Рішення

від 28.09.2018 по справі 908/905/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/65/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2018 Справа № 908/905/18

м.Запоріжжя

За позовом: Керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Перемоги, 4) в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах -

позивача: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м.Запоріжжя, вул. Українська, 50)

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства «Азов» (71012, Запорізька область, Більмацький район, с. Новоукраїнка, вул. Пархоменка, 23)

про витребування земельної ділянки із незаконного володіння

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

прокурор: Мошков Д.І., службове посвідчення № 035883 від 05.10.2015;

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 8-0.62-566/62-18 від 29.08.2018; ОСОБА_2, довіреність № 3 від 02.01.2018;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 771 від 18.06.2018;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 15.05.2018 надійшла позовна заява Керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого в інтересах держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, до відповідача: Селянського (фермерського) господарства «Азов» , про витребування із незаконного володіння СФГ «Азов» земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, площею 50 га, котра була надана у постійне користування ОСОБА_4 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 09.04.1994 серії ЗП № 09-500852, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 25, який втратив чинність зі смертю ОСОБА_4

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.06.2018 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/905/18, присвоєний номер провадження 9/65/18, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.07.2018. Ухвалою господарського суду від 04.07.2018 підготовче засідання у справі відкладено на 02.08.2018. Ухвалою господарського суду від 27.07.2018 у зв'язку із службовим відрядженням судді Боєвої О.С. продовжено строк підготовчого провадження на п'ятнадцять днів - до 21.08.2018 включно, підготовче засідання у справі призначено на 14.08.2018. Ухвалою суду від 14.08.2018 продовжено строк підготовчого провадження на п'ятнадцять днів - до 05.09.2018 включно, підготовче засідання відкладено на 30.08.2018.

Ухвалою суду від 30.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.09.2018. В судовому засіданні 18.09.2018 оголошено перерву до 28.09.2018.

28.09.2018 справу розглянуто, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурор підтримав заявлений позов, який мотивовано наступним. Бердянською місцевою прокуратурою Запорізької області за результатами вивчення стану законності у сфері земельних відносин виявлено факт незаконного, без відповідної правової підстави, заволодіння С(Ф)Г Азов земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення площею 50 га. Встановлено, що відповідно до державного акта на право постійного користування землею від 09.04.1994 серія ЗП № 09-500852, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 25, ОСОБА_5 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 50,0 га для ведення фермерського господарства, що розташована на території Новоукраїнської сільської ради. У подальшому ОСОБА_4 створено та зареєстровано 08.09.1994 Селянське (фермерське) господарство Азов . Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.11.2013 ОСОБА_4 помер 07.05.2013, у зв'язку із чим право постійного користування земельною ділянкою припинилося, з цього часу державний акт на право постійного користування землею втратив чинність. Водночас, С(Ф)Г Азов продовжує незаконно утримувати та використовувати зазначену земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур, що підтверджується звітами та податковими деклараціями, а також інформацією органу місцевого самоврядування. Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЗК України передача земельних ділянок у постійне користування громадянам чи юридичним особам приватного права не передбачена. Згідно з п. 6 Перехідних положень цього Кодексу земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування перебувають у державній власності або власності територіальних громад до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність. За змістом ст. 1225 ЦК України право власності переходить до спадкоємців при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Разом з тим, за ст. 23 Закону України Про фермерське господарство успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону. Аналіз статей 19, 20 зазначеного Закону свідчить про те, що спірна земельна ділянка не входить до складу майна фермерського господарства, право користування нею, що виникло у фізичної особи на підставі державного акта на право постійного користування, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. Таким чином, наявні достатні правові підстави для витребування земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 50 га із незаконного володіння С(Ф)Г Азов . Прокурор також зазначив, що органи Держгеокадастру України не наділені повноваженнями щодо з'ясування цивільного стану користувачів земельних ділянок державної власності, у тому числі перевірки факту смерті осіб, котрі мають право на ці землі, позивач не знав і не міг дізнатися про факт смерті ОСОБА_4, який мав у постійному користуванні спірну земельну ділянку. Оскільки органами Держгеокадастру жодних дій щодо припинення незаконного використання СФГ Азов спірної земельної ділянки державної власності не вжито, що не відповідає державним інтересам та не сприяє їх захисту, тому місцевою прокуратурою забезпечується представництво порушених інтересів держави. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 13, 14, 131-1, 142 Конституції України, ст.ст. 12, 23 Закону України «Про прокуратуру» , ст.ст. 1, 78, 92, 102-1, 116, 118, 122, 124, 126, 407 Земельного кодексу України, ст.ст. 12, 19, 20, 23 Закону України «Про фермерське господарство» , ст.ст. 170, 256, ч. 1 ст. 261, ст.ст. 317, 319, 387, ч. 1 ст. 1212, ст.ст.1218, 1225 ЦК України.

Позивач - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, надав письмове пояснення по справі, згідно з яким підтримує позовні вимоги, викладені у позовній заяві прокурора, вважає їх такими, що підлягають задоволенню. Позивач погоджується із твердженням прокурора про те, що право постійного користування спірною земельною ділянкою припинилося зі смертю ОСОБА_4, з цього часу втратив чинність виданий йому державний акт на право постійного користування землею. Утримання та використання С(Ф)Г Азов земельної ділянки здійснюється без відповідної правової підстави та є незаконним. Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 92 діючого Земельного кодексу України передача земельних ділянок у постійне користування громадянам чи юридичним особам приватного права не передбачена.

Відповідач проти позову заперечив. Мотивуючи свою позицію, викладену у письмовому відзиві, зокрема, зазначив, що віндикаційний позов може бути пред'явлений щодо витребування лише індивідуально-визначеної речі. Несформована земельна ділянка, якій не присвоєно кадастрового номеру, що є індивідуальною неповторною ознакою земельної ділянки, та відомості про яку не внесено до Державного земельного кадастру, не набула ознак об'єкта цивільних прав, а тому не може бути об'єктом позову та не може бути витребувана. Також відповідач вказує, що прокурором не надано належних доказів того, що витребуване майно відноситься до земель державної власності. Відповідачем у відзиві поставлено прокурору питання щодо формування земельної ділянки, визначення площі, присвоєння їй кадастрового номеру та внесення відповідної інформації до ДЗК, перебування земельної ділянки у державній власності та надання доказів з цього приводу. Майно, яке прокурор вимагає витребувати у відповідача, передане у користування на підставі рішення Куйбишевської РДА Запорізької області від 31.03.1994 № 6 (за даними державного акту), тому не може вважатися таким, що вибуло з володіння власника не з його волі. Розпорядженням голови Куйбишевської РДА від 27.1.2011 № 708 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам СФГ Азов для ведення фермського господарства, які отримали дозвіл на виготовлення документації та є ймовірними майбутніми власниками цієї землі. Така поведінка членів СФГ обумовлена тим, що на даний час останні користуються цією землею, та оскільки вона відійде до них у власність внаслідок приватизації, що вже розпочата, та на яку витрачені кошти, втручання держави в цей процес є порушенням Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна. Стала практика ЄСПЛ свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: чиє втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання на право на мирне володіння своїм майном) пропорційним визначеним цілям. Позивачем не вчинялися дії щодо заборони у користуванні та знаходженні майна, що витребовується, у відповідача, не вчинялися дії щодо досудового врегулювання спору, не надсилалися повідомлення або претензії щодо незаконного володіння цим майном. Відповідач наголосив на відсутність факту вибуття витребуваного майна поза волею позивача за відсутності доведення зворотнього. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити, стягнути солідарно з прокурора та позивача судові витрати, понесені відповідачем, в тому числі витрати на правничу допомогу.

Прокурор надав відповідь на відзив, а також заяву свідка, що прийнята судом до розгляду як письмові пояснення, оскільки не відповідає положенням ст. 88 ГПК України, де виклав відповіді на поставлені відповідачем у відзиві запитання з посиланням на відповідні докази.

Від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із тим, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства з огляду на наступне. Розпорядженням голови Куйбишевської від 27.11.2011 № 708 членам С(Ф)Г Азов надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, 14.05.2016 ОСОБА_6 укладено договір про розроблення проекту землеустрою. Чотири члена фермерського господарства: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які користуються земельною ділянкою, що знаходилась у постійному користуванні ОСОБА_4, очікують виготовлення технічної документації, оскільки є спадкоємцями та вважають, що до них перейшло право постійного користування у спадщину. До юрисдикції господарського суду не відноситься вирішення спорів про право постійного користування земельною ділянкою спадкоємцями в порядку спадкування, оскільки спадкоємці є фізичними особами. Сплата податку на землю за 2016 та 2017 роки від імені юридичної особи є помилкою членів С(Ф)Г Азов . В 2018 році господарство користувалося земельною площею 27,31 грн., податок на землю сплачено з урахуванням зазначеної площі, що підтверджується уточнюючою податковою декларацією, поданою 20.08.2018. Факт перебування земельної ділянки площею 50 га, або двох земельних ділянок площами 38 га та 12 га, у володінні С(Ф)Г Азов у 2018 році, тобто на момент подачі позову та на момент розгляду справи, прокурором не підтверджено жодним доказом, тим більше, що фермерське господарство заперечує цей факт. З огляду на це, вважає, що господарський суд має закрити провадження у справі відповідно до ч. 1 ст. 231 ГПК України. Дане клопотання відповідачем підтримано.

Прокурором надано письмове заперечення проти клопотання відповідача про закриття провадження у справі, яке підтримано ним. Позивач в усній формі також заперечив проти клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Куйбишевської районної ОСОБА_3 народних депутатів Куйбишевського району Запорізької області від 31.03.1994 ОСОБА_4 видано Державний акт на право постійного користування землею серія ЗП № 09-500852, згідно з яким останньому для ведення фермерського господарства надана у постійне користування земельна ділянка площею 50,0 га, розташована на території Новоукраїнської сільської ОСОБА_3 народних депутатів в межах згідно з планом, відповідно до якого загальна площа земельної ділянки складається з двох ділянок площею 38,0 га та 12, га. Державний акт видано 09.04.1994 та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 25.

08.04.1994 здійснено державну реєстрацію Селянського (фермерського) господарства Азов . Відповідно до п.п. 1.1, 2.1, 3.1 Статуту С(Ф)Г Азов (в редакції зареєстрованій 18.03.2013) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, був засновником та головою господарства. Членами господарства є громадяни України: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_7

За змістом п.п. 4.1, 4.2 Статуту до складу земель господарства входить земельна ділянка для ведення селянського (фермерського) господарства площею 50,00 га, розташована на території Новоукраїнської сільської ради Куйбишевського району Запорізького області, належить ОСОБА_4 згідно акту на право постійного користування землею серії ЗП № 09-500852.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 12.11.2013 державним нотаріусом Куйбишевської державної нотаріальної контори Запорізької області та зареєстрованого в реєстрі за № 3200, посвідчено, що спадкоємцями ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, який помер 07.05.2013, є: дружина ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_9 - на 1/3 частку; дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_10 - на 1/3 частку; дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_11 , на 1/3 частку. Спадщина, на яку у вказаних частках видане свідоцтво, складається з: селянського (фермерського) господарства Азов (Запорізька область, Куйбишевський район, с. Новоукраїнка, вул.Пархоме6нка, буд. 23, код ЄДРПОУ 20506061), засновником якого був ОСОБА_4 Свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку спадкового майна видано ОСОБА_12

Протоколом зборів засновників С(Ф)Г Азов № 1 від 13.05.2016 затверджено нову редакцію Статуту, згідно з якою: засновником та головою господарства є ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_12; членами господарства: : ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4; ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5; ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6; ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7 Згідно з п. 4.1 Статуту, земельна ділянка для ведення селянського (фермерського) господарства площею 50,0 га належить ОСОБА_12 згідно державного акту на право постійного користування землею серії ЗП № 09-500852.

В матеріали справи прокурором надано (додано до позовної заяви) податкові декларації з фіксованого сільськогосподарського податку, що подавались в електронному вигляді С(Ф)Г Азов в особі керівника ОСОБА_12 за 2014-2018 роки, згідно з якими господарством надавалися відомості про наявність у користуванні земельної ділянки площею 50,0 га (рілля) на підставі державного акту на право постійного користування ЗП 09-500852. Також надано копії звітів про площі та валові збори сільськогосподарських культур на 01 грудня 2016, 2017 років, що підтверджують обробляння господарством земельної ділянки площею 50,0 га. Новоукраїнською сільською радою Більмацького району Запорізької області на звернення прокурора у листопаді-грудні 2017 надавалися відповіді з інформацією про те, що земельна ділянка 50,0 га на підставі вказаного державного акта використовується СФГ Азов , ділянка обробляється, у грудні 2017 року на ній вирощувалася озима пшениця.

Згідно з листами Пологівського управління Головного управління ДФС у Запорізькій області від 06.03.2018 та від 15.08.2018 Про надання інформації на запит прокурора, відповідно до електронних баз даних С(Ф)Г Азов (ЄДРПОУ 20506061) на підставі поданих декларацій за земельні ділянки на території Новоукраїнської сільської ради у 2015 та 2016 роках та за період з 01.01.2018 по 01.08.2018 сплачувався земельний податок за земельну ділянку площею 50 га ріллі, згідно з державним актом на право постійного користування ЗП 09-500852.

Відповідач використання спірної земельної ділянки С(Ф)Г Азов заперечив, стверджує, що не користується усією площею земельної ділянки. Зазначив, що в 2018 році господарство користується земельною ділянкою площею 27,31 га, податок на землю сплачено з урахуванням зазначеної площі. Інша частина земельної ділянки фактично використовується фізичними особами, що є членами С(Ф)Г Азов , якими вноситься відповідна плата за землю та вчиняються дії, направлені на оформлення права власності на цю ділянку, як спадкоємцями ОСОБА_4 При цьому вказує, що сплата податку на землю за 2016, 2017 роки від імені юридичної особи є помилкою членів С(Ф)Г Азов .

На підтвердження своїх заперечень відповідачем надано копію розпорядження голови Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області від 27.12.2012 № 708, відповідно до якого ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства в розмірі середньої частки (паю) по Новоукраїнській сільській раді із земель С(Ф)Г Азов . Також додано до відзиву копію договору між ОСОБА_6 (Замовник) та Запорізькою регіональною філією Центр державного земельного кадастру (Виконавець) № 1608990100074 від 24.05.2016 про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; а також уточнюючу податкову декларацію за 2018 рік, що складена 20.08.2018, згідно з якою надано інформацію про використання С(Ф)Г Азов на підставі державного акту ЗП 09-500852 земельною ділянкою площею 27,31 га та звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур на 01 грудня 2018 щодо обробляння земельної ділянки площею 27,31 га та збирання врожаю озимої пшениці з посівної площі 20,0 га.

За інформацією, наданою відділом у Більмацькому районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області в листі від 12.07.2018 № 214/101-18 Бердянській місцевій прокуратурі, у 2013 році було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначання державної власності по Новоукраїнській сільській раді на основі якої земельній ділянці площею 38,00 га присвоєно кадастровий номер 2322785400:07:001:0070, земельній ділянці площею 12,0 га - кадастровий номер 2322785400:07:001:0071, відомості про вказані земельні ділянки 18.12.2013 внесені до Державного земельного кадастру. Відділом Держгеокадастру підтверджено, що саме ці земельні ділянки площею 38,00 га та 12,00 га є ділянками, що зазначені в державному акті про право постійного користування землею ЗП № 09-500852, виданого 09.04.1994 ОСОБА_4 на загальну площу 50,0 га.

У травні 2018 року керівник Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області звернувся до господарського суду Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого в інтересах держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з позовом про витребування із незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства Азов земельної ділянки, що раніше була надана у постійне користування ОСОБА_4 на підставі державного акта на право постійного користування землею.

За інформацію, наданою відділом у Більмацькому районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області в листі від 23.03.2018 № 37/101-18, нормативна грошова оцінка за 1 га спірної земельної ділянки становить 35363,98 грн. Виходячи з даної суми прокуратурою сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 26522,99 грн. - 1,5% від загальної вартості майна, що витребовується (1768199 грн.).

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Позовні вимоги мотивовано тим, право постійного користування землею, надане ОСОБА_4 згідно з державним актом на право постійного користування землею ЗП № 09-500852, виданим 09.04.1994 та зареєстрованим в книзі записів державних актів за № 25, припинилося, оскільки даний акт втратив чинність зі смертю особи, якій він видавався. Право постійного користування землею, що виникло на підставі вказаного державного акту, не входить до складу спадщини, тому з часу смерті ОСОБА_4 (07.05.2013) Селянське (фермерське) господарство Азов використовує землю без відповідної правової підстави, у зв'язку із чим вона підлягає витребуванню з незаконного володіння відповідача на користь держави в особі Головного управління Держгеодастру у Запорізькій області. Прокурор у позові зазначив, що органи Держгеокадастру України не наділені повноваженнями щодо з'ясування цивільного стану користувачів земельних ділянок державної власності, у тому числі перевірки факту смерті осіб, котрі мають право на ці землі, позивач не знав і не міг дізнатися про факт смерті ОСОБА_4, який мав у постійному користуванні спірну земельну ділянку. Оскільки органами Держгеокадастру жодних дій щодо припинення незаконного використання СФГ Азов спірної земельної ділянки державної власності не вжито, що не відповідає державним інтересам та не сприяє їх захисту, тому місцевою прокуратурою забезпечується представництво порушених інтересів держави.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на наступних підставах.

Законом України від 6 вересня 2012 року № 5245-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (який набрав чинності 01 січня 2013 року) внесено зміни до Земельного кодексу України, відповідно до яких з 01 січня 2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (Держземагенство України). Таким чином, з 1 січня 2013 року від імені та в інтересах держави України право власності земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності здійснює центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи.

Згідно зі змістом ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2012, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, надання у власність або у користування для всіх потреб віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» постановлено: утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком.

Наказом Державної України служби з питань геодезії, картографії та кадастру №18 від 03.03.2015 затверджено положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, що є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Приймаючи до уваги вищенаведене, у зв'язку з набранням чинності зазначеним вище Закону, розпорядником земель слід вважати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, яке є позивачем у справі.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту с.Новоукраїнка Більмацького (раніше Куйбишевського) району Запорізької області, то в силу підпункту г) пункту 4 прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 № 5245-VI вона на даний час перебуває у державній власності.

Як зазначалося вище, після проведення у 2013 році інвентаризації земельних ділянок Новоукраїнської сільської ради, земельній ділянці площею 38,00 га присвоєно кадастровий номер 2322785400:07:001:0070, земельній ділянці площею 12,0 га - кадастровий номер 2322785400:07:001:0071. Копія технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації міститься в матеріали справи. Саме ці земельні ділянки площею 38,00 га та 12,0 га є ділянками, що надавалися у користування згідно з Державним актом про право постійного користування землею ЗП № 09-500852, виданого 09.04.1994 ОСОБА_4, на загальну площу 50,0 га. Перебування цих ділянок у державній власності підтверджується Витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно з ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України, чинного з 01.01.2002, право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку. Цією ж статтею визначено чіткий перелік суб'єктів, що набувають право постійного користування земельною ділянкою. Передача земельної ділянки у постійне користування громадянам чи юридичним особам приватного права не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Рішенням Конституційного ОСОБА_13 України у справі № 1-17/2005 (22.09.2005 № 5-рп/2005) положення пункту 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавства, організаційного та фінансового забезпечення та пункту 6 постанови Верховної ОСОБА_3 України Про земельну реформу, визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, земельні ділянки, раніше надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність або користування на праві оренди.

Особа, якій було надано право постійного користування земельною ділянкою на підставі державного акта, виданого 09.04.1994, померла у травні 2013 року. З моменту набрання 01.01.2002 чинності Земельним Кодексом України право власності або право оренди на надану їй у постійне користування земельну ділянку переоформлено не було.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Відповідно до змісту ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності (ст. 80 ЗК України).

За змістом ч.ч. 1,2 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі 7 Закону України Про фермерське господарство надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 31 ЦК України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянами, в тому числі тих, що перебуває у їх користуванні, а також у разі зацікавленості громадян в їх одержані для ведення фермерського господарства, визначений в ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції Закону № 1066-VI від 05.03.2009) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 126 цього Кодексу (в редакції Закону № 1066-VI від 05.03.2009; із змінами, внесеними згідно із Законами № 3521-VI від 16.06.2011, № 5059-VI від 05.07.2012; в редакції Закону № 3613-VI від 07.07.2011) право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Відповідно до ст. 12 Закону України Про фермерське господарство землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

За змістом ст.ст. 19, 20 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу. Майно фермерського господарства належить йому на праві власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов'язання. Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із ч. 1 ст. 407 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Зі змісту ч. 2 ст. 407 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 102-1 Земельного кодексу України слідує, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Із аналізу ст.ст. 7, 8, 19 Закону України Про фермерське господарство , ст. 22 Земельного кодексу України слідує, що до складу майна фермерського господарства може входити право користування землею сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності, що надана громадянам.

Приймаючи до уваги те, що спірна земельна ділянка надавалась у постійне користування громадянину ОСОБА_4, вона не входить до складу майна фермерського господарства, тому не може використовуватись цим господарством, після його смерті, адже будь-які права приватних осіб щодо вказаної земельної ділянки припинились зі смертю належного користувача.

Право користування земельною ділянкою, що виникло у фізичної особи - громадянина на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Такий же висновок зробив Верховний Суд України у постановах від 05.10.16 у справі № 6-2329цс16, від 23.11.2016 у справі № 6-3113цс15.

Як встановлено судом, після набрання 01.01.2002 чинності Земельним кодексом України, ОСОБА_4 право власності або оренди на земельну ділянку, передану йому у постійне користування на підставі державного акту на право постійного користування землею, виданого 09.04.1994, за життя переоформлено ним не було. Договори, які б передбачали можливість передачі в порядку спадкування права користування землею сільгосппризначення (емфітевзис) між власником земельної ділянки та ОСОБА_4 свого часу не укладалися.

Розпорядженням голови Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області від 27.12.2012 № 708 на підставі ст. 7 Закону України Про фермерське господарство за заявами членів С(Ф)Г Азов ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства в розмірі середньої частки (паю) по Новоукраїнській сільській раді із земель С(Ф)Г Азов . Вказане розпорядження було видано ще за життя ОСОБА_4, який помер у травні 2013 року.

Відповідно до п. 2 цього розпорядження саме ОСОБА_4, як голові господарства, було рекомендовано замовити розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства та подати його на затвердження.

24.05.2016 ОСОБА_6, що є донькою ОСОБА_4 та членом фермерського господарства укладено з Запорізькою регіональною філією Центр державного земельного кадастру (Виконавець) договір №1608990100074 про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідно до п.4.2 якого кінцевий термін виконання робіт за договором - не пізніше 175 календарних днів з моменту отримання від замовника вихідних даних та документів, визначених в п.2.1.1 договору.

Відповідно до інформації, наданою Запорізькою філією ДП Центр державного земельного кадастру в листі вих. № 238/08 від 14.08.2018 на запит ОСОБА_6, проект відведення земельних ділянок у власність відповідно до договору № 160899010074 від 25.05.2016 виготовлено у повному обсязі та передано на погодження відповідних служб, згідно зі ст. 186-1 Земельного кодексу України. Згідно проекту та розпорядження Куйбишевської РДА від 27.11.2012 № 708 виділено площі земельних ділянок у розмірі середньої частки (паю) по Новоукраїнській сільській раді, а саме: ОСОБА_13А - 5,6716 га, ОСОБА_9 - 5,6716 га, ОСОБА_6 - 5,6716 га, ОСОБА_7 - 5,6716 га. Тобто, земельні ділянки загальною площею 22,6864 га.

Отже, оскільки вирішення питання щодо надання членам С(Ф)Г Азов у власність земельних ділянок на підставі розпорядження райдержадміністрації від 27.11.2012 № 708, було прийнято ще за життя ОСОБА_4, тому твердження відповідача про те, що виготовлення технічної документації на ці ділянки пов'язано із переходом права постійного користування земельною ділянкою, що була надана ОСОБА_4, в порядку спадкування, є необґрунтованим.

Як вже зазначалося вище, проект відведення земельних ділянок у власність відповідно до договору № 160899010074 від 25.05.2016 виготовлено у повному обсязі та передано на погодження відповідних служб, згідно зі ст. 186-1 Земельного кодексу України. Ймовірне майбутнє та належним чином оформлене право користування вказаними земельними ділянками фізичними особами, не підтверджує право на спірну земельну ділянку (її частину) станом на день слухання справи.

З огляду на вищевикладене, клопотання відповідача про закриття провадження у справі у зв'язку із тим, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Твердження відповідача про те, що земельна ділянка вказаною площею С(Ф)Г Азов не використовується, спростовуються вищезазначеними доказами. Подання 20.08.2018 уточнюючої податкової декларації, а також звіту про площі та збори врожаю на 01 грудня 2018, в яких вказано іншу площу земельної ділянки, що використовується фермерським господарством у 2018 році, суд оцінює критично, зважаючи на те, що дії щодо подачі вказаних документів до відповідних уповноважених органів здійснювалися відповідачем вже після відкриття провадження у даній справі та не вчинялися раніше. З тих же підстав неспроможними є посилання відповідача на те, що сплата податку за землю у попередні роки від імені юридичної особи є помилкою членів С(Ф)Г Азов .

Слід також зазначити, що відповідно до листа Пологівського управління ГУ ДФС у Запорізькій області № 29053/10/08-01-52-06 від 10.09.2018, у зв'язку із не наданням до контролюючого органу підтверджуючої інформації, щодо зміни площі та/або нормативної грошової оцінки відповідно до поданого уточнюючого розрахунку СФГ Азов було направлено відповідний запит від 10.09.2018 для надання підтверджуючої інформації, щодо повноти та правомірності подання уточнюючого розрахунку з єдиного податку 4 групи. Відповіді на цей запит, станом на день слухання справи, немає, доказів протилежного не надано.

Прокурором надано протокол огляду від 30.08.2018 за участі в.о. начальника відділу у Більмацькому районі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, згідно з яким за результатами огляду земельних ділянок площею 38,0 га (кадастровий номер 2322785400:07:001:0070) та площею 12,0 га (кадастровий номер 2322785400:07:001:0071), які знаходяться за межами с. Новоукраїнка на території Новоукраїнської сільської ради, встановлено що земельні ділянки різні за конфігурацією, розташовані поруч, розділені польовою дорогою, по всій площі цих ділянок єдиним масивом знаходиться стерня після скошених зернових культур, видимих ознак використання кожної з ділянок різними масивами та різними видами посівів не встановлено. До протоколу огляду додано фото-таблиця.

Згідно з довідкою Новоукраїнської сільської ради від 16.08.2018 вих. № 01-42/290, сільською радою також зазначено, що на вказаних земельних ділянках знаходиться стерня після скошування зернових культур (озимої пшениці), які біли засіяні у 2017 році та підтверджено надходження коштів за використання цих земельних ділянок станом на 15.08.2018 в розмірі 3155 грн. саме від СФГ Азов згідно з доданими виписками по рахунку.

За таких обставин, станом на час розгляду справи, використання С(Ф)Г Азов спірної земельної ділянки загальною площею 50,0 га, що належала на праві постійного користування його засновнику ОСОБА_4, який помер 07.05.2013, здійснюється безпідставно. Відповідач продовжує використовувати зазначену земельну ділянку у діяльності фермерського господарства, що підтверджується податковими деклараціями, в тому числі декларацією за 2018 рік, що подавалася 01.02.2018; С(Ф)Г Азов протягом 2013-2018 років вноситься плата за землю площею 50,0 га на підставі державного акту ЗП № 09-500852. В п. 4.1 нової редакції Статуту С(Ф)Г Азов , затвердженій у 2016 році, також зазначено про використання зазначеної земельної ділянки господарством.

Порушення права державної власності на землю відбувається по цей час, чим об'єктивно порушуються права власника в користуванні та розпорядженні своїм майном, тоді як сам факт надання спірної земельної ділянки у постійне користування не змінює форму власності на земельну ділянку, а закон вимагає переоформлення таких прав.

Статтями 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 387 ЦК України передбачено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, застосування інших, передбачених законом, способів.

За приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними доказами, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Переметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалення судового рішення.

Предметом даного позову є вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Зазначені у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.

Згідно з ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до ч.ч.1, 3 статті 1212 глави 83 ЦК України, якою обґрунтовано позовні вимоги, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З приписів ст. 86 ГПК України слідує, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Для наявності підстав повернення майна, передбаченого ст.1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи, відсутність для цього підстав.

Вищенаведеними матеріалами справи повністю підтверджуються викладені у позові обставини, в тому числі перебування земельної ділянки у державній власності, факт вибуття цього майна з володіння позивача та факт його знаходження у незаконному володінні відповідача. Відповідач доказів у підтвердження наявності правових підстав для утримування спірної земельної ділянки суду не надав.

Вчиненням членами фермерського господарства дій для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та отримання їх в подальшому у власність для ведення фермерського господарства не може бути виправдано використання землі С(Ф)Г Азов , як юридичною особою, без відповідної на це правової підстави. Крім того, із досліджених судом доказів слідує, що питання щодо надання у власність членам фермерського господарства вирішується стосовно земельних ділянок загальною площею 22,6864 га.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній власності, спричиняє шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави щодо витребування земельної ділянки із незаконного володіння.

Виходячи з наведеного, право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника, в даному випадку держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Досудове врегулювання спору, шляхом направлення позивачем відповідачу вимог та претензій, в даному випадку не є обов'язковим. Як вбачається із доданої до позову копії листа Головного управління Держгеоткадастру у Запорізькій області від 22.03.2018, останнє довідалося про факт незаконного володіння СФГ Азов земельною ділянкою з листа прокурора, який звернувся до суду з даним позовом в порядку ст. 53 ГПК України.

Внаслідок встановлених судом обставин справи, суд вважає заперечення відповідача на позов безпідставними. Доводи відповідача не спростовують висновків суду, покладених в основу судового рішення.

Витребувана земельна ділянка площею 50 га була надана у постійне користування на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ЗП № 09-500852, виданого від 09.04.1994 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 25. В даному акті відображено план зовнішніх меж землекористування, відповідно до якого загальна площа земельної ділянки складається з двох ділянок площею 38,0 га та 12,0 га, визначено опис меж цих ділянок, тому відсутні підстави стверджувати, що земельна ділянка, яка витребовується та була передана раніше у користування на підставі вказаного акту, не визначена та не може бути витребувана. На даний час, за результатами проведеної інвентаризації, кожній з цих земельних ділянок, з яких складається спірна земельна ділянка, присвоєно кадастрові номери, відомості про них внесено до Державного земельного кадастру.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь прокуратури Запорізької області в особі Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області необхідно стягнути суму 26522,99 грн. витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Витребувати із незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства Азов (71012, Запорізька область, Більмацький район, с. Новоукраїнка, вул. Пархоменка, 23; код ЄДРПОУ 20506061) на користь Держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м.Запоріжжя, вул. Українська, 50; код ЄДРПОУ 39820689) земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, площею 50 га, котра була надана у постійне користування ОСОБА_4 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 09 квітня 1994 серії ЗП № 09-500852, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 25.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Азов (71012, Запорізька область, Більмацький район, с. Новоукраїнка, вул. Пархоменка, 23; код ЄДРПОУ 20506061) на користь прокуратури Запорізької області в особі Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області (Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Перемоги,4; код ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок № 35217095000271, код класифікації видатків бюджету - 2800, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, код ЄДРПОУ 02909973) суму 26522 грн. 99 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 09.10.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п. 17.5 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Суддя О.С. Боєва