Рішення

від 09.10.2018 по справі 636/1331/18

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636 / 1331 / 18

№ 2 / 636 / 1090 / 2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року Чугуївський міський суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Ковригіна О.С.

при секретарі - Фатєєвої С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі -продажу житлового будинку та земельних ділянок, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати недійсними договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований на земельній ділянці площею 0,1500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № 6325455900:00:003:0416, що знаходиться у смт Малинівка, вулиця Пушкіна будинок № 5 Чугуївського району Харківської області (надалі житловий будинок), купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1257 га, для ведения особистого селянського господарства, кадастровий № 6325455900:00:003:0417, що знаходитьса у смт Малинівка, вулиця Пушкіна, 5, Чугуївського району Харківської області, купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № 6325455900:00:003:0416, що знаходиться у смт Малинівка, вулиця Пушкіна, 5 , Чугуївського району Харківськоі області, які були укладені з відповідачем ОСОБА_2

В позовній заяві вона зазначила, а в судовому засіданні представник позивача пояснив, що їй на підставі рішення Чугуїського міського суду Харквської області від 02.02.2016 року, справа № 636/115/16-ц належав житловий будинок № 5 по вул. Пушкіна смт Малинівка Чугуївський район Харківська область та дві земельні ділянки за цією ж адресою.

В 2016 році перебуваючи в стані психологічного стресу, шоку, душевного болю та страждання, внаслідок смерті чоловіка, вона з метою забезпечити собі старість, а саме піклування, догляд та турботу від близької для неї людини, домовилась з відповідачем (онуком) про наданню ним послуг по їх забезпеченню, доглядом, харчуванням, утриманням житла. В обмін на це вона пообіцяля відписати належний їй житловий будинок.

17.12.2016 року між нею та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований на земельній ділянці площею 0,1500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровйй № 6325455900:00:003:0416, що знаходиться у смт Малинівка, вул. Пушкіна, 5 Чугуївського району Харківської області, посвідченого 17 грудня 2016 року державним нотаріусом Чугуївської державної нотаріальної контори ; купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1257 га, для ведения особистого селянського господарства, кадастровий № 6325455900:00:003:0417, що знаходитьса у смт Малинівка, вулиця Пушкіна, 5, Чугуївського району Харківської області; купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № 6325455900:00:003:0416, що знаходиться у смт Малинівка, вулиця Пушкіна, 5 , Чугуївського району Харківськоі області, відповідно до яких вона продала своєму онуку ОСОБА_2 будинок та земельні ділянки.

Самого тексту договору вона не читала, вважаючи, що в ньому передбачені всі права і обовязки, про які вони домовилися, грошових коштів від відповідача не отримувала.

З моменту оформлення договору купівлі-продажу відповідач жодним чином не виконував свої зобовязання, не забезпечував позивача харчуванням і доглядом. Більш того, на початку 2018 р. в звязку з перешкоджанням у проживанні в будинку вона вимушена була більшу частину часу мешкати у своєї сестри. Відповідач не телефонував, не цікавився її справами, станом здоровя, хоча раніше до укладення договору вони жили без сварок, претензій та дбали один про одного .

Одразу після укладення договору купівлі-продажу, вона ще мала змогу турбуватися про себе отримуючи допомогу від дочок, сестри та сусідів.

Але на початку 2018 р. її стан погіршився і вона почала потребувати сторонньої допомоги.

За весь цей час, онук створив для неї нестерпні умови проживання. Не піклувалася, не готував їжу, не переймався її здоровям та перешкоджав мешкати в будинку змінюючи замки та влаштовуючи сварки.

В зв'язку з виниклою ситуацією, залишившись проживати одна була вимушена звернутися за допомогою до інших родичів, які погодилися доглядати за нею при умові, якщо буде укладено з ними договір довічного утримання.

Однак, зробити цього вона не може, оскільки вже фактично уклала з відповідачем договір купівлі-продажу, чого сама не бажала.

З огляду на вказані обставини, та посилаючись на те, що укладений договір не відповідав її внутрішній волі щодо правової природи й змісту правочину, позивач просив визнати договір купівлі-продажу недійсним на підставі частини третьої статті 203 та статті 229 Цивільного кодексу України, а саме визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований на земельній ділянці площею 0,1500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № 6325455900:00:003:0416, що знаходиться у смт Малинівка, вулиця Пушкіна будинок № 5 Чугуївського району Харківської області , купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1257 га, для ведения особистого селянського господарства, кадастровий № 6325455900:00:003:0417, що знаходитьса у смт Малинівка, вулиця Пушкіна, 5, Чугуївського району Харківської області, купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № 6325455900:00:003:0416, що знаходиться у смт Малинівка, вулиця Пушкіна, 5 , Чугуївського району Харківськоі області, мотивуючи свої вимоги тим, що погоджувалася на передачу належної їй нерухомого майна (єдиного свого житла) у власність ОСОБА_2 лише за умови довічного утримання й, укладаючи спірні договори, помилялася щодо правової природи правочину, прав та обовязків, які виникнуть після його укладення між ними і відповідачкою.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позов підтримали та просили його

задовольнити.

