Рішення

від 04.10.2018 по справі 171/285/18

АПОСТОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/285/18

2/171/369/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"04" жовтня 2018 р. м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Кодрян Л.І.

за участю секретаря Титаренко Л.Б.

прокурора Михайленка В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки та визнання недійсним договору емфітевзису і припинення права користування, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки та визнання недійсним договору емфітевзису і припинення права користування.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що в ході здійснення своїх повноважень Нікопольською місцевою прокуратурою виявлено факт безпідставного вибуття з державної власності земельної ділянки площею 6,2705 га сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1220386600:02:050:0005, що розташована на території Апостолівської міської ради (колишньої Михайлівської сільської ради Апостолівського району) Дніпропетровської області.

Зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 21.06.2017 року на підставі розпорядження голови Апостолівської районної державної адміністрації № 210-р-11 від 26 травня 2011 року Про передачу у власність земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) на території Михайлівської сільської ради та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки за ОСОБА_1 зареєстровано право власності (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1281295112203) на земельну ділянку (кадастровий номер 1220386600:02:050:0005) площею 6,2705 га для ведення фермерського господарства.

В подальшому, на підставі договору від 24 липня 2017 року ОСОБА_1 передано право користування зазначеною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) ОСОБА_2, який зареєстровано в реєстрі речових прав № 36284794 від 24.07.2017 року приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Дніпропетровської області.

Вказує, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 42017041490000059 від 19.10.2017 року за ч.4 ст.358 КК України за фактом використання підробленого документу під час отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначення встановлено, що ОСОБА_1 15.06.2017 року звернулася із заявою до КП Реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 22785987 для проведення державної реєстрації права власності на вищевказану земельну ділянку. До заяви ОСОБА_3 надала розпорядження голови Апостолівської районної державної адміністрації від 26.05.2011 р. № 210-р-11 Про передачу у власність земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) на території Михайлівської сільської ради та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки , витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1203615382016 від 15.07.2016 року.

На підставі вказаних документів 21 червня 2017 року державним реєстратором комунального підприємства Реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області за ОСОБА_1 зареєстровано право власності (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1281295112203) на земельну ділянку (кадастровий номер 1220386600:02:050:0005) площею 6,2705 га для ведення фермерського господарства. Грошова оцінка вказаної земельної ділянки складає 207730, 03 грн.

Зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що головою Апостолівської районної державної адміністрації 26.05.2011 року розпорядження № 210-р-11 Про передачу у власність земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) на території Михайлівської сільської ради та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки не приймалося. Натомість за № 210-р-11 прийнято розпорядження голови Апостолівської районної державної адміністрації від 20.05.2011 року Про преміювання директора районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_4В .

В порушення ст.ст. 116, 118 Земельного кодексу України ОСОБА_1 з відповідним клопотання про надання їй дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для введення фермерського господарства до Апостолівської районної державної адміністрації не зверталася та дозволу на отримання такого проекту землеустрою не отримувала. Проектна документація щодо відведення спірної земельної ділянки не розроблялася, проект землеустрою не погоджувався.

Прокурор зазначає, що оскільки ОСОБА_1 незаконно набула право власності на спірну земельну ділянку, земля вибула із власності держави поза її волею, то на думку позивача, здійснення ОСОБА_1 розпорядження землею порушує публічний порядок, тому вважає, що договір користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладений 24.07.2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідно до ст.228 ЦК України є нікчемним.

За таких обставин, позивач просить витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1220386600:02:050:0005, площею 6,2705 га, що розташована на території Апостолівської міської ради (колишньої Михайлівської сільської ради Апостолівського району) Дніпропетровської області, вартістю 207730,03 грн. Визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 24.07.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який зареєстровано в реєстрі речових прав № 36284794 від 24.07.2017 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області. Припинити право користування ОСОБА_2 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 6,2705 га, кадастровий номер 1220386600:02:050:0005.

В судовому засіданні прокурор заявлені позовні вимоги підтримав, обґрунтовуючи їх вищенаведеним, просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, повідомлений про день і час розгляду справи належним чином, згідно пояснень, що є у матеріалах справи позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити в повному обсязі, справу розглядати у відсутності представника позивача (а.с.95-99,109).

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 у підготовче засідання та судове засідання не з'явилися, про час і місце судового розгляду повідомлялися належним чином за останнім відомим місцем проживання в порядку, передбаченому положеннями ст.130,131 ЦПК України, про що у справі є належні докази, про причини неприбуття до суду не повідомили, відзив на позовну заяву до суду не подали.

Представник третьої особи - Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області в судове засідання не з'явився, третя особа належним чином повідомлена про день і час розгляду справи, згідно поданої заяви просить розглянути справи у відсутності їх представника.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень до КП Реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради з метою реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1220386600:02:050:0005 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що вбачається з заяви відповідача від 15.06.2017 року № 22785987, картки прийому заяви № 90174826 (а.с.16,17).

З рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 червня 2017 року встановлено, що державним реєстратором прав на нерухоме майно КП Реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області розглянуто заяву ОСОБА_1 від 15.06.2017 року про проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, за кадастровим номером 1220386600:02:050:0005 та документи, подані для проведення державної реєстрації прав та вирішено провести державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 (а.с.19).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що відомості щодо земельної ділянки за кадастровим номером 1220386600:02:050:0005, площею 6,2705 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, що є власністю ОСОБА_1 внесені до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дата державної реєстрації 15.06.2017 року, підстава виникнення права власності - рішення Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 26 травня 2011 року № 210-р-11 Про передачу у власність земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) на території Михайлівської сільської ради та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки (а.с.13-14,19-20).

З копії розпорядження голови районної державної адміністрації № 210-р-11 від 26 травня 2011 року Про передачу у власність земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) на території Михайлівської сільської ради та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки (без підпису) вбачається, що відповідно до розпорядження вирішено передати у власність громадянам, зокрема, ОСОБА_1, земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) по колишньому КСП Побєда в натурі (на місцевості) на території Михайлівської сільської ради та видати держані акти на право приватної власності на земельну ділянку, а саме відповідачу розміром 6,2705 га (а.с.10).

З копії розпорядження голови районної державної адміністрації № 210-р-11 від 20 травня 2011 року встановлено, що вказане розпорядження прийнято по питанню Про преміювання директора районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_4В. . Зазначене розпорядження підписано головою райдержадміністрації ОСОБА_5 (а.с.11).

З повідомлення Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області за № 119/0/268-18 від 12.01.2018 року на запит СВ Апостолівського ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області встановлено, що на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 26 травня 2011 року за № 210-р-11 громадянам, зокрема, ОСОБА_1 не передавалась у власність земельна ділянка у розмірі земельної частки (паю) на території Михайлівської сільської ради, Апостолівського району, Дніпропетровської області (а.с.12).

Як вбачається з повідомлення Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області за № 34-2115/0/268-18 від 21.09.2018 року на запит Апостолівського відділу Нікопольської місцевої прокуратури, розпорядження голови райдержадміністрації від 26 травня 2011 року за № 210-р-11 не приймалося та громадянам, зокрема, ОСОБА_1 не передавалась у власність земельна ділянка у розмірі земельної частки (паю) на території Михайлівської сільської ради, Апостолівського району, Дніпропетровської області. Вказано, що Апостолівською райдержадміністрацією приймалося розпорядження № 210-р-11 від 20.05.2011 року Про преміювання директора районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_4В. (а.с.111).

Згідно витягу з ЄРДР за № 42017041490000059 від 19.10.2017 року за фактом використання завідомо підробленого документу, а саме розпорядження голови районної державної адміністрації № 210-р-11 від 26 травня 2011 року внесено відомості за ч.4 ст.358 КК України до ЄРДР (а.с.22).

Судом встановлено, що 24 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) згідно якого ОСОБА_1 (як Власник) передала ОСОБА_6 (як Землекористувачу) земельну ділянку, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, Апостолівський район, с/р Михайлівська, площею 6,2705 га, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 1220386600:02:050:0005, щодо якої Власник передав Землекористувачу права володіння та користування для сільськогосподарських потреб. Договір посвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстровано в реєстрі за № 838 (а.с.23-24).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна встановлено, що до реєстру внесено актуальну інформацію про державну реєстрацію іншого речового права, номер запису 21533812, дата реєстрації 24.07.2017 року, підстава виникнення іншого речового права - договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 24.07.2017 року, виданий приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстровано в реєстрі за № 838, відомості про суб'єкта іншого речового права - землекористувач ОСОБА_2, власник - ОСОБА_1, щодо земельної ділянки за кадастровим номером 1220386600:02:050:0005, площею 6,2705 га (а.с.13-14).

Між сторонами у даній справі склалися правовідносини, які регулюються наступними нормами права.

Згідно із ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно ч.ч.6,7,8,9 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_7 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_7 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею, на власний розсуд.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України положення власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

За змістом ст.1212 ЦК України (глава 83) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються зокрема до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Згідно п.19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав (далі - Постанова Пленуму від 07.02.2014 року) застосовуючи положення статті 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

Аналізуючи вищенаведені норми та докази, що є у матеріалах справи суд приходить до висновку про недотримання відповідачем ОСОБА_1 порядку безоплатної приватизації земельної ділянки.

Проте, як встановлено судом, право власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 зареєстровано.

З матеріалів справи встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) згідно якого ОСОБА_1 (як Власник) передала ОСОБА_6 (як Землекористувачу) вищезазначену спірну земельну ділянку та щодо якої ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 права володіння та користування для сільськогосподарських потреб.

Оскільки власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться, а позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений (п.19 Постанови Пленуму від 07.02.2014 року), то позовна вимога про витребування спірної земельної ділянки у ОСОБА_1, яка передала її за договором емфітевзису у володіння і користування ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним (нікчемним) договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 24.07.2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід зазначити наступне.

За змістом ст.102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) припиняється в разі: поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; спливу строку, на який було надано право користування; відчуження земельної ділянки приватної власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; прийняття уповноваженим органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування рішення про використання земельної ділянки державної чи комунальної власності для суспільних потреб; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів емфітевзису та суперфіцію, укладених у рамках такого партнерства).

Згідно ст.407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач). Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

За змістом ст.412 ЦК України право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняється у разі: поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; спливу строку, на який було надано право користування; викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю. Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом. Обґрунтовуючи вказані позовні вимоги прокурор посилається, що договір емфітевзису в силу ст.228 ЦК України є нікчемним, оскільки є таким, що порушує публічний порядок, враховуючи те, що ОСОБА_1 незаконно набула право власності на земельну ділянку державної власності та здійснення ОСОБА_1 розпорядження землею порушує публічний порядок, посилаючись, як на підставу для задоволення позовних вимог на ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України, п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2019 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними (далі - Постанова Пленуму від 06.11.2009 року).

Так, відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до п.18 Постанова Пленуму від 06.11.2009 року перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК України).

Виходячи з вищенаведених норм права та роз'яснень, викладених в п.18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 року при кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок має враховуватися вина (наявність умислу) однієї або обох сторін правочину, доказом якої може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На підтвердження вини (наявності умислу) однієї або обох сторін договору емфітевзису прокурором до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів (вироку суду).

Крім того, як роз'яснено у п.п.4,5 Постанови Пленуму від 06.11.2009 року нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Тому, виходячи з вищенаведених роз'яснень нікчемний правочин не потребує визнання його таким судом у разі доведення та встановлення його нікчемності, а вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності спору.

Проте, прокурор посилаючись на нікчемність договору емфітевзису просить визнати його недійсним.

Що стосується посилання прокурора на норми ст.ст.203,215 ЦК України, які встановлюють загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину та підстави недійсності правочину, то прокурором не зазначено, з яких підстав договір емфітевзису, як оспорюваний, слід визнати недійсним і які правові наслідки недійсності правочину згідно ст.216 ЦК України слід застосувати.

Щодо позовних про припинення права користування ОСОБА_2 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення слід зазначити наступне.

Як зазначалося вище, підстави припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб передбачені ст.102-1 ЗК України, ст.412 ЦК України, проте, прокурором не обґрунтовано вказані позовні вимоги. Водночас, слід звернути увагу, що правові наслідки недійсності правочину визначаються нормами ст.216 ЦК України, однак така вимога в даному спорі прокурором не заявлена.

З вищевикладеного суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, то судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на прокуратуру Дніпропетровської області.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 4,12,13,76-81,89,141,258,259,263-265,273,354,355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки площею 6,705 га та визнання недійсним договору емфітевзису і припинення права користування відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвали, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 10.10.2018 року.

СуддяОСОБА_8