Постанова

від 14.01.2019 по справі 904/3032/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2019 року м.Дніпро Справа № 904/3032/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.

секретар судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача - не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача - ОСОБА_1, довіреність № 81/15437 від 28.12.2018, адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2018 року, повний текст якого підписаний 08.10.2018 (суддя Петренко Н.Е., м. Дніпро) у справі №904/3032/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИАМАТ", м.Бахмут Донецької області

до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг

про стягнення 423 436,31 грн. пені та трьох відсотків річних

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТИАМАТ", м.Бахмут Донецької області про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг штрафних санкцій за договором підряду № 160-35 від 01.01.2016 в сумі 423 436,31 грн., з яких 38 174,87 грн - три відсотки річних, 385 261,44 грн - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору підряду від 01.01.2016 в частині своєчасної оплати виконаних робіт, що є підставою для нарахування позивачем відповідачу штрафних санкцій передбачених п.10.2 договору, ст.625 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2018 у справі №904/3032/18 (суддя Петренко Н.Е.) позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИАМАТ" 38 174,87 грн. (тридцять вісім тисяч сто сімдесят чотири грн. 87 коп.) - 3 % річних, 231156,86 грн. (двісті тридцять одна тисяча сто п'ятдесят шість грн. 86 коп.) - пені, 6351,55 грн. (шість тисяч триста п'ятдесят одна грн. 55 коп.) - судового збору.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду в частині задоволених вимог, Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2018 року у даній справі, прийняти нове рішення, яким розмір пені зменшити на 90% до 38 526,14 грн.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що:

- на момент звернення позивача з позовом до господарського суду відповідачем основна сума заборгованості за договором підряду була повністю погашена, про що містяться докази в матеріалах справи;

- задоволена судом сума неустойки є явно завищеною, такою, що не відповідає передбаченим Цивільним кодексом України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам конституційного принципу верховенства права, отже, в даному випадку, неустойка є не засобом розумного стимулювання боржника до виконання свого основного грошового зобов`язання, а джерелом додаткових прибутків з боку позивача та непомірним тягарем для відповідача;

- норми Цивільного та Господарського кодексів України, зокрема ст.551 та ст.233 (відповідно), надають право суду на зменшення розміру неустойки, при цьому суд має з`ясувати чи є даний випадок винятковим, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання зобов`язань, наслідки порушення зобов`язань, незначність прострочення виконання, поведінку винної сторони тощо; аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України при розгляді касаційних скарг по тотожним справам стосовно зменшення розміру неустойки (постанови від 01.10.2013 по справі № 5023/5976/12, від 06.04.2016 № 904/6483/15, від 19.11.2015 № 917/518/14, від 31.03.2015 № 912/3439/14, від 30.03.2015 № 918/1471/14.

При цьому, скаржник наголошує, що в даному випадку, наявні всі підстави для зменшення розміру неустойки, оскільки прострочення у виконанні основного зобов`язання становить незначний період часу; на момент звернення позивача з позовом сума основного зобов`язання повністю погашена відповідачем; позивачем не доведено факту спричинення йому збитків, які він поніс у зв`язку з простроченням боржника; відсутність з боку позивача будь-яких претензій, направлених на адресу Відповідача з вимогою щодо сплати заборгованості за весь час співпраці; скрутним фінансовим становищем відповідача у зв`язку зі зменшенням обсягів виробництва, зниженням попиту, падінням ці на метал, що є підставою для зменшення пені на 90% - до 38 526,14 грн.

Позивач - ТОВ "ТИАМАТ", відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст.263 ГПК України, не скористався, як не скористався правом участі в судовому засіданні, передбаченому ст.42 ГПК України. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим конвертом з копією ухвали суду апеляційної інстанції від 26.11.2018 про відкриття апеляційного провадження та призначення скарги до розгляду, що повернувся на адресу Центрального апеляційного господарського суду 10.01.2019 з відміткою про відсутність організації за місцем зазначеним позивачем у позовній заяві, яке збігається із адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2018 (колегія суддів: головуючий-доповідач ОСОБА_2, судді Антонік С.Г., Дармін М.О.) скаржнику відновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду від 03.10.2018; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 14.01.2019; зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги; сторонам наданий строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань відповідно до ст.ст. 38, 74, 80, 161, 263 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 14.01.2019 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

01.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТИАМАТ" (підрядник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (замовник, відповідач) укладений Договір підряду № 160-35 (далі - Договір), відповідно до предмету якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах даного Договору роботи по відновленню МЦ, перелік якого здійснюється у відповідних Додатках (Специфікаціях) на відновлення МЦ (далі - Специфікація), які є невід'ємною частиною даного Договору. Роботи виконуються на території підрядника (п.1.1 договору (а.с.59-68, т.1)).

Згідно з п. 1.2 Договору замовник зобов'язується надати підряднику МЦ для виконання робіт, прийняти та оплатити виконані роботи в порядку і строки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору сторони домовились, що оплата замовником виконаних робіт здійснюється поетапно, протягом строку, вказаного в кожній Специфікації до Договору окремо, від дати підписання сторонами актів виконаних робіт, на підставі наданих підрядником рахунків та податкових накладних в облік.

Пунктом 10.2. Договору сторони передбачили майнову відповідальність замовника за порушення строків оплати виконаних робіт, у вигляді сплати підряднику пені в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 13.6 Договору по всім видам зобов'язань та відповідальності сторін встановлюється загальний строк позовної давності тривалістю три роки (за виключенням строків позовної давності, що перевищують трирічний період у відповідності з діючим законодавством України).

Протягом строку дії Договору сторони оформили та підписали вісім Специфікацій, зокрема:

- 01.01.2016 сторонами підписано додаток №4 до договору - специфікацію № 1 (а.с.79-80, т.1);

- 29.03.2016 сторонами підписано додаток № 5 до договору - специфікацію № 2 (а.с.92-93, т.1));

- 13.05.2016 сторони підписали додаток № 6 до договору - специфікацію № 3 (а.с.100-101, т.1));

- 05.08.2016 сторони підписали додаток № 7 до договору - специфікацію № 4 (а.с.113-114, т.1));

- 22.08.2016 сторонами підписано додаток № 8 до договору - специфікацію № 5 (а.с.133-134, т.1));

- 22.08.2016 сторонами підписано додаток № 9 до договору - специфікацію № 6 (а.с.138-139, т.1));

- 31.08.2016 сторонами підписано додаток № 10 до договору - специфікацію № 7 (а.с.144-145, т.1));

- 28.09.2016 сторонами підписаний додаток № 11 до договору - специфікація № 8 (а.с.156-157, т.1).

Позивач, дотримуючись передбачених Договором вимог, належним чином виконав відновлення (ремонт) всіх отриманих від відповідача МЦ та повернення їх відповідачу.

Втім, відповідач свої зобов'язання за Договором виконував неналежним чином та несвоєчасно сплачував позивачу вартість виконаних за Договором робіт з відновлення МЦ (з порушенням встановлених відповідними Специфікаціями строків оплати), що і стало підставою звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Зокрема, на виконання Специфікації № 1 позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи за наступними актами:

- акт № 15 від 02.03.2016 на суму 75 600,00 грн.;

- акт № 16 від 02.03.2016 на суму 75 600,00 грн.;

- акт № 19 від 17.03.2016 на суму 37 800,00 грн.;

- акт № 21 від 01.04.2016 на суму 64 800,00 грн.;

- акт № 22 від 01.04.2016 на суму 211 200,00 грн.;

- акт № 24 від 11.04.2016 на суму 211 200,00 грн.;

- акт № 26 від 14.04.2016 на суму 64 800,00 грн.;

- акт № 29 від 04.05.2016 на суму 249 600,00 грн.;

- акт № 30 від 04.05.2016 на суму 211 200,00 грн.;

- акт № 31 від 11.05.2016 на суму 105 600,00 грн.;

- акт № 33 від 19.05.2016 на суму 105 600,00 грн (а.с.81-91, т.1).

Згідно визначених у Специфікації № 1 умов оплати відповідач мав здійснити 100% оплату вартості виконаних робіт протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Проте, відповідач несвоєчасно здійснив оплату вартості виконаних позивачем відповідно до Специфікації № 1 робіт (у строк з 30.03.2016 по 14.06.2016), тому позивачем нараховано відповідачу:

- три відсотки річних в сумі 3 937,45 грн.;

- пеню за порушення строків оплати за виконані згідно Специфікації № 1 роботи у розмірі - 47727,18 грн.

За специфікацією № 2 від 29.03.2016 позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи за наступними актами:

- акт № 23 від 04.04.2016 на суму 103 343,71 грн.;

- акт № 25 від 12.04.2016 на суму 101 024,42 грн.;

- акт № 27 від 20.04.2016 на суму 50 226,44 грн.;

- акт № 34 від 19.05.2016 на суму 150 015,41 грн.;

- акт № 37 від 01.06.2016 на суму 289 419,74 грн.;

- акт № 54 від 11.08.2016 на суму 147 314,11 грн. (а.с.94-99, т.1).

Згідно визначених у Специфікації №2 умов оплати відповідач мав здійснити 100% оплату вартості виконаних робіт протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Відповідач несвоєчасно здійснив оплату вартості виконаних позивачем відповідно до Специфікації № 2 робіт (у строк з 16.05.2016 по 22.09.2016), тому позивачем нараховані:

- три проценти річних в сумі 1830,32 грн.;

- пеня за порушення строків оплати за виконані згідно Специфікації № 2 роботи в сумі 21 308,33 грн.

За Специфікацією № 3 позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи за наступними актами:

- акт № 36 від 01.06.2016 на суму 99 196,30 грн.;

- акт № 38 від 03.06.2016 на суму 209 026,25 грн.;

- акт № 40 від 08.06.2016 на суму 208 094,28 грн.;

- акт № 41 від 15.06.2016 на суму 98 418,60 грн.;

- акт № 43 від 01.07.2016 на суму 207 000,74 грн.;

- акт № 44 від 01.07.2016 на суму 275 463,12 грн.:

- акт № 45 від 01.07.2016 на суму 97 968,05 грн.;

- акт № 46 від 04.07.2016 на суму 206 725,90 грн.;

- акт № 48 від 08.07.2016 на суму 206 896,63 грн.;

- акт № 49 від 01.08.2016 на суму 97 746,53 грн.;

- акт № 52 від 04.08.2016 на суму 285 477,40 грн. (а.с.102-112, т.1).

Згідно визначених у Специфікації № 3 умов оплати відповідач май здійснити 100% оплату вартості виконаних робіт протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт, втім, відповідач несвоєчасно здійснив оплату вартості виконаних позивачем відповідно до Специфікації № 3 робіт (у строк з 18.07.2016 по 14.09.2016), тому останнім нараховано відповідачу:

- три проценти річних в сумі 6176,48 грн.;

- пеню за порушення строків оплати за виконані згідно Специфікації № 3 роботи в сумі - 66 737,23 грн.

За Специфікацією №4 позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи за наступними актами:

- акт № 55 від 17.08.2016 на суму 102 000,00 грн.;

- акт № 57 від 01.09.2016 на суму 102 000,00 грн.;

- акт № 61 від 03.10.2016 на суму 102 000,00 грн.;

- акт № 62 від 03.10.2016 на суму 297 600,00 грн.;

- акт № 65 від 01.11.2016 на суму 102 000,00 грн.;

- акт № 70 від 21.11.2016 на суму 286 800,00 гри.;

- акт № 73 від 07.12.2016 на суму 102 000,00 грн.;

- акт № 74 від 09.12.2016 на суму 286 800,00 грн.;

- акт № 75 від 19.12.2016 на суму 102 000,00 грн.;

- акт № 76 від 21.12.2016 на суму 286 800,00 грн.;

- акт № 3 від 19.01.2017 на суму 13 799,33 грн.;

- акт № 4 від 19.01.2017 на суму 4 673,23 грн.;

- акт № 5 від 01.02.2017 на суму 286 800,00 грн.;

- акт № 7 від 03.02.2017 на суму 102 000,00 грн.;

- акт № 10 від 15.02.2017 на суму 286 800,00 грн.;

- акт № 13 від 15. 03.2017 на суму 297 600,00 грн. (а.с.116-132, т.1).

Згідно визначених у Специфікації № 4 умов оплати відповідач мав здійснити 100% оплату вартості виконаних робіт протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт, але відповідач несвоєчасно здійснив оплату вартості виконаних позивачем відповідно до Специфікації № 4 робі (у строк з 22.09.2016 по 12.05.2017), тому:

- три проценти річних від несвоєчасно сплачених сум заборгованості відповідача за Специфікацією № 4 становлять - 9 779,08 грн.;

- пеня за порушення строків оплати за виконані згідно Специфікації № 4 роботи становить - 91 791,97 грн.

На виконання Специфікації № 5 позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи за наступними актами:

- акт № 50 від 02.08.2016 на суму 215 520,00 грн.;

- акт № 53 від 05.08.2016 на суму 215 520,00 грн. (а.с.136,137, т.1).

Згідно визначених у Специфікації № 5 умов оплати Відповідач мав здійснити 100% оплату вартості виконаних робіт протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Проте, відповідач несвоєчасно здійснив оплату вартості виконаних позивачем відповідно до Специфікації № 5 робіт (12.09.2016 по 14.09.2016), а отже:

- три проценти річних від несвоєчасно сплачених сум заборгованості відповідача за Специфікацією № 5 становлять - 1 268,07 грн.;

- пеня за порушення строків оплати за виконані згідно Специфікації № 5 роботи становить - 13 103,61 грн.

За Специфікацією № 6 позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи за наступними актами:

- акт № 56 від 19.08.16р. на суму 272 400,00 гри.;

- акт № 58 від 01.09.16р. на суму 272 400,00 грн.;

- акт № 59 від 05.09.16р. на суму 272 400,00 грн. (а.с.141-143, т.1).

Згідно визначених у Специфікації №6 умов оплати Відповідач мав здійснити 100% плату вартості виконаних робіт протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Відповідач несвоєчасно здійснив оплату вартості виконаних позивачем відповідно до Специфікації № 6 робіт (у строк з 05.10.2016 по 04.11.2016), тому позивачем нараховані:

- три відсотки річних в сумі - 2 915,70 грн.;

- пеня за порушення строків оплати за виконані згідно Специфікації № б роботи становить - 29 425,89 грн.

На виконання Специфікації № 7 Позивачем були виконані, а Відповідачем прийняті роботи за наступними актами:

- акт №60 від 19.09.2016 на суму 283 200,00 грн.;

- акт № 63 від 03.10.2016 на суму 283 200,00 грн.;

- акт № 64 від 17.10.2016 на суму 283 200,00 грн.;

- акт № 68 від 09.1 1.2016 на суму 283 200,00 грн.;

- акт № 71 від 01.12.2016 на суму 283 200,00 грн.;

- акт № 72 від 05.1 2.2016 на суму 283 200,00 грн.;

- акт № 77 від 22.12.2016 на суму 283 200,00 грн.;

- акт № 2 від 23.01.2017 на суму 293 111,42 грн.;

- акт № 6 від 02.02.2017 на суму 283 200,00 грн. (а.с.147-155, т.1).

Згідно визначених у Специфікації № 7 умов оплати Відповідач мав здійснити 100% оплату вартості виконаних робіт протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт, але відповідач несвоєчасно здійснив оплату вартості виконаних позивачем відповідно до Специфікації № 7 робіт (у строк з 04.11.2016 по 30.03.2017), тому останнім нараховані відповідачу:

- три проценти річних від несвоєчасно сплачених сум заборгованості відповідача за Специфікацією № 7 в сумі - 9 863,23 грн.;

- пеня за порушення строків оплати за виконані згідно Специфікації № 7 роботи становить - 92 957,54 грн.

