Рішення

від 02.10.2018 по справі 820/5097/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

02 жовтня 2018 р. справа № 820/5097/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання - Поволяєвій К.В.,

за участі:

представника позивача - Нагорний Є.Ф.,

представника відповідача - Кудін В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр прикладної науки і техніки" (61093, м.Харків, вул.Клапцова, буд.63, кв.93, код ЄДРПОУ 23913269) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр прикладної науки і техніки" (далі - ТОВ "НТЦ ПНІТ") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.05.2018 року №00001051411 в повному обсязі;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.05.2018 року №00001061411 частково в сумі 32000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення рішення винесені на підставі акту ГУ ДФС у Харківській області від 18.04.2018 року №1487/20-40-14-11-11/23913269 "Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "НТЦ ПНІТ" (код ЄДРПОУ 23913269) з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ДП СДІ-Україна (податковий номер 40633488) за вересень 2016 року, з ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ (податковий номер 41039118) за лютий 2017 року, з ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ (податковий 40527671) за квітень 2017 року, з ТОВ ОПТЕХІМ-2015 (податковий номер 39828782) за грудень 2015 року та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності. В акті перевірки від 18.04.2018 року №1487/20-40-14-11-11/23913269 зазначається, що враховуючи викладені факти діяльності контрагентів позивача, а саме встановлення відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, невідповідність номенклатури придбаних у вказаних періодах товарів (робіт, послуг) номенклатурі поставлених товарів (робіт, послуг), наявність, зокрема, двох кримінальних проваджень щодо двох контрагентів що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності, а отже вказують у зв'язку з викладеним вище, що ТОВ "НТЦ ПНІТ" у зв'язку з проведенням фінансово - господарських операцій з придбання у ДП СДІ-Україна (податковий номер 40633488) за вересень 2016 року, з ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ (податковий номер 41039118) за лютий 2017 року, з ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ (податковий 40527671) за квітень 2017 року, з ТОВ ОПТЕХІМ-2015 (податковий номер 39828782) за грудень 2015 року та неможливістю отримувати такі товари протиправно були відображені у податковому обліку. Позивач не згоден з зазначеними вище висновкам акту перевірки, вважає що ГУ ДФС у Харківській області не додержано вимог діючого законодавства при проведенні документальної перевірки позивача, документація по взаємовідносинам позивача з його контрагентами належним чином не досліджувалася, висновки акту перевірки базуються на припущеннях та невірному тлумаченні податкового законодавства, доводи податкового органу щодо відсутності реальної ділової мети під час здійснення позивачем відповідних господарських операцій не підтверджені належними доказами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та їх винесення на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ТОВ "НТЦ ПНІТ" зареєстровано в якості юридичної особи 21.11.1995 року, перебуває на податковому обліку у Центральній ОДПІ м. Харкова з 29.11.1995 року.

Також судом встановлено, що ТОВ "НТЦ ПНІТ" є платником податку на додану вартість з 01.07.1997 року.

З наявних матеріалів справи вбачається, що в період з 04.04.2018 року по 11.04.2018 року на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 22.03.2018 року №2008, відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України фахівцем ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "НТЦ ПНІТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ДП СДІ-Україна (податковий номер 40633488) за вересень 2016 року, з ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ (податковий номер 41039118) за лютий 2017 року, з ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ (податковий 40527671) за квітень 2017 року, з ТОВ ОПТЕХІМ-2015 (податковий номер 39828782) за грудень 2015 року та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

За результатами перевірки було складено акт від 18.04.2018 року за №1487/20-40-14-11-11/23913269 (далі - акт перевірки), яким встановлені наступні порушення:

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1. п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено податковий кредит, що в свою чергу призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.86.7 ст. 86 ПКУ від 02.12.2010 р. та Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства , затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 р., у разі незгоди платника податків з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом 5 робочих днів з дня отримання акту перевірки.

ТОВ "НТЦ ПНІТ" не погодилося з висновками акту перевірки та скористалось своїм правом на надання заперечень. Листом Головного управління ДФС у Харківській області №22245/10/20-40-14-11-18 від 30.05.2018 року висновки перевіряючих визнані правомірними та залишені без змін.

На підставі висновків акта перевірки від 18.04.2018 року за №1487/20-40-14-11-11/23913269, Головним управлінням ДФС у Харківській області винесені податкові повідомлення - рішення від 31.05.2018 року №00001051411 та №00001061411, відповідно до яких позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість та визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому, встановлені перевіркою порушення виникли внаслідок господарських взаємовідносин позивача з ДП СДІ-Україна (податковий номер 40633488) за вересень 2016 року, з ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ (податковий номер 41039118) за лютий 2017 року, з ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ (податковий 40527671) за квітень 2017 року, з ТОВ ОПТЕХІМ-2015 (податковий номер 39828782) за грудень 2015 року, що підтверджується змістом акту перевірки та поясненнями сторін.

Перевіряючи обґрунтованість висновків фахівців ГУ ДФС у Харківській області, викладених в акті перевірки, судом встановлено наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що ТОВ "НТЦ ПНІТ" в вересні 2016 року документально оформлено придбання у ДП СДІ- УКРАЇНА товарів на загальну суму 130197,6грн., у тому числі ПДВ 21699,6грн. Взаємовідносини між підприємствами відбувалися на підставі договору поставки №27/09 від 20.09.2016 року, згідно специфікації №1 від 20.09.2016 року відбулась поставка товару.

Суд зазначає, що податкове повідомлення - рішення від 31.05.2018 року №00001061411 в частині 21699,60 грн. винесене саме за наслідками взаємовідносин позивача з ДП СДІ- УКРАЇНА та не є предметом оскарження в межах даної справи. Відповідно судом не досліджувались вказані господарські операції позивача.

Судом встановлено, що ТОВ "НТЦ ПНІТ" в лютому 2017 року документально оформлено придбання у ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ товарів на загальну суму 200400,0грн., у тому числі ПДВ 33400,0грн. Взаємовідносини між підприємствами відбувалися на підставі договору поставки №221/17 від 21.02.2017 року. На підставі вказаного договору виписана специфікація №1 від 21.02.2017 на загальну суму 200400,0грн., у тому числі ПДВ 33400,0 грн. Відповідно до умов договору, ТОВ АРСЕНАЛ-ПРОМ виписано (оформлено) на адресу ТОВ "НТЦ ПНІТ" податкову накладну №143 від 21.02.2017 року. Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено підприємством ТОВ "НТЦ ПНІТ" до податкового кредиту відповідного податкового періоду, що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за відповідний податковий період та даним Єдиного реєстру податкових накладних. До перевірки надано рахунок-фактура №221/1 від 21.02.2017 на загальну 200400,0грн., у тому числі ПДВ 33400,0грн.. сертифікат якості на реалізований товар. Розрахунки між ТОВ "НТЦ ПНІТ" та ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ за вищезазначеним договором проводились у безготівковій формі. ТОВ "НТЦ ПНІТ" перерахувало грошові кошти за платіжними дорученнями: №2166 від 14.03.2017 на суму 50000,0грн., у т.ч. ПДВ 8333,33грн.; №2170 від 20.03.2017 на суму 80000,0грн., у т.ч. ПДВ 13333,33грн.; №2187 від 28.03.2017 на суму 70400.0грн., у т.ч. ПДВ 11733,34грн. Дана операція була відображена по рахунку 631 за відповідний податковий період. На момент перевірки за даною операцією заборгованість між підприємствами відсутня. Підприємством ТОВ "НТЦ ПНІТ" до перевірки надано товарно-транспортну накладну щодо транспортування товару від ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ від 21.02.2017 року №2102/1.

Підставою для висновків контролюючого органу про неможливість ведення господарської діяльності ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ слугували пояснення ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1.), надані 18.04.2017 старшому оперуповноваженому з ОВС першого відділу Офісу ВПП ДФС підполковнику міліції ОСОБА_5, він (ОСОБА_4.) ніколи не реєстрував на своє ім'я підприємство ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ (податковий номер 41039118) та не надавав довіреностей на реєстрацію від свого імені. В якості директора підприємства ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ не підписував жодного документа. Як сталося, що він є засновником, директором та головним бухгалтером вказаного підприємства йому не відомо.

Також судом встановлено, що ТОВ "НТЦ ПНІТ" в квітні 2017 року документально оформлено придбання у ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ товарів на загальну суму 178800.0грн., у тому числі ПДВ 29800.0грн. Взаємовідносини між підприємствами відбувалися на підставі договору поставки №427/1 від 27.04.2017 року. Згідно специфікації №1 від 27.04.2017 поставлено товар на загальну суму 178800,0грн., у тому числі ПДВ 29800,0грн. Відповідно до умов договору, ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ виписано (оформлено) на адресу ТОВ "НТЦ ПНІТ" податкову накладну №13 від 27.04.2017 року. Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено підприємством ТОВ "НТЦ ПНІТ" до податкового кредиту відповідного податкового періоду, що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за відповідний податковий період та даним Єдиного реєстру податкових накладних. До перевірки надано рахунок-фактура №2704/1 від 27.04.2017 на загальну 178800,00грн., у тому числі ПДВ 29800,00грн.. Розрахунки між ТОВ "НТЦ ПНІТ" та ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ за вищезазначеним договором проводились у безготівковій формі. ТОВ "НТЦ ПНІТ" перерахувало грошові кошти за платіжними дорученнями: №109 від 15.05.2017 на суму 100000.0грн., у т.ч. ПДВ 16666,67грн.; №110 від 18.05.2017 на суму 78800.0грн.. у т.ч. ПДВ 13133,33грн. До перевірки надано паспорта якості на товар, реалізований на адресу ТОВ "НТЦ ПНІТ", а саме на вінілацетат, малеїновий ангідрид, лауретсульфат натрію, вищий жирний спирт, тетралін, видані ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ , підписані директором ОСОБА_6 та скріплено печаткою підприємства. Дана операція була відображена по рахунку 631 за відповідний податковий період. На момент перевірки за даною операцією заборгованість між підприємствами відсутня. Підприємством ТОВ "НТЦ ПНІТ" до перевірки надано товарно-транспортну накладну щодо транспортування товару від ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ від 27.04.2017 року №2704/1.

Підставою для висновків контролюючого органу про неможливість ведення господарської діяльності ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ слугувало те, що старшим слідчим 1-го ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Харківській області лейтенантом податкової міліції ОСОБА_7 проведено допит свідка ОСОБА_8, який згідно протоколу допиту від 1.2.06.2017, повідомив, що ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ він зареєстрував за винагородження 1000грн. Проте, що він є директором підприємства ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ йому нічого не відомо. Статутний фонд вказаного підприємства не формував, ніякої фінансово-господарської діяльності не здійснював, де знаходиться підприємство йому не відомо. Довіреності на ведення діяльності підприємства нікому не передавав.

Будь - яких інших даних, в тому числі даних зустрічних звірок, перевірок, інших даних, добутих шляхом здійснення визначеного законом податкового контролю, контролюючим органом в підтвердження своїх суджень в Акті перевірки не наводиться.

Судом встановлено, що ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ та ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ на момент укладення господарських правовідносин були зареєстрованими як платники ПДВ, повноваження представників ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ та ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ на укладення договорів та іншої первинної документації було перевірено, підтверджено згідно загальнодоступної бази Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що розміщено на офіційному сайті Міністерства Юстиції України. ТОВ "НТЦ ПНІТ" та його контрагентам було виконано у повному обсязі вимоги п.201.1 ст. 201 ПКУ, декларації з податку на додану вартість позивачем та його контрагентами було подано своєчасно і складено звітність у відповідності з діючим законодавством України. Досліджені договори виконані сторонами в повному обсязі.

