Ухвала

від 04.10.2018 по справі 910/22058/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/22058/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 і рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2018 у справі № 910/22058/17

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗМК-1"

про стягнення 8 013 249,65 грн,

за участю представників:

позивача - Онищук В.М.,

відповідача - Лисунець Я.І.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.08.2018 було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 і рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2018 у справі № 910/22058/17 із здійсненням розгляду справи у судовому засіданні 28.08.2018.

У судовому засіданні оголошувалися перерви згідно з ухвалами від 28.08.2018, від 11.09.2018, від 02.10.2018.

До прийняття постанови судом касаційної інстанції колегія суддів, ознайомившись із матеріалами справи та касаційної скарги, встановила, що рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018, було частково задоволено позовні вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗМК-1" пеню у сумі 13 985,20 грн і 209,78 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що умовами договору від 15.09.2016 не передбачено відповідальності відповідача (підрядника) саме за прострочення виконання певних етапів робіт/поставки обладнання, погоджених сторонами у графіку виконання робіт (додаток № 4 до договору) та графіку поставки обладнання (додаток № 5 до договору). При цьому застосування правових наслідків у формі штрафних санкцій у цьому випадку має місце у разі порушення підрядником саме основного договірного зобов'язання - виконання робіт, завершальною стадією яких є здача в експлуатацію об'єкта будівництва, та обов'язку з усунення недоліків виконаних робіт. Таких висновків суд дійшов надавши оцінку змісту договору, зважаючи, серед іншого, на предмет спірного договору, визначені договором зобов'язання сторін, зокрема, підрядника, відповідальність сторін. Установивши, що відповідач допустив прострочення у виконанні основного зобов'язання - здачі в експлуатацію об'єкта будівництва (тобто за порушення загального строку виконання усіх робіт) на 18 днів, місцевий господарський суд визнав обґрунтованим покладення на відповідача відповідальності за це у виді нарахування і стягнення з нього пені, що за розрахунком суду склала 13 985,20 грн (в межах заявленого позивачем періоду нарахування). Водночас, з'ясувавши, що відповідачем не було прострочено виконання зобов'язання зі здачі в експлуатацію спірного об'єкта будівництва понад 30 днів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10 % від суми договору.

Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій в частині відмови у позові, позивач оскаржив зазначені судові рішення у касаційному порядку, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права. Водночас він посилався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/11195/17.

Верховним Судом у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду (Селіваненко В.П. - головуючий, судді: Булгакова І.В., Львов Б.Ю.) прийнято постанову від 05.06.2018 у справі № 910/11195/17, якою касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 змінено, замінено пункти 1-3 її резолютивної частини пунктом 1 у такій редакції: "1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтехкомплекс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 (повний текст складено 20.09.2017) у справі №910/11195/17 залишити без змін". У зв'язку з цим пункт 4 резолютивної частини зазначеної постанови вважати пунктом 2. У решті зазначену постанову залишити без змін. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтехкомплекс" залишити без задоволення. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтехкомплекс" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" 53 460,27 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги. Видачу відповідного наказу доручено Господарському суду міста Києва.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/11195/17 не погодилася із висновком суду апеляційної інстанції, який змінив рішення місцевого господарського суду в частині суми, належної до стягнення, за відсутності підстав для цього, передбачених статтею 277 Господарського процесуального кодекс України. Водночас суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог за встановлених судом першої інстанції обставин (з чим власне погодився і суд апеляційної інстанції) порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині будівельно-монтажних робіт, недотримання графіку виконання робіт (додаток № 4 до договору) і прострочення виконання (при додержанні своїх зобов'язань за тим же договором позивачем), недоведеності відповідачем відсутності своєї вини у такому невиконанні та/або неможливості належного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань внаслідок дій чи бездіяльності позивача, та відповідно, наявності підстав для передбаченої договором відповідальності за відповідне порушення.

Згідно з частиною 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.

Відповідно до частини 4 статті 303 Господарського процесуального кодексу України про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах 1-4 статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах 5 або 6 статті 302 цього Кодексу.

До прийняття постанови судом касаційної інстанції у справі № 910/22058/17 колегія суддів, ознайомившись з матеріалами справи та касаційної скарги і заперечень на неї, дійшла висновку про необхідність передачі справи № 910/22058/17 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з огляду на таке.

Поняття зобов'язання та підстави його виникнення унормовані статтею 509 Цивільного кодексу України, за приписами якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, зміст зобов'язання складають права та обов'язки його сторін.

За підставами виникнення зобов'язання поділяють на договірні і недоговірні (позадоговірні).

Метою договірних зобов'язань є досягнення їх сторонами певних правових результатів у зв'язку з чим особливого значення набуває їх виконання. Виконання зобов'язання - це вчинення кредитором і боржником дій, що становлять його предмет.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626, і частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Під предметом договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто він визначає, про що саме домовилися сторони.

У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов'язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов'язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.

За змістом статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, до яких, серед іншого, відносяться умови про предмет договору.

Отже, предмет договору визначається в момент його укладення, без нього не може існувати договору, а відтак не може виникати зобов'язання; предмет договору має відображати головну сутність договору даного виду.

Відповідно до статті 875 зазначеного Кодексу (яка дає нормативне визначення поняття договору будівельного підряду) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

У розумінні наведеної норми основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об'єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об'єкта та його здачу. Додатковим предметом будівельного підряду можуть виступати нерозривно пов'язані з місцезнаходженням об'єкта проектні та пошукові роботи щодо розробки за завданням замовника проектної або іншої технічної документації та/або виконання пошукових робіт.

Ухвалюючи судові рішення у цій справі, суди попередніх інстанцій з'ясували, що зобов'язання відповідача - основні обов'язки підрядника, які входять до змісту зобов'язання, що виникає з договору підряду, визначені у пункті 2.1 договору від 15.09.2016, а саме: підрядник бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених цим договором, власними та залученими силами і засобами, на свій ризик виконати будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні роботи, що передбачені проектно-кошторисною документацією, здійснити випробування змонтованого устаткування, здати об'єкт замовнику в експлуатацію в обумовлений цим договором строк. Тобто з умов пункту 2.1 договору вбачається основне зобов'язання підрядника - виконати роботи, завершальною стадією яких є здача об'єкта в експлуатацію, та усунути недоліки виконаних робіт (за наявності таких). Водночас умовами спірного договору також визначені інші обов'язки підрядника, які існують в межах основного зобов'язання, у тому числі обов'язок підрядника щодо забезпечення поставки обладнання у певні строки (пункт 9.1 договору, додаток № 5 до договору), який пов'язаний із виконанням передбачених договором робіт, оскільки відповідне обладнання підлягає монтуванню і встановленню на об'єкті будівництва, тобто є необхідним саме для виконання таких робіт.

Разом із тим суди з'ясували, що відповідальність підрядника за умовами цього договору у виді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає у разі прострочення виконання відповідачем обов'язку зі здачі завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію, тобто за прострочення виконання підрядних робіт уцілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт/поставки обладнання, що існує в межах основного зобов'язання.

За змістом статей 13, 14 Цивільного кодексу України Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до частини 2 статті 883 Цивільного кодексу України за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: - за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Ураховуючи викладене, предмет і підстави позову, фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне передати справу № 910/22058/17 на розгляд об'єднаної палати у зв'язку із необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норм матеріального права щодо настання правових наслідків порушення зобов'язання у цьому випадку у виді штрафних санкцій (пені і штрафу) без розширеного тлумачення поняття "зобов'язання" за спірним договором, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у справі № 910/11195/17.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 910/22058/17 разом із касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 і рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2018 передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді: К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак