Постанова

від 24.04.2019 по справі 171/285/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2401/19 Справа № 171/285/18 Суддя у 1-й інстанції - Кодрян Л. І. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Голуб О.О.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 серпня 2017 року, яке постановлено суддею Ткаченко С.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області , -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, в обґрунтування якого вказано, що 04 січня 2014 р. між ним та відповідачем ОСОБА_2 був підписаний Договір про наміри (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець ОСОБА_2 зобов'язується укласти з Покупцем ОСОБА_1 договір купівлі - продажу рухомого майна - автомобіля ВМW 523i легковий-седан-В.

Дата укладання вищезазначеного договору купівлі-продажу рухомого майна - автомобіля ВМW 523i легковий-седан-В - на протязі квітня місяця 2014 р., але не пізніше 1 травня 2014 р.

Відповідно до п. п. 2.1.4. п. 2.1. Договору, в момент підписання цього Договору позивачем, як Покупцем, відповідачу, як Продавцю, був сплачений авансовий платіж у розмірі 4 000,00 доларів США (31 972,00 гривен згідно курсу Національного Банку України на 04.01.2014 р., 7,993 грн./дол.), що є 100% вартості рухомого майна.

До теперішнього часу відповідач своїх обов'язків не виконала - договір купівлі-продажу рухомого майна з позивачем не уклала, безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 4 000,00 доларів США, сплачені позивачем як авансовий платіж, що є 100 % вартості рухомого майна - не повернула.

Також позивачу стало відомо, що відповідач ще раз продала даний автомобіль ОСОБА_3 Також відносно відповідача відкрито декілька виконавчих проваджень у Довгинцівському відділу ДВС КМУЮ в Дніпропетровській області.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути ОСОБА_2 на свою користь безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 107 720 грн., що є еквівалентом 4 000,00 дол. США по курсу НБУ на 24.03.2017р., та судові витрати по справі.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 серпня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4) Н.С. на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 107 720 грн., що є еквівалентом 4 000 доларів США по курсу НБУ на 24.03.2017 р., та судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1 077 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з тих підстав, що позивачем по справі надано суду першої інстанції сфальсифіковані докази, оскільки між нею та позивачем ніколи не укладався та не підписувався договір про наміри від 04 січня 2014 року та між ними ніколи не існувало договірних відносин про продаж рухомого майна, а саме автомобіля ВМW 523i легковий-седан-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач зауважувала на тому, що у зв'язку з розглядом справи за її відсутності по справі не було призначено експертизу щодо встановлення справжності її підпису у договорі про наміри від 04 січня 2014 року, тому вона заявляє клопотання про проведення почеркознавчої експертизи судом апеляційної інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, позивача ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_6, які, кожен окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 04 січня 2014 року між ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_4 був підписаний Договір про наміри.

Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору, Продавець ОСОБА_4 зобов'язується укласти з Покупцем ОСОБА_1 договір купівлі-продажу рухомого майна - автомобіля ВМW 523i легковий-седан-В. Дата укладання вищезазначеного договору купівлі-продажу рухомого майна - автомобіля ВМW 523i легковий-седан-В - на протязі квітня місяця 2014 р., але не пізніше 1 травня 2014 року.

У п. п. 2.1.4. п. 2.1. зазначеного вище Договору вказано, що в момент підписання цього Договору Продавець зобов'язаний прийняти від Покупця авансовий платіж в розмірі 4 000,00 доларів США (31 972,00 гривен згідно курсу Національного Банку України на 04.01.2014 р., 7,993 грн./дол.), що є 100% вартості рухомого майна та буде направлений Продавцем на погашення кредитних зобов'язань Продавця перед банківськими установами та зняття арешту (обтяження) з рухомого майна, що визначено в