За Специфікацією № 8 позивачем виконані, а відповідачем прийняті роботи за наступними актами:

- акт № 8 від 09.02.2017 на суму 283 200,00 грн.;

- акт № 11 від 16.02.2017 на суму 141 600,00 грн.;

- акт № 12 від 14.03.2017 на суму 141 600,00 грн. (а.с.159-162, т.1).

Згідно визначених у Специфікації № 8 умов оплати Відповідач мав здійснити 100% оплату вартості виконаних робіт протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Проте, відповідач несвоєчасно здійснив оплату вартості виконаних позивачем відповідно до Специфікації № 8 робіт (у строк з 05.04.2017 по 28.04.2017), а отже:

- три проценти річних від несвоєчасно сплачених сум заборгованості Відповідача за Специфікацією № 8 становлять - 2 404,54 грн.

- пеня за порушення строків оплати за виконані згідно Специфікації № 8 роботи становить - 22 209,69 грн.

Таким чином, загальна сума трьох відсотків річних за вісьмома специфікаціями становить 38 174,87 грн., а пеня підлягає сплаті в сумі 385 261,44 грн. (розрахунок позивача (а.с.17-37, т.1).

Спір у даному випадку виник щодо строків виконання грошового зобов`язання відповідачем, на підставі чого позивачем нарахована неустойка (пеня) та 3% річних.

Задовольняючи позовні вимоги частково, господарський суд виходив з неналежного виконання відповідачем умов договору підряду в частині своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, за які позивачем правомірно, згідно з умовами п.10.2 договору та ст.625 ЦК України, нараховані відповідачу пеня та три відсотки річних, їх розмір перевірений судом та визнаний обґрунтованим, втім, з урахуванням положень ст.233 Господарського кодексу України та ст.551 ЦК України, з огляду на загальні принципи справедливості, добросовісності та розумності, як складові елементи права та виходячи з аналізу обставин справи, суд зменшив розмір належної до стягнення пені на 40% до 231 156,86 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору підряду, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відносини за договором підряду регламентовані главою 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Зазначена стаття повністю кореспондується зі ст.174 Господарського кодексу України.

Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частинами 1, 2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених зазначеним Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За частинами 1, 3 ст.843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1, 2 статті 216 Господарського кодексу України регламентовано, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частинами 1, 2 ст.217 Господарського кодексу України встановлено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У статті 230 Господарського кодексу України надано визначення штрафних санкцій. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки розрахунок штрафних санкцій, наданий Позивачем, є вірним, таким, що відповідає вимогам законодавства, факт порушення умов договору Відповідачем не спростований належними та допустимими доказами, тому господарським судом вимоги про стягнення суми пені за вказаний позивачем у розрахунку період по кожній специфікації окремо в розмірі 385 261,44 грн. та 38 174,87 грн. 3% річних визнані обґрунтованими.

В силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з роз`ясненнями Вищого господарського суду України, наданими у підпункті 3.17.4. пункту 3 постанови пленуму від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Втім, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, зокрема, розумності та справедливості, передбачених ст.3 Цивільного кодексу України, враховуючи положення ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, з огляду на те, що: відповідачем допущено прострочення розрахунків на незначний період (від 2 днів до 60 днів); погашення суми заборгованості за виконанні роботи за договором підряду №160-35 від 01.01.2016 відповідачем здійснено до звернення позивача з позовом до суду; в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у позивача збитків, у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов'язання по вищевказаному договору, а також те, що відповідач знаходиться у скрутному становищі, у зв'язку зі зменшенням обсягів виробництва, зниження попиту, падіння цін на метал, так як на теперішній час металургійна галузь України перебуває в надзвичайно складному стані, з огляду на те, що окрім пені позивач нараховував відповідачу 3% річних, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем, суд обґрунтовано зменшив розмір стягуваної пені на 40 % та стягнув з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 231 156,86 грн.

Стосовно узагальнених доводів апеляційної скарги про те, що на момент звернення позивача з позовом до господарського суду відповідачем основна сума заборгованості за договором підряду була погашеною та про явно завищену суму неустойки, задоволену судом, що призводить не до стимулювання боржника виконати свій обов`язок, а до несправедливого збагачення кредитора, про винятковість випадку та наявність підстав за ст.233 Господарського кодексу України та ст.551 ЦК України зменшити розмір пені, відсутність доказів у справі понесення позивачем збитків, відсутність з боку позивача будь-яких претензій, направлених на адресу Відповідача з вимогою щодо сплати заборгованості за весь час співпраці, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 10.2 договору від 01.01.2016 № 160-35 сторони передбачили майнову відповідальність замовника (відповідача) за порушення строків оплати виконаних робіт, у вигляді сплати підряднику (позивачу) пені в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Вказаний договір є дійсним, ні в цілому, ні в будь-якій частині недійсним визнаний не був, при цьому вказаний договір підписаний сторонами з протоколом розбіжностей, тобто сторони самостійно визначили та погодили всі його умови, в тому числі, й стосовно розміру майнової відповідальності.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, а згідно з частиною 1 статті 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Отже, вказаними нормами чинного законодавства визначено право кредитора на стягнення з боржника неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язання, яке не залежить від наявності чи відсутності спричинених таким неналежним невиконанням збитків, тому неустойка підлягає стягненню в обов'язковому порядку за наявності порушення боржником взятих на себе зобов'язань.

В даному випадку порушення зобов`язання з боку відповідача в частині несвоєчасної оплати виконаної позивачем роботи доведено матеріалами справи та мало місце, отже, за умовами договору та відповідно до норм чинного законодавства передбачена відповідальність відповідача.

Також слід зауважити, що відповідно до роз`яснень Вищого господарського суду України, наданих у п. 1.8 постанови пленуму від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не передбачено законом і тому не є обов'язковим. Отже, неподання позивачем (кредитором) доказів такого звернення не тягне за собою відмови в задоволенні відповідних позовних вимог.

Тому посилання скаржника на не звернення позивача з відповідними претензіями протягом співпраці та, відповідно, відсутність у матеріалах справи таких доказів, не беруться судом до уваги.

Також колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що:

- хоча прострочення у виконанні зобов`язань з боку відповідача мало незначний період від двох до шестидесяти днів, втім, таке прострочення носило систематичний характер - протягом дії всього договору, за всіма вісьмома специфікаціями;

- розмір неустойки (пені) за порушення строків оплати за виконані роботи проведений позивачем у повній відповідності з умовами укладеного Договору (п. 10.2. договору) та вимогами чинного законодавства щодо граничних розмірів пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, отже, не є надмірним;

- згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2017 по справі №904/8739/17, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2017 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 по справі №904/7724/17 з ТОВ "ТИАМАТ" на користь ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" стягнуто штрафів за порушення строків виконання робіт на загальну суму 235 110,00 грн, при цьому за рішенням по справі № 904/7724/17 неустойку на користь відповідача по цій справі стягнуто за цим же договором (№ 160-35 від 01.01.2016) в розмірі 15% від вартості несвоєчасно виконаних робіт за кожен такий факт порушення строків виконання робіт, навіть у випадку, коли прострочення виконання робіт фактично становило лише один день, таким чином, сам відповідач підходив формально до виконання договору та до звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду у цій справі, стягував у судовому порядку неустойку, передбачену умовами договору.

Щодо скрутного фінансового становища підприємства відповідача слід зазначити також наступне.

Згідно зі ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 1 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, з огляду на фактичні обставини справи, подані сторонами докази, з урахуванням збалансованості інтересів сторін судом обґрунтовано зменшено розмір пені лише на 40%, а підстави для зменшення розміру пені на 90% в даному випадку відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281, 282, 283 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2018 року у справі № 904/3032/18 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2018 року у справі № 904/3032/18 - залишити без змін.

Судові витрати Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 21.01.2019.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя С.Г. Антонік