'язань носить сталий та систематичний характер. Тому позивач вважає, що зменшення розміру неустойки в даному випадку є неможливим.

Враховуючи викладене, позивач стверджує наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву доводи безпідставними, неналежними та такими, що не спростовують законність та обґрунтованість позовних вимог ТОВ "ТИАМАТ". Наведені у відзиві доводи відповідача не можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню за поданим позивачем позовом. А отже позивач вважає свої позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання Належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених зазначеним1 Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно положень статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності з положеннями частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до п. 10.2. Договору у випадку порушення строків оплати виконаних робіт, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 13.6. Договору по всім видам зобов'язань та відповідальності сторін встановлюється загальний строк позовної давності тривалістю три роки (за виключенням строків позовної давності, що перевищують трирічний період у відповідності з діючим законодавством України).

Таким чином, у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати виконаних позивачем за Договором робіт, позивач має право вимагати стягнути з відповідача три проценти річних від несвоєчасно сплачених сум, а також передбачену Договором пеню за порушення строків оплати за наступними операціями, що виникли між сторонами:

01.01.2016 сторонами було підписано Специфікацію № 1, що є Додатком № 4 до Договору.

На виконання Специфікації № 1 позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи за наступними актами:

- акт № 15 від 02.03.20116 на суму 75 600,00 грн.;

- акт № 16 від 02.03.2016 на суму 75 600,00 грн.;

- акт № 19 від 17.03.2016 на суму 37 800,00 грн.;

- акт № 21 від 01.04.2016 на суму 64 800,00 грн.;

- акт № 22 від 01.04.2016 на суму 211 200,00 грн.;

- акт № 24 від 1 1.04.2016 на суму 211 200,00 грн.;

- акт № 26 від 14.04.2016 на суму 64 800,00 грн.;

- акт № 29 від 04.05.2016 на суму 249 600,00 грн.;

- акт № 30 від 04.05.2016 на суму 211 200,00 грн.;

- акт № 31 від 11.05.2016 на суму 105 600,00 грн.;

- акт № 33 від 19.05.2016 на суму 105 600,00грн.

Згідно визначених у Специфікації № 1 умов оплати відповідач мав здійснити 100% оплату вартості виконаних робіт протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Проте, відповідач несвоєчасно здійснив оплату вартості виконаних позивачем відповідно до Специфікації № 1 робіт, а отже:

- три проценти річних від несвоєчасно сплачених сум заборгованості відповідача за Специфікацією № 1 становлять - 3 937,45 грн.;

- пеня за порушення строків оплати за виконані згідно Специфікації № 1 роботи становить - 47 727,18 грн.

29.03.2016 сторонами було підписано Специфікацію № 2, що є Додатком № 5 до Договору.

На виконання Специфікації № 2 позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи за наступними актами:

- акт № 23 від 04.04.2016 на суму 103 343,71 грн.;

- акт № 25 від 12.04.2016 на суму 101 024,42 грн.;

- акт № 27 від 20.04.2016 на суму 50 226,44 грн.;

- акт № 34 від 19.05.2016 на суму 150 015,41 грн.;

- акт № 37 від 01.06.2016 на суму 289 419,74 грн.;

- акт № 54 від 11.08.2016 на суму 147 314,11 грн.

Згідно визначених у Специфікації №2 умов оплати відповідач мав здійснити 100% оплату вартості виконаних робіт протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Проте, відповідач несвоєчасно здійснив оплату вартості виконаних позивачем відповідно до Специфікації № 2 робіт, а отже:

- три проценти річних рід несвоєчасно сплачених сум заборгованості відповідача за Специфікацією № 2 становлять - 1 830,32 грн.

- пеня за порушення строків оплати за виконані згідно Специфікації № 2 роботи становить - 21 308,33 грн.

13.05.2016 сторонами було підписано Специфікацію № 3, що є Додатком № 6 до Договору.

На виконання Специфікації № 3 позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи за наступними актами:

- акт № 36 від 01.06.2016 на суму 99 196,30 грн.;

- акт № 38 від 03.06.2016 на суму 209 026,25 грн.;

- акт № 40 від 08.06.2016 на суму 208 094,28 грн.;

- акт № 41 від 15.06.2016 на суму 98 418,60 грн.;

- акт № 43 від 01.07.2016 на суму 207 000,74 грн.;

- акт № 44 від 01.07.2016 на суму 275 463,12 грн.:

- акт № 45 від 01.07.2016 на суму 97 968,05 грн.;

- акт № 46 від 04.07.2016 на суму 206 725,90 грн.;

- акт № 48 від 08.07.2016 на суму 206 896,63 грн.;

- акт № 49 від 01.08.2016 на суму 97 746,53 грн.;

- акт № 52 від 04.08.2016 на суму 285 477,40 грн.

Згідно визначених у Специфікації № 3 умов оплати відповідач май здійснити 100% оплату вартості виконаних робіт протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Проте, відповідач несвоєчасно здійснив оплату вартості виконаних позивачем відповідно до Специфікації № 3 робіт, а отже:

- три проценти річних від несвоєчасно сплачених сум заборгованості відповідача за Специфікацією №3 становлять - 6 176,48 грн.;

- пеня за порушення строків оплати за виконані згідно Специфікації № 3 роботи становить - 66 737,23 грн.

05.08.2016 сторонами було підписано Специфікацію № 4, що є Додатком № 7 до Договору.

На виконання Специфікації №4 позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи за наступними актами:

- акт № 55 від 17.08.2016 на суму 102 000,00 грн.;

- акт № 57 від 01.09.2016 на суму 102 000,00 грн.;

- акт № 61 від 03.10.2016 на суму 102 000,00 грн.;

- акт № 62 від 03.10.2016 на суму 297 600,00 грн.;

- акт № 65 від 01.11.2016 на суму 102 000,00 грн.;

- акт № 70 від 21.11.2016 на суму 286 800,00 гри.;

- акт № 73 від 07.12.2016 на суму 102 000,00 грн.;

- акт № 74 від 09.12.2016 на суму 286 800,00 грн.;

- акт № 75 від 19.12.2016 на суму 102 000,00 грн.;

- акт № 76 від 21.12.2016 на суму 286 800,00 грн.;

- акт № 3 від 19.01.2017 на суму 13 799,33 грн.;

- акт № 4 від 19.01.2017 на суму 4 673,23 грн.;

- акт № 5 від 01.02.2017 на суму 286 800,00 грн.;

- акт № 7 від 03.02.2017 на суму 102 000,00 грн.;

- акт № 10 від 15.02.2017 на суму 286 800,00 грн.;

- акт № 13 від 15. 03.2017 на суму 297 600,00 грн.

Згідно визначених у Специфікації № 4 умов оплати відповідач мав здійснити 100% оплату вартості виконаних робіт протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Проте, відповідач несвоєчасно здійснив оплату вартості виконаних позивачем відповідно до Специфікації № 4 робіт, а отже:

- три проценти річних від несвоєчасно сплачених сум заборгованості відповідача за Специфікацією № 4 становлять - 9 779,08 грн.;

- пеня за порушення строків оплати за виконані згідно Специфікації № 4 роботи становить - 91 791,97 грн.

22.08.201бр. сторонами було підписано Специфікацію № 5, що є Додатком № 8 до Договору.

На виконання Специфікації № 5 позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи за наступними актами:

- акт № 50 від 02.08.2016 на суму 215 520,00 грн.;

- акт № 53 від 05.08.2016 на суму 215 520,00 грн.

Згідно визначених у Специфікації № 5 умов оплати Відповідач мав здійснити 100% оплату вартості виконаних робіт протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Проте, відповідач несвоєчасно здійснив оплату вартості виконаних позивачем відповідно до Специфікації № 5 робіт, а отже:

- три проценти річних від несвоєчасно сплачених сум заборгованості відповідача за Специфікацією № 5 становлять - 1 268,07 грн.;

- пеня за порушення строків оплати за виконані згідно Специфікації № 5 роботи становить - 13 103,61 грн.

22.08.2016 сторонами було підписано Специфікацію № 6, ідо є Додатком № 9 до Договору.

На виконання Специфікації № 6 позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи за наступними актами:

- акт № 56 від 19.08.16р. на суму 272 400,00 гри.;

- акт № 58 від 01.09.16р. на суму 272 400,00 грн.;

- акт № 59 від 05.09.16р. на суму 272 400,00 грн.;

Згідно визначених у Специфікації №6 умов оплати Відповідач ман здійснити 100% плату вартості виконаних робіт протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Проте, відповідач несвоєчасно здійснив оплату вартості виконаних позивачем відповідно до Специфікації № 6 робіт, а отже:

- три проценти річних від несвоєчасно сплачених сум заборгованості відповідача за Специфікацією № 6 становлять - 2 915,70 грн.;

- пеня за порушення строків оплати за виконані згідно Специфікації № б роботи становить - 29 425,89 грн.

31.08.2016 сторонами було підписано Специфікацію № 7, що є Додатком № 10 до Договору.

На виконання Специфікації № 7 Позивачем були виконані, а Відповідачем прийняті роботи за наступними актами:

- акт №60 від 19.09.2016 на суму 283 200,00 грн.;

- акт № 63 від 03.10.2016 на суму 283 200,00 грн.;

- акт № 64 від 17.10.2016 на суму 283 200,00 грн.;

- акт № 68 від 09.1 1.2016 на суму 283 200,00 грн.;

- акт № 71 від 01.12.2016 на суму 283 200,00 грн.;

- акт № 72 від 05.1 2.2016 на суму 283 200,00 грн.;

- акт № 77 від 22.12.2016 на суму 283 200,00 грн.;

- акт № 2 від 23.01.2017 на суму 293 111,42 грн.;

- акт № 6 від 02.02.2017 на суму 283 200,00 грн.

Згідно визначених у Специфікації № 7 умов оплати Відповідач мав здійснити 100% оплату вартості виконаних робіт протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Проте, відповідач несвоєчасно здійснив оплату вартості виконаних позивачем відповідно до Специфікації № 7 робіт, а отже:

- три проценти річних від несвоєчасно сплачених сум заборгованості відповідача за Специфікацією № 7 становлять - 9 863,23 грн.;

- пеня за порушення строків оплати за виконані згідно Специфікації № 7 роботи становить - 92 957,54 грн.

28.09.2016 сторонами було підписано Специфікацію № 8, що є Додатком № 11 до Договору.

На виконання Специфікації № 8 позивачем виконані, а відповідачем прийняті роботи за наступними актами:

- акт № 8 від 09.02.2017 на суму 283 200,00 грн.;

- акт № 11 від 16.02.2017 на суму 141 600,00 грн.;

- акт № 12 від 14.03.2017 на суму 141 600,00 грн.

Згідно визначених у Специфікації № 8 умов оплати Відповідач мав здійснити 100% оплату вартості виконаних робіт протягом 5-тп календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Проте, відповідач несвоєчасно здійснив оплату вартості виконаних позивачем відповідно до Специфікації № 8 робіт, а отже;

- три проценти річних від несвоєчасно сплачених сум заборгованості Відповідача за Специфікацією № 8 становлять - 2 404,54 грн.

- пеня за порушення строків оплати за виконані згідно Специфікації № 8 роботи становить - 22 209,69 грн.

Таким чином, сума трьох процентів річних становить - 38 174,87 грн. та сума пені становить - 385 261,44 грн.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування розміру 3 % річних, суд визнає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно пені суд також приходить до висновку, що розрахунок зроблений вірно, але під час розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90 % до 38 526,14 грн., у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем відповідача. Вказане клопотання відповідача обґрунтоване тим, що розмір пені у розмірі 385 261,44 грн. є явно завищеним, та таким, що не відповідає передбаченим засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Тобто, в даному випадку наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми як неустойку спотворюють її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків з боку позивача. А також, відповідач посилається на скрутне фінансове становище у зв'язку зі зменшенням обсягів виробництва, зниження попиту, падіння цін на метал, так як на теперішній час металургійна галузь України перебуває в надзвичайно складному стані.

Позивач звернув увагу суду на те, що мав місце не винятковий випадок порушення відповідачем строків оплати, а мав постійний характер щодо прострочення платежів відповідачем за договором.

В силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Дослідивши матеріали справи та врахувавши всі обставини справи, суд вважає за можливе на підставі до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені на 40% від належної до стягнення суми, що буде становити суму 231 156,86 грн.

При прийнятті судом рішення щодо зменшення розміру пені на 40% від належної до стягнення суми, суд виходив з того, що:

По-перше, відповідачем допущено прострочення розрахунків на незначний період (у декілька випадках прострочення платежів складає 2 дні, а найбільш 60 днів).

По-друге, відповідач здійснив погашення суми заборгованості за виконанні роботи за договором підряду № 160-35 від 01.01.2015 до звернення позивача з позовом до суду.

По-третє, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у позивача збитків, у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов'язання по вищевказаному договору.

По-четверте, відповідач знаходиться у скрутному становищі, у зв'язку зі зменшенням обсягів виробництва, зниження попиту, падіння цін на метал, так як на теперішній час металургійна галузь України перебуває в надзвичайно складному стані.

Таким чином, враховуючи значний розмір пені, а також скрутне фінансове становище відповідача, беручи до уваги те, що окрім пені позивач нараховує 3% річних, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваних пені на 40 % та стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 231 156,86 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ч. 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі: 38 174,87 грн. - 3 % річних, 231 156,86 грн. - пені.

Судовий збір, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 124, 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИАМАТ" (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Сибірцева, буд. 192; код ЄДРПОУ 38640632) до Приватного акціонерного товариства "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (50064, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47; код ЄДРПОУ 00190905) про стягнення трьох відсотків річних та пені за порушення строків оплати в загальній сумі 423 436,31 грн. - задовольнити частково .

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (50064, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47; код ЄДРПОУ 00190905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИАМАТ" (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Сибірцева, буд. 192; код ЄДРПОУ 38640632) 38 174,87 грн. (тридцять вісім тисяч сто сімдесят чотири грн. 87 коп.) - 3 % річних, 231 156,86 грн. (двісті тридцять одна тисяча сто п'ятдесят шість грн. 86 коп.) - пені, 6351,55 грн. (шість тисяч триста п'ятдесят одна грн. 55 коп.) - судового збору, про що видати наказ.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Відповідно до п.17.5 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТИАМАТ" (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Сибірцева, буд. 192; код ЄДРПОУ 38640632)

Відповідач: Приватне акціонерне товариство "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (50064, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47; код ЄДРПОУ 00190905)

Повний текст рішення складено 08.10.2018.

Суддя ОСОБА_3