Рішення

від 28.09.2018 по справі 621/1987/17

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

621/1987/17

2/621/153/18

РІШЕННЯ

іменем України

28 вересня 2018 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області

головуючий - суддя Овдієнко В. В.

секретарі судового засідання - Єрмоленко О. О., Лацько А. С.,

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_3

представник відповідача - ОСОБА_4

відповідач - ОСОБА_5

представники відповідача - ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно та про тлумачення змісту правочину,

у с т а н о в и в:

11.09.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 з наступними вимогами:

1. Визнати право власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: нежитловий будинок літ. А-1, загальною площею 119,6 кв.м; адмінкорпус літ. Г1, загальною площею 40,7 кв.м; адмінкорпус літ. Д1, загальною площею 142,7 кв.м; вбиральню літ. Е; склад літ. Ж, загальною площею 235,5 кв.м; склад холодильних камер літ. З, загальною площею 122,6 кв. м; ворота номер 1, які знаходяться за адресою вул. Маяковського, 8, смт. Комсомольське Зміївського району Харківської області, придбані на підставі договору купівлі-продажу 91/100 частки комплексу від 08.02.2007.

2. Постановити рішення про тлумачення змісту правочину (умов договору) купівлі-продажу 91/100 частки комплексу від 08 лютого 2007 року, а саме пункту договору - "Представник Продавця продав, а Покупець купив" 91/100 частку комплексу, номер 8, що знаходиться: вул. Маяковського, смт Комсомольське Зміївського району Харківської області, а саме: не житловий будинок літ. А-1, загальною площею 119,6 кв. м, адмінкорпус літ. Г1 загальною площею 40,7 кв. м, адмінкорпус літ Д1 загальною площею 142,7 кв. м, вбиральню літ. Е, склад літ. Ж загальною площею 235,5 кв. м, склад холодильних камер літ. З загальною площею 122,6 кв. м, ворота номер 1", відповідно якого Представник Продавця продав, а Покупець купив нежитловий будинок літ. А-1, загальною площею 119,6 кв. м, адмінкорпус літ. Г1, загальною площею 40,7 кв. м, адмінкорпус літ. Д1, загальною площею 142,7 кв. м, вбиральню літ. Е, склад літ. Ж, загальною площею 235,5 кв. м, склад холодильних камер літ. З, загальною площею 122,6 кв. м, ворота номер 1".

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що відповідно до умов договору купівлі-продажу 91/100 частки комплексу від 08.02.2007 він купив конкретно визначенні об'єкти нерухомості, а саме нежитловий будинок літ. А-1, загальною площею 119,6 кв. м, адмінкорпус літ. Г1 загальною площею 40,7 кв. м, адмінкорпус літ. Д1 загальною площею 142,7 кв. м, вбиральню літ. Е, склад літ. Ж загальною площею 235,5 кв. м, склад холодильних камер літ. З загальною площею 122,6 кв. м, ворота номер 1, які належали на підставі договору купівлі-продажу від 14.10.2003, посвідченого Зміївською державною нотаріальною конторою Харківської області за реєстровим номером 1-2259, та зареєстрованого в КП "Зміївське бюро технічної інвентаризації" за реєстраційним номером 233886 від 04.11.2003, ОСОБА_5

В зазначеному договорі вказано, що на земельній ділянці Комсомольської селищної ради, розташований будинок літ. А-1, адмінкорпус літ. Г1, адмінкорпус літ. Д1, вбиральня літ. Е, склад літ. Ж, склад холодильні камери літ. З, ворота номер 1, склад літ. З, гараж літ. Н загальною площею773,0 кв. м.

Відповідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №13583392 від 15.02.2007 право власності на цю нерухомість зареєстровано у КП "Зміївське бюро технічної інвентаризації" у реєстровій книзі №1н, за реєстровим записом №29.

В той же час, відповідно документів, які знаходяться в інвентарній справі Бюро технічної інвентаризації інвентарний номер 288, реєстровий номер 1н №29, а саме свідоцтво про право власності від 28.08.2000 №536, нежитлові будівлі, розташовані в смт Комсомольське вул. Маяковського, 8 літ. А-1, літ. В, літ. Г, літ Д, літ. Е, літ. Ж., літ. З, літ. Н, ворота номер 1 належали Державі в особі Зміївської державної податкової інспекції на праві державної власності.

Відповідно договору купівлі-продажу №Г2-94/2000, підписаного та зареєстрованого на Харківській товарній біржі 28.08.2000, договору купівлі-продажу №Г2-101/2000, підписаного та зареєстрованого на Харківській товарній біржі 26.10.2000, договору купівлі-продажу №Г2-114/2000, підписаного та зареєстрованого на Харківській товарній біржі 23.11.2000, зареєстрованих в Зміївському МДП технічної інвентаризації 06.12.2000 за р. №2-172 вищезазначені нежитлові будівлі були придбані ОСОБА_8

В подальшому відповідно договору купівлі-продажу від 27.01.2001 нежитлову будівлю, літ. Н (гараж), загальною площею 48,6 кв. м та частину будівлі літ. З загальною площею 63,3 кв. м, розташовані смт Комсомольське вул. Маяковського, 8 було продано ОСОБА_9

Відповідно договору купівлі-продажу від 13.04.2002 ОСОБА_8 продав нежитловий

будинок літ. А-1, будівлі сарай літ. В. склад літ. Г, склад літ. Д, вбиральня літ. Е. склад літ. Ж. частина складу літ. З, загальною площею 128,7 кв. м, ворота номер 1, які розташовані смт. Комсомольське, вул. Маяковського, 8, ОСОБА_10

В подальшому зазначені будівлі були продані ОСОБА_5

Відповідно до п. 1 договору дарування від 30.10.2010 ОСОБА_9 подарувала, а ОСОБА_3 безкоштовно прийняла у дар 9/100 часток комплексу, що знаходиться за адресою: Харківська область, Зміївський район, смт Комсомольське, вул. Маяковського. буд. 8, а саме нежитлову будівлю-гараж літ. Н, загальною площею 48,6 кв. м, частину нежитлової будівлі-складу літ. З, загальною площею 63,3 кв. м.

В договорі зазначено, що на земельній ділянці, площею 0,2487 га кадастровий помер №6321755600:01:005:0050, розташований нежитловий будинок з цегли, зазначений в плані під літ. А-1 загальною площею 119,6 кв. м, адмінкорпус (колишній склад) з цегли, зазначений в плані під літ. Г1, загальною площею 40,7 кв. м, адмінкорпус (колишній склад) з цегли, зазначений в плані під літ. Д1, загальною площею 142,7 кв. м, вбиральня під літ. Е, склад з залізобетонних блоків, зазначений в плані під літ. Ж, загальною площею 235,5 кв. м, склад холодильні камери з шлакоблоку, зазначений в плані під літ. З, загальною площею 205,10 кв. м, ворота №1, гараж з цегли, зазначений в плані під літ. Н, загальною площею 48,60 кв. м.

Відповідно до п. 2 зазначеного договору майно, що дарується, належить ОСОБА_9 на

підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 27.01.2001 Зміївською державною нотаріальною

конторою за р. № 1-172. зареєстрованого 02.02.2001 року в Зміївському МДПТІ у реєстрову книгу №1 за реєстровим №29, (реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно: 233886).

Відповідно до п. 4 договору дарування загальна вартість майна, що дарується складає 23940 грн 00 к., відповідно до витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно Комунального підприємства "Зміївське бюро технічної інвентаризації" №27778126 від 26.10.2010.

Відповідно до п. 6 договору дарування ОСОБА_9 стверджує, що вищезазначене майно на момент укладання цього договору, нікому іншому не продане, не подароване, під заставою, забороною (арештом), в податковій заставі не перебуває, судового спору щодо нього, а також прав у третіх осіб як в межах так і поза межами України немає.

Таким чином, з огляду на вищезазначені договори купівлі-продажу на об'єкти нерухомості за адресою: Харківська область, Зміївський район, смт Комсомольське, вул. Маяковського. буд. 8, виникало право власності. Договори про купівлю-продажу частки у праві власності не укладались.

З огляду на зазначені умови договору дарування, ОСОБА_9 фактично подарувала та ОСОБА_3 безкоштовно прийняла у дар конкретно визначені об'єкти нерухомості, а саме нежитлову будівлю-гараж літ. Н, загальною площею 48,6 кв. м, частину нежитлової будівлі-складу літ. З, загальною площею 63,3 кв. м.

В той же час, ОСОБА_3 звернулась з позовною заявою до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про знесення об'єктів.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що вона та ОСОБА_1 є

співвласниками комплексу, розташованого за адресою: вул. Маяковського, буд. 8, смт Комсомольське Зміївського району Харківської області, та відповідно до норм цивільного законодавства про спільну часткову власність співвласники розпоряджаються майном і утримують майно, що є в спільній частковій власності, за взаємною згодою між собою.

Крім цього, відповідач, посилаючись на відповідні договори, неодноразово заявляла йому, що об'єкти нерухомості знаходяться у спільній частковій власності.

Таким чином, відповідач не визнає право власності позивача на будинок літ. А-1, адмінкорпус літ. Г1, адмінкорпус літ. Д1, вбиральня літ. Е. склад літ. Ж, склад холодильні камери літ. З, ворота номер 1, які знаходяться за адресою: Харківська область, Зміївський район, смт Комсомольське, вул. Маяковського, буд. 8.

Крім цього, відповідно рішення про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №36835332 від 30 серпня 2017 року державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_11, Зміївська районна державна адміністрація Харківської області, розглянувши його заяву про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу 91/100 частки комплексу від 08 лютого 2007 року, було відмовлено у внесенні змін до запису про право власності за номером 11533334 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 745932263217.

Таким чином, відповідно змісту договору купівлі-продажу 91/100 частки комплексу від 08 лютого 2007 року він набув право власності на нежитловий будинок літ. А-1. загальною площею 119,6 кв. м, адмінкорпус літ. Г1 загальною площею 40,7 кв. м, адмінкорпус літ Д1 загальною площею 142,7кв. м, вбиральню літ. Е, склад літ. Ж загальною площею 235, кв. м склад холодильних камер літ. З загальною площею 122,6 кв. м, ворота номер 1.

Він вважає необхідним тлумачення змісту договору купівлі-продажу 91/100 частки комплексу від 08 лютого 2007 року, а саме пунктом "Представник продавця продав, а покупець купив" 91/100 частку комплексу, номер 8, що знаходиться: вул. Маяковського, смт Комсомольське, Зміївського району Харківської області, а саме нежитловий будинок літ. А-1, загальною площею 119,6 кв. м, адмінкорпус літ. Г1 загальною площею 40,7 кв. м, адмінкорпус літ Д1 загальною площею 142,7 кв. м, вбиральню літ. Е, склад літ. Ж загальною площею 235,5 кв. м склад, холодильних камер літ. З загальною площею 122,6 кв. м, ворота номер 1" виражено придбання позивачем конкретно визначених об'єктів нерухомого майна (том 1 а. с. 2-6).

Ухвалою судді Зміївського районного суду від 29.09.2017 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 31.10.2017.

31.10.2017 підготовче засідання відкладено до 21.11.2017 через першу неявку відповідача.

21.11.2017 задоволено клопотання представника позивача про надання часу для підготовки клопотання про витребування доказів та судовий розгляд відкладено до 12.12.2017.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 12.12.2017 задоволено клопотання позивача, витребувано від КП "Зміївське бюро технічної інвентаризації" належним чином завірені копії інвентарної справи №288 з дати її формування та за весь час ведення по об'єктам нерухомості, які знаходяться за адресою: Харківська область, Зміївський район, смт Слобожанське (Комсомольське), вул. Маяковського, 8, підготовче засідання відкладено до 06.02.2018.

06.02.2018 під час підготовчого засідання представник відповідача ОСОБА_4 подала відзив на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву зазначила, що позивач висуваючи вимоги щодо визнання за ним права на 91/100 частки комплексу, номер 8, що розташований за адресою: вул. Маяковського, смт Комсомольське Зміївського району Харківської області, яка складається з: нежитлового будинку літ. А-1, адмінкорпусу літ. Г1, адмінкорпусу літ. Д1, вбиральні літ. Е, складу літ. Ж, складу холодильних камер літ. З, воріт номер 1 та тлумачення умов договору купівлі-продажу від 08.02.2007, не надав письмових доказів щодо наявності спору, невизнання, порушення або оспорювання його прав.

Дане викладення фактичних обставин справи ОСОБА_1 є неправдивим та недостовірним.

ОСОБА_3 не заперечує і визнає той факт, що ОСОБА_1 є власником 91/100 частки комплексу, номер 8, що розташований за адресою: вул. Маяковського смт Комсомольське Зміївського району Харківської області, яка складається з: нежитлового будинку літ. А-1 (загальною площею 119,6 кв. м), адмінкорпусу літ. Г1 (загальною площею 40,7 кв. м.), адмінкорпусу літ. Д1 (загальною площею 142,7 кв. м), вбиральні літ. Е, складу літ. Ж (загальною площею 235,5 кв. м), складу холодильних камер літ. З (загальною площею 122,6 кв. м), воріт номер 1, у відповідності до договору купівлі-продажу від 08.02.2007.

Позивач вводить суд в оману стверджуючи, що відповідач претендує на частку майна ОСОБА_1 і навіть існує спір з цього приводу у Господарському суді Харківської області.

Дійсно в провадженні Господарського суду Харківської області є справа №922/1245/17 за позовом ФО-П ОСОБА_3 до ФО-П ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні, а саме щодо усунення порушення прав ФО-П ОСОБА_3 шляхом зобов'язання ФО-П ОСОБА_1 щодо знесення об'єктів самочинного будівництва на території комплексу нежитлових будівель, який розташований по вул. Маяковського, буд. 8 в смт. Комсомольське (Слобожанське) Зміївського району Харківської області: одноповерхової прибудови до будівлі літ. З-1, яка знаходиться на відстані 5,3 м від грані гаражу літ И-1 (габарити 3,05 х 8,7м); відкритої площадки зберігання будівельних матеріалів, яка знаходиться на відстані 5,3 м від грані гаражу літ И-1 (габарити 3,05 х 8,7 м); триповерхової прибудови до будівлі літ. А-1 (незавершене будівництво).

Даний спір виник у зв'язку з наступним.

На підставі договору дарування від 30.10.2010 року ОСОБА_3 належить 9/100 частки комплексу, номер 8, що розташований за адресою: вул. Маяковського смт. Комсомольське Зміївського району Харківської області, зокрема: склад та гараж.

Відповідно договору купівлі-продажу від 08.02.2007 відповідачу - ФО-П ОСОБА_1 належить 91/100 частки комплексу, номер 8, що розташований за адресою: вул. Маяковського смт Комсомольське Зміївського району Харківської області, яка складається з: нежитлового будинку літ. А-1, адмінкорпусу літ. Г1, адмінкорпусу літ. Д1, вбиральні літ. Е, складу літ. Ж, складу холодильних камер літ. З, воріт номер 1.

В ОСОБА_2 встановлення й погодження меж земельної ділянки, розташованої за адресою вул. Маяковського, буд. 8 в смт Комсомольське Зміївського району Харківської області (дата складання 2007 рік), визначено, що землекористування для обслуговування комплексу приміщень складається з однієї земельної ділянки, площею 0,2487 га, та надане у спільно-часткове користування власникам ОСОБА_1 (91/100 частка) та ОСОБА_9 (9/100 частки), правонаступником якої за Договором дарування від 30.10.2010 року є ОСОБА_3

Згідно рішення Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області LII сесія VI скликання від 13.06.2013 (№712-41) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ФО-П ОСОБА_3 (9/100) та ОСОБА_1 (91/100), загальною площею 0,2487 га, в т.ч. 0,0892 га - під капітальними будівлями; 0,1595 га - під проїздами, проходами, площадками та надано в оренду на праві спільно - часткового користування ФО-П ОСОБА_3 (9/100) земельну ділянку площею 0,0224 га, у тому числі: 0,0119 га - під капітальними будівлями; 0,0105 га - під проїздами, проходами, площадками, що становить 9/100 від загальної площі земельної ділянки, яка розташована в смт Комсомольське, вул. Маяковського, 8, для комерційного використання (обслуговування частини комплексу (нежитлова будівля - гараж, частина нежитлової будівлі - складу)), кадастровий номер 6321755600:01:005:0050, терміном на 10 (десять) років.

