Рішення

від 10.10.2018 по справі 910/10125/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.10.2018Справа № 910/10125/18 Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні

справу № 910/10125/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Тепло"

до державного підприємства "Вугілля України"

про стягнення 192 207,41 грн.

Без виклику учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Захід_Тепло" (надалі - позивач) з позовом до державного підприємства "Вугілля України" (надалі - відповідач) про стягнення 192 207,41 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору № 16-14/КПП від 08.05.2014р. у визначений строк не поставив передплачений позивачем товар у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 192 207,41 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2018р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Тепло" до державного підприємства "Вугілля України" про стягнення 192 207,41 грн. залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

17.08.2018р. на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання ухвали від 06.08.2018р.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2018р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 01.10.2018р.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.08.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22, корп.. А, оф. 201, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 27.08.2018р. про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін отримав 31.08.2018р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на 01.10.2018р. від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.05.2014р. між позивачем (далі - покупець) та відповідачем (далі - постачальник) було укладено договір поставки вугілля №16-14/КПП (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити вугілля, а покупець прийняти його і оплатити його вартість.

Також сторонами укладались додаткові угоди до договору, умовами яких сторони визначили термін дії договору до 31.12.2015р. та узгоджували, що загальну суму договору становить сума всіх Додатків (Специфікацій) до цього Договору, і базову ціну 1 тонни вугілля.

За умовами п.3.4 договору, розрахунки за вугілля проводяться на умовах 100% передоплати. Дату внесення передоплати покупець зобов'язаний додатково погодити з постачальником. При наявності згоди постачальника можливі інші терміни розрахунків.

Так, сторонами було підписано Специфікації № 1 від 20.03.2015р. та № 2 від 10.06.2015р. до договору

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем перераховано на користь відповідача грошові кошти за поставку вугілля у розмірі 203 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2262 від 12.12.2014р. та № 2281 від 22.12.2014р..

Згідно з п.2.2 договору, поставка відбувається на підставі заявки покупця на умовах FCA (місце відправлення) у редакції Інкотермс-2000.

За твердженням позивача, яке по суті не заперечується і відповідачем, та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, відповідачем не було поставлено позивачу вугілля на суму 192 207,41 грн. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

23.10.2015р. позивач направив відповідачу лист за № 2310/1 з вимогою повернути залишок коштів в сумі 192 207,41 грн., оплачених як попередня оплата за вугілля відповідно до умов спірного договору.

У відповідь на вказану вимогу відповідач направив лист за вих. № 1914/02 від 12.11.2015р., в якому повідомляв про неможливість повернення коштів у сумі 192 207,41 грн., у зв'язку з порушенням провадження у справі № 910/12918/15 про банкрутство ДП Вугілля України та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів та введенням процедури розпорядження майном боржника.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання умов договору щодо поставки передплаченого вугілля, у зв'язку з чим просить стягнути з останнього 192 207,41 грн. заборгованості.

Станом на 01.07.2016р. актом звірки взаєморозрахунків сторонами визначено заборгованість відповідача перед позивачем згідно з умовами договору № 16-14/КПП від 08.05.2014р. у сумі 192 207,41 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання щодо оплати вартості вугілля за спірним договором належним чином, а відповідачем доказів поставки оплаченого вугілля суду не надано, що свідчить про неналежне виконання останнім договірних зобов'язань щодо поставки вугілля, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати підлягає задоволенню в розмірі 192 207,41 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що строк поставки вугілля за договором настав, а доказів поставки на здійснену суму передоплати в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 192 207,41 грн.

Також судом за матеріалами справи встановлено, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.07.2015р. порушено провадження у справі №910/12918/15 про банкрутство ДП Вугілля України , введено процедуру розпорядження майном.

ТОВ Захід-Тепло , в порядку норм ЗУ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом звернулось із заявою про визнання кредиторських вимог у справу про банкрутство ДП Вугілля України , в тому числі з вимогами щодо стягнення 192 207,41 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2018р. по справі № 910/12918/15 заява ТОВ Захід-Тепло прийнята к кредиторськими вимогами до розгляду в судовому засіданні на 21.02.2018р.

При цьому, у відзиві на вказану заяву ліквідатор ДП Вугілля України визнав вимоги ТОВ Захід-Тепло в сумі 192 207,41 грн. як такі, що не є конкурсними та погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Натомість, ухвалами Господарського суду м. Києва від 21.02.2018р. задоволено клопотання ініціюючого кредитора ПАТ Альфа-Банк та закрито провадження у справі №910/12918/15 про банкрутство ДП Вугілля України , припинено дію мораторію; заяву ТОВ Захід-Тепло повернуто заявнику без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2018р. ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.02.2018р. про закриття провадження у справі №910/12918/15 про банкрутство ДП Вугілля України та припинення дії мораторію залишено без змін.

З огляду на викладене, позовні вимоги у даній справі не підлягають розгляду в межах справи № 910/12918/15 про банкрутство ДП Вугілля України , оскільки провадження у справі закрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2018р.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором №16-14/КПП від 08.05.2014р. щодо поставки передплаченого вугілля належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю в розмірі 192 207,41 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Також підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. з огляду на наступне.

За змістом 126 ГПК України, можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Захід-Тепло та адвокатом Янклевичем Я.Є. було укладено Договір про надання правничої допомоги від 18.07.2018р., предметом якого є представництво інтересів ТОВ Захід-Тепло в Господарському суді міста Києва по справі за позовом до ДП Вугілля України про стягнення коштів згідно договору поставки вугілля № 16-14/КПП від 08.05.2014р.

Відповідно до п.41. вказаного договору встановлено, що позивач сплачує виконавцеві за надання правничої допомоги кошти в сумі 10 000,00 грн.

Платіжним дорученням № 3134 від 25.07.2018р. позивач сплатив на рахунок Янклевича Я.Є. 10 000,00 грн., а п.2.1 договору визначено детальний опис послуг адвоката на виконання умов договору про надання правничої допомоги.

Відтак, позивач правомірно заявив вимогу щодо відшкодування витрат, які були сплачені за послуги адвоката.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України , суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства "Вугілля України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22, корп.. А, оф. 201; ідентифікаційний код 32709929) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Захід_Тепло" (81700, Львівська обл., м. Жидачів, вул. Друкарська, 4; ідентифікаційний код 36465997) заборгованість в сумі 192 207 грн. 41 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2883 грн. 11 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 10.10.2018р.

Суддя А.І. Привалов