Рішення

від 27.09.2018 по справі 904/2450/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2018м. ДніпроСправа № 904/2450/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лота", м. Дніпро

до відповідачів:

1. Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, м. Дніпро

2. Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії

у присутності представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 24.04.2018, представник;

від відповідача-1: ОСОБА_2, довіреність №7/10-160від 17.01.2018, головний спеціаліст;

від відповідача-2: ОСОБА_3, довіреність №916/6.1 від 20.08.2018, представник

СУТЬ СПОРУ:

07.06.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лота" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (далі - 1-й відповідач) та Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради (далі - 2-й відповідач), у якій заявило вимоги:

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №587 від 30.11.2016 "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у місті Дніпрі" в частині внесення до "Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у місті Дніпрі" земельної ділянки, розташованої по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у місті Дніпро, площею 1380 кв.м., вказаної в вищезазначеному Переліку під №247 та зобов'язати Дніпровську міську раду виключити земельну ділянку, розташовану по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у місті Дніпро площею 1380 кв.м. з Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у місті Дніпро;

- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської міської ради, що полягає у неприйнятті рішення, щодо продовження строку дії договору оренди земельної ділянки по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у місті Дніпро (кадастровий номер 1210100000:04:251:0041) з Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Лота" (49083, м. Дніпро, пр-т. Слобожанський, буд. 37, код ЄДРПОУ 13447412) та зобов'язати Дніпропетровську міську раду розглянути питання, щодо передачі у переважному порядку в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Лота" (ЄДРПОУ 13447412) земельної ділянки по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у місті Дніпро (кадастровий номер 1210100000:04:251:0041).

Ухвалою суду від 12.06.2018 було залишено позовну заяву без руху та надано позивачу час для усунення недоліків на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Позивач повністю виконав вимоги вказаної ухвали, надіславши до суду 15.06.2018 відповідні докази усунення недоліків.

Ухвалою від 20.06.2018 суд прийняв справу до свого провадження за правилами загального позовного провадження, встановленими ГПК України, з повідомленням сторін та призначив її розгляд у засіданні на 12.07.2018.

Ухвалою суду від 04.07.2018 розгляд справи у підготовчому засіданні перенесено на 24.07.2018 через відрядження 12.07.2018 судді Воронько В.Д..

06.07.2018 2-й відповідач надіслав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, посилаючись на те, що майданчик для паркування, розташований за адресою: вул. ОСОБА_4, в районі будинку №15 внесено у Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства. Жодних порушень прав третіх осіб стосовно користування майном не вбачається, у зв'язку з тим, що зареєстрованого нерухомого майна за даною адресою не обліковується, а земельна ділянка знаходиться у власності територіальної громади міста Дніпра.

24.07.2018 1-й відповідач подав до суду:

- відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, посилаючись на безпідставність заявленого позову, тож, на думку 1-го відповідача, у позивача відсутнє право на захист права користування земельною ділянкою, яке йому не належить, оскільки договір оренди від 13.08.2009, предметом якого була спірна земельна ділянка, закінчив свою дію, через що виконавчий комітет не вбачає порушення права позивача;

- заяву про закриття провадження у порядку ст. 231 ГПК України, посилаючись на те, що у позовній заяві об'єднано позовні вимоги, які слід розглядати в порядку різного судочинства;

- заяву про розгляд справи за відсутності представника.

08.08.2018 позивача подав відповідь на відзив 1-го та 2-го відповідачів, у якому доводи останніх вважає необґрунтованими, тож, на думку позивача, його позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Позиція позивача щодо обґрунтованості його позовних вимог залишається незмінною, про що свідчать додаткові пояснення подані до суду 20.08.2018.

2-й відповідач 27.08.2018 подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких не змінив свою позицію, викладену у раніше поданому до суду відзиві та заяві про закриття провадження.

29.08.2018 2-й відповідач подав до суду заяву, у якій просить суд не приймати до уваги докази позивача, що додані до додаткових пояснень, оскільки останні в порушення норм чинного законодавства не надсилались 2-му відповідачу, а лише виключно до суду.

Судом відмовлено в задоволення цієї заяви, оскільки одним із завдань підготовчого провадження є визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, тож суд на цій стадії процесу не досліджує останні та не розглядає справу по суті. До того ж, у порядку ст. 42 ГПК України учасники справи мають процесуальне право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги та копії за необхідності.

Крім того, 2-й відповідач у додаткових поясненнях, поданих до суду 29.08.2018, зазначав, що він є законним представником (балансоутримувачем) майданчика для паркування транспортних засобів.

Також, 2-й відповідач заявив повторне клопотання про закриття провадження у справі.

На підставі ч. 5 ст. 185 ГПК України у судових засіданнях оголошувались перерви: з 27.07.2018 до 08.08.2018, з 08.08.2018 до 29.08.2018 та з 29.08.2018 до 30.08.2018.

30.08.208 2-й відповідач подав до суду заяву про долучення до матеріалів справи копій зйомки місцевості в масштабі 1:500 та клопотання ТОВ "Лота і К" від 17.05.2016 вх. №36/2847.

Вказану заяву судом розглянуто та задоволено.

На підставі ч. 1 ст. 185 ГПК України суд ухвалою від 30.08.2018 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.09.2018.

Сторони у судовому засіданні підтримали свої вимоги та заперечення стосовно предмета спору.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.08.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лота" (далі - орендар, позивач) та Дніпропетровською міською радою (далі - орендодавець) було укладено договір оренди землі (далі - договір), за умовами пункту 1.1, 2.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,0011 га, яка знаходиться за адресою: по вул. Генерала Захарченка в районі буд. №15 (Індустріальний район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:04:251:0041.

Пунктом 2 договору визначено цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) - 1.11.6 (інша комерційна діяльність).

Відповідно до п. 1.3 договору підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 27.05.09 №148/46.

На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, інші об'єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки (п. 2.2 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення цього договору становить 2240720,83 (п. 2.3 договору).

Пунктами 4.1, 4.6 договору передбачено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України "Про оренду землі"; обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, що визначається у встановленому порядку.

Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та індексації проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та випадках, передбачених законодавством України (п. 4.3 договору).

Згідно з п. 5.1 договору земельна ділянка передається в оренду: для проектування і будівництва автостоянки та станції технічного обслуговування.

Цільове призначення земельної ділянки: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п. 5.2 договору).

У пунктах 6.1, 6.2 договору сторони погодили, що передача земельної ділянки оренду здійснюється за проектом її відведення; підставою для розроблення проекту відведення земельної ділянки є: рішення міської ради від 30.11.05 №134/31 "Про погодження Товариству з обмеженою відповідальністю "Лота" місця розташування автостоянки та станції технічного обслуговування по вул. Генерала Захарченка в районі буд. №15 (Індустріальний район)".

Організація розроблення проекту відведення земельної ділянки покладається на орендодавця або уповноважений ним орган, а витрати, пов'язані з цим, покладаються на орендаря (п. 6.3 договору).

Пунктами 6.5, 6.6 договору ТОВ фірму "Лота" зобов'язано замовити, погодити і затвердити проектну документацію в порядку, визначеному законодавством, та отримати необхідні дозволи, а також протягом десяти днів з моменту введення в експлуатацію об'єкта звернутися до Дніпропетровської міської ради для забезпечення оформлення документів на право користування земельною ділянкою по фактичному розміщенню об'єкта.

У відповідності до п. 6.11 договору початком виникнення права користування земельною ділянкою, що передається в оренду згідно з п. 1.1 цього договору, вважати дату державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

За умовами п. 6.12 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5-денний строк після державної реєстрації. Додержавної реєстрації договору оренди земельної ділянки приступати до її використання забороняється (п. 6.7 договору).

Даний договір укладено на 2 роки (п. 3.1 договору).

На виконання умов договору 13.08.2009 орендодавцем було передано, а орендарем прийнято земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:04:251:0041 загальною площею 1,0011 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, по вул. Генерала Захарченка в районі буд. №15, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:251:0041 від 13.08.2009, копія якого наявна у матеріалах справи (т. 1, а.с. 25).

Договір оренди землі від 13.08.2009 посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №3108, а також відповідно до вимог чинного законодавства зареєстрований у ДМВ ДРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.09.2010 за №04101040400654.

Згідно з наявною у матеріалах справи копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1204916502017 від 22.06.2017 (т. 1, а.с. 37-38) за позивачем, як орендарем земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:251:0041, у Державному земельному кадастрі 13.09.2010 було зареєстровано речове право строком дії у 2 роки.

28.04.2010 Дніпропетровською міською радою прийнято рішенням №652/56 "Про продовження строку укладення договорів оренди земельних ділянок" (т. 1, а.с. 182), згідно з яким продовжено строк укладення договорів оренди земельних ділянок та звернення до відповідних установ для забезпечення державної реєстрації договорів відповідно до рішень міської ради на три місяці з моменту прийняття цього рішення, у тому числі й позивачу для проектування і будівництва автостоянки та станції технічного обслуговування.

На підставі вказаного рішення Дніпропетровської міської ради 24.06.2010 між орендодавцем та орендарем було укладено додатковий договір до договору оренди землі, яким внесено зміни до розділу 1 договору оренди землі від 13.08.2009. Зокрема, відповідно до додаткового договору від 24.06.2010 підставою для надання земельної ділянки в оренду за договором від 13.08.2009 визначено рішення міської ради від 27.05.09 №148/46 та від 28.04.10 №652/56, а нормативну грошову оцінку земельної ділянки на час укладення цього договору змінено на 2372884,30 грн.

Відповідно до частини другої статті 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальними законами, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі" та Земельний кодекс України.

За змістом статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Отже, строк дії спірного договору оренди землі від 13.08.2009 починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін (постанова Верховного суду України від 18.01.2017 у справі №6-2777цс16).

Таким чином, відповідно до зазначених норм матеріального права датою закінчення строку дії спірного договору є 13.09.2012 року.

Договір оренди землі від 13.08.2009 не містить умов щодо переважного права орендаря на поновлення договору на новий строк після закінчення його дії. Порядок реалізації такого права орендаря визначений нормою частини першої статті 777 ЦК України та статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, у частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, стаття 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два вищенаведені випадки пролонгації договору оренди.

З матеріалів справи вбачається, що 25.07.2012 Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Лота" було видано декларацію про початок будівельних робіт (т. 1, а.с. 32), а саме будівництва станції технічного обслуговування з відкритою автостоянкою по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у місті Дніпро.

Позивач у позові вказує на те, що неодноразово звертався до департаменту забезпечення діяльності міської ради, апарату Дніпропетровської міської ради з приводу надання інформації про стан розгляду та візування проектів рішення Дніпропетровської міської ради "Про поновлення договору оренди землі від 13.09.2010 року, номер державної реєстрації 041010400654, по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у місті Дніпро, для проектування і будівництва автостоянки та станції технічного обслуговування" ТОВ фірмі "Лота", проте жодних відповідей підприємство так і не отримало.

Однак, у підтвердження зазначеного позивачем до позовної заяви додано листи Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лота", адресовані міському голові: №74 від 26.04.2012 "Про продовження договору оренди", №173 від 28.10.2013" Про розгляд проекту рішення", №201 від 26.12.2013 та №2 від 03.03.2014 "Про продовження договору оренди на земельну ділянку", №25 від 27.03.2014 та №23 від 10.04.2014 "Про зволікання погодження договору оренди на земельну ділянку", а також клопотання до міського голови про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки по вул. Генерала Захарченка у районі буд. №15 та передачу цієї земельної ділянки ТОВ фірмі "Лота" в оренду строком на один рік для закінчення будівництва СТО та автостоянки від 03.06.2015, №73 від 18.06.2015, від 12.01.2016 (т. 1, а.с. 51-53).

03.06.2015 року рішенням Дніпропетровської міської ради №40/64 (т. 1, а.с. 36) Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Лота" було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 1,0011 га у місті Дніпро по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15, для завершення будівництва автостоянки та станції технічного обслуговування та зобов'язано ТОВ фірму "Лота" замовити у суб'єктів господарювання, що є розробниками документації із землеустрою, згідно з вимогами, передбаченими чинним законодавством, розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та після її погодження, відповідно до чинного законодавства, подати цю документацію до міської ради для прийняття відповідного рішення.

Позивач стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Лота" одночасно було розроблено та погоджено в установленому чинним законодавством порядку проектну документацію на будівництво автостоянки та станції технічного обслуговування, отримано дозвіл на початок будівельних робіт і побудовано автостоянку та станцію технічного обслуговування, але завершені будівництвом об'єкти не були введені в експлуатацію через короткостроковість договору оренди землі.

У підтвердження факту наявності на спірній земельній ділянці нерухомого майна, належного ТОВ фірмі "Лота", позивач посилається на надані ним копію технічного паспорту від 13.01.2016 на громадський будинок "Автостоянка з блоком допоміжних приміщень" (т. 1, а.с. 185-195); копії первинних документів, що свідчать про здійснення будівельних робіт на земельній ділянці по вул. Генерала Захарченка в районі будинку №15, а саме: ордерів №330 від 17.09.2010 та №656 від 30.11.2011 про надання ТОВ фірмі "Лота" дозволів на встановлення тимчасової огорожі для приведення ділянки в належне санітарне становище та на здійснення земляних робіт для ремонту кабельної лінії СТО та автостоянки (т. 1, а.с. 213-214), актів приймання-передачі будівельних матеріалів та актів приймання-передачі виконаних робіт (т. 1, а.с. 198-212).

Позивач зазначає, що йому стало відомо про прийняття виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (далі - 1-й відповідач) 30.11.2016 року рішення №587 "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі, яким за номером 247 до розділу ІІ "Спеціально обладнані майданчики" зазначеного Переліку включено земельну ділянку площею 1380 кв.м. по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у місті Дніпро.

Постановою Верховної Ради України "Про перейменування міста Дніпропетровськ Дніпропетровської області" №1375-VIII від 19.05.2016 місто Дніпропетровськ Дніпропетровської області перейменовано на місто Дніпро, у зв'язку з чим найменування Дніпропетровської міської ради змінено на Дніпровську міську раду.

За твердженням позивача, на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №587 від 30.11.2016, Комунальним підприємством "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради (далі - 2й відповідач), як суб'єктом владних управлінських функцій, 14.03.2017 року незаконно укладено договір №409 ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, та передано йому у користування за плату майданчик для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, площею 1380,0 кв.м., розташований по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у місті Дніпро.

Позивач вказує, що з приводу виключення земельної ділянки по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у місті Дніпро з Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у місті Дніпро, неодноразово звертався до міського голови та Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури. Але ним було отримано однакові відповіді щодо відсутності підстав для виключення земельної ділянки по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у місті Дніпро з переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у місті Дніпро.

Зазначені обставин стали причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Заявлені в позові вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №587 від 30.11.2016 є незаконним, оскільки відповідно до договору оренди земельної ділянки від 13.08.2009 земельна ділянка по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у місті Дніпро перебувала у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лота", яке постійно належно виконувало свої зобов'язання за цим договором. А тому після спливу строку дії договору оренди земельної ділянки від 13.08.2009 позивач має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Позивач також зауважує, що ані в місячний строк після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, ані станом на день подачі позову відповідач не направляв позивачеві повідомлення про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки, що, на його думку, є підставою для поновлення договору оренди землі від 13.08.2009 на той самий строк і на тих самих умовах згідно з правилами, встановленими статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідачі проти позову заперечують, посилаючись на сплив строку договору оренди землі, укладеного між позивачем та міською радою, а також на недоведеність того факту, що позивач є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Генерала Захарченка, 15. Вказані обставини, за твердженням відповідачів, свідчать про відсутність у позивача права користування земельною ділянкою за адресою: вул. Генерала Захарченка, 15, м. Дніпро, що була предметом закінченого договору оренди від 13.08.2009, а також про правомірність внесення до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі, майданчика для паркування, розташованого за адресою: вул. ОСОБА_4, в районі будинку №15. У зв'язку з чим і виник спір.

Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається наступне.

Частиною першою статті 15 ЦК України гарантовано право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами частин 1, 2 статті 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не можу бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням; це право кореспондується з повноваженнями суду щодо захисту цих прав та охоронюваних інтересів.

Отже, до господарського суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. При цьому необхідною умовою судового захисту є наявність у позивача на законних підставах права, про порушення якого ним заявлено, а також доведеність факту порушення чи оспорювання цього права відповідачем.

Спір у даній справі виник у зв'язку з прийняттям виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (1-й відповідач) рішення №587 від 30.11.2016 "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі", яким за номером 247 до розділу ІІ "Спеціально обладнані майданчики" зазначеного Переліку включено земельну ділянку площею 1380 кв.м. по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у м. Дніпрі та, в подальшому, Комунальним підприємством "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради (2й відповідач) передано у користування третій особі на підставі договору №409 ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування". За твердженням позивача зазначена земельна ділянка площею 1380 кв.м. є частиною земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:251:0041, загальною площею 1,0011 га, розташованої за адресою: м. Дніпро, Індустріальний район, вул. Генерала Захарченка, в районі буд. №15, яку позивачу було передано у користування відповідно до умов договору оренди землі від 13.08.2009 та якою позивач продовжує користуватися після спливу строку вказаного договору внаслідок знаходженням збудованого ним на цій земельній ділянці нерухомого майна (станції технічного обслуговування та автостоянки).

Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Тож у даному випадку позивачем, який припускає порушення його прав виданням правового акта органом місцевого самоврядування, має бути доведено наявність у нього прав власника майна, а саме - станції технічного обслуговування та автостоянки, які за згідно з положеннями ст. 181 ЦК України мають режим нерухомих речей.

Статтею 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Позивач зазначає, що побудовану ним на спірній земельній ділянці автостоянку та станцію технічного обслуговування не було введено в експлуатацію. Таким чином, вказані об'єкти у розумінні ст. 331 ЦК України не можуть вважатися новоствореним нерухомим майном, а натомість є об'єктами незавершеного будівництва.

В той же час, згідно з п. 3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності на об'єкт незавершеного будівництва є речовим правом, що також підлягають державній реєстрації.

З наявної у матеріалах справи інформаційної довідки №135785180 від 28.08.2018 щодо об'єктів нерухомого майна (т. 1, а.с. 237) вбачається, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутні відомості про будь-які речові права на об'єкти, розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вулиця Генерала Захарченка, будинок 15.

Позивачем на момент розгляду справи доказів реєстрації речових прав на об'єкти незавершеного будівництва, розміщені на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:04:251:0041 по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у м. Дніпрі, суду не надано. Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що він є власником вищевказаного нерухомого майна, права якого порушено виданням 1-м відповідачем рішення №587 від 30.11.2016 "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі".

Стосовно стверджуваного позивачем порушення його речового права на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:04:251:0041 по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у м. Дніпрі, загальною площею 1,0011 га, яка після спливу строку договору оренди землі від 13.08.2009 продовжує використовуватись Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Лота", суд зазначає наступне.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з приписами статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних. міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної гласності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною першою статті 19 цього Закону встановлено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено (ст. 31 Закону України "Про оренду землі").

Одночасно, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" та нормами статей 764, 777 Цивільного кодексу України передбачено можливість поновлення договору оренди землі.

У статті 777 цього Кодексу закріплене переважне перед іншими особами право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, на укладення договору найму на новий строк після спливу його строку. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Стаття 764 ЦК України визначає загальні положення щодо правових наслідків продовження користування майном після закінчення строку договору найму, а саме: якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За приписами частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на момент закінчення строку дії договору) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (ч. 7 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (ч. 10 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Як вбачається, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частині першій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків та наявності волевиявлення сторін (частини 2-5 цієї статті). При цьому, переважне право орендарів на поновлення договору оренди поширюється на ті випадки, коли земля знову передається в оренду.

Так, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 23.03.2016 у справі №6-146цс16, від 13.04.2016 у справі №6-2027цс15.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди.

Вказана правова позиція викладена Верховним судом України у постановах від 25.02.2015 №6-219цс14 та № 610цс15, від 18.03.2015 №6-3цс15 та № 6-4цс15.

Таким чином, стаття 33 Закону України "Про оренду землі", у тому числі частина перша, регламентує переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі , а частина шоста - підстави поновлення договору оренди, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди .

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що у межах строку, встановленого частиною 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі", позивачем не було дотримано процедури реалізації переважного права на поновлення договору оренди, встановленої частинами 2-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (до листів-повідомлень позивача про поновлення договору оренди землі не було додано проектів додаткової угоди), а відповідачем не виявлено волевиявлення щодо такого поновлення. Вказані обставини, а також відсутність доказів того, що земельна ділянка кадастровий номер 1210100000:04:251:0041 була передана в оренду іншим особам, виключають можливість застосування до правовідносин між сторонами частини першої статті 33 цього Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі від 13.08.2009.

Стосовно підстав поновлення договору оренди, визначених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", суд зауважує на тому, що даною нормою передбачено умови поновлення договору оренди, саме у разі, коли орендар не направив орендодавцю лист-повідомлення, а продовжив користуватися земельною ділянкою, належно виконуючи умови договору і не отримав заперечення від орендодавця на продовження користування об'єктом оренди у місячний строк після закінчення дії договору.

У даному випадку, як свідчать матеріали справи, після закінчення строку дії договору позивач продовжив користуватися земельною ділянкою кадастровий номер 1210100000:04:251:0041 та вносити орендну плату, проте у меншому, ніж обумовлено умовами договору розмірі. За інформацією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Державної фіскальної служби України, повідомленою Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власниками землі та землекористувачами при використанні земельних ділянок Дніпровської міської ради у листі №944/9/04-36-12-23-18 від 09.02.2018 про нарахування, сплату та переплату по платі за землю по землекористувачах за 2015 рік - січень 2018 року (т. 1, а.с. 226), сума боргу позивача по платі за землю по вул.. Генерала Захарченка, район будинку №15, за 2016-2018 роки становить 133867,07 грн (35471,00 грн (за 2016 рік) + 42169,59 грн (за 2017 рік) + 56226,48 грн за (2018 рік)).

Враховуючи наведені обставини та зважаючи на відсутність укладеної між сторонами договору оренди землі від 13.08.2009 додаткової угоди до цього договору про його поновлення у місячний строк, обов'язковість підписання якої прямо встановлена ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", суд дійшов висновку про те, що наразі позивачем не доведено його права користування земельною ділянкою кадастровий номер 1210100000:04:251:0041 по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у м. Дніпрі, загальною площею 1,0011 га.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №587 від 30.11.2016 "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у місті Дніпрі" в частині внесення до "Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у місті Дніпрі" земельної ділянки, розташованої по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у місті Дніпро, площею 1380 кв.м., вказаної в вищезазначеному Переліку під №247, задоволенню не підлягають, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено наявності його прав на майно (як на незавершене будівництво, так і на земельну ділянку), розташоване за адресою: м. Дніпро, Індустріальний район, вул. Генерала Захарченка, в районі буд. №150.

Позовні вимоги в частині зобов'язання Дніпровської міської ради виключити земельну ділянку, розташовану по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у місті Дніпро площею 1380 кв.м. з Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у місті Дніпро; визнання протиправною бездіяльність Дніпропетровської міської ради, що полягає у неприйнятті рішення щодо продовження строку дії договору оренди земельної ділянки по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у місті Дніпро (кадастровий номер 1210100000:04:251:0041) з Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Лота" та зобов'язання Дніпропетровської міської ради розглянути питання щодо передачі у переважному порядку в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Лота" земельної ділянки по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у місті Дніпро (кадастровий номер 1210100000:04:251:0041) також задоволенню не підлягають у зв'язку з їх заявленням до особи, яке не є стороною у справі.

Згідно з нормами статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право залучати співввідовідача у справі або здійснювати заміну неналежного відповідача належним винятково за клопотанням позивача та у порядку, визначеному даною статтею. Матеріали справи свідчать про те, що позивач своїм процесуальним правом на залучення до участі у справі належного відповідача не скористався.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у позові в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 3524,00 грн покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 08.10.2018.

Суддя В.Д. Воронько