Рішення

від 09.10.2018 по справі 826/2865/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 жовтня 2018 року № 826/2865/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., при секретарі судового засідання Кириллові М.С. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНТПРОСТОР" до Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними (недійсними) та скасування податкових повідомлень-рішень,

представники сторін :

від позивача - не прибув,

від відповідача - не прибув,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕНТПРОСТОР" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними (недійсними) та скасування податкових повідомлень-рішень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово - господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ "Санпрікс" за період з 01.07.2016 по 31.07.2016. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договір, укладений між позивачем та ТОВ "Санпрікс" не спричиняє реального настання правових наслідків. Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з контрагентами ТОВ "Санпрікс", які мали реальний характер та за якими було отримано товар використаний ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства. Представник позивача у судове засідання не прибув, подав заяву щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду відзив на позовну заяву, який обґрунтовує тим, що до перевірки позивачем не було надано затверджений табель та графік робочого часу по складським приміщенням, офісу за липень 2016 року та документів, які підтверджують здійснення навантажувально - розвантажувальних робіт, товарно - транспортних накладних та документів на підтвердження якості отриманого від ТОВ "Санпрікс" товару. Також відповідач посилався на інформацію наявну в інформаційних базах даних ГУ ДФС у м. Києві.

Відповідно до частини четвертої статті 122 та частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.

В період з 16.11.2016 по 25.11.2016 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНТПРОСТОР" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово - господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ "Санпрікс" за період з 01.07.2016 по 31.07.2016.

За результатами перевірки складено акт від 01.12.2016 № 298/26-15-14-04-05/39208283, яким встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, статті 185, абзацу "а" пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, який включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 28748,00 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 435 364,00 грн.

16.12.2016 на підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення №0025271404, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 653046,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 217682,00 грн. та №0025261404, яким зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2016 року на 28748,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 10.02.2017 № 2619/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення - рішення від 16.12.2016 №0025271404 та №0025261404 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду були порушені з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ "Санпрікс" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

Суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач мав фінансово - господарські правовідносини з ТОВ "Санпрікс" за договором від 27.06.2016 № 27062016\1.

Позивачем на підтвердження фактичного здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Санпрікс" надано суду копії договору від 27.06.2016 № 27062016\1 предметом якого є здійснення поставки вентиляційного обладнання відповідно до специфікацій, складених до нього специфікацій, який є його додатками та видаткових накладних.

На підтвердження факту здійснення оплати на користь ТОВ "Санпрікс" за поставлений останнім товар позивачем надано суду копії платіжних доручень.

Факт подальшого використання отриманого від ТОВ "Санпрікс" обладнання у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при здійсненні фінансово - господарських правовідносин з ТОВ "Пухівський вентиляційний завод" позивачем надано суду копії довіреностей та видаткових накладених.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ "Санпрікс" не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ними не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Санпрікс".

Необґрунтованість посилань відповідача на ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 05.10.2016 № 1-кс/431/850/2016 винесену в рамках досудового розслідування №32016130580000016 зумовлюється наступним.

Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Отже, факти встановлені в рамках досудового розслідування № 32016130580000016 можуть належним чином засвідчувати наявність певних обставин, тільки після набрання законної сили рішення суду за результатами розгляду відповідної кримінальної справи, у той час, як відповідачем доказів на підтвердження факту передання матеріалів досудового розслідування №32016130580000016 в суд надано не було

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагент позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак вони є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

При цьому, суд звертає увагу на те, що факт відсутності у податкового органу певної інформації щодо наявності у ТОВ "Санпрікс" матеріально - технічної бази для проведення операцій з позивачем саме по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ТОВ "Санпрікс" господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства щодо формування та подання податкової звітності та інформації на вимогу податкового органу.

Також, відповідач посилається на те, що до перевірки позивачем не було надано товарно - транспортні накладні, табель та графік робочого часу по складським приміщенням, офісу за липень 2016 року, документи, які підтверджують здійснення навантажувально - розвантажувальних робіт та документи на підтвердження якості отриманого від ТОВ "Санпрікс" товару.

Пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідачем суду документів на підтвердження факту відмови позивача надати певні документи, зокрема, товарно - транспортні накладні, табель та графік робочого часу по складським приміщенням, офісу за липень 2016 року, документи, які підтверджують здійснення навантажувально - розвантажувальних робіт та документи на підтвердження якості отриманого від ТОВ "Санпрікс" суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Суд звертає увагу на те, що документи на підтвердження здійснення позивачем навантажувально - розвантажувальних робіт, табель та графік робочого часу по складським приміщенням, офісу за липень 2016 року, товарно - транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, у то час, як документи на підтвердження якості обладнання та технічна документація на нього підлягають передачі разом з обладнанням та відповідні були передані позивачем ТОВ "Пухівський вентиляційний завод" при подальшій його реалізації. товарно - транспортна накладена не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 28.07.2015 № К/800/20004/15 (справа №813/1446/13-а),від 12.01.2016 у справі № 826/6697/14.

Інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ "Санпрікс" відповідачем суду не надано.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ "Санпрікс" не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Санпрікс" за вказаним договором мали реальний товарний характер.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 200.1 та 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Санпрікс" ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування по операціях з зазначеними контрагентами.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Позивач у позовній заяві просить суд визнати податкові повідомлення - рішення від 16.12.2016 № 0025271404 та № 0025261404 недійсними та їх скасувати.

Таким чином, з урахуванням положень часини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України позовну вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання податкових повідомлень - рішень протиправними та їх скасування.

З огляду на викладене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНТПРОСТОР" (01135, м. Київ, проспект Перемоги 5-А, офіс 804, код ЄДРПОУ 39208283) Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними (недійсними) та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16.12.2016 № 0025271404 та № 0025261404.

3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул.Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНТПРОСТОР" (01135, м. Київ, проспект Перемоги 5-А, офіс 804, код ЄДРПОУ 39208283) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 10229,91 грн. (десять тисяч двісті двадцять шість грн. 91 коп.).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов