Постанова

від 09.10.2018 по справі 815/3459/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 жовтня 2018 року

Київ

справа №815/3459/17

адміністративне провадження №К/9901/39626/18; К/9901/44352/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційні скарги Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС України в Одеській області та Приватного підприємства "Фірма Грат" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року (суддя Стефанов С.О.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року (судді: Димерлій О.О. (головуючий), Бойко А.В., Єщенко О.В.) у справі №815/3459/17 за позовом Приватного підприємства "Фірма Грат" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001671402 від 08.11.2016,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне підприємство "Фірма Грат" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС України в Одеській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 08.11.2016 № 0001671402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 807 777,00 грн (за податковими зобов'язаннями - 538 518,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 269 259,00 грн).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що податковий кредит позивачем було сформовано за реально здійсненими господарськими операціями з контрагентами та на підставі належним чином оформлених первинних документів, натомість висновки контролюючого органу про відсутність реальних правових наслідків за господарськими операціями є безпідставними та ґрунтуються виключно на наявності податкової інформації щодо контрагентів та не підтверджено належними доказами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення рішення визнано протиправним та скасовано.

4. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач мав право на формування податкового кредиту з ПДВ з огляду на реальність здійснення господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

5. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0001671402 від 08.11.2016 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 184 192,50 грн, з яких за основним платежем 122 795, грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 61 397,50 грн, в решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року залишено без змін.

6. В частині відмови в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій з контрагентами позивача ТОВ ДАММАРА та ТОВ УКРХЛІББУД 1 з огляду на ненадання позивачем будівельних ліцензій вказаних контрагентів. Також суд вказав, що Підприємством не доведено належним чином оформленими первинними документами факту дійсності та легальності господарських операцій з вказаними контрагентами, надані контролюючому органу та до суду первинні фінансові та бухгалтерські документи оформлено з недоліками та не є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій з контрагентами, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до податкового кредиту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій (в частині задоволених позовних вимог), Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС України в Одеській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року (в частині задоволених позовних вимог) та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Підприємства в повному обсязі.

8. Не погодившись із рішенням суду апеляційної, Підприємство подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог та в цій частині залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року.

9. Касаційний розгляд справи проведено в судовому засіданні, відповідно до ст. 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 20.10.2016 № 5353/15-53-14-02/31309370, оформленого за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог, зокрема, пп. 14.1.178, пп. 14.1.181, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 встановлено заниження податку на додану вартість, що належить сплаті до бюджету, на загальну суму 637 261,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами ТОВ Левиском , ТОВ Південьгрупп , ТОВ Адіс-строй , ТОВ Авесбуд , ТОВ Інста-торг , ТОВ Даммара , ТОВ Авва Україна , ТОВ Легітайм-Грін , ТОВ Ост Плюс , ТОВ НВО Стройбетон , ТОВ Укрхліббуд 1 , ТОВ Ейстар , ПП Омега Мітал не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер, оскільки згідно податкової інформації, у тому числі складеної з причин неможливості проведення документальних перевірок вказаних контрагентів, а також контрагентів по ланцюгу постачання, не підтверджено фактичний рух активів за такими операціями.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючими органами прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ Левиском , ТОВ Південьгрупп , ТОВ Адіс-строй , ТОВ Авесбуд , ТОВ Інста-торг , ТОВ Авва Україна , ТОВ Легітайм-Грін , ТОВ Ост Плюс , ТОВ НВО Стройбетон , ТОВ Ейстар , ПП Омега Мітал на підставі договорів на поставку товарів (будівельні матеріали) та підряду.

Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано належно оформлені копії первинних документів, зокрема договорів, специфікацій, видаткових накладних, податкових накладних, товарно - транспортних накладних, інвентаризаційних описів, актів списання, договірних цін, підсумкових відомостей ресурсів, локальних кошторисів, актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, платіжних доручень, будівельної ліцензії.

Судами встановлено і наявність правосуб'єктності сторін на час укладення спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договорів та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ.

Також позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ ДАММАРА та ТОВ УКРХЛІББУД 1 на підставі договорів підряду та виконання робіт.

Позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано копії наступних первинних документів: договори, додаткова угода, податкові накладні, акти виконаних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, платіжні доручення, банківська виписка.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

11. У доводах касаційної скарги контролюючий орган перераховує порушення, які на його думку, було допущено позивачем та висновки, які вказані в акті перевірки. Касаційна скарга є ідентичною апеляційній скарзі, інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі не вказано.

Касаційна скарга не містить жодного обґрунтування в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права. В касаційній скарзі контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.

12. Підприємство у доводах касаційної скарги вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування обставин справи та прийняття рішення без вивчення конкретних фактів та документальних доказів, зазначає, що суд апеляційної інстанції у рішенні не вказав, які саме первинні документи оформлено з недоліками, вказує на протиправність висновків щодо відсутності реальних правових наслідків господарських операцій з ТОВ ДАММАРА та ТОВ УКРХЛІББУД 1 , а тому просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в скасуванні податкового повідомлення - рішення на загальну суму 184 192,50 грн та в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції.

13. Контролюючий орган надав відзив на касаційну скаргу Підприємства, в якому зазначає про обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції щодо відсутності реальних наслідків господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ ДАММАРА та ТОВ УКРХЛІББУД 1 , а тому просить залишити касаційну скаргу Підприємства без задоволення.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

14. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

14.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

14.2. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

14.3. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

15. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

15.1. Стаття 1.

15.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

15.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

15.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

15.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

17. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

18. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

19. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судом першої інстанції), ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судом апеляційної інстанції), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків було відображено у податковому обліку операції на підставі документів, які містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017), частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції після 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

20. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

21. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

22. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій) та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту за господарськими операціями проведеними позивачем з контрагентами ТОВ Левиском , ТОВ Південьгрупп , ТОВ Адіс-строй , ТОВ Авесбуд , ТОВ Інста-торг , ТОВ Авва Україна , ТОВ Легітайм-Грін , ТОВ Ост Плюс , ТОВ НВО Стройбетон , ТОВ Ейстар , ПП Омега Мітал . Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

Також судами враховано і правосуб'єктність сторін на час укладення спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договору та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ.

23. Щодо формування податкового кредиту за господарськими операціями проведеними позивачем з контрагентами ТОВ ДАММАРА та ТОВ УКРХЛІББУД 1 то в цій частині колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, оскільки позивачем в підтвердження фактичного здійснення операцій з вказаними контрагентами було надано копії первинних документів, які в сукупності підтверджують їх здійснення.

Колегія суддів вважає безпідставним зазначення судом апеляційної інстанції в судовому рішенні про те, що надані позивачем до суду первинні фінансові та бухгалтерські документи оформлено з недоліками, оскільки по - перше, не зазначено які саме первинні документи оформлено з недоліками, по - друге, не вказано, які саме недоліки містять первинні документи, а по - третє контролюючий орган ні в акті перевірки, а ні в запереченнях на позовну заяву, ні в апеляційній та касаційних скаргах не вказує, що первинні документи, які надавались для перевірки містили будь - які недоліки в оформлені.

24. Колегія суддів вважає і безпідставним врахування судом апеляційної інстанції інформації, зафіксованої у листі ДПІ у Київському районі Головного управління ДФС у Одеській області №4858/22-03 від 05.05.2015 року, відповідно до якого ТОВ "Даммара" здійснювало діяльність, пов'язану з наданням податкової вигоди третім особам, та неможливість підтвердити реальність господарських відносин із зазначеним контрагентом, оскільки будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Зокрема посилання контролюючого органу на наявність акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення акту про неможливість проведення звірки будь - які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаного акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

25. Не може бути також беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій і відсутність у позивача ліцензій на проведення відповідних робіт контрагентами, якщо з інших первинних документів вбачається фактичне здійснення господарських операцій між господарюючими суб'єктами.

Крім того, норми чинного законодавства не зобов'язують платників податків витребувати у контрагентів-виконавців будівельних робіт та зберігати для документального підтвердження показників податкового обліку копій ліцензій на здійснення відповідних видів робіт, натомість відповідачем як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимог процесуального закону, не доведено здійснення контрагентами позивача господарських операцій поза межами їх статутної діяльності та без відповідних дозвільних документів.

26. Також контролюючим органом всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішення судом першої та інстанції) та ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішення судом апеляційної інстанції) не було доведено та надано належних доказів про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили б про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

28. Судом першої інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими Підприємством було сформовано податковий кредит, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачем так і контролюючим органом, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно.

29. Враховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем з огляду на приписи процесуального закону підтверджено належними та допустимими доказами реальність вчинених господарських операцій з контрагентами, в тому числі і з ТОВ ДАММАРА та ТОВ УКРХЛІББУД 1 , натомість контролюючим органом, всупереч вимог процесуального закону, не доведено та не підтверджено належними доказами наявність з боку позивача порушень норм Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту з ПДВ.

30. Відповідно до п. 4 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

31. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша ст. 352 Кодексу адміністративного судочинства України).

32. З огляду на зазначене, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені у касаційні скарзі Підприємства, дають підстави для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи та скасування рішення суду першої інстанції в частині, яке відповідає закону, а тому касаційна скарга Приватного підприємства "Фірма Грат" підлягає задоволенню, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС України в Одеській області слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС України в Одеській області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Фірма Грат" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року у справі № 815/3459/17 скасувати, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року в даній справі залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду