Постанова

від 23.01.2019 по справі 826/2865/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/2865/17 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.,

за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вентпростор до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.12.2016 р. № 0025261404 та № 0025271404,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вентпростор" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними (недійсними) та скасування податкових повідомлень-рішень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово - господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ "Санпрікс" за період з 01.07.2016 по 31.07.2016. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договір, укладений між позивачем та ТОВ "Санпрікс" не спричиняє реального настання правових наслідків. Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з контрагентом ТОВ "Санпрікс", які мали реальний характер, за якими було отримано товар використаний ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 09.10.2018 р. позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 16.12.2016 р. № 0025271404 та № 0025261404.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено первинні документи позивача по взаємовідносинам з його контрагентом, що призвело до неправильного вирішення справи. Натомість реальність господарських операцій позивача не підтверджується первинними та бухгалтерськими документами, що свідчить про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Позивачем надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі необґрунтованими та безпідставними.

У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, в період з 16.11.2016 по 25.11.2016 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентпростор" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово - господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ "Санпрікс" за період з 01.07.2016 по 31.07.2016.

За результатами перевірки складено акт від 01.12.2016 р. № 298/26-15-14-04-05/39208283, яким встановлено порушення пункту 44.1статті 44, статті 185, абзацу "а" пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, який включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 28748,00 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 435 364,00 грн.

16.12.2016 р. на підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення №0025271404, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 653046,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 217682,00 грн. та №0025261404, яким зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2016 року на 28748,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 10.02.2017 № 2619/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення - рішення від 16.12.2016 №0025271404 та №0025261404 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернувся з відповідним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що господарські операції позивача з ТОВ Санпрікс є реальними та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

З вказаними висновками погоджується колегія суддів, виходячи із наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав фінансово - господарські правовідносини з ТОВ "Санпрікс" за договором від 27.06.2016 № 27062016\1.

Позивачем на підтвердження фактичного здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Санпрікс" надано суду копії договору від 27.06.2016 № 27062016\1, предметом якого є здійснення поставки вентиляційного обладнання відповідно до специфікацій, складених до нього специфікацій, який є його додатками та видаткових накладних.

На підтвердження факту здійснення оплати на користь ТОВ "Санпрікс" за поставлений останнім товар, позивачем надано суду копії платіжних доручень.

Факт подальшого використання отриманого від ТОВ "Санпрікс" обладнання у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при здійсненні фінансово - господарських правовідносин з ТОВ "Пухівський вентиляційний завод" позивачем надано суду копії довіреностей та видаткових накладних.

Відповідач, вказуючи на відсутність реальності господарських операцій позивача та його контрагента, посилається на ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 05.10.2016 № 1-кс/431/850/2016, винесену в рамках досудового розслідування №32016130580000016, відповідно до якої слідчим відділом ФР Старобільської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області проводиться досудове розслідування за кримінальним провадженням № 32016130580000016 за ч. 1 ст. 205 КК України стосовно невстановлених осіб, що здійснили створення 6 суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), а саме: ТОВ Санпрікс з метою прикриття незаконної діяльності та без мети здійснення фінансово господарської діяльності, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Відповідач вважає, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

В той же час, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що в силу положень ст. 62 Конституції України, особа є невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Отже, факти встановлені в рамках досудового розслідування № 32016130580000016 можуть належним чином засвідчувати наявність певних обставин, тільки після набрання законної сили рішення суду за результатами розгляду відповідної кримінальної справи, у той час, як відповідачем доказів на підтвердження факту передання матеріалів досудового розслідування №32016130580000016 в суд надано не було, як і не надано доказів винесення вироку у кримінальній справі.

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагент позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак вони є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

При цьому, суд звертає увагу на те, що факт відсутності у податкового органу певної інформації щодо наявності у ТОВ "Санпрікс" матеріально - технічної бази для проведення операцій з позивачем саме по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ТОВ "Санпрікс" господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства щодо формування та подання податкової звітності та інформації на вимогу податкового органу.

Також, відповідач посилається на те, що до перевірки позивачем не було надано товарно-транспортні накладні, табель та графік робочого часу по складським приміщенням, офісу за липень 2016 року, документи, які підтверджують здійснення навантажувально - розвантажувальних робіт та документи на підтвердження якості отриманого від ТОВ "Санпрікс" товару.

В той же час, товарно-транспортна накладна є транспортною документацією, яка підтверджує операції саме з надання послуг перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платника податків. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Чинним законодавством не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо.

Податкове законодавство, в даному випадку, не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної.

Суд звертає увагу на те, що документи на підтвердження здійснення позивачем навантажувально - розвантажувальних робіт, табель та графік робочого часу по складським приміщенням, офісу за липень 2016 року, товарно - транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, у той час, як документи на підтвердження якості обладнання та технічна документація на нього підлягають передачі, разом з обладнанням та відповідні були передані позивачем ТОВ "Пухівський вентиляційний завод" при подальшій його реалізації.

Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Санпрікс" за вказаним договором мали реальний товарний характер, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 244, 250, 257, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Л.О.Костюк

О.Є.Пилипенко

Повний текст постанови виготовлено 23.01.2019 р.