Рішення

від 27.09.2018 по справі 910/8859/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.09.2018Справа № 910/8859/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гюнсел

до Товариства з обмеженою відповідальністю Аргест груп

про стягнення 1.672.546,87 грн.

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Ніколаєв О.С., довіреність № б/н від 10.01.2018

Груєнко С.О., довіреність № б/н від 10.01.2018

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

06.07.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Гюнсел" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргест груп" про стягнення 1.497.063,71 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами укладено агентський договір № 03/06-13 від 03.06.2013, відповідно до якого відповідач зобов'язується за дорученням позивача здійснювати віддалений продаж пасажирам квитків на проїзд та на перевезення багажу на автобусні маршрути. Умовами договору передбачено, що перерахунки здійснюються у два етапи: до 15 числа поточного місяця, а решта суми до 10 числа наступного за звітним. За період з 01.05.2018 по 31.05.2018 відповідачем було реалізовано 4335 квитків на загальну суму 1.575.265,00 грн. На рахунок позивача 31.05.2018 надійшло 100.000,00 грн., з яких 13.178,00 грн. за продані квитки у квітні 2018 року, 86.822,00 грн. за травень. та ще 40.000,00 грн. надійшло 04.06.2018 за продані квитки у травні 2018 року. 21.06.2018 позивачем направлено на адресу відповідача претензію про вимогу сплатити заборгованість, на яку відповідачем відповіді не надано. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 1.497.063,71 грн., з яких: 1.448.443,00 грн. основного боргу, 44.678,49 грн. пені, 3.942,22 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8859/18 від 09.07.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

19.07.2018 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 відкрито провадження у справі № 910/8859/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 11.09.2018.

Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 26.07.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103047366660 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01054, м. Київ, вул. Тургенівська, 46/11, офіс 109, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 09.07.2018 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 26.07.2018, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 30.07.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103047366660, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк до 14.08.2018 включно.

Від позивача 06.09.2018 до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 1.672.546,00 грн., з яких: 1.523.588,00 грн. основного боргу, 137.067,27 грн. пені, 11.891,60 грн. - 3% річних.

В підготовчому засіданні 11.09.2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 18.09.2018.

В підготовчому засіданні 18.09.2017 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.09.2018.

Позивачем 21.09.2018 до відділу діловодства суду подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках відповідача у розмірі ціни позову - 1.672.546,87 грн. та судового збору - 25.088,21 грн.

Позивач в судовому засіданні 27.09.2018 підтримав заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2018 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Гюнсел про забезпечення позову відмовлено повністю.

Позивач в судовому засіданні 27.09.2018 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 27.09.2018 не з'явився, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

В судовому засіданні 27.09.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю Гюнсел (далі - позивач, довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Аргест Груп (далі - відповідач, агент) укладено агентський договір № 03/06-13 (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1 договору у порядку та на умовах цього договору, агент зобов'язався за дорученням довірителя здійснити відділений продаж квитків на проїзд та на перевезення багажу (далі - квиток) на автобусні маршрути не раніше 20 (двадцяти) діб до відправлення рейсу згідно інформації наданої довірителем.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату виконаних позивачем послуг з продажу квитків повністю не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 8.1 договору він набирає чинності з 03.06.2013 та діє до 31.12.2013 включно.

Відповідно до п. 8.2 договору якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін в письмовій формі не повідомить іншу сторону про розірвання договору, то термін дії договору вважається продовженим на кожний наступний рік.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення не бажання продовжувати договірні відносини не подано.

Згідно з п. 3.2.1.4 договору агент зобов'язаний щомісяця у термін до 3 числа місяця, наступного за звітним, надавати довірителю в електронному вигляді звіт про продаж квитків для узгодження в телефонному режимі. Щомісяця у термін до 10 числа місяця, наступного за завітним, надавати довірителю акт звірки взаєморозрахунків, звіт про продаж квитків, реєстр за минулий місяць та акт наданих послуг, де вказуються обсяг проданих квитків по маршрутах та загальний обсяг виручених від такого продажу коштів.

Відповідно до п. 3.1.1.3 договору довіритель зобов'язаний до 15 числа місяця наступного за звітним підписати та направити агенту (один екземпляр) акт звірки взаєморозрахунків, акт наданих послуг та звіт про продаж квитків, надані агентом згідно з п. 3.2.1.4 договору, або надати письмові мотивовані заперечення. неотримання агентом мотивованих письмових заперечень у вказаний строк, означає відсутність будь-яких претензій зі сторони довірителя.

Згідно звіту, підписаного та скріпленого печатками обох сторін, на підставі договору за період з 01.05.2018 по 31.05.2018 агентом реалізовано 4335 квитків довірителя на автобусні пасажирські перевезення та забезпечено прийом грошових коштів за квитки на загальну суму 1.575.265,00 грн.

Відповідно до реєстру проданих квитків за травень 2018 року за період з 01.05.2018 по 13.05.2018 (включно) було продано квитків на суму 578.845,00 грн. та за період з 14.05.2018 по 31.05.2018 на суму 996.420,00 грн.

Згідно звіту, підписаного та скріпленого печатками обох сторін, на підставі договору за період з 01.06.2018 по 30.06.2018 агентом реалізовано 233 квитки довірителя на автобусні пасажирські перевезення та забезпечено прийом грошових коштів за квитки на загальну суму 75.145,00 грн.

Відповідно до реєстру проданих квитків за червень 2018 року за період з 01.06.2018 по 13.06.2018 (включно) було продано квитків на суму 44.285,00 грн. та за період з 14.06.2018 по 30.06.2018 на суму 30.860,00 грн.

Пунктом 4.2 договору визначено, що перерахунки за даним договором здійснюються в два етапи:

- до 15 числа поточного місяця;

- решта суми до 10 числа наступного за звітним.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.2.1.2 договору агент зобов'язаний перераховувати грошові кошти згідно з п. 4.2 даного договору.

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором перерахування з продажу квитків у визначений договором строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка складає 1.523.588,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача 1.523.588,00 грн. боргу.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки перерахування з продажу квитків не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.6 договору за несвоєчасне перерахування грошових коштів згідно з п. 4.2 договору агент сплачує довірителю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо перерахування коштів за квитки.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті поставленого товару відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої, за розрахунками суду, становить 135.210,93 грн. (на суму 452.023,00 грн. за період з 15.05.2018 по 05.09.2018; на суму 996.420,00 грн. за період з 12.06.2018 по 05.09.2018 з урахуванням п. 5 ст. 254 ЦК України; на суму 44.285,00 грн. за період з 15.06.2018 по 05.09.2018; на суму 30.860,00 грн. за період з 10.07.2018 по 05.09.2018).

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 135.210,93 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню. В іншій частині пені в позові слід відмовити, оскільки нарахована з порушенням норм чинного законодавства України.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 11.891,60 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

За результатами здійснення судом власного перерахунку 3% річних складають 11.727,80 грн. (на суму 452.023,00 грн. за період з 15.05.2018 по 05.09.2018; на суму 996.420,00 грн. за період з 12.06.2018 по 05.09.2018 з урахуванням п. 5 ст. 254 ЦК України; на суму 44.285,00 грн. за період з 15.06.2018 по 05.09.2018; на суму 30.860,00 грн. за період з 10.07.2018 по 05.09.2018), та вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних в позові слід відмовити, оскільки нараховані з порушенням норм чинного законодавства України.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Гюнсел є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аргест груп (01054, м. Київ, вул. Тургенівська, 46/11, офіс 109, код ЄДРПОУ 24570297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гюнсел (03048, м. Київ, вул. Ф.Ернста, 3-Б, код ЄДРПОУ25292096) 1.523.588 (один мільйон п'ятсот двадцять три тисячі п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп. основного боргу, 135.210 (сто тридцять п'ять тисяч двісті десять) грн. 93 коп. пені, 11.727 (одинадцять тисяч сімсот двадцять сім) грн. 80 коп. - 3% річних, 25.057 (двадцять п'ять тисяч п'ятдесят сім) грн. 90 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 10.10.2018.

СуддяВ.В. Сівакова