Ухвала

від 08.10.2018 по справі 1-131/12

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №1-131/12

1-в/295/825/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого - судді….. ОСОБА_1 ,

секретаря……………… ОСОБА_2 ,

з участю

прокурора……………... ОСОБА_3 ,

захисників……………… ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

представника Житомирської ВК (№ 4)…. ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі клопотання захисника ОСОБА_4 , поданого в інтересах засудженого

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Варварівка Ємільчинського району Житомирської області, громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 ,

про звільнення засудженого від відбування покарання у зв`язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку, -

встановив:

До Богунського районного суду м. Житомира надійшло клопотання захисника ОСОБА_4 , поданого в інтересах засудженого ОСОБА_7 про звільнення засудженого від відбування покарання у зв`язку з закінченням строку виконання обвинувального вироку. В обґрунтування клопотання захисник посилається на те, що ОСОБА_7 був засуджений вироком Богунського районного суду м. Житомира від 06.06.2012 року за ст.ст. 146 ч. 2, 189 ч. 3, 355 ч. 3 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією частин майна. Вирок набрав законної сили 16.10.2012 року та повинен був бути виконаний відповідно до ст. 80 КК України протягом 5 років, тобто до 16.10.2017, однак не виконувався до 29.05.2018 з незалежних від засудженого причин. Весь період часу з 2012 по 2018 ОСОБА_7 вільно пересувався територією України, неодноразово виїжджав за межі України та повертався назад, жив повсякденним життям за місцем реєстрації та у м. Житомирі, підтримував добросусідські відносини з сусідами, відкрито товаришував з друзями, звертався до органів державної влади з приводу оформлення та отримання документів, одружився, тобто не переховувався від органів державної влади або суду. В цей період часу у 2013 році в його паспорт вклеєно фотокартку по досягненню 25-річного віку, у 2016 році йому видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон, 15.06.2017 отримав посвідчення водія та 14.06.2017 пройшов медичний огляд, у період з 20.06.2013 по 29.05.2018 тридцять разів виїжджав за межі України та знову повертався. 26.08.2015 в органах нотаріату засуджений отримав довіреність, за якою офіційно представляв інтереси довірителя, в тому числі і за кордоном та керував транспортним засобом. 07.03.2018 ОСОБА_7 одружився, про що Житомирським МВ видано свідоцтво про шлюб. Крім цього, зазначив, що в період з 16.10.2012 по 05.04.2017 засуджений офіційно не розшукувався правоохоронними органами України, а лише після спливу 4,5 років Ємільчинським ВП щодо нього було відкрито оперативно-розшукову справу «Розшук» №0611010. За період після постановлення вироку ОСОБА_7 не вчиняв злочинів та по теперішній час не притягається до кримінальної відповідальності.

Засуджений подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі у судовому засіданні, а тому суд розглядав справу у його відсутність.

У судовому засіданні захисники підтримали подане клопотання з підстав, зазначених у ньому, просили на підставі ст. 80 КК України звільнити засудженого від відбування покарання у зв`язку з закінченням строку виконання обвинувального вироку. ОСОБА_4 додав, що наслідком невиконання вироку суду стало неналежне виконання працівниками Ємільчинського ВП своїх службових обов`язків щодо організації розшуку засудженого, а не вчинення ОСОБА_7 дій, спрямованих на ухилення від відбування покарання. ОСОБА_5 додатково зазначив, що навіть після заведення оперативно-розшукової справи щодо засудженого, останній ще шість разів виїздив за межі України, чого він не міг би зробити у разі належного виконання органом, який здійснював розшук, своїх обов`язків.

У судовому засіданні прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на те, що працівники поліції Ємільчинського ВП хоча і не завели оперативно-розшукову справу, однак намагалися встановити місцезнаходження засудженого, на момент заведення такої справи у 2017 році строки давності виконання обвинувального вироку не закінчилися, а тому підлягають подвоєнню, оскільки ОСОБА_7 ухилявся від відбування призначеного йому покарання.

Представник Житомирської ВК (№ 4) у вирішенні клопотання поклався на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали особової справи засудженого, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 532 КПК Українипередбачено, що вирок або ухвала суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 80 КК Україниособа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: п`ять років у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п`яти років за тяжкий злочин.

Згідно з ч. 3ст. 80 КК Україниперебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого від відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені п.п. 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.

Згідно з ч. 4ст.80КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 404 КПК України (в редакції від 1960 року) Вирок, що набрав законної сили, звертається до виконання судом, який постановив вирок, не пізніш як через три доби з дня набрання ним законної сили або повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанції. Суд разом із своїм розпорядженням про виконання обвинувального вироку надсилає копію вироку тому органу, на який покладено обов`язок виконати вирок. Органи, що виконують вирок, постанову або ухвалу, повідомляють суд, який їх постановив про їх виконання.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 засуджений вироком Богунського районного суду м. Житомира від 06.06.2012, залишеного щодо нього без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 16.10.2012 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.04.2013 за ст.ст. 146 ч. 2, 189 ч. 3, 355 ч. 3, 70 ч. 1 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією частини майна, яке є його власністю.

Таким чином, вирок суду першої інстанції набрав законної сили з моменту проголошення ухвали апеляційним судом з 16.10.2012.

24.10.2012 відповідно до розпорядження Богунського районного суду м. Житомира вирок суду звернуто до виконання та останнє направлено для виконання до Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області.

Відповідно до відповіді на запит управління інформаційно-аналітичного забезпечення 05.04.2017 щодо засудженого заведена розшукова справа № 0611010.

Згідно даних цієї ж відповіді ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності після засудження за вчинення інших злочинів не притягався.

Засудженого 29.05.2018 було затримано та поміщено до місць позбавлення волі для відбуття покарання, призначеного вироком суду.

Строк давності обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 становить п`ять років, оскільки він засуджений за тяжкий злочин до позбавлення волі на строк не більше п`яти років, який спливає 16.10.2017.

Як вбачається з показань свідка ОСОБА_8 , ОСОБА_7 у період часу 2012-2018 р.р. в с. Варварівка постійно не проживав, їздив на заробітки в Російську Федерацію, де працює його матір, звідки приїздив разом з батьком у с. Варварівка 1-2 рази на місяць, після чого знову виїздив за межі України. Коли знаходився у селі, вів звичний спосіб життя.

Свідок ОСОБА_9 показала, що дружить з батьками ОСОБА_7 . Останній у 2012-2018 р.р. їздив на заробітки у м. Житомир, звідки приїздив щомісячно у с. Варварівку. Батьки засудженого працюють у м. Москва приблизно 15 років.

Свідок ОСОБА_10 показав, що з 2006 по 25.10.2015 працював головою Варваріської сільської ради. Знає ОСОБА_7 з дитинства останнього як мешканця села Варварівка. В період 2012-2018 р.р. ОСОБА_7 у селі постійно не проживав, періодично приїздив в село, де ремонтував свою квартиру. Йому відомо, що ОСОБА_7 був засуджений, однак після засудження його поведінка не змінилася. В село приїздив декілька разів на рік, найбільше залишався в селі на тиждень. Ознайомившись з письмовими поясненнями та довідками Варварівської сільської ради зазначив, що дійсно надавав працівникам поліції такі пояснення та видавав довідки про те, що ОСОБА_7 не проживає у с. Варварівка.

Суд відкидає доводи прокурора щодо здійснення розшуку засудженого за відсутності розшукової справи та відсутності підстав для застосування положень ч. 3 ст. 80 КК України у зв`язку з не закінченням передбачених цією статтею КК України строків та необхідністю їх подвоєння та ухилення засудженого від відбування призначеного йому покарання з наступних підстав.

Відповідно до висновку про результати службової перевірки від 05.04.2017 по Ємільчинському ВП Новоград-Волинського ВП ГУНП в Житомирській області працівниками поліції всупереч вимогам діючого законодавства розшукову справу у зв`язку з виконанням вироку суду щодо ОСОБА_7 не заведено, а отже жодних дій, спрямованих на розшук останнього органом, який уповноважений на виконання вироку, з дня набрання вироком законної сили - з 16.10.2012 до 05.04.2017, тобто на протязі 4 років 5 місяців 20 днів не здійснювалось.

З 05.04.2017, тобто дня заведення розшукової справи до дня затримання засудженого уповноваженим на виконання вироку суду органом повинні були вживатись дії з розшуку засудженого. Однак жодних даних, які б свідчили про вжиття таких дій, суду не надано та останнім не встановлено.

Оскільки працівники поліції Ємільчинського ВП не завели розшукову справу, а отже не діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд приходить до висновку, що їх дії щодо встановлення місцезнаходження засудженого, а саме звернення з запитами до Варварівської сільської ради після надходження розпорядження суду про звернення вироку до виконання поза встановленим порядком не свідчать про законність таких дій, та не можуть бути покладені в основу для прийняття рішення щодо визнання належним та законним організації виконання обвинувального вироку суду та встановлення ухилення засудженого від відування покарання.

Крім цього, ОСОБА_7 і після заведення щодо нього розшукової справи, неодноразово вчиняв дії, пов`язані з зверненням до органів державної влади та місцевого самоврядування: декілька разів виїздив за межі України, уклав шлюб, отримав посвідчення водія.

За таких обставин, враховуючи, що жодних умисних дій засудженого, спрямованих на ухилення від відбування покарання, судом не встановлено та сторонами у судовому засіданні не надано, суд вважає, що підстави для зупинення строку давності виконання обвинувального вироку відсутні.

Крім цього,якщо навітьвиходити зтого,що ОСОБА_7 ухилявся відвиконання вирокущодо ньогоз часузаведення розшуковоїсправи,то строк давності,який залишивсяі якийслід рахуватиз 05.04.2017(часузаведення розшуковоїсправи)до 16.10.2017(5років здня набраннячинності обвинувальнимвироком),становить 6 місяців 10 днів. І саме цей строк підлягає відповідно до ч.3ст.80КК України зупиненню та подвоєнню, а отже з урахуванням такого подвоєння він становить 1 рік 20 днів.

При цьому строк давності, який сплив до моменту ухилення засудженого від відбування покарання, відповідно до змісту цієї ж норми закону не анулюється, а відновлюється та підлягає заліку і продовжує спливати з моменту з`явлення засудженого або його затримання. Тому, навіть з урахуванням подвоєного строку, 5 річний строк давності виконання обвинувального вироку в даному випадку закінчився 26.04.2018, тобто ще до дня затримання ОСОБА_7 та поміщення його до місць позбавлення волі.

За таких обставин, оскільки з дня набрання чинності обвинувальним вироком щодо ОСОБА_7 його не було виконано у передбачений ч. 3 ст. 80 КК України строк, ОСОБА_7 після засудження не вчинив нового злочину, відсутності підстав зупинення та переривання строку давності виконання обвинувального вироку, він підлягає звільненню від відбування покарання за вироком Богунського районного суду м. Житомира від 06.06.2012.

Керуючись ст.ст.537,539 КПК України, суд, -

ухвалив:

Клопотання задовольнити.

Звільнити засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання за вироком Богунського районного суду м. Житомира від 06.06.2012 у зв`язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя