Постанова

від 10.12.2018 по справі 908/1389/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2018 року м.Дніпро Справа № 908/1389/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Антоніка С.Г.(доповідач),

суддів: Кузнецова І.Л., Іванова О.Г.

секретар судового засідання: Ревкова Г.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Осокор-М" на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.10.2018р., ухвалене суддею Зінченко Н.Г., повний текст якого підписаний 05.10.2018р., у справі №908/1389/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Союзагроконсалтінг", м.Синельникове, Дніпропетровська область

до Приватного підприємства "Осокор-М", смт.Розівка, Розівський район, Запорізька область

про стягнення заборгованості в розмірі 347319, 78 за договором поставки № 06/03-17 від 06.03.2017р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ СОЮЗАГРОКОНСЛТИНГ» з позовом до Приватного підприємства «ОСОКОР-М» про стягнення основного боргу за договором поставки № 06/03-17 від 06.03.2017р., нарахованих штрафу, 3% річних, інфляційних на загальну суму 347 319,78 грн..

Рішенням господарського суду Запорізької області позов задоволений частково. Стягнуто з Приватного підприємства «ОСОКОР-М» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ СОЮЗАГРОКОНСЛТИНГ» 201 312грн. 83коп. основного боргу, 120 787грн. 70 коп. пені, 19 487грн.17 коп. інфляційних втрат, 5 691 грн. 91 коп. 3% річних та 5 209 грн. 20 коп. судового збору.

В обгрунтування прийнятого рішення, посилаючись на норми діючого законодавства, господарський суд вказав, що позивачем було надано усі докази на підтвердження позовних вимог, відповідачем факт порушення умов договору не спростований, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ПП "Осокор-М" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду від 05.10.2018 року по справі №908/1389/18 скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що судом застосовано подвійну відповідальність (пеня, 3% річних) за одне й те саме порушення, що не відповідає Конституції України.

Крім того, посилається на те, що він, відповідач, здійснив передплату на загальну суму 40262,57грн., а тому до даних правовідносин не може застосовуватись п.7.4. договору, яким сторони передбачили нарахування штрафу.

Просить апеляційну скаргу задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін, як таке, що відповідає нормам матеріального права та постановлене без порушень норм процесуального права. Зазначає, що твердження апеляційної скарги є необгрунтованими та такими, що суперечать умовам договору та нормам чинного законодавства.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2018 року (колегія суддів у складі головуючого судді (доповідача) - ОСОБА_1 - доповідач, суддів: Кузнецової І.Л., Іванова О.Г.) було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Осокор-М" на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.10.2018.

Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 06.03.2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ СОЮЗАГРОКОНСЛТИНГ» (позивачем у справі, постачальником) та Приватним підприємством «ОСОКОР-М» (відповідачем у справі, покупцем) укладений Договір поставки № 06/03-17 (далі за текстом - Договір).

За умовами Договору у строки зумовлені цим договором постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію (далі Товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його ціну відповідно до умов договору (додаткових угод та Специфікацій до нього). (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.п.2.1 , 2.2 Договору конкретний асортимент Товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару, умови оплати, інші необхідні відомості наведені у специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього Договору. Вартість Договору складається із сум всіх Специфікацій, підписаних в рамках цього Договору.

Пунктом 6.1 Договору сторони узгодили, що оплата товару здійснюється на підставі рахунку-фактури, що надається постачальником одночасно із специфікацією, у розмірі 25 % від суми товару.

Відповідно до п. 6.4. Договору покупець здійснює оплату за поставлений в повному обсязі товар не пізніше 15.07.2017р..

Згідно п. 7.4. Договору, у випадку відмови покупця оплатити поставлений товар в повному обсязі у вказані терміни, зазначені у п. 6.4 Договору, покупець зобов'язується сплатити штрафні санкції починаючи з 01.08.2017р. у розмірі 10% від суми заборгованості щомісячно.

Договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до 31.12.2017, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань - до повного виконання.(п.10.1 Договору).

На виконання умов Договору сторонами укладено Специфікацію №1 від 06.03.2017р. на загальну суму 241 575,40 грн. - термін поставки - у термін не пізніше 10 днів після оплати рахунку.

Відповідач здійснив передплату на загальну суму 40 262,57 грн.

Позивачем поставлено відповідачу товар, передбачений умовами договору, що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими особами як з боку позивача, так і з боку відповідача та скріплені печатками підприємств, а саме:

- № РН-0000020 від 07.03.2017 р. на суму 98 907,90 грн.

- № РН-0000021 від 14.03.2017 р. на суму 142 667,50 грн., всього на загальну суму 241 575,40 грн.

Зобов'язання щодо повної оплати за поставлений товар відповідачем здійснено не було.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оскільки відповідачем умови договору щодо сплати отриманого товару виконані несвоєчасно, позивач звернувся до суду також з позовними вимогами про стягнення з відповідача 120 787, 70 грн. штрафу, 5 691, 91 грн. 3% річних та 19 527, 34 грн. інфляційних збитків.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Згідно ст..712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк(строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 ст. 549 ЦК України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду рішення суду відповідачем доказів повної оплати за товар надано не були, а тому висновок господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в сумі 201312,83 є законним, обгрунтованим та таким, що відповідає обставинам даної справи.

Розрахунок 3% є арифметично вірним та відповідає дійсній сумі заборгованості, а тому господарським судом правомірно задоволено в повному обсязі позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 5691,91грн.

У зв'язку з тим, що господарським судом було встановлено арифметичні помилки при нарахуванні інфляційних втрат, вказаний розрахунок був перерахований, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині були задоволені частково, в сумі 19487,17грн.

Позивачем було надано розрахунок штрафу в сумі 120787,70грн.

Вказаний розрахунок відповідає умовам пункту 7.4. Договору та правильно задоволений судом.

Доводи апеляційної скарги про те, що скаржником було здійснено передплату на загальну суму 40262,57грн., а тому до даних правовідносин не може застосовуватись п.7.4. договору, яким сторони передбачили нарахування штрафу, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки п.7.4. прямо передбачає нарахування штрафних санкцій за невиконання п.6.4 договору (здійснення повної оплати за товар не пізніше 15.07.2017р.)

Крім того, скаржник помилково вважає штрафні санкції, передбачені договором (10%) та 3% річних подвійною відповідальністю за одне й те ж саме порушення, оскільки проценти, передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, вони носять компенсаційний, а не штрафний характер.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленій в постанові від 25.07.2018р. у справі №922/4400/17.

Посилання апелянта на те, що відповідно до п.7.4 договору сума штрафу складає 20131 грн., а не 120 787 грн., оскільки штраф є одноразовою витратою не приймається до уваги, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 1, 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Колегія звертає увагу, що перелік визначення розміру штрафних санкції, наведений у даній статті, не є вичерпним

В ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. (ст.ст. 628 -629 вказаного кодексу).

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі за несвоєчасне проведення розрахунків за поставлений товар відповідальність у вигляді нарахування штрафних санкцій у розмірі 10% від суми заборгованості щомісячно у разі відсутності оплати за поставлений товар в повному обсязі, як це передбачено п.7.4. Договору.

Крім того, укладаючи спірний договір, відповідач був обізнаний про настання для нього негативних наслідків у вигляді штрафних санкцій у разі відмови розрахуватись за поставлений товар.

Оскільки доводи відповідача не підтвердилися, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені всі фактичні обставини справи, їм дана належна правова оцінка, отже підстави для скасування постановленого судового рішення у справі відсутні.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в резолютивній частині господарський суд неправильно визначив штрафні санкції у сумі 120 787,70 грн., як пеню, оскільки дана сума не є пенею в розумінні ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України.

Так як в мотивувальній частині суд дану суму зазначає як штрафні санкції, а не як пеню, то фактично судом в резолютивній частині допущено описку, яка підлягає виправленню господарським судом відповідно до ст..243 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Осокор-М" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 05.10.2018 у справі №908/1389/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 20 днів з моменту прийняття.

Повний текст постанови складено 11.12.2018р.

Головуючий:

---

С.Г. Антонік

Судді:

---

І.Л. Кузнецова

---

ОСОБА_2