Єдиною підставою для встановлення порушень, став факт наявності протоколу допиту ОСОБА_4 та ОСОБА_8, які нібито надали пояснення щодо відсутності причетності до діяльності підприємств ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ та ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ .

При цьому, як вбачається зі змісту акту перевірки, під час перевірки було використано лише дані систем автоматизованого співставлення податкових даних, податкову інформацію, при цьому не надано належну оцінку первинній документації щодо господарських взаємовідносин позивача з контрагентами.

З висновками акту перевірки суд не може погодитися, оскільки вони зроблені передчасно та на підставі припущень відповідача, а не на підставі доказів, які можуть бути використані у відповідності до чинного законодавства.

Також, у Постанові Верховного Суду від 27.03.2018 (№ К/9901/1349/17) 816/809/17 вказано, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

В матеріалах справи відсутні вироки судів за ст.205 та 205-1 Кримінального кодексу України, такі що набрали законної сили та якими встановлено факти фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ та ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ .

Разом з тим, надані позивачем первинні документи в сукупності із іншими дослідженими судом доказами є достатніми доказами реального виконання господарських операцій.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, покупець не може нести відповідальність за несплату податку продавцями. Сама по собі несплата податку продавцем і його постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування (не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару або послуги) (постанова ВСУ № 08/28 від 12.02.2008 р., постанова ВСУ № 09/05 від 13.01.2009 р., постанова ВСУ № 10/21 від 02.03.2010 р.).

Виключенням з цього правила є, якщо буде підтверджено належними доказами, що платник податків знав про те, що його контрагент є фіктивною фірмою (створений без наміру здійснення господарської діяльності) і метою укладених правочинів та здійснених господарських операцій було саме ухилення від сплати податків або отримання так званої податкової вигоди через формування податкового кредиту та валових витрат платника податку).

Таким чином, відповідач жодних доказів щодо наявності у позивача обізнаності щодо фіктивності його контрагентів не навів, отже не може стверджувати про наявність у позивача умислу на укладення фіктивних угод.

Верховний Суд України у постанові від 27.10.2015 р. у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15) зазначив, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Суд критично відноситься до посилань контролюючого органу на недоліки заповнення товарно-транспортних накладних щодо транспортування товару, оскільки, по-перше, певні недоліки в заповненні документів носять оціночний характер, а по-друге, наявність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами поставки чи купівлі - продажу, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже наявність у позивача товарно-транспортних накладних складених з певними недоліками, не може бути доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про нереальність господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду від 03.09.2018 року у справі №817/1559/17.

З наявного в матеріалах справи розрахунку штрафних санкцій за актом перевірки від 18.04.2018 року за №1487/20-40-14-11-11/23913269, вбачається що податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 31.05.2018 року №00001051411 прийнято контролюючим органом саме по взаємовідносинам позивача з ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ та ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ . Висновки акту перевірки по взаємовідносинам ТОВ "НТЦ ПНІТ" з вказаними контрагентами спростовуються встановленими судом фактичними обставинами справи.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 31.05.2018 року №00001051411 та задоволення позовних вимог в цій частині.

Відносно взаємовідносин позивача з ТОВ Оптметхім-2015 , судом встановлено наступне.

ТОВ НТЦ ПНІТ в грудні 2016 року документально оформлено придбання у ТОВ ОПТМЕТХІМ-2015 товарів на загальну суму 192000,0грн., у тому числі ПДВ 32000,00 грн. Взаємовідносини між підприємствами відбувалися на підставі договору поставки №1211/15 від 11.12.2015 року. Згідно специфікації №1 від 11.12.2015 поставлено товар на загальну суму 192000,0грн., у тому числі ПДВ 32000,0грн. Відповідно до умов договору, ТОВ ОПТМЕТХІМ-2015 виписано (оформлено) на адресу ТОВ "НТЦ ПНІТ" податкову накладну №51 від 15.12.2015 року. Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено підприємством ТОВ "НТЦ ПНІТ" до податкового кредиту відповідного податкового періоду, що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за відповідний податковий період та даним Єдиного реєстру податкових накладних. До перевірки надано рахунок-фактура №1211/1 від 11.12.2015 на загальну 192000,00 грн., у тому числі ПДВ 32000,00грн.. Розрахунки між ТОВ "НТЦ ПНІТ" та ТОВ ОПТМЕТХІМ-2015 за вищезазначеним договором проводились у безготівковій формі. ТОВ "НТЦ ПНІТ" перерахувало грошові кошти за платіжними дорученнями: №1673 від 11.01.2016 на суму 100000.0грн., у т.ч. ПДВ 16666,67грн.; №1707 від 08.02.2016 на суму 92000,00 грн.. у т.ч. ПДВ 15333,33 грн. До перевірки надано сертифікат якості на товар, реалізований на адресу ТОВ "НТЦ ПНІТ". Дана операція була відображена по рахунку 631 за відповідний податковий період. На момент перевірки за даною операцією заборгованість між підприємствами відсутня. Підприємством ТОВ "НТЦ ПНІТ" до перевірки надано товарно-транспортну накладну щодо транспортування товару від ТОВ ОПТМЕТХІМ-2015 від 15.12.2015 року №1512/51.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що проведеним аналізом ЄРПН у частині співставлення номенклатури придбаних та реалізованих ТОВ ОПТМЕТХІМ-2015 товарів/робіт/послуг встановлено невідповідність придбаного та реалізованого за грудень 2015 року товару. Крім того встановлено, що реалізований товар взагалі не придбавався. Так на адресу ТОВ НТЦ ПНІТ за грудень 2015 року було нібито реалізовано товар (Диспергатор НФ (рідкий), Динатрієва сіть етилендіамінтетраоцтової кислоти). Згідно бази ЄРПН вищевказаний товар з моменту реєстрації підприємства ТОВ ОПТМЕТХІМ-2015 в органах державної фіскальної служби від 09.06.2015 №13341020000004819 не придбавався. ТОВ ОПТМЕТХІМ-2015 не є виробником чи імпортером вказаного товару. Працівники, основні фонди, виробничі потужності на підприємстві відсутні.

Враховуючи вищевказані обставини, у підприємства ТОВ "ОПТМЕТХІМ-2015" відсутні можливості щодо проведення господарських операцій, що є предмет: дослідження. Встановлено відсутність реальних господарських операцій, оскільки неможливо продати товар, який не був придбаний, що свідчить про відсутність фактичного руху товарів, а лише вказує на оформлення господарських операцій в паперовому вигляді без їх фактичного здійснення.

Судом встановлено, що вироком по справі №335/13457/16-к від 20.02.2017 року визнано ОСОБА_9 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч.3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України. Вказаний вирок набрав законної сили 23.03.2017 року згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Зі змісту вказаного вироку судом встановлено, що після внесення відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про реєстрацію ТОВ Оптметхім-2015 на нового власника та директора ОСОБА_10, ОСОБА_9, заволодівши печаткою та реєстраційними документами створеного підприємства та виконуючи злочинні наміри, здійснював складання первинних бухгалтерських документів щодо безтоварних операцій, які надавали право службовим особам підприємств - контрагентів на відображення незаконного податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2015 року по 01.04.2016 року наступним підприємствам, зокрема, у грудні 2015 року ТОВ НТ ЦЕНТР ПРИКЛАДНОЇ НАУКИ І ТЕХНІКИ у сумі 32000 грн.

Таким чином, забезпечено прикриття незаконної діяльності по формуванню безпідставного податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам - контрагентам, внаслідок чого заподіяно велику матеріальну шкоду державі у вигляді ненадходження податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вищевказаним вироком встановлено, що податковий кредит по взаємовідносинам ТОВ НТЦ ПНІТ з ТОВ Оптметхім-2015 сформовано безпідставно на підставі фіктивної діяльності контрагента позивача, отже податкове повідомлення - рішення від 31.05.2018 року №00001061411 в частині сумі 32000,00 грн., що оскаржується, прийнято контролюючим органом правомірно, підставі для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Отже, одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

…Необхідно зазначити, що наявність або відсутність окремих документів, як і певні недоліки в їх заповненні (описка, помарка, не заповнення певного реквізиту) носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а отже безпідставним є і посилання контролюючого органу на складення товарно-транспортних накладних з порушенням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (ВАСУ від 18.05.2017 р. у справі № К/800/36463/16).

Також, позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, зокрема і щодо подання звітності та декларування податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Вказане цілком узгоджується з правовою позицією, висловленою у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, від 31.10.2014 року у справі № 21-318а14, а саме, законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також, законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, отримана контролюючим органом податкова інформація щодо контрагентів позивача не може свідчити про нереальність господарських операцій, окрім фактів, встановлених вироком суду, що набрав законної сили.

Як зазначив ВАСУ у своїй ухвалі у справі № К/800/27236/13 від 8 лютого 2017 року, факт ненадання контрагентом підтверджуючих здійснення господарських операцій документів свідчить про порушення податкової дисципліни саме цим суб'єктом господарювання, за що позивач, в силу положень статті 61 Конституції України, не може нести відповідальності .

Окремо суд акцентує увагу й на принципі індивідуалізації юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентами їх зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані за спірними господарськими операціями, відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України. Доказів протилежного до суду не надано.

Предметом правочинів між позивачем та його контрагентами є товари, роботи та послуги, котрі не обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін спірних правочинів не суперечать закону.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує наступні приписи норм чинного законодавства.

Суд зазначає, що згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п.14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п. 201.10 ст. 210 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.4 ст.201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність (Лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11).

Відповідно до п.201.15 ст.201 ПК України зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Судом встановлено, що первинні документи по взаємовідносинах позивача з ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ та ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ оформлені належним чином та у відповідності до приписів чинного законодавства України, документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу положень ст.44 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1994 року № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичною сили.

На час укладання договорів вказані контрагенти позивача зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що товари, роботи та послуги, придбані та отримані позивачем у вищезазначених контрагентів, використані позивачем для забезпечення господарської діяльності та відображені у податковому обліку позивача.

Щодо посилань податкового органу на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами на підставі податкової інформації про відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг), суд зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також, законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, отримана контролюючим органом податкова інформація щодо контрагентів позивача не може свідчити про нереальність господарських операцій.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 9 КАС України не виявлено.

Згідно з вимогами ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ та ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ .

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

За викладених обставин, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів належним чином правомірності податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 31.05.2018 року №00001051411.

Натомість, судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 31.05.2018 року №00001061411 в частині суми 32000,00 грн., винесено відповідачем правомірно.

Враховуючи вищевикладене, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр прикладної науки і техніки" підлягають частковому задоволенню в частині скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 31.05.2018 року №00001051411.

В іншій частині підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр прикладної науки і техніки" (61093, м.Харків, вул.Клапцова, буд.63, кв.93, код ЄДРПОУ 23913269) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 31.05.2018 року №00001051411.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код 39599198, вул. Пушкінська, 46, м.Харків, 61057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр прикладної науки і техніки" (61093, м.Харків, вул.Клапцова, буд.63, кв.93, код ЄДРПОУ 23913269) судовий збір у сумі 1254,04 (одна тисяча двісті п'ятдесят чотири) грн. 04 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 09.10.2018 року.

Суддя Біленський О.О.