Постанова

від 16.01.2019 по справі 904/2450/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2019 року м.Дніпро Справа № 904/2450/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ордер серії ДП №1981/000035 від 15.01.2019 р., адвокат;

інші учасники судового процесу у судове засідання не з'явились.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лота" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2018 ( повний текст складено 08.10.2018 року, суддя Воронько В.Д.) у справі №904/2450/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лота", м. Дніпро

до відповідачів:

1. Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, м. Дніпро

2. Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

07.06.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лота" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (далі - 1-й відповідач) та Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради (далі - 2-й відповідач), у якій заявило вимоги:

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради №587 від 30.11.2016 "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у місті Дніпрі" в частині внесення до "Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у місті Дніпрі" земельної ділянки, розташованої по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у місті Дніпро, площею 1380 кв.м., вказаної в вищезазначеному Переліку під №247 та зобов'язати Дніпровську міську раду виключити земельну ділянку, розташовану по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у місті Дніпро площею 1380 кв.м. з Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у місті Дніпро;

- визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 міської ради, що полягає у неприйнятті рішення, щодо продовження строку дії договору оренди земельної ділянки по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у місті Дніпро (кадастровий номер 1210100000:04:251:0041) з Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Лота" (49083, м. Дніпро, пр-т. Слобожанський, буд. 37, код ЄДРПОУ 13447412) та зобов'язати ОСОБА_2 міську раду розглянути питання, щодо передачі у переважному порядку в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Лота" (ЄДРПОУ 13447412) земельної ділянки по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у місті Дніпро (кадастровий номер 1210100000:04:251:0041).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2018 по справі №904/2450/18 у задоволенні позову відмовлено, оскільки позивач не є власником новоствореного майна і е продовжений (поновлений) договір оренди земельної ділянки, на якій це майно розташоване.

2. Короткий і узагальнений зміст апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Лота" із апеляційною скаргою. Посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2018 року по справі №904/2450/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі зазначає наступне.

За змістом статті 764 ЦК якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Вищевказана норма кореспондує частині 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , відповідно до якої у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічна точка зору викладена у практиці ЄСПЛ, зокрема, у справі Стрейтч проти Сполученого Королівства , суд дійшов висновку, що заявника слід вважати особою, яка мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження строку оренди, і - в цілях статті 1 Першого протоколу - таке законне сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих йому муніципалітетом Дорчестера за орендним договором (пункт 35).

У статті 777 Цивільного Кодексу закріплене переважне перед іншими особами право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, на укладення договору найму на новий строк після спливу його строку. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

За приписами частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на момент закінчення строку дії договору) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. З ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач, після закінчення строку договору оренди землі продовжив користуватися земельною ділянкою із кадастровим номером 1210100000:04:251:0041 та вносити орендну плату, проте у меншому, ніж обумовлено умовами договору розмірі. За інформацією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Державної фіскальної служби України, повідомленою Комісією з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власниками землі та землекористувачами при використанні земельних ділянок Дніпровської міської ради у листі № 944/9/04-36-12-23-18 від 09.02.2018 про нарахування, сплату та переплату по платі за землю по землекористувачах за 2015 рік - січень 2018 року (т. 1, а.с. 226), сума боргу позивача по платі за землю по вул.. Генерала Захарченка, район будинку №15, за 2016-2018 роки становить 133867,07 грн (35471,00 грн (за 2016 рік) + 42169,59 грн (за 2017 рік) + 56226,48 грн за (2018 рік).

Разом із тим, такі висновки є хибними, адже оскаржуване рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради винесене 16.11.2016 року, на підставі якого, невідомі особи здійснили рейдерське захоплення автостоянки, розміщеної на земельній ділянці із кадастровим номером 1210100000:04:251:0041 та знаходиться фізично на всій території і станом на день розгляду господарської справи.

Таким чином, з листопаду 2016 року позивач фактично не користується земельною ділянкою, оскільки не має фізичної можливості у користуванні в зв'язку із рейдерським захопленням автостоянки.

В свою чергу, права скаржника порушуються Дніпровською міською радою, що виявляється у зволіканні укладення договору оренди спірної земельної ділянки на новий строк.

Судом встановлено, що позивачем збудовано на спірній земельній ділянці автостоянку та станцію технічного обслуговування, яку не було введено в експлуатацію. Таким чином, вказані об'єкти у розумінні ст. 331 ЦК України не можуть вважатися новоствореним нерухомим майном, а натомість є об'єктами незавершеного будівництва.

В свою чергу відповідно до частини 3 статті 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Таким чином, скаржник є власником будівельних матеріалів з яких збудовано адмін. будівлю літ. А-1, прим, охорони літ. Б, трансформаторна літ. В, прим, охорони літ. Г, склад літ. Д, вольєр літ. Е, споруди - № 1-19,1-ІІІ огорожа мостіння ворота та ін. споруди.

Підтвердження факту будування та наявності нерухомості на спірній ділянці знайшло своє відображення у технічному паспорті на об'єкт нерухомості виготовленому на замовлення ТОВ ФІРМА ЛОТА .

Таким чином, рішення Виконкому Дніпровської міської ради № 587 від 30.11.2016 року Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у місті Дніпрі , на підставі якого цю земельну ділянку у подальшому передано іншим особам прямо порушує права скаржника. В зв'язку з тим, що скаржник позбавлений можливості користуватись збудованим ним майном.

Натомість, суд першої інстанції, у порушення процесуальних та матеріальних норм права, вважав обставини викладені у позовній заяві не доведеними, що призвело до винесення неправильного судового рішення.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Відповідачі не скористалися своїм правом надати відзив на апеляційну скаргу, що не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2018 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лота" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2018 у справі №904/2450/18 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.01.2019 року.

16.01.2018 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

В судовому засіданні представник скаржника надав пояснення по справі та навів обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2018 у справі №904/2450/18 слід залишити без змін з наступних підстав.

5. Встановлені та неоспорені обставини та відповідні їм правовідносини.

13.08.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лота" (далі - орендар, позивач) та ОСОБА_2 міською радою (далі - орендодавець) було укладено договір оренди землі (далі - договір), за умовами пункту 1.1, 2.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,0011 га, яка знаходиться за адресою: по вул. Генерала Захарченка в районі буд. №15 (Індустріальний район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:04:251:0041.

Пунктом 2 договору визначено цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) - 1.11.6 (інша комерційна діяльність).

Відповідно до п. 1.3 договору підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 27.05.09 №148/46.

На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, інші об'єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки (п. 2.2 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення цього договору становить 2240720,83 (п. 2.3 договору).

Пунктами 4.1, 4.6 договору передбачено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України "Про оренду землі"; обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, що визначається у встановленому порядку.

Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та індексації проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та випадках, передбачених законодавством України (п. 4.3 договору).

Згідно з п. 5.1 договору земельна ділянка передається в оренду: для проектування і будівництва автостоянки та станції технічного обслуговування.

Цільове призначення земельної ділянки: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п. 5.2 договору).

У пунктах 6.1, 6.2 договору сторони погодили, що передача земельної ділянки оренду здійснюється за проектом її відведення; підставою для розроблення проекту відведення земельної ділянки є: рішення міської ради від 30.11.05 №134/31 "Про погодження Товариству з обмеженою відповідальністю "Лота" місця розташування автостоянки та станції технічного обслуговування по вул. Генерала Захарченка в районі буд. №15 (Індустріальний район)".

Організація розроблення проекту відведення земельної ділянки покладається на орендодавця або уповноважений ним орган, а витрати, пов'язані з цим, покладаються на орендаря (п. 6.3 договору).

Пунктами 6.5, 6.6 договору ТОВ фірму "Лота" зобов'язано замовити, погодити і затвердити проектну документацію в порядку, визначеному законодавством, та отримати необхідні дозволи, а також протягом десяти днів з моменту введення в експлуатацію об'єкта звернутися до ОСОБА_2 міської ради для забезпечення оформлення документів на право користування земельною ділянкою по фактичному розміщенню об'єкта.

У відповідності до п. 6.11 договору початком виникнення права користування земельною ділянкою, що передається в оренду згідно з п. 1.1 цього договору, вважати дату державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

За умовами п. 6.12 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5-денний строк після державної реєстрації. Додержавної реєстрації договору оренди земельної ділянки приступати до її використання забороняється (п. 6.7 договору).

Даний договір укладено на 2 роки (п. 3.1 договору).

На виконання умов договору 13.08.2009 орендодавцем було передано, а орендарем прийнято земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:04:251:0041 загальною площею 1,0011 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, по вул. Генерала Захарченка в районі буд. №15, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:251:0041 від 13.08.2009, копія якого наявна у матеріалах справи (т. 1, а.с. 25).

Договір оренди землі від 13.08.2009 посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_2 міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №3108, а також відповідно до вимог чинного законодавства зареєстрований у ДМВ ДРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.09.2010 за №04101040400654.

Згідно з наявною у матеріалах справи копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1204916502017 від 22.06.2017 (т. 1, а.с. 37-38) за позивачем, як орендарем земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:251:0041, у Державному земельному кадастрі 13.09.2010 було зареєстровано речове право строком дії у 2 роки.

28.04.2010 ОСОБА_2 міською радою прийнято рішенням №652/56 "Про продовження строку укладення договорів оренди земельних ділянок" (т. 1, а.с. 182), згідно з яким продовжено строк укладення договорів оренди земельних ділянок та звернення до відповідних установ для забезпечення державної реєстрації договорів відповідно до рішень міської ради на три місяці з моменту прийняття цього рішення, у тому числі й позивачу для проектування і будівництва автостоянки та станції технічного обслуговування.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 міської ради 24.06.2010 між орендодавцем та орендарем було укладено додатковий договір до договору оренди землі, яким внесено зміни до розділу 1 договору оренди землі від 13.08.2009. Зокрема, відповідно до додаткового договору від 24.06.2010 підставою для надання земельної ділянки в оренду за договором від 13.08.2009 визначено рішення міської ради від 27.05.09 №148/46 та від 28.04.10 №652/56, а нормативну грошову оцінку земельної ділянки на час укладення цього договору змінено на 2372884,30 грн.

Відповідно до частини другої статті 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальними законами, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі" та Земельний кодекс України.

За змістом статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Отже, строк дії спірного договору оренди землі від 13.08.2009 починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Датою закінчення строку дії спірного договору є 13.09.2012 року .

Договір оренди землі від 13.08.2009 не містить умов щодо переважного права орендаря на поновлення договору на новий строк після закінчення його дії. Порядок реалізації такого права орендаря визначений нормою частини першої статті 777 ЦК України та статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, у частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, стаття 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два вищенаведені випадки пролонгації договору оренди.

З матеріалів справи вбачається, що 25.07.2012 Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Лота" було видано декларацію про початок будівельних робіт (т. 1, а.с. 32), а саме будівництва станції технічного обслуговування з відкритою автостоянкою по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у місті Дніпро.

Позивач у позові вказує на те, що неодноразово звертався до департаменту забезпечення діяльності міської ради, апарату ОСОБА_2 міської ради з приводу надання інформації про стан розгляду та візування проектів рішення ОСОБА_2 міської ради "Про поновлення договору оренди землі від 13.09.2010 року, номер державної реєстрації 041010400654, по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у місті Дніпро, для проектування і будівництва автостоянки та станції технічного обслуговування" ТОВ фірмі "Лота", проте жодних відповідей підприємство так і не отримало.

У підтвердження зазначеного позивачем до позовної заяви додано листи Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лота", адресовані міському голові: №74 від 26.04.2012 "Про продовження договору оренди", №173 від 28.10.2013" Про розгляд проекту рішення", №201 від 26.12.2013 та №2 від 03.03.2014 "Про продовження договору оренди на земельну ділянку", №25 від 27.03.2014 та №23 від 10.04.2014 "Про зволікання погодження договору оренди на земельну ділянку", а також клопотання до міського голови про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки по вул. Генерала Захарченка у районі буд. №15 та передачу цієї земельної ділянки ТОВ фірмі "Лота" в оренду строком на один рік для закінчення будівництва СТО та автостоянки від 03.06.2015, №73 від 18.06.2015, від 12.01.2016 (т. 1, а.с. 51-53).

03.06.2015 року рішенням ОСОБА_2 міської ради №40/64 (т. 1, а.с. 36) Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Лота" було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 1,0011 га у місті Дніпро по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15, для завершення будівництва автостоянки та станції технічного обслуговування та зобов'язано ТОВ фірму "Лота" замовити у суб'єктів господарювання, що є розробниками документації із землеустрою, згідно з вимогами, передбаченими чинним законодавством, розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та після її погодження, відповідно до чинного законодавства, подати цю документацію до міської ради для прийняття відповідного рішення.

Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Лота" одночасно було розроблено та погоджено в установленому чинним законодавством порядку проектну документацію на будівництво автостоянки та станції технічного обслуговування, отримано дозвіл на початок будівельних робіт і побудовано автостоянку та станцію технічного обслуговування, але завершені будівництвом об'єкти не були введені в експлуатацію через короткостроковість договору оренди землі.

У підтвердження факту наявності на спірній земельній ділянці нерухомого майна, належного ТОВ фірмі "Лота", позивачем надано копію технічного паспорту від 13.01.2016 на громадський будинок "Автостоянка з блоком допоміжних приміщень" (т. 1, а.с. 185-195); копії первинних документів, що свідчать про здійснення будівельних робіт на земельній ділянці по вул. Генерала Захарченка в районі будинку №15, а саме: ордерів №330 від 17.09.2010 та №656 від 30.11.2011 про надання ТОВ фірмі "Лота" дозволів на встановлення тимчасової огорожі для приведення ділянки в належне санітарне становище та на здійснення земляних робіт для ремонту кабельної лінії СТО та автостоянки (т. 1, а.с. 213-214), актів приймання-передачі будівельних матеріалів та актів приймання-передачі виконаних робіт (т. 1, а.с. 198-212).

Але надалі виконавчим комітетом ОСОБА_2 міської ради (далі - 1-й відповідач) 30.11.2016 року, прийнято рішення №587 "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі, яким за номером 247 до розділу ІІ "Спеціально обладнані майданчики" зазначеного Переліку включено земельну ділянку площею 1380 кв.м. по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у місті Дніпро.

Постановою Верховної Ради України "Про перейменування міста Дніпропетровськ Дніпропетровської області" №1375-VIII від 19.05.2016 місто Дніпропетровськ Дніпропетровської області перейменовано на місто Дніпро, у зв'язку з чим найменування ОСОБА_2 міської ради змінено на Дніпровську міську раду.

На підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради №587 від 30.11.2016, Комунальним підприємством "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради (далі - 2й відповідач), як суб'єктом владних управлінських функцій, 14.03.2017 року незаконно укладено договір №409 ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, та передано йому у користування за плату майданчик для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, площею 1380,0 кв.м., розташований по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у місті Дніпро.

6. Доводи, за якими апеляційний суд погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції.

Частиною першою статті 15 ЦК України гарантовано право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами частин 1, 2 статті 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не можу бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням; це право кореспондується з повноваженнями суду щодо захисту цих прав та охоронюваних інтересів.

Отже, до господарського суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. При цьому необхідною умовою судового захисту є наявність у позивача на законних підставах права, про порушення якого ним заявлено, а також доведеність факту порушення чи оспорювання цього права відповідачем.

Спір у даній справі виник у зв'язку з прийняттям виконавчим комітетом ОСОБА_2 міської ради (1-й відповідач) рішення №587 від 30.11.2016 "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі", яким за номером 247 до розділу ІІ "Спеціально обладнані майданчики" зазначеного Переліку включено земельну ділянку площею 1380 кв.м. по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у м. Дніпрі та, в подальшому, Комунальним підприємством "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради (2й відповідач) передано у користування третій особі на підставі договору №409 ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування". За твердженням позивача зазначена земельна ділянка площею 1380 кв.м. є частиною земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:251:0041, загальною площею 1,0011 га, розташованої за адресою: м. Дніпро, Індустріальний район, вул. Генерала Захарченка, в районі буд. №15, яку позивачу було передано у користування відповідно до умов договору оренди землі від 13.08.2009 та якою позивач продовжує користуватися після спливу строку вказаного договору внаслідок знаходженням збудованого ним на цій земельній ділянці нерухомого майна (станції технічного обслуговування та автостоянки), не введеного в експлуатацію.

Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Тож у даному випадку позивачем, який припускає порушення його прав виданням правового акта органом місцевого самоврядування, має бути доведено наявність у нього прав власника майна, а саме - станції технічного обслуговування та автостоянки, які за згідно з положеннями ст. 181 ЦК України мають режим нерухомих речей.

Статтею 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Об'єкти позивача у розумінні ст. 331 ЦК України не можуть вважатися новоствореним нерухомим майном, а натомість є об'єктами незавершеного будівництва.

В той же час, згідно з п. 3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності на об'єкт незавершеного будівництва є речовим правом, що також підлягають державній реєстрації.

З наявної у матеріалах справи інформаційної довідки №135785180 від 28.08.2018 щодо об'єктів нерухомого майна (т. 1, а.с. 237) вбачається, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутні відомості про будь-які речові права на об'єкти, розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вулиця Генерала Захарченка, будинок 15.

Позивачем на момент розгляду справи доказів реєстрації речових прав на об'єкти незавершеного будівництва, розміщені на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:04:251:0041 по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у м. Дніпрі, суду не надано. Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що він є власником вищевказаного нерухомого майна, права якого порушено виданням 1-м відповідачем рішення №587 від 30.11.2016 "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі".

Стосовно стверджуваного позивачем порушення його речового права на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:04:251:0041 по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у м. Дніпрі, загальною площею 1,0011 га, яка після спливу строку договору оренди землі від 13.08.2009 продовжує використовуватись Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Лота", судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності пролонгації договору оренди землі.

Так, статтею 13 Конституції України встановлено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з приписами статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних. міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної гласності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною першою статті 19 цього Закону встановлено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено (ст. 31 Закону України "Про оренду землі").

Одночасно, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" та нормами статей 764, 777 Цивільного кодексу України передбачено можливість поновлення договору оренди землі.

У статті 777 цього Кодексу закріплене переважне перед іншими особами право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, на укладення договору найму на новий строк після спливу його строку. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Стаття 764 ЦК України визначає загальні положення щодо правових наслідків продовження користування майном після закінчення строку договору найму, а саме: якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За приписами частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на момент закінчення строку дії договору) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (ч. 7 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (ч. 10 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Як вбачається, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" передбачає два механізми пролонгації договору оренди.

Так, у частині першій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків та наявності волевиявлення сторін (частини 2-5 цієї статті). При цьому, переважне право орендарів на поновлення договору оренди поширюється на ті випадки, коли земля знову передається в оренду.

Так, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 23.03.2016 у справі №6-146цс16, від 13.04.2016 у справі №6-2027цс15.

Крім того, частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди.

Вказана правова позиція викладена Верховним судом України у постановах від 25.02.2015 №6-219цс14 та № 610цс15, від 18.03.2015 №6-3цс15 та № 6-4цс15.

Таким чином, стаття 33 Закону України "Про оренду землі", а саме частина перша, регламентує переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі, а частина шоста - підстави поновлення договору оренди, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що у межах строку, встановленого частиною 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі", позивачем не було дотримано процедури реалізації переважного права на поновлення договору оренди, встановленої частинами 2-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (до листів-повідомлень позивача про поновлення договору оренди землі не було додано проектів додаткової угоди), а відповідачем не виявлено волевиявлення щодо такого поновлення. Вказані обставини, а також відсутність доказів того, що земельна ділянка кадастровий номер 1210100000:04:251:0041 була передана в оренду іншим особам, виключають можливість застосування до правовідносин між сторонами частини першої статті 33 цього Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі від 13.08.2009. Реалізація переважного права орендаря завжди передбачає наявність коонкурентів, інших осіб що перетендують на цю земельну ділянку.

Стосовно підстав поновлення договору оренди, визначених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", суд зауважує на тому, що даною нормою передбачено умови поновлення договору оренди, саме у разі, коли орендар не направив орендодавцю лист-повідомлення, а продовжив користуватися земельною ділянкою, належно виконуючи умови договору і не отримав заперечення від орендодавця на продовження користування об'єктом оренди у місячний строк після закінчення дії договору.

У даному випадку, як свідчать матеріали справи, після закінчення строку дії договору позивач продовжив користуватися земельною ділянкою кадастровий номер 1210100000:04:251:0041 та вносити орендну плату, проте у меншому, ніж обумовлено умовами договору розмірі. За інформацією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Державної фіскальної служби України, повідомленою Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власниками землі та землекористувачами при використанні земельних ділянок Дніпровської міської ради у листі №944/9/04-36-12-23-18 від 09.02.2018 про нарахування, сплату та переплату по платі за землю по землекористувачах за 2015 рік - січень 2018 року (т. 1, а.с. 226), сума боргу позивача по платі за землю по вул.. Генерала Захарченка, район будинку №15, за 2016-2018 роки становить 133867,07 грн (35471,00 грн (за 2016 рік) + 42169,59 грн (за 2017 рік) + 56226,48 грн за (2018 рік)).

Враховуючи наведені обставини та зважаючи на відсутність укладеної між сторонами договору оренди землі від 13.08.2009 додаткової угоди до цього договору про його поновлення у місячний строк, обов'язковість підписання якої прямо встановлена ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що наразі позивачем не доведено його права користування земельною ділянкою кадастровий номер 1210100000:04:251:0041 по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у м. Дніпрі, загальною площею 1,0011 га.: через відсутність правовстановлювального документа, що підтвердив би право такого користування.

7 . Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.

Баланс інтересів сторін договору оренди - орендодавця і орендаря полягає у цій справі в тому, що орендар захищений правом здавати чи не здавати в оренду земельну ділянку на новий строк. Орендар же захищений тим, що він має переважне право на укладення нового договору оренди перед іншими особами.

Як вбачається зі справи, правовідносини між позивачем та Дніпровською міською радою ґрунтувалися на договорі оренди, строк дії якого закінчився 13 вересня 2012 року.

Нового права у позивача на користування спірною земельною ділянкою не виникло через відсутність у нього правовстановлювального документа - додаткової угоди щодо поновлення договору оренди землі на той самий строк на тих самих умовах або з інших підстав.

За таких обставин побудова на орендованій земельній ділянці об'єкта нерухомості, не введеного в експлуатацію, не дає право позивачеві користуватися земельною ділянкою, зважаючи ще й на ту обставину, що строк дії договору оренди закінчився.

Отже, за наведених обставин законні очікування чи законні сподівання позивача, які дійсно є майном у розумінні Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, не можуть відбутися з вини самого позивача, оскільки вони мають ґрунтуватися перш за все на законних підставах.

І оскільки оскаржуване рішення позивачем стосується вилучення раніше наданої йому земельної ділянки і на момент оскарження цього рішення жодні майнові права позивача - на використання цієї земельної ділянки, на нерухомість - позивачем доказані не були, судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Щодо аргументу про порушення прав позивача ОСОБА_2 міською радою, яка зволікає з укладенням договору оренди на новий строк, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем перд'явлена вимога до особи, яка не є відповідачем у справі. Так згідно з приписами ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.

Але позивач не заявив клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_2 міської ради, тим самим унеможливив вирішення спору в цій частині.

Скаржник посилаються також на 331 ЦК України, відповідно до якої він є власником будівельних матеріалів і це не заперечується. Таким чином, апеляційна скарга не спростовує доводи суду.

8. Коли і ким були порушені, оспорені або невизнані права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

Інтереси позивача не були порушені через: а) відсутність державної реєстрації майна; б) відсутність права користування земельною ділянкою, щодо якої прийнято оспорюване рішення.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2018 року по справі 904/2450/18 ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в силу ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення без змін.

10.Судові витрати.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лота" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2018 у справі №904/2450/18 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2018 у справі №904/2450/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 21.01.2019 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко

З оригіналом згідно

Пом. судді: Д.Я. Кушнір

21.01.2019 року