Рішення

від 08.10.2018 по справі 922/2436/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2436/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Буське лісове господарство", Буськ до ТОВ "Харківбудтрейд", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2018 року до господарського суду Харківської області звернулось Державне підприємство "Буське лісове господарство" (надалі - позивач) та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбудтрейд" (надалі - відповідач) суму 13.460,00 грн. основного боргу, 3.741,88 грн. - втрат від інфляції та 1.009,12 грн. відсотків за користування коштами. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язання з поставки оплаченого товару згідно рахунку-фактури №СФ-0000028 від 29.01.2016 р. або повернення коштів за нього.

Ухвалою від 04.09.2018 р. було відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи та призначено судове засідання на 24.09.2018 р. о 10:30.

20.09.2018 р. через канцелярію господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення (вх. №27423), в яких позивач вказував, що ним були перераховані кошти відповідачу згідно рахунку-фактури №СФ-0000028 від 29.01.2016 р. з цільовим призначенням, а саме на поставку редуктора заднього моста ЗІЛ - 131 і редуктора середнього моста ЗІЛ - 131. Дані кошти не були помилково чи випадково перераховані відповідачу, а позивач був впевнений в отриманні оплаченого товару, тому відсотки за користування чужими грошовими коштами були нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. До письмових пояснень додано платіжне доручення на підтвердження перерахування коштів та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на відповідача.

Також, від позивача надійшло клопотання (вх. 27421) про розгляд справи без участі його представника.

24.09.2018 розгляд справи було відкладено на 10:30 08.10.2018 р. у зв'язку з неявкою представників сторін.

Відповідач у призначене на 08.10.2018 р. судове засідання знову не з'явився, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, про розгляд справи був повідомлений за адресою, яка вказана у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу, але не була відповідачем отримана у зв'язку з закінченням строку зберігання, про що свідчить довідка ПАТ Укрпошта .

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених ст. 202 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 ГПК України).

Згідно ст. 14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про розгляд справи у суді, тому є підстави для розгляду справи за відсутності представників сторін за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази та викладені доводи, судом встановлено наступне.

29.01.2016 р. Державним підприємством Буське лісове господарство (одержувач) отримано від ТОВ Харківбудтрейд (постачальник) рахунок-фактуру №СФ-0000028 від 29.01.2016 р. на загальну суму 13460,00 грн. з ПДВ на поставку редуктора заднього моста ЗІЛ-131 за ціною 5541,67 без ПДВ і редуктора середнього моста ЗІЛ-131 за ціною 5675,00 грн. без ПДВ (а.с. 12). Рахунок містить підпис та відтиск печатки ТОВ Харківбудтрейд із зазначенням строку дійсності рахунку для оплати - до 01.02.2016 р.

01.02.2016 р. ДП Буське лісове господарство було перераховано 13460,00 грн. за вказаними в рахунку-фактурі реквізитами, на підтвердження чого позивачем надано копію платіжного доручення №6 від 01.02.2016 р.

За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в ч. 1 ст. 642 ЦК України.

Підтвердженням укладання договору в спрощений спосіб між позивачем та відповідачем є рахунок-фактура № СФ-0000028 від 29.01.2016 року, виставлений відповідачем, що містить найменування товару, його кількість і ціну, а також реквізити відповідача (оферта), та платіжне доручення №6 від 01.02.2016 року про оплату позивачем рахунку-фактури № СФ-0000028, із зазначенням саме цього рахунку в призначенні платежу (акцепт).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 10.02.2016 р. за вих. №96/05 було надіслано відповідачу претензію з вимогою поставити оплачений товар або повернути перераховані кошти. Однак, як зазначає позивач, та що не було спростовано відповідачем, товар не було поставлено.

Також, в матеріалах справи міститься копія листа ТОВ Харківбудтрейд , в якому підтверджується проведення позивачем оплати рахунку №СФ-0000028 від 29.01.2016 р. та зазначається, що на складі продавця виникла технічна помилка та номенклатури необхідної позиції не виявилося на складі продавця, тому відповідач просив позивача зачекати з поставкою товару або звернутися з листом на повернення коштів на розрахунковий рахунок покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово письмово звертався до відповідача з вимогою про повернення перерахованих коштів (претензія від 10.02.2016 р. за вих. 96/05, лист-звернення від 15.02.2016 р. за вих. №109/05, претензія від 11.05.2016 р. за вих. №316/05, претензія від 26.07.2018 р. за виз. №472/05). Вказані листи-претензії містять платіжні реквізити позивача для перерахування коштів.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Водночас, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Відповідачем не було надано до суду доказів належного виконання взятого на себе зобов'язання або доказів на підтвердження повернення отриманих коштів.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.1. Постанови ПВГСУ Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню 1009,12 грн. - 3% річних та 3741,88 грн. - інфляційних втрат, суд вважає їх обґрунтованими.

Враховуючи зазначені положення діючого законодавства України, встановлені обставини, наявність в матеріалах справи належних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, суд задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона повинна подати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Разом з позовною заявою позивачем було надано попередній розрахунок суми судових витрат, які складаються з:

- 1841,00 грн. судового збору;

- 100 грн. витрат на поштову кореспонденцію;

- 4000,00 грн. витрат на відрядження.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Всупереч зазначеним приписам процесуального законодавства позивачем не було надано доказів понесення зазначених витрат, у призначені судові засідання представник позивача не з'являвся, тому суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача 4000,00 грн. витрат на відрядження.

Згідно з ч. 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 3 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01.01.2018 р. прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становить 1762,00 грн.

Таким чином, розмір судового збору за подання позовної заяви у даній справі становить 1762,00 грн. З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн. по даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбудтрейд" (м.Харків, провулок Мало-Панасівський, 4/7, р/р 26009572704500 в АКІБ "Укрсиббанк" м.Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 35587131 ІПН 355871320335 № св. 100096969) на користь Державного підприємства "Буське лісове господарство" (Львівська обл., м. Буськ, вул. Січових Стрільців, 39 р/р 2600901679639 в ПАТ "Кредобанк" МФО 325365 код ЄДРПОУ 00992504) суму основного боргу 13.460,00 грн., втрати від інфляції 3.741,88 грн., 3% річних - 1.009,12 грн. та судовий збір в сумі 1762,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.10.2018 р.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексу. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя ОСОБА_1