Постанова

від 26.01.2010 по справі 30/82-09-2267

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГО СПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2010 р. Справа № 30/82-09-2267

м. Одеса

Одеський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого судді М.В. Си доренко

суддів Н.Б. Таценко, М.А. М ишкіної

при секретарі судового зас ідання Скуділо О.В.

за участю представників ст орін

від прокуратури - Свент ицький І.С.

від позивачів:

Міністерство оборони Укра їни - не з' явився

Фонду державного майна Укр аїни - Чистяков О.О.

від відповідачів:

ДП „Гвардійське” - не з' явився

СПД - ФО ОСОБА_3 - ОСО БА_4

від ІІІ особи - не з' яв ився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляцій ну скаргу

суб' єкта підприємницьк ої діяльності - фізична особ а ОСОБА_3

на рішення господарського суду Одеської області від 03.11.2 009 р.

у справі № 30/82-09-2267

за позовом Військового про курора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Мі ністерства оборони України т а Фонду державного майна Укр аїни

до Державного підприємств а „Гвардійське”

суб' єкта підприємницьк ої діяльності - фізичної ос оби ОСОБА_3

за участю ІІІ особи: ДПІ у Ко мінтернівському районі Одес ької області

про визнання договору неді йсним

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням господарськог о суду від 03.11.2009 р. (суддя Рога Н.В .) позовну заяву Військового п рокурора Одеського гарнізон у (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерств а оборони України та Фонду де ржавного майна України задов олено, визнано недійсним (з мо менту укладення) договір куп івлі-продажу нерухомого майн а від 14 травня 2008 р., укладений мі ж Державним підприємством „В ійськовий радгосп „Гвардійс ький” (далі - ДП) в особі його директора Остафійчука М.Ф. , який діяв від імені держав и Україна, та суб' єктом підп риємницької діяльності-фізи чною особою ОСОБА_3 (далі - СПД ОСОБА_3), посвідчений п риватним нотаріусом Одесько го міського нотаріального ок ругу Гарською В.В., зареєс трований в реєстрі за № 1826, згід но якого держава Україна про дала, а СПД ОСОБА_3 купив не рухоме майно - майновий компл екс кінної ферми, який розташ ований на земельній ділянці площею 10256,1 кв. м за адресою: Одес ька обл., Комінтернівський р-н , с. Гвардійське, вул. Олімпійс ька, 1/12 та складається з будіве ль кінної ферми, складу, сухих кормів, дизельної та огорожі ; зобов' язано СПД ОСОБА_3 повернути державі Україна в особі Державного підприємст ва „Гвардійське” нерухоме ма йно - майновий комплекс кінно ї ферми, який розташований на земельній ділянці площею 10256,1 кв. м за адресою: Одеська обл.., К омінтернівський р-н, сел. Гвар дійське, вул. Олімпійська, 1/12 та складається з будівель кінн ої ферми, складу, сухих кормів , дизельної та огорожі, а також зобов' язано ДП „Гвардійськ е” повернути СПД ОСОБА_3 140 000 грн. При цьому, суд дійшов так ого висновку зазначивши, що п ід час вчинення спірного пра вочину не були додержані вим оги приписів чч. 1-3, 5 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Не погоджуючись з вказани м рішенням СПД ОСОБА_3 зве рнувся з апеляційною скаргою , в якій просить його (рішення) скасувати та прийняти нове, в ідмовивши в задоволенні позо ву. В обґрунтування своєї пра вової позиції скаржник посил ається на порушення і неправ ильне застосування судом під час прийняття оскаржуваного рішення норм процесуального та матеріального права. При ц ьому СПД ОСОБА_3 вважає, що даний спір не підлягає розгл яду в порядку господарського судочинства, оскільки до скл аду учасників спору входить фізична особа. Також, скаржни к зазначає, що договір купівл і-продажу нерухомого майна в ід 14.05.2008 р. є укладеним відповід но до чинного законодавства, а суд при визнанні його недій сним не навів в оскаржуваном у рішенні конкретні норми за кону, які б давали йому правов і підстави для визнання дого вору купівлі-продажу недійсн им. Крім того, на думку відпові дача, він є добросовісним наб увачем майна, а відтак колишн ій власник нерухомого майна - Міністерство оборони Укра їни не має права на витребува ння цього майна з його володі ння.

Розглянувши матеріали сп рави, заслухавши військового прокурора та представників сторін, судова колегія, прихо дить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 1 01 ГПК України апеляційна інст анція не зв' язана доводами апеляційної скарги і перевір яє законність та обґрунтован ість рішення місцевого госпо дарського суду в повному обс язі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона п овинна належними і допустими м доказами довести ті обстав ини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог ч и заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме позовної заяви , військовий прокурор Одеськ ого гарнізону (далі - Прокур ор) звернувся до суду в інтере сах держави в особі Міністер ства оборони України (далі - МО) та Фонду державного майна України (далі - Фонд) з позово м про визнання недійсним дог овору купівлі-продажу від 14.05.20 08 р. (далі - Договір), укладеног о між ДП та СПД ОСОБА_3. Відт ак, предметом даного спору яв ляється саме спірний Договір .

В якості підстав визнання Д оговору недійсним Прокурор н авів таку правову позицію (та кі підстави).

Відповідно до приписів ст. 1 79 ГК України, господарські дог овори укладаються за правила ми, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нор мативно-правовими актами щод о окремих видів договорів. Ві дповідно до вимог ст. ст. 316-319 ЦК України право власності здій снюється за волею особи-влас ника, яке зазначена особа зді йснює відповідно до закону з а власною волею та незалежно від волі інших осіб; за положе ннями ст. 326 ЦК України від імен і та в інтересах держави Укра їна право власності здійснюю ть відповідно органи державн ої влади; статтею 1 Закону Укра їни „Про управління об' єкта ми державної власності” (дал і - Закон про управління) виз начено, що управління об' єк тами державної власності явл яється здійснення КМ України та уповноваженими ним орган ами, іншими суб' єктами, визн аченими цим законом повноваж ень щодо реалізації прав дер жави як власника таких об' є ктів, пов' язаних з володінн ям, користуванням і розпоряд женням ними, перелік суб' єк тів та об' єктів управління визначений в ст. ст. 3, 4 наведено го закону; відповідно до ст. 74 Г К України майно державного п ідприємства закріплюється з а ним на праві господарськог о відання; згідно з ч. 5 ст. 22 ГК Ук раїни держава реалізує право державної власності через с истему організаційно-господ арських повноважень відпові дних органів управління щодо суб' єктів господарювання, які здійснюють свою діяльніс ть, зокрема, на праві господар ського відання, котре, відпов ідно до ч. 1 ст. 136 ГК України є реч овим правом з обмеженням пра вомочності розпорядження що до окремих видів майна за зго дою власника у випадках, пере дбачених ГК України та іншим и законами; по ст. 141 ГК України до державного майна в сфері г осподарювання належить в том у числі і нерухоме майно, інше окреме індивідуально визнач ене майно державних підприєм ств.

На підставі наведених вище положень чинного законодавс тва Прокурор відзначив, що вл асником майна ДП являється с аме Міністерство оборони Укр аїни (Позивач-1).

Далі, обґрунтовуючи свою пр авову позицію, Прокурор поси лається на положення ч. ч. 2, 5 ст . 75 ГК України щодо необхіднос ті отримання згоди органу уп равління на відчуження держа вного майна, а також вважає, що відчуження нерухомого майна ДП було можливе лише за умови додаткового погодження в ус тановленому порядку з Фондом державного майна України (По зивач-2); останнє положення, як зазначає Прокурор, повністю узгоджується з вимогами Пор ядку відчуження об' єктів де ржавної власності (далі - По рядок відчуження) затверджен ого постановою КМ України № 803 від 06.06.2007 р. (п. п. 6, 7, 8, 10); згідно поста нови КМ України № 313 від 02.04.2008 р. „П ро заходи щодо удосконалення управління об' єктами держа вної власності” (далі - Пост анова № 313) продаж нерухомого м айна державних підприємств з дійснюється виключно на аукц іоні.

Підводячи підсумок, Прокур ор вважає, що під час укладенн я Договору сторонами не були додержані саме наведені вищ е норми чинного законодавств а, а тому були порушені права П озивача-1 і Позивача-2, що являє ться підставою для визнання Договору недійсним по ст. ст. 2 03, 215 ЦК України.

Розглядаючи даний спі р суд першої інстанції цілко м погодився з правовим обґру нтуванням Прокурора, дійшов висновку про порушення прав Міністерства оборони Україн и і Фонду саме з наведених вищ е підстав та, посилаючись на в имоги ст. ст. 203, 215 ЦК України, виз нав Договір недійсним.

Аналізуючи обставини спра ви апеляційна інстанція вваж ає за необхідне звернути ува гу на те, що відповідно до прип исів ст. ст. 22, 29, 54 ГПК України, сам е прокурор та позивач визнач ають предмет позову і його пі дстави та саме наведені вище процесуальні учасники мають право до прийняття рішення п о справі змінити або підстав у або предмет позову. Відтак, з аконодавець імперативно виз начив, що вказані вище дії мож уть здійснювати лише наведен і вище особи. При цьому, суд, а т им більше суд апеляційної ін станції, такими повноваження ми щодо зміни предмету або пі дстав позову законодавцем не наділений.

Відповідно до роз' яснень Пленуму Верховного суду Укр аїни від 29.12.1976 р. № 11 „Про судове р ішення” (із змінами і доповне ннями) судове рішення є закон ним тоді, коли суд, виконавши в сі вимоги процесуального зак онодавства і всебічно переві ривши всі обставини справи, в ирішив справу у відповідност і з нормами матеріального пр ава, що підлягають застосува нню до даних правовідносин. В ідтак, однією із основних зас ад законності судового рішен ня є вирішення спору у відпов ідності з нормами матеріальн ого права, які необхідно заст осовувати до спірних правові дносин.

Як вбачається з позову, в як ості підстав для визнання До говору недійсним Прокурором зазначені порушення при йог о укладенні (підстави позову детально наведені вище в цій постанові та під час розгляд у справи не змінювались, пози вачі з підставами повністю п огодились).

Апеляційна інстанція вваж ає, що суд першої інстанції пр и вирішенні даного спору не з вернув уваги на те, що спірні п равовідносини регулюються і ншими нормами матеріального права та не надав оцінку підс тавам позову з врахуванням с аме зазначеної обставини. Ві дтак, судова колегія вважає, щ о оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню. Наведе ний висновок судової колегії базується на наступному.

З позовної заяви вбачаєтьс я, що Прокурор посилається на загальні норми, які регулюют ь правовідносини власності д ержави України щодо державно го майна. Судова колегія такі загальні норми матеріальног о права аналізувати не буде, о скільки Прокурор не зазначає про їх порушення при укладен ні Договору. В якості ж норм ма теріального права, які були, н а думку Прокурора, порушені в позові зазначені: ч. 5 ст. 75 ГК Ук раїни щодо необхідності отри мання додаткового погодженн я в установленому порядку з Ф ондом, Закон про управління, П орядок відчуження, затвердже ний постановою КМ України № 803 від 06.06.2007 р.

Судова колегія вважає, що на ведені норми матеріального п рава не являються спеціальни ми щодо спірних правовідноси н, а тому можуть застосовуват ись лише в тій частині, яка не суперечить спеціальним зако нам. Так, Прокурор правомірно відзначив і це повністю підт верджується матеріалами спр ави, що майно, яке відчужувало сь за Договором, належить Мін істерству оборони України (б удь-які докази передачі цьог о майна Фонду в матеріалах сп рави відсутні). Відтак, відпов ідно до вимог ст. 4 Закону про у правління, який є спеціальни м відносно норм ЦК України і Г К України саме щодо державно го майна, лише Позивач-1 являєт ься суб' єктом управління де ржавної власності - майна, я ке відчужувалось за Договоро м.

Обґрунтовуючи свою правов у позицію Прокурор і позивач і, а розглядаючи спір суд, не з вернули уваги на положення с т. 2 наведеного Закону про упра вління, в якій визначено, що ін шими законами і нормативно-п равовими актами можуть бути встановлені особливості упр авління окремими об' єктами державної власності або їх в идами. Аналогічно слід зазна чити і щодо посилання Прокур ора на приписи ч. 5 ст. 75 ГК Украї ни, оскільки в ч. 13 наведеної но рми законодавець також встан овив, що інші особливості гос подарської та соціальної дія льності державних комерційн их підприємств визначаються законом. Такими спеціальним и законами по відношенню до З акону про управління, являют ься Закон України „Про Зброй ні Сили України” № 1934-ХІІ (з від повідними змінами), відповід но до ч. 3 ст. 14 якого законодаве ць визначив, що особливості п равового режиму майна Збройн их Сил України визначаються відповідним законом та такий відповідний Закон України „ Про правовий режим майна у Зб ройних Силах України” № 1075-ХІУ (із змінами) /далі - Закон про правовий режим/. Відтак, аналі зуючи норми чинного законода вства, судова колегія приход ить до висновку, що спірні пра вовідносини регулюються сам е наведеними спеціальними За коном України „Про Збройні С или України” та Законом про п равовий режим, на які Прокуро р взагалі не посилався.

В ст. 6 Закону про правовий ре жим законодавець встановив, що порядок реалізації військ ового майна (ст. 1 названого за кону) розробляється МО і затв ерджується КМ України. Такий порядок визначений Положенн ям про порядок відчуження та реалізації військового майн а Збройних Сил, затвердженим постановою КМ України від 28.12.2 000 р. № 1919 із змінами і доповнення ми, внесеними постановами КМ України, в тому числі і постан овою КМ України № 313, та Порядко м реалізації нерухомого війс ькового майна Збройних Сил н а аукціонах, затвердженим по становою КМ України від 15.08.2007 р. № 1063 з наступними змінами і доп овненнями, внесеними постано вою КМ України від 02.04.2008 р. № 313.

Відтак, саме наведені вище н ормативно-правові акти регул юють спірні правовідносини і саме вони повинні застосову ватись при вирішенні спору п ро визнання Договору недійсн им.

Враховуючи, що Прокурор і По зивачі на ці норми взагалі не посилались, суд не має права с амостійно визначати підстав и позову, а тому апеляційна ін станція не правомочна здійсн ювати аналіз відповідності Д оговору наведеним спеціальн им нормам матеріального прав а, саме яке потрібно застосов увати при розгляді цього спо ру, оскільки такий аналіз мож е бути предметом іншого позо ву, в якому будуть наводитись вже інші підстави для визнан ня Договору недійсним. Відта к, в задоволенні позову Проку рора в інтересах Міністерств а оборони України з наведени х підстав його позову слід ві дмовити. З огляду на наведені вище положення колегія судд ів також приходить до виснов ку, що права та охоронювані за коном інтереси Фонду правові дносинами, які являються пре дметом даного спору, взагалі не порушувались. Отже, в задов оленні позовних вимог Прокур ора в інтересах Позивача-2 слі д відмовити саме з зазначени х підстав.

Крім наведеного вище, судов а колегія, проаналізувавши м атеріали справи та додатково витребувані і залучені дока зи, вважає за необхідне зазна чити таке.

Як вбачається з матеріалів , що були предметом розгляду с уду першої інстанції, в якост і доказової бази Прокурор фа ктично надав лише листування , при цьому, деякі листи не мож уть бути визнані належними і допустимими доказами, згідн о приписів ст. ст. 33, 34 ГПК Україн и, та більш того такі листи суп еречать витребуваним і залуч еним до справи апеляційною і нстанцією доказам.

Так, Прокурор надав листи за ступника директора Департам енту економічної та господар ської діяльності МО України № 813 від 04.02.2009 р., з якого вбачаєтьс я, що ОСОБА_7 на посаду нача льника Управління сільськог о господарства МО України не призначався та № 225/6/6326 від 10.11.2008 р. , з якого вбачається, що ОСОБ А_7 таки працював в МО, але йо му не надавались повноваженн я щодо суб' єкту управління об' єктами державної власно сті у період з 2007 по 2008 роки. Анал ізуючи тексти зазначених лис тів, на які посилався суд перш ої інстанції як на докази, суд ова колегія вбачає їх невідп овідність. Більш того, з залуч еного до справи Статуту „Вій ськового радгоспу „Гвардійс ький”, який на вимогу апеляці йної інстанції наданий Проку рором, вбачається, що цей Стат ут затверджений 11.12.2006 р. саме на чальником Управління сільсь кого господарства МО ОСОБА _7 Відтак, відповідно до поло жень п. 3 ч. 1 ст. 6 Закону про управ ління, саме Управління сільс ького господарства являлось уповноваженим від МО органо м управління майном „Військо вого радгоспу „Гвардійський ”, яким керував саме ОСОБА_7 Наведена обставина також ці лком детально встановлена по становою Одеського апеляцій ного господарського суду від 11.06.2009 р. по справі 21/122-08-4311, залишено ю без змін постановою ВГС Укр аїни від 26.11.2009 р., які залучені до цієї справи та досліджені в д аному судовому засіданні. Кр ім того, повноваження ОСОБА _7 підтверджуються також ли стом директора Правового деп артаменту МО України № 241/1/797 від 05.04.2007 р., з якого вбачається, що с аме зазначена особа призначе на представником Позивача-1 у справі про визнання банкрут ом військового племзаводу „Ч утове”.

Аналізуючи наявні в справі докази, судова колегія прихо дить до висновку, що Прокурор не довів, всупереч приписам с т. 33, 34 ГПК України, належними і д опустимими доказами обстави ну, що під час продажу майна по спірному Договору, це майно н е знаходилось в податковій з аставі про що свідчить лист Д ПІ у Комінтерновському район і Одеської області № 338/10/24-007 від 1 7.01.2007 р., з яким ДПІ звернулась до начальника Управління сільс ького господарства ОСОБА_7 для вирішення питання про в изначення активів ДП, які буд уть направлені на погашення податкового боргу шляхом їх подальшої реалізації та відп овідь на зазначений лист ДПІ (а. с. 27), згідно якої такими акти вами визначені об' єкти, що б ули реалізовані за спірним Д оговором.

Суд першої інстанції на нав едену вище обставину уваги н е звернув взагалі, а наданий П рокурором в апеляційному зас іданні лист Комінтерновсько ї ОДПІ № 11486/10/24-007 від 01.12.2008 р. не може с відчити про те, що саме на час укладення Договору майно ДП не знаходилось в податковій заставі, а отже до спірних пра вовідносин, в цьому випадку, в загалі необхідно було застос овувати Закон України „Про п огашення зобов' язань платн иків податків перед бюджетам и та державними цільовими фо ндами” № 2181 від 21.12.2000 р. Наведені о бставини детально проаналіз овані по аналогічному позову Прокурора до ДП у зазначеній вище постанові ОАГС по справ і № 21/122-08-4311.

Відтак, з огляду на викладен е вище, судова колегія приход ить до висновку про необхідн ість часткового задоволення апеляційної скарги. При цьом у апеляційна інстанція відхи ляє доводи скаржника про те, щ о даний спір непідвідомчий г осподарським судам, оскільки твердження про підписання Д оговору ОСОБА_3 не як СПД, а як фізичною особою спростов ується чинною постановою ОАГ С (а. с. 118-120); також колегія суддів не приймає до уваги посиланн я скаржника щодо добросовісн ості набування ОСОБА_3 май на за Договором з посиланням на приписи ст. 388 ЦК України, ос кільки Прокурором віндикаці йний позов не заявлявся.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК Укр аїни, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задо вольнити.

Рішення господарського су ду Одеської області від 03.11.2009 р. у справі № 30/82-09-2267 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Міністерства об орони України та Фонду держа вного майна України солідарн о на користь суб' єкта підпр иємницької діяльності - фіз ичної особи ОСОБА_3 42,50 грн. д ержавного мита, сплаченого з а подання апеляційної скарги .

Стягнути з Міністерства об орони України та Фонду держа вного майна України солідарн о до Державного бюджету Укра їни 85 грн. державного мита та 312 ,50 грн. ІТЗ судового процесу за розгляд позову Військового прокурора Одеського гарнізо ну в інтересах держави в особ і Міністерства оборони Украї ни та Фонду державного майна України.

Зобов' язати господарськи й суд Одеської області видат и відповідні накази із зазна ченням необхідних реквізиті в.

Головуючий суддя Сидоренко М.В.

Суддя Таценко Н.Б.

Суддя Мишкіна М.А.

Постанова підписана 29.01.20 09 р.