Користувачам комплексу нежитлових будівель, розташованих по вул. Маяковського, буд. 8, в смт Комсомольське Зміївського району Харківської області, була надана в спільне часткове користування земельна ділянка: ОСОБА_1 - для обслуговування нежитлових приміщень в розмірі 0,2263 га, що складає 91/100 частку від загальної площі земельної ділянки 0,2487 га, ФО-П ОСОБА_3 - для комерційного використання (обслуговування частини комплексу нежитлова будівля-гараж, частина нежитлової будівлі - складу)), земельну ділянку площею 0,0224 га, у тому числі: 0,0119 га - під капітальними будівлями; 0,0105 га - під проїздами, проходами, площадками, що становить 9/100 від загальної площі земельної ділянки - 0,2487 га.

Тобто, позивач і відповідач є власниками комплексу (91/100 та 9/100 відповідно), розташованого за адресою: вул. Маяковського, буд. 8 в смт. Комсомольське Зміївського району Харківської області, з частками 91/100 та 9/100 і рівноправними співкористувачами єдиної неподільної земельної ділянки, оскільки відповідно до норм цивільного законодавства про спільну часткову власність співвласники розпоряджаються майном і утримують майно, що є в спільній частковій власності, за взаємною згодою між собою.

Той факт, що будівлі належні ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на підставі укладених правочинів були комплексом свідчать дані інвентаризаційної справи, яка надана суду БТІ та дані з правовстановлюючих документів.

Співкористувач земельної ділянки - ФО-П ОСОБА_1 самочинно, без розробки належної технічної та містобудівної документації, яка передбачена чинним законодавством України, здійснив будівництво фундаментальних прибудов до належних йому помешкань.

Будівництво означених фундаментальних прибудов здійснено без відповідних проектної, дозвільної та виконавчої документації і порушує вимоги нормативно-правових актів у галузі будівництва: технічних, будівельних, санітарних, пожежних норм та правил, та права інших співкористувачів земельної ділянки і загрожує безпеці, що може призвести до тяжких наслідків.

В порушення прав позивача, ФО-П ОСОБА_1, до початку проведення будівельних робіт не було узгоджено питання щодо використання при будівництві земельної ділянки, зокрема тієї частини, яка знаходиться під проходами і проїздами і яка перебуває у користуванні всіх співвласників та не отримано згоду ОСОБА_3 на проведення будівельних робіт.

Таким чином, ФО-П ОСОБА_3 була змушена звернутись до Господарського суду Харківської області за захистом своїх порушених прав і вимагати знесення об'єктів самочинного будівництва, які мають літери та площі, відмінні від тих, що вказані позивачем у позовних вимогах по справі №621/1987/17 - тобто предметом спору Господарського суду Харківської області є не оспорювання права ОСОБА_1 на 91/100 частини комплексу, яке вже зареєстровано за ОСОБА_1 у 2007 році, а усунення перешкод у користуванні з боку ОСОБА_1, який забудовує земельну ділянку (загальну частину, яка не знаходиться під будівлями, вказаними у договорі купівлі-продажу від 08.02.2007) об'єктами самочинного будівництва.

Крім того, відповідач не має жодного відношення до відмови у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.08.2017 за №36835332 - до відома ОСОБА_3 не доведено, чого саме стосувалась заява ОСОБА_1 на адресу Зміївської районної державної адміністрації Харківської області.

З огляду на той факт, що відмова ОСОБА_1 була надана Зміївською районною державною адміністрації Харківської області, то ОСОБА_3 в даному випадку є неналежним відповідачем.

На підтвердження того факту що позовні вимоги ОСОБА_1 є надуманими позивач сам надав суду письмові докази.

В провадженні Зміївського районного суду Харківської області знаходилась цивільна справа № 621/3285/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ в натурі майна, що є об'єктом спільної часткової власності, а саме, комплексу, розташованого за адресою: Харківська область, Зміївський район, смт Комсомольське, вул. Маяковського, 8.

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області від 21.01.2017 зазначену заяву повернуто позивачу.

В мотивувальній частині ухвали суд звертає увагу ОСОБА_1, що в частині викладення правових підстав своїх вимог останній зазначив про необхідність виділення йому у власність нежитлових приміщень: А-1, Г1, Д1, Ж, З, а ОСОБА_3 нежитлових приміщень: З 1, Н, однак не звернув уваги на те, що ці об'єкти вже перебувають у його власності, згідно з договором купівлі-продажу від 08.02.2007, а у ОСОБА_3 згідно з договором дарування №2864 від 30.10.2010.

Викладені факти також свідчать про невідповідність позовних вимог ОСОБА_1 чинному законодавству України.

Стосовно вимоги ОСОБА_1 щодо тлумачення умов договору купівлі-продажу від 08.02.2007 зазначено наступне.

Підставою для застосування такого правового інституту як тлумачення змісту угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тобто потребує встановлення справжньої волі, вираженої при вчиненні правочину, та відповідності волі та волевиявлення.

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Як вбачається з тексту договору купівлі-продажу від 08.02.2017 він є зрозумілим, слова та терміни в ньому чітко визначені, воля осіб, що вчинили правочин, чітко відображена.

Як зазначалось вище - спір між сторонами в даному випадку є відсутнім і ОСОБА_3 не порушує і не оспорює права власності ОСОБА_1 в межах договору купівлі-продажу від 08.02.2007.

Як вбачається з тексту означеного договору сторонами узгоджено всі істотні умови, а відповідно він є укладеним. Більше того - сторони фактично виконали взяті на себе зобов'язання за цим договором, адже, Продавець продав 91/100 частини комплексу, а Покупець купив 91/100 частину комплексу і сплатив за неї грошові кошти на користь продавця, ще у 2007 році.

У даному ж випадку, протягом тривалого часу з лютого 2007 року (тобто більш ніж 10 років) умови вказаного правочину були зрозумілі позивачу і виконані ним, тобто доводи останнього, викладені у позовній заяві щодо тлумачення даного договору після спливу 10 річного терміну не свідчать про необхідність такого тлумачення вже після виконання сторонами зобов'язань за даним договором у повному обсязі.

З огляду на викладене, тлумачення вказаного договору є недоцільним і підстав для задоволення позовної вимоги про тлумачення умов договору купівлі-продажу від 08.02.2007 не вбачається.

Таким чином, вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на 91/100 частки комплексу, номер 8, що розташований за адресою: вул. Маяковського, смт. Комсомольське Зміївського району Харківської області, яка складається з: нежитлового будинку літ. А-1, адмінкорпусу літ. Г1, адмінкорпусу літ. Д1, вбиральні літ. Е, складу літ. Ж, складу холодильних камер літ. З, воріт номер 1, та тлумачення умов договору купівлі-продажу від 08.02.2007, є необґрунтованими та недоведеними, оскільки вони не відповідають вимогам ЦПК України - позивачем не доведено наявність порушення його права, його невизнання або оспорювання і відповідно обґрунтованості тлумачення умов договору.

За таких обставин, просила відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (том 1 а. с. 206-210).

06.02.2018 відкладено підготовче засідання на 12.03.2018.

06.03.2018 до суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив.

В обґрунтування відповіді на відзив вказано що заперечення, викладені у відзиві фактично підтверджують невизнання відповідачем права власності позивача на будинок літ. А-1, адмінкорпус літ. Г1, адмінкорпус літ. Д1, вбиральня літ. Е, склад літ. Ж, склад холодильні камери літ. З, ворота номер 1, які знаходяться за адресою: вул. Маяковського, буд. 8, смт Комсомольське, придбані за договором, купівлі-продажу 91/100 частки комплексу від 08 лютого 2007 року.

В позовній заяві позивач позовних вимог щодо визнання за ним права на 91/100 частки

комплексу за адресою: вул. Маяковського, буд. 8, смт Комсомольське, Зміївський район, Харківської області не висував. У позовній заяві зазначено, що на підставі договору купівлі-продажу 91/100 частки комплексу від 08 лютого 2007 року він придбав у власність будинок літ. А-1, адмінкорпус літ. Г1, адмінкорпус літ. Д1, вбиральня літ. Е, склад літ. Ж, склад холодильні камери літ. З, ворота номер 1, які знаходяться за адресою: вул. Маяковського, буд. 8 смт Комсомольське.

Відповідач, на підставі договору дарування від 30.10.2010 безкоштовно прийняла у дар конкретно визначені об'єкти нерухомості, а саме нежитлову будівлю-гараж літ. Н, загальною площею 48,6 кв. м, приміщення літ. З загальною площею 63,3 кв. м.

Таким чином, зазначені об'єкти нерухомості власниками були придбані у приватну власність. Договори на підставі яких виникла спільна часткова власність відсутні.

Відповідно правового висновку, викладеного в постанові від 16.11.2016 у справі №6-1443цс16 поняття спільної часткової власності визначено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Проте, з огляду на заперечення у відзиві на позовну заяву, відповідач не визнає право власності позивача на будинок літ. А-1, адмінкорпус літ. Г1, адмінкорпус Літ. Д1, вбиральня літ. Е, склад літ. Ж, склад холодильні камери літ. З, ворота номер 1, які знаходяться за адресою: вул. Маяковського, буд. 8 смт Комсомольське (том 1 а. с. 218-219).

12.03.2018 в зв'язку з неможливістю прибуття представника відповідача ОСОБА_4 підготовче засідання відкладено на 03.04.2018.

29.03.2018 до суду від представника відповідача ОСОБА_4 надійшли заперечення проти відповіді на відзив.

На обґрунтування заперечень вказала, що позивач перекручує зміст заявлених ним позовних вимог та зміст відзиву на позовну заяву. Заперечувала проти тверджень ОСОБА_1 про те, що наявність заперечень на позовну заяву і є невизнанням його права з боку ОСОБА_3

Поняття "спільне часткове користування" та наявність договорів спільного користування нерухомим майном наведене саме позивачем.

ОСОБА_3 надала суду документи, в яких вказано:

- в акті встановлення й погодження меж земельної ділянки, розташованої за адресою вул. Маяковського, буд. 8 в смт. Комсомольське Зміївського району Харківської області (дата складання 2007 рік), визначено, що землекористування для обслуговування комплексу приміщень складається з однієї земельної ділянки, площею 0,2487 га та надане у спільно-часткове користування власникам ОСОБА_1 (91/100 частка) та ОСОБА_9 (9/100 частки), правонаступником якої за Договором дарування від 30.10.2010 є ОСОБА_3

- згідно рішення Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області LII сесія VI скликання від 13.06.2013 (№ 712-41) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ФО-П ОСОБА_3 (9/100) та ОСОБА_1 (91/100), загальною площею 0,2487 га, в тому числі 0,0892 га - під капітальними будівлями; 0,1595 га - під проїздами, проходами, площадками та надано в оренду на праві спільно-часткового користування ФО-П ОСОБА_3 (9/100) земельну ділянку площею 0,0224 га, у тому числі: 0,0119 га - під капітальними будівлями; 0,0105 га - під проїздами, проходами, площадками, що становить 9/100 від загальної площі земельної ділянки, яка розташована у смт. Комсомольське, вул. Маяковського, 8, для комерційного використання (обслуговування частини комплексу (нежитлова будівля - гараж, частина нежитлової будівлі - складу)), кадастровий номер 6321755600:01:005:0050, терміном на 10 (десять) років.

Користувачам комплексу нежитлових будівель, розташованих по вул. Маяковського, буд. 8 в смт. Комсомольське Зміївського району Харківської області, була надана в спільне часткове користування земельна ділянка: ОСОБА_1 - для обслуговування нежитлових приміщень в розмірі 0,2263 га, що складає 91/100 частку від загальної площі земельної ділянки 0,2487 га, ФО-П ОСОБА_3 - для комерційного використання (обслуговування частини комплексу (нежитлова будівля - гараж, частина нежитлової будівлі - складу)), земельну ділянку площею 0,0224 га, у тому числі: 0,0119 га - під капітальними будівлями; 0,0105 га - під проїздами, проходами, площадками, що становить 9/100 від загальної площі земельної ділянки -0,2487 га.

Тобто, як вказала у відзиві на позов ОСОБА_3, позивач і відповідач є власниками комплексу (91/100 та 9/100 відповідно), розташованого за адресою: вул. Маяковського, буд. 8 в смт. Комсомольське Зміївського району Харківської області, з частками 91/100 та 9/100 і рівноправними співкористувачами єдиної неподільної земельної ділянки, і навела відповідні норми цивільного законодавства оскільки земельна ділянка не надавалась жодній із сторін у приватну власність, а тільки у користування і саме з зазначенням часток.

Таким чином, викладення фактичних обставин справи ОСОБА_1 є неправдивим та недостовірним і не обґрунтоване жодними нормами матеріального та процесуального права, а позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, оскільки вони не відповідають вимогам ЦПК України - позивачем не доведено наявність порушення його права, його невизнання або оспорювання і відповідно обґрунтованості тлумачення умов договору (том 2 а. с. 3-5).

03.04.2018 задоволено клопотання представника позивача та судовий розгляд відкладено до 02.05.2018.

02.05.2018 в підготовчому засіданні задоволено клопотання представника позивача, залучено в якості другого відповідача ОСОБА_5 та відкладено судове засідання до 01.06.2018.

01.06.2018 підготовче засідання відкладено до 20.06.2018 через першу неявку відповідача ОСОБА_5, від якого не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

12.06.2018 до суду від представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 надійшов відзив на позовну заяву, на обґрунтування якого зазначено, що відповідно до умов договору купівлі-продажу 91/100 частки комплексу від 08 лютого 2007 року ОСОБА_1 купив конкретно визначені об'єкти нерухомості, а саме нежитловий будинок літ. А-1, загальною площею 119,6 кв. м, адмінкорпус літ. Г1 загальною площею 40,7 кв. м, адмінкорпус літ. Д1 загальною площею 142,7 кв. м, вбиральню літ. Е, склад літ. Ж загальною площею 235,5 кв. м, склад холодильних камер літ. З загальною площею 122,6 кв. м, ворота номер 1, які належали на підставі договору купівлі-продажу від 14.10.2003, посвідченого Зміївською державною нотаріальною конторою Харківської області за реєстровим номером 1-2259 та зареєстрованого в КП "Зміївське бюро технічної інвентаризації" за реєстраційним номером 233886 від 04.11.2003 ОСОБА_5

Відповідно до договору купівлі-продажу від 14.10.2003 ОСОБА_12 продано, а ОСОБА_5 куплено 91/100 (дев'яносто одну соту) частину нежитлового будинковололіпня (далі "майно"), що знаходиться в селищі Комсомольське, вулиця Маяковського, будинок №8, Зміївського району, Харківської області, та складається з: нежитлового будинку літ. А-1, адмінкорпусу літ. Г-1, адмінкорпусу літ. Д-1, вбиральні літ. Е, складу літ. Ж, складу холодильних камер літ. 3, ворот №1.

Вищезгадана частина нежитлового будинковолодіння належала ОСОБА_12 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу ОСОБА_13 15 березня 2003 року за р. № 695, зареєстрованого у КП "Зміївське бюро технічної інвентаризації" 22 серпня 2003 року за. № Ін-29, та договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу ОСОБА_13 27 серпня 2003 року за р. №3109, зареєстровано у КП "Зміївське бюро технічної інвентаризації" 28 серпня 2003 року за № 1п-29.

В договорі зазначено, що на земельній ділянці земель селищної ради розташований нежитловий цегляний будинок літ. А-1, загальною площею 119,6 кв. м, та будівлі: цегляний адмінкорпус літ. Г1 загальною площею 40,7 кв. м, цегляний адмінкорпус літ. Д1, загальною площею 142,7 кв. м, шлакоблочна вбиральня літ. Е, залізобетонний склад літ. Ж, загальною площею 235,5 кв. м, шлакоблоковий склад літ. З, загальною площею 122,6 кв. м, цегляний гараж літ. Н, загальною площею 48,6 кв. м, шлакоблоковий склад літ. З, загальною площею 63,3 кв. м, металеві ворота №1.

Таким чином, на підставі зазначених договорів ОСОБА_5 було придбано та в подальшому продано ОСОБА_1 частину нежитлового будинковолодіння, а саме конкретно визначені об'єкти нерухомості: нежитловий будинок літ. А-1, адмінкорпус літ. Г1, адмінкорпус літ. Д1, вбиральню літ. Е, склад літ. Ж, склад холодильних камер літ. З, ворота номер 1.

В той же час, відповідно витягу КП "Зміївське бюро технічної інвентаризації" від 04.11.2003 №1896681 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, конкретно визначені об'єкти нерухомості які були придбані у ОСОБА_12 як частина нежитлового будинковолодіння, були зареєстровані як 91/100 частки комплексу.

Таким чином, вважав, що відповідно договору купівлі-продажу 91/100 частки комплексу від 08 лютого 2007 року ОСОБА_5 було придбано та в подальшому продано ОСОБА_1 є конкретно визначені об'єкти нерухомості.

В той же час, відповідно проведеної державної реєстрації КП "Зміївське бюро технічної інвентаризації» зазначені об'єкти нерухомості були зареєстровані як 91/100 частки комплексу.

Просив відмовити у задоволені позовних вимог (том 2 а. с. 41-42).

20.06.2018 представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 під час проведення підготовчого засідання подала заяву про застосування правових наслідків спливу строку позовної давності (том 2 а. с. 53-55).

20.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.08.2018.

22.08.2018 здійснювався судовий розгляд, в судовому засіданні оголошено перерву до 28.09.2018.

Під час судового розгляду позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив, наполягали на задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві та запереченні проти відповіді на відзив.

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_7 проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Після оголошення перерви, 22.08.2018 представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_7 подав заяву, в якій просив розглянути справу без участі відповідача ОСОБА_5 та його представників, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

28.09.2018 під час судового розгляду позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив, наполягали на задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просила у позові відмовити.

Вислухавши пояснення позивача, представників сторін, проаналізувавши доводи учасників процесу, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Пунктом 9 розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-ІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (чинній з 15.12.2017), передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:

За відомостями інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна; договору купівлі-продажу 91/100 частки комплексу від 08.02.2007; ОСОБА_13 з Державного реєстру правочинів; ОСОБА_13 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, копії яких надано позивачем, а також матеріалів інвентаризаційної справи №288 на комплекс будівель по вул. Маяковського, №8 в смт Слобожанське (колишнє Комсомольське) Зміївського району Харківської області, копія якої витребувана судом за клопотанням позивача, вбачається, що ОСОБА_1 купив у ОСОБА_5 саме 91/100 частку комплексу, номер 8, що знаходиться: вул. Маяковського, смт Комсомольське, Зміївського району Харківської області, а саме нежитловий будинок літ. А-1, загальною площею 119,6 кв. м, адмінкоркус літ Г1 загальною площею 40,7 кв. м, адмінкорпус літ. Д1 загальною площею 142,7 кв. м, вбаральню літ. Е, склад літ. Ж загальною площею 235,5 кв. м, склад холодильних камер літ. З загальною площею 122,6 кв. м, ворота номер 1, ринкова вартість 183950 грн. (том 1 а. с. 11-15, 19, 56, 68-204).

Статтею 213 ЦК України передбачено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Зі змісту договору купівлі-продажу чітко і однозначно вбачаються його зміст та справжня воля осіб, які вчинили правочин.

Вимога ж щодо тлумачення його змісту фактично спрямована на зміну змісту договору купівлі-продажу в частині його предмету, а саме, замість частки майнового комплексу вимагається вважати предметом договору об'єкти, що складають цю частку.

Таким чином, відсутні передбачені статтею 213 ЦК України підстави для постановлення судом рішення про тлумачення змісту правочину.

На підставі договору дарування від 30.10.2010 ОСОБА_3 є власником 9/100 часток комплексу, що знаходиться за адресою: Харківська область, Зміївський район, смт. Комсомольське, вул. Маяковського, буд. 8, а саме: нежитлової будівлі-гаражу літ. Н, загальною площею 48,6 кв. м, частини нежитлової будівлі-складу літ. З, загальною площею 63,3 кв. м (том 1 а. с. 16-18).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_11 №36835332 від 30.08.2017 ОСОБА_1 відмовлено у внесенні зміни до запису про право власності за номером 11533334 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 745932263217 (спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у зв'язку з відсутністю підстав встановлення зміни речових прав на нерухоме майно (том 1 а. с. 21).

Таким чином, на підставі зазначених вище договору купівлі-продажу 08.02.2007 та договору дарування від 30.10.2010 позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 є співвласниками відповідно 91/100 та 9/100 часток комплексу будівель по вул. Маяковського, №8 в смт Слобожанське (колишнє Комсомольське) Зміївського району Харківської області.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України право власності є непорушним, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 355 ЦК України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Відповідно до ст. 363 ЦК України частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.

Частка у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, переходить до набувача відповідно до статті 334 цього Кодексу.

Статтею 364 ЦК України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно статті 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Як видно зі змісту зазначених вище договору купівлі-продажу 08.02.2007 та договору дарування від 30.10.2010, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 є співвласниками комплексу будівель по вул. Маяковського, №8 в смт Слобожанське (колишнє Комсомольське) Зміївського району Харківської області, однак на частку кожного з них виділено конкретно визначене майно.

При цьому, на 91/100 частку, що належить ОСОБА_1, виділено наступні об'єкти: нежитловий будинок літ. А-1, загальною площею 119,6 кв.м; адмінкорпус літ. Г1, загальною площею 40,7 кв.м; адмінкорпус літ. Д1, загальною площею 142,7 кв.м; вбиральню літ. Е; склад літ. Ж, загальною площею 235,5 кв.м; склад холодильних камер літ. З, загальною площею 122,6 кв. м; ворота номер 1, тобто ті об'єкти, щодо яких позивач стверджує наявність спору про право власності.

Як стверджували представники відповідачів, ними жодним чином не заперечується право власності позивача на вказані об'єкти, тому відсутній спір.

Проте, з такими доводами представників відповідачів не можна погодитися, оскільки вони не відповідають як фактичним обставинам справи, так і правовим нормам, що регулюють спірні правовідносини.

Як видно зі змісту зазначених вище правових норм, що регулюють здійснення спільної часткової власності, законодавець надав право власнику виділеної в натурі частки у спільній частковій власності зареєструвати своє право власності на виділене майно, внаслідок чого припиняється спільна часткова власність.

Однак, ОСОБА_1 позбавлений можливості здійснити таку реєстрацію свого права власності, оскільки це право не визнається відповідачем ОСОБА_3, що виключає можливість укладання відповідного договору.

Наявність факту невизнання відповідачем ОСОБА_3 права власності позивача на нерухоме майно, що виділено в натурі на належну йому 91/100 частку колишнього майнового комплексу підтверджується як запереченнями представника відповідача ОСОБА_3 під час розгляду цієї справи, так і її правовою позицією, висловленою під час розгляду спору у порядку господарського судочинства (том 1 а. с. 38-42, том 2 а. с. 79-94).

Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_3 є власником 9/100 часток майнового комплексу, яка не визнає права власності позивача на об'єкти нерухомості, що виділені в натурі на належну йому 91/100 частку цього майнового комплексу, доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_3 є неналежним відповідачем у розглядуваному спорі є безпідставними.

Також і відсутні підстави для відмови в позову з тих підстав, що позивач вже є власником спірного майна на підставі договору купівлі-продажу, оскільки право власності на частку у майновому комплексі відповідно до вказаного договору не є тотожнім праву власності на виділене співвласнику майно в натурі.

Отже, поза будь-яким розумним сумнівом встановлено, що станом на час укладання договору купівлі-продажу, посвідченого 08.02.2007 приватним нотаріусом ОСОБА_14, номер у реєстрі нотаріальних дій: 95, ОСОБА_1 набув право власності не на ідеальну 91/100 частку комплексу, що знаходиться за адресою: вул. Маяковського, 8, смт. Слобожанське (колишнє Комсомольське) Зміївського району Харківської області, а на виділену в натурі 91/100 частку, до складу якої входять наступні об'єкти: нежитловий будинок літ. А-1, загальною площею 119,6 кв. м, адмінкоркус літ. Г1, загальною площею 40,7 кв. м, адмінкорпус літ. Д1, загальною площею 142,7 кв. м, вбиральня літ. Е, склад літ. Ж, загальною площею 235,5 кв. м, склад холодильних камер літ. З, загальною площею 122,6 кв. м, ворота номер 1.

Заперечень з боку відповідачів щодо складу виділеної в натурі 91/100 частки нерухомого майна, що придбана ОСОБА_1 на підставі вказаного договору купівлі-продажу, немає.

Отже, відповідно до вимог статей 364, 367 ЦК України передбачено набуття ОСОБА_1 права власності на виділене майно, з припиненням права часткової власності на це майно, та набуте ним право власності підлягає державній реєстрації.

Таким чином, права ОСОБА_1 на набуття права власності на виділене майно, з припиненням права часткової власності на це майно, та відповідну державну реєстрацію цього речового права, які не визнаються відповідачами, підлягають судовому захисту, в межах заявленого позову та відповідно до обраного позивачем способу захисту, шляхом визнання за ним права власності на наступні об'єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою: вул. Маяковського, 8, смт. Слобожанське (колишнє Комсомольське) Зміївського району Харківської області: нежитловий будинок літ. А-1, загальною площею 119,6 кв.м; адмінкорпус літ. Г1, загальною площею 40,7 кв.м; адмінкорпус літ. Д1, загальною площею 142,7 кв.м; вбиральню літ. Е; склад літ. Ж, загальною площею 235,5 кв.м; склад холодильних камер літ. З, загальною площею 122,6 кв. м; ворота номер 1.

В іншій частині позову належить відмовити.

Оскільки статтями 364, 367 ЦК України не обмежується будь-якими строками право власника частки майна на визнання права власності на виділене майно в натурі, доводи представника відповідача ОСОБА_3 щодо застосування позовної давності до цієї частини вимог є безпідставними.

Щодо вимог позову про тлумачення змісту договору купівлі-продажу доводи щодо застосування позовної давності не беруться до уваги, оскільки в цій частині суд дійшов висновку щодо необґрунтованості позову.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268, 273, 274, 497, 352, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на наступні об'єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою: вул. Маяковського, 8, смт. Слобожанське (колишнє Комсомольське) Зміївського району Харківської області: нежитловий будинок літ. А-1, загальною площею 119,6 кв.м; адмінкорпус літ. Г1, загальною площею 40,7 кв.м; адмінкорпус літ. Д1, загальною площею 142,7 кв.м; вбиральню літ. Е; склад літ. Ж, загальною площею 235,5 кв.м; склад холодильних камер літ. З, загальною площею 122,6 кв. м; ворота номер 1.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1, місце проживання: 63460, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.

Відповідач - ОСОБА_3, місце проживання: 63460, АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2.

Відповідач - ОСОБА_5, місце проживання: 61003, АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3.

Повне рішення складено 08.10.2018.

Головуючий: В. В. Овдієнко