Рішення

від 02.10.2018 по справі 910/9556/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.10.2018Справа № 910/9556/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Верітас"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю Дресс"

про стягнення заборгованості

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Ільєнко О.О.

Представники сторін:

від позивача Щербина Я.М. (представник за довіреністю);

від відповідача не з'явилися.

В судовому засіданні 2 жовтня 2018 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повне рішення буде складено 09.10.2018р.

СУТЬ СПОРУ:

20 липня 2018 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Верітас" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 19.07.2018 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю Дресс" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень № 01-01-А-23-2015 від 18.09.2015 року в сумі 113 325,11 грн. з них: заборгованість по сплаті орендної плати, експлуатаційних та маркетингових платежах - 108 291,51 грн., відшкодування вартості комунальних послуг - 5027,60 грн. та штрафні санкції - 35 375,34 грн. з них: 26 645,51 грн. - пені та 8729,83 грн. - інфляційного збільшення боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежилих приміщень № 01-01-А-23-2015 від 18.09.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 року у справі №910/9556/18 позовну заяву б/н від 19.07.2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Верітас" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю Дресс" про стягнення заборгованості залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Віта Верітас" строк до 14.08.2018 року для виправлення встановлених судом недоліків.

10 серпня 2018 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Верітас" надійшла заява б/н від 10.08.2018 року "Про усунення недоліків".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/9556/18, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 02.10.2018 року.

10.08.2018 року через канцелярію суду від позивача разом з заявою про усунення недоліків надійшла заява б/н від 10.08.2018 року Про зменшення позовних вимог , відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь основний борг - 113 325,11 грн. та штрафні санкції - 23 964,04 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Вказана заява, приймаючи до уваги дотримання позивачем вимог ст.ст. 46, 182 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 02.10.2018 року прийнята судом до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 02.10.2018 року позовні вимоги, в редакції заяви про зменшення позовних вимог, підтримав.

В судове засідання 02.10.2018 року представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 13.09.2018 року з відміткою у довідці відділення поштового зв'язку на відповідному конверті "за закінченням терміну зберігання".

Так, поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі було направлене Товариству з обмеженою відповідальністю "Ю Дресс" за адресою: 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 5), яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження товариства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В пункті 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 03.09.2018 року у справі №910/9556/18 є 11.09.2018 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк, а також правом взяти участь у розгляді справи, не скористався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.09.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віта Верітас" (надалі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю Дресс" (надалі - відповідач, орендар) укладено договір оренди нежилих приміщень № 01-01-А-23-2015 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає в оперативну оренду нежиле приміщення, розташоване в будівлі за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, 1-Б (літера А) , на умовах і в порядку, передбачених даним договором.

В п. 1.2. договору визначено опис приміщення, що орендується, а саме: нежиле приміщення, а саме: частина нежилого приміщення - будівлі Блок А загальною площею 73,6 квадратних метрів , що знаходиться на першому поверсі (секція А23), як визначено в поверховому плані, доданому до цього договору у вигляді додатку А, який є невід'ємною частиною даного договору. Приміщення належать орендодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 17 грудня 2012 року, бланк серія САЕ номер 777442, виданого Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказу від 17 грудня 2012 року № 1225-В, що підтверджено витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно в Комунальному підприємстві Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна номер запису: 9685-П в книзі: 196п-150 від 23 грудня 2012 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний № витягу 31543, що виданий державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Коноваловою Е.А. 14.01.2013 року.

За умовами п. 3.1. договору строк оренди приміщення за договором складає 2 (два) роки 8 (вісім) місяців та встановлюється з дати підписання акту прийому-передачі приміщення, який є невід'ємною частиною договору. Передача орендодавцем приміщення в оренду здійснюється 01 листопада 2015 року.

Згідно з п. 3.1.3. договору в день закінчення строку оренди, в тому числі у випадку дострокового розірвання/припинення дії договору, орендар, відповідно до вимог цього договору зобов'язаний повернути приміщення орендодавцеві за актом прийому-передачі Приміщення.

Умовами договору встановлено, що орендар сплачує орендодавцю орендну плату, орендна ставка складає 1 775,30 грн. за 1 кв.м оренди приміщення. Розмір маркетингових платежів, який встановлюється за один квадратний метр приміщення становить 9,09 грн.

01.11.2015 року сторонами було складено та підписано акт прийому-передачі приміщення, відповідно до якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, 1-Б, (літера А), зазначене в договорі оренди № 01-01-А-23-2015 від 18.09.2015 року, площею 73,6 кв.м.

16.11.2017 року сторонами було укладено додаткову угоду № 11 до договору, за умовами якої сторони погодили дострокове розірвання договору оренди. З дати підписання акту прийому-передачі приміщення припиняється строк оренди та нарахування орендної плати, експлуатаційних та маркетингових платежів по договору.

В п. 2 додаткової угоди № 11 сторони погодили, що договір оренди є розірваним з моменту виконання орендарем зобов'язань по сплаті комунальних платежів, орендній платі, експлуатаційних та маркетингових платежах.

Згідно з п. 3 додаткової угоди № 11 орендар підтверджує, що станом на 14 листопада 2017 року його заборгованість по сплаті орендних та комунальних платежах складає 123 016 грн. 39 коп., а саме:

- по орендній платі, експлуатаційних та маркетинговому платежах за жовтень 2017 року - 108 297 грн. 51 коп., в тому числі ПДВ;

- по відшкодуванню вартості комунальних послуг -13 718 грн. 88 коп., в тому числі ПДВ, а саме: за квітень 2017 року - 1 903 грн. 54 коп.; за травень 2017 року - 2 034 грн. 97 коп.; за червень 2017 року - 1 940 грн. 14 коп.; за липень 2017 року - 1 853 грн. 69 коп.; за серпень 2017 року - 2 086 грн. 20 коп.; за вересень 2017 року - 1 872 грн. 74 коп.; за жовтень 2017 року - 1 866 грн. 67 коп.; за листопад 2017 року - 160 грн. 93 коп.

За умовами п. 4 додаткової угоди № 11 в строк до 15 грудня 2017 року орендар зобов'язаний погасити заборгованість у розмірі 123 016 грн. 39 коп., яка зазначена в п. 3 даної додаткової угоди.

16.11.2017 року, у зв'язку з достроковим розірванням договору оренди нежитлових приміщень №01-01-А-23-2015 від 18.09.2015 року сторони уклали акт прийому-передачі приміщення, згідно з яким, орендар передав 16.11.2017 року, а орендодавець прийняв після закінчення строку оренди (14.11.2017 року) приміщення площею 73,6 кв.м. за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, буд. 1-Б, (літера А).

Матеріалами справи підтверджується, що 29.11.2017 року відповідач здійснив часткову оплату за договором №01-01-А-23-2015, з призначенням платежу за комунальні послуги в сумі 9 691,28 грн. (копія банківської виписки міститься в матеріалах справи).

Отже, станом на 16.12.2017 року, за розрахунками позивача, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем в сумі 113 325,11 грн., що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов'язання.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір оренди нежитлових приміщень № 01-01-А-23-2015 від 18.09.2015 року, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Цивільного кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів сплати відповідачем на користь позивача 113 325,11 грн. в оплату послуг за договором оренди нежитлових приміщень № 01-01-А-23-2015 від 18.09.2015 року у строк встановлений в додатковій угоді № 11 до договору до суду не представлено.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 113 325,11 грн. заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень № 01-01-А-23-2015 від 18.09.2015 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повністю.

При зверненні до суду позивач також просив суд стягнути з відповідача на його користь санкції за порушення виконання грошового зобов'язання в сумі 23 964,04 грн., з них: пені - 17 830,83 грн. та інфляційних втрат - 6133,21 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В п. 7.1. договору встановлено, що орендар виплачує орендодавцю, додатково до простроченої суми, пеню за прострочення в сумі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення відповідної суми та сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 17 936,42 грн., у відповідності до наведеного нижче розрахунку:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 113325.11 16.12.2017 - 25.01.2018 41 14.5000 % 3691.60 113325.11 26.01.2018 - 01.03.2018 35 16.0000 % 3477.37 113325.11 02.03.2018 - 12.04.2018 42 17.0000 % 4433.65 113325.11 13.04.2018 - 24.05.2018 42 17.0000 % 4433.65 113325.11 25.05.2018 - 11.06.2018 18 17.0000 % 1900.14 17936.42 Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Втім, зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення суми пені, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 17 830,83 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень № 01-01-А-23-2015 від 18.09.2015 року, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в межах заявленого позивачем періоду, становить 4950,46 грн., у відповідності нижченаведеного розрахунку:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 16.12.2017 - 11.06.2018 113325.11 1.044 4950.46 Таким чином, загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача становить 4950,46 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 1182,75 грн. позивачу належить відмовити.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів суду не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2018 року встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов, справа згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково про стягнення 136 106,40 грн. з них: основного боргу - 113 325,11 грн. (сто тринадцять тисяч триста двадцять п'ять гривень 11 копійок), пені - 17 830,83 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот тридцять гривень 83 копійки) та інфляційних втрат - 4950,46 грн. (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят гривень 46 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 2041,60 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Суд звертає увагу, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України Про судовий збір .

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог, становить - 137 289,15 грн.

Таким чином, сума судового збору за позовними вимогами у зв'язку із їх зменшенням становить - 2059,34 грн., тобто 137 289,15 грн. х 1,5%.

За таких обставин, позивачу підлягає поверненню судовий збір в сумі 171,19 грн. (2230,53 грн. (судовий збір сплачений за подання позовної заяви) - 2059,34 грн. (судовий збір, з урахуванням зменшення позовних вимог) = 171,19 грн.).

Водночас, за змістом п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі , ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю Дресс" (код ЄДРПОУ 39741068, адреса: 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 5), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Верітас" (код ЄДРПОУ 33346854, адреса: 04205, м. Київ, проспект Оболонський, 1-Б), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 113 325,11 грн. (сто тринадцять тисяч триста двадцять п'ять гривень 11 копійок), пені - 17 830,83 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот тридцять гривень 83 копійки), інфляційних втрат - 4950,46 грн. (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят гривень 46 копійок) та судовий збір - 2041,60 грн. (дві тисячі сорок одна гривня 60 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.10.2018р.

Суддя О.В. Котков