Відповідач та його представник заперечуючи проти позову вказували на те, що будь-якої домовленості щодо утримання між ними не було. Договір купівлі-продажу будинку був укладений за власним бажанням без будь-яких умов. Відповідач грошові кошти у вигляді 6 пачок по 500 грн. передав позивачу перед дверима у нотаріуса, яка їх сховала у сумку з якою вона була. Просили суд в позові відмовити в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_3 пояснила суду, що вона є державним нотаріусом, який посвідчував спірні угоди, памятає ОСОБА_1 та ОСОБА_2 В момент укладення договору розясняла ОСОБА_1 наслідки укладення договору купівлі-продажу. Кошти в її присутності не передавались, для цього в нотаріальній конторі є спеціальна кімната, але ОСОБА_4 та ОСОБА_1 нею не користувалися.

Свідок, ОСОБА_5 повідомила суд, що вона є донькою ОСОБА_1 та рідною тіткою ОСОБА_2 Продавати будинок ОСОБА_1 не збиралась, оскільки іншого житла вона немає. Також повідомила суду, що раніше відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були дуже гарними, вони мешкали в цьому будинку, який збудували її батьки, будь-яких претензій один до одного не мали. Також повідомила суду, що будь-яких грошових сум ОСОБА_1 від ОСОБА_2 не отримувала та не могла отримувати, оскільки вона про це дізналась би одразу. Окрім того відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були настільки гарними, що навіть якщо ОСОБА_2 і запропонував будь-які кошти вона би їх не взяла, оскільки він був улюбленим онуком і їй від нього не потрібні були кошти, лише увага та турбота.

Допитаний у судовому засіданні свідок, ОСОБА_6 повідомив суду, що він є головою селищної ради смт Малинівка. Сімї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знає давно. Останній час ОСОБА_1 почала часто звертатись до селищної ради зі скаргами на те, що ОСОБА_2 не дає можливості мешкати в будинку та влаштовує постійні сварки. Також повідомив, що на передодні укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_2 звертався до Малинівської селищної ради з метою укладення між ним та ОСОБА_1 договору довічного утримання, але договір з невідомої для нього причини укладений не був.

Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що є сестрою позивача по справі ОСОБА_1 Зі слів свідка, на момент придбання будинку між позивачем та відповідачем до укладення договору існували добрі стосунки, але після договору відносини змінилися на погані, відповідач створює умови для неможливого проживання у будинку сутками ремонтуючи машини у подвірї будинку. Також ОСОБА_7 підтвердила той факт, що у ОСОБА_1 іншого житла не має і продавати будинок відповідачу вона не збиралася, комунальні послуги за будинок сплачувала ОСОБА_1, але декілька днів назад усі квитанції про оплату комунальних платежів, що знаходилися у будинку зникли. Також свідок повідомила, що в день укладення договору ОСОБА_1 їхала з ОСОБА_2 до нотаріуса без будь-яких речей та сумок.

Суд, вислухавши сторони, допитавши заявлених сторонами свідків, дослідивши письмові докази по справі та оцінивши їх в сукупності вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивачці на підставі рішення Чугуїського міського суду Харквської області від 02.02.2016 року, справа № 636/115/16-ц належав житловий будинок № 5 по вул. Пушкіна смт. Малинівка Чугуївський район Харківська область, земельна ділянка площею 0,1257 га, для ведения особистого селянського господарства, кадастровий № 6325455900:00:003:0417, що знаходитьса у смт Малинівка, вулиця Пушкіна, 5, Чугуївського району Харківської області, земельна ділянка площею 0,1500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № 6325455900:00:003:0416, що знаходиться у смт. Малинівка, вулиця Пушкіна, 5 , Чугуївського району Харківськоі області.

В грудні 2016 року вона домовилася з онуком, відповідачем по справі, про її забезпечення, догляд і турботу та спільне проживання в її будинку. В обмін на це вона вирішила відчужити їй належний житловий будинок.

17.12.2016 року між нею та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований на земельній ділянці площею 0,1500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровйй № 6325455900:00:003:0416, що знаходиться у смт Малинівка, вул. Пушкіна, 5 Чугуївського району Харківської області, посвідченого 17 грудня 2016 року державним нотаріусом Чугуївської державної нотаріальної контори ; купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1257 га, для ведения особистого селянського господарства, кадастровий № 6325455900:00:003:0417, що знаходитьса у смт Малинівка, вулиця Пушкіна, 5, Чугуївського району Харківської області; купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № 6325455900:00:003:0416, що знаходиться у смт. Малинівка, вулиця Пушкіна, 5 , Чугуївського району Харківськоі області

Як вказує ОСОБА_1, самого тексту договору вона не читала, вважаючи, що в ньому передбачені всі права і обовязки, про які сторони домовилися.

Будь-якого іншого житла або нерухомого майна у власності - ОСОБА_1 не мала і не має.

На момент укладання договору купівлі-продажу ОСОБА_1 було 77 років і в силу похилого віку вона дійсно потребувала певного догляду та піклування з боку відповідача.

Після смерті свого чоловіка позивачка залишилася одна і нею стали опікуватися рідні дочки.

За весь час починаючи з початку 2018 р., онук створив для позивачки нестерпні умови проживання. Не піклувався про неї, не готував їжу, не переймався її здоровям. Ці обставини відповідачем не спростовані.

Суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_2 відносно сплати ОСОБА_1 перед укладенням договорів коштів за будинок та земельні ділянки, оскільки, як було встановлено у судовому засіданні із пояснень свідка ОСОБА_7 в день укладення договорів ОСОБА_1 не мала при собі будь-яких сумок, в той час як ОСОБА_2 зазначив, що у ОСОБА_1 була сумка в яку вона сховала кошти. Окрім того враховуючи, що сторони проживають за однією адресою ні що не заважало провести розрахунок вдома. Також суд критично ставиться до розписки наданої відповідачем, оскільки в попередніх судових засіданнях ОСОБА_2 надавав пояснення, що кошти на придбання будинку йому частково надав батько та частково власні збереження.

Згідно з частиною 3 статті 215 ЦК України , якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому, згідно із п.п. 7, 19, 20 Постанови №9 Пленуму Верховног Суду України від 06.11.2009р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та їх застосування наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ст.ст. 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок вплив тяжкої обставини, є оспорюваним.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги до правочинів. Зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі, а правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Їх невиконання є підставою для визнання правочинів недійсними.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1ст. 216 ЦК України ).

Відповідно до ст. 229 ЦК України , якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними №9 від 06 листопада 2009 року , правочин вчинений під впливом помилки відповідно дост. 229 ЦК України , є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилялась сторона правочину,мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка мала місце, а також що вона має істотне значення. Не має правового значення помилка щодо одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Отже, наявність чи відсутність помилки неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору купівлі- продажу замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз'яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору.

На момент укладання оспорюваного договору ОСОБА_1 є особою похилого віку, самотня, потребує сторонньої допомоги.

Відповідно дост. 655 ЦКза договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, даний договір не був направлений на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, оскільки після підписання договору позивач залишається проживати у спірному будинку, а відповідач не мав намір вселятись та проживати у вищезазначеному будинку. Дана обставина визнана сторонами по справі, тому не підлягає доказуванню, що відповідає положенням ч. 1 ст. 61 ЦПК України .

Крім того спірне жило, а саме житловий будинок є єдиним житлом ОСОБА_1

Вищезазначені обставини дають підстави для висновку про намір позивача на укладення договору довічного утримання, тобто особа помилялася щодо правових наслідків договору, що є обставиною, яка має істотне значення, а тому наявні передбачені ст. 229 ЦК підстави для визнання правочину недійсним.

Даний правовий висновок викладений в Постанові Верховного суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-372цс16, який відповідно до ст.. 360-7 ЦПК України є обовязковим для суду.

Згідно п. 2.1 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 р. № 3502/5 , для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком, зокрема, рішення суду про скасування відповідного рішення про державну реєстрацію права власності, що набрало законної сили.

За практикою розгляду судами цивільних справа при визнанні правочинів недійсними, визначеною Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , правочин вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобовязань, які виникли з правочину, і не повязане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

За ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Як вбачається із встановлених у судовому засіданні фактичних обставин, позивач укладаючи договір купівлі-продажу з відповідачем, помилково була впевнена, що цим договором обдарована зобовязується її доглядати та утримувати у разі потреби. Тобто будинок передавався у власність відповідачу за умови вчинення певних дій на користь продавця.

Відповідач, як сторона по договору, відмовився від виконання зобовязання по утриманню позивача і з цього моменту ОСОБА_1 стало відомо про її помилку щодо умов та зобовязань за договором купівлі-продажу.

За наведеним суд приходить до висновку, що на час укладення позивачкою договору на б передачу у власність відповідача будинку, який для неї був і є на даний час для позивачки - єдиним житлом, вона, як особа похилого віку, яка за станом здоровя потребувала певного догляду та допомоги, погоджувалася на передачу нерухомого майна у власність ОСОБА_2 лише за умови її утримання та відповідної допомоги і укладаючи спірний договір, помилялася щодо правової природи правочину, прав та обовязків, які виникнуть після його укладення між ними і відповідачкою.

За правилами ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 7 , 10 , 76 , 133 , 141 , 244-245 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними , суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі -продажу житлового будинку та земельних ділянок - задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: смт. Малинівка, вул. Пушкіна, 5, Чугуївського району, Харківської області, від 17 грудня 2016 року, реєстровий № 2-1941, посвідчений державним нотаріусом Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області, з моменту його укладення.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий № 6325455900:00:003:0416, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: смт. Малинівка, вул. Пушкіна, 5, Чугуївського району, Харківської області, від 17 грудня 2016 року, реєстровий № 2-1943, посвідчений державним нотаріусом Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області, з моменту його укладення.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1257 га, кадастровий № 6325455900:00:003:0417, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: смт. Малинівка, вул. Пушкіна, 5, Чугуївського району, Харківської області, від 17 грудня 2016 року, реєстровий № 2-1945, посвідчений державним нотаріусом Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області, з моменту його укладення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя -