Рішення

від 05.10.2018 по справі 908/1389/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/94/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2018 Справа № 908/1389/18

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ СОЮЗАГРОКОНСЛТИНГ” (52500, Дніпропетровська обл., м. Синельникове, вул. Б.Хмельницького, 1К);

до відповідача: Приватного підприємства “ОСОКОР-М” (70301, Запорізька обл., Розівський район, смт. Розівка, вул. Механізаторів, 18);

про стягнення заборгованості в розмірі 347319,78 грн. за договором поставки № 06/03-17 від 06.03.2017

суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Петриченко А.С.

Без участі представників сторін

17.07.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ СОЮЗАГРОКОНСЛТИНГ” до Приватного підприємства “ОСОКОР-М” про стягнення заборгованості в розмірі 347319,78 грн. за договором поставки № 06/03-17 від 06.03.2017, з яких: 201312, 83 основного боргу, 120787, 70 грн. штрафу, 5 691, 91 грн. 3% річних та 19 527, 34 грн. інфляційних збитків.

17.07.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою суду від 23.07.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ СОЮЗАГРОКОНСЛТИНГ” до Приватного підприємства “ОСОКОР-М” про стягнення заборгованості в розмірі 347319,78 грн. за договором поставки № 06/03-17 від 06.03.2017, залишено без руху.

03.08.2018 до суду від позивача надійшла заява від 30.07.2018 (вх. №08-08/13852/18 від 03.08.2018), про усунення недоліків в позові на виконання ухвали суду від 23.07.2018.

Ухвалою господарського суду від 08.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1389/18, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.

Заявлені позивачем вимоги, викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, та договорі поставки № 06/03-17 від 06.03.2017, на підставі яких позивач просить, позов задовольнити, стягнути з Приватного підприємства “ОСОКОР-М” 126721,71 грн. заборгованості в розмірі 347319,78 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребуваний ухвалою суду по справі не надав, про поважність причин ненадання витребуваних документів не заявляв.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу (Безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Приватного підприємства “ОСОКОР-М” (код ЄДРПОУ 36549500) є: 70301, Запорізька обл., Розівський район, смт. Розівка, вул. Механізаторів, 18, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 908/1389/18 відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 08.08.2018 про відкриття провадження у справі, яка 16.08.2018 отримана уповноваженою особою Приватного підприємства “ОСОКОР-М”, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код 7030100015350).

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Ухвалою господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 08.08.2018 відповідачу запропоновано подати відзив у строк до 23.08.2018.

Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 06.09.2018 сплив тридцятиденний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 05.10.2018.

Розглянувши матеріали справи, суд -

           ВСТАНОВИВ:

          06.03.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ СОЮЗАГРОКОНСЛТИНГ” (позивачем у справі, постачальником) та Приватним підприємством “ОСОКОР-М” (відповідачем у справі, покупцем) укладений Договір поставки № 06/03-17 (далі за текстом – Договір).

За умовами Договору у строки зумовлені цим договором постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію (далі Товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його ціну відповідно до умов договору (додаткових угод та Специфікацій до нього). (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.п.2.1 , 2.2 Договору конкретний асортимент Товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару, умови оплати, інші необхідні відомості наведені у специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього Договору. Вартість Договору складається із сум всіх Специфікацій, підписаних в рамках цього Договору.

Пунктом 6.1 Договору сторони узгодили, що оплата товару здійснюється на підставі рахунку-фактури, що надається постачальником одночасно із специфікацією, у розмірі 25 % від суми товару.

Відповідно до п. 6.4. Договору покупець здійснює оплату за поставлений в повному обсязі товар не пізніше 15.07.2017.

Договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до 31.12.2017, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань – до повного виконання.(п.10.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору сторонами укладено Специфікацію №1 від 06.03.2017 на загальну суму 241 575,40 грн. – термін поставки – у термін не пізніше 10 днів після оплати рахунку.

Відповідач здійснив передплату на загальну суму 40 262,57 грн.

Позивачем поставлено відповідачу товар, передбачений умовами договору, що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- № РН-0000020 від 07.03.2017 р. на суму 98 907,90 грн.

- № РН-0000021 від 14.03.2017 р. на суму 142 667,50 грн., всього на загальну суму 241 575,40 грн.

Вище зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими особами позивача та відповідача і скріплені відбитками печаток підприємств.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору № 06/03-17 від 06.03.2017 доведений відповідними видатковими накладними, які узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи скріплені печатками сторін на вказаних видаткових накладних.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором – у строк, визначений відповідно до статті 530 ЦК України. (частина 1 статті 693 ЦК України).

Отже, відповідно до п. 6.4 Договору, строк оплати є таким, що настав.

Матеріали справи свідчать, що в порушення умов Договору відповідач у встановлені строки та в повному обсязі з позивачем не розрахувався. Оплату за поставлений товар, що поставлявся позивачем за умовами Договору № 06/03-17 від 06.03.2017, відповідач в повному обсязі не здійснив.

Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 06/03-17 від 06.03.2017 зобов'язання та вимоги чинного законодавства, у зв'язку із чим станом на час ухвалення судового рішення за ним рахується заборгованість за поставлений товар в сумі 201312, 83 грн. Доказів протилежного відповідач суду не подав.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити поставлений товар не припинено.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

На день розгляду спору відповідач оплату товару в повному обсязі суду не довів.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 201312, 83грн. основного боргу за договором № 06/03-17 від 06.03.2017 пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 120787, 70 грн. штрафу за прострочення оплати товару.

Частиною 2 ст. 549 ЦК України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Чинним законодавством не виключена можливість встановлення в укладеному сторонами договорі застосування до грошового зобов'язання не тільки пені, а й іншого виду неустойки – штрафу, притому і як самостійного заходу відповідальності, і як такого, що застосовується поряд з пенею.

Вимоги щодо стягнення штрафу позивач обґрунтовує пунктом п. 7.4. Договору, відповідно до якого сторони встановили, що у випадку відмови покупця оплатити поставлений товар в повному обсязі у вказані терміни зазначені у п. 6.4 Договору, покупець зобов'язується сплатити штрафні санкції починаючи з 01.08.2017 у розмірі 10% від суми заборгованості щомісячно.

Факт прострочення відповідачем терміну оплати товару передбаченого Договором та факт відмови від виконання зобов'язання встановленого умовами Договору, а саме несплата у визначений в Договорі строк, поставленого товару є доведеними та підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що сторони погодили в п. 7.4 Договору строк, розмір та період нарахування штрафу, вимога про стягнення з відповідача 120787, 70 грн. штрафу на підставі п. 7.4 Договору є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 19527,34 грн. інфляційних втрат, які розраховані за загальний період з серпня 2017 по травень 2018 та 5 691, 91 грн. 3% річних, які розраховані за період з 01.08.2017 по 10.07.2018

Розрахунок 3 % річних судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та визнаний таким, що виконаний вірно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 5 691, 91 грн. 3 % річних за порушення строків оплати за Договором Договору № 06/03-17 від 06.03.2017 заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, судом встановлено, що він містить арифметичні помилки. Відповідно сума інфляційних втрат становить 19 487,17 грн., а не 19527,34 грн., як зазначено в розрахунку позивача.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат за несвоєчасну оплату товару є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково, за з серпня 2017 по травень 2018 в сумі 19 487,17 грн. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат за несвоєчасну оплату товару судом відмовляється в задоволенні позову.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивачем надано усі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, відповідачем факт порушення умов виконання зобов'язань по договору не спростований, належні докази в обґрунтування своїх заперечень на позовну заяву не надано.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення з відповідача 201312, 83 основного боргу, 120787, 70 грн. штрафу, 5 691, 91 грн. 3% річних та 19 487,17 грн. інфляційних збитків. В задоволенні решти позовних вимог судом відмовляється.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 248, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ СОЮЗАГРОКОНСЛТИНГ” до Приватного підприємства “ОСОКОР-М” задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “ОСОКОР-М” (70301, Запорізька обл., Розівський район, смт. Розівка, вул. Механізаторів, 18, код ЄДРПОУ 36549500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ СОЮЗАГРОКОНСЛТИНГ” (52500, Дніпропетровська обл., м. Синельникове, вул. Б.Хмельницького, 1К, код ЄДРПОУ 38485994) 201312 (двісті одну тисячу триста дванадцять) грн. 83 коп. основного боргу, 120787 (сто двадцять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 70 коп. пені, 19 487 (дев'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 17 коп. інфляційних втрат, 5 691 (п'ять тисяч шістсот дев'яносто одну) грн. 91 коп. 3% річних та 5 209 (п'ять тисяч двісті дев'ять) грн. 20 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено “05” жовтня 2018р.

          Суддя                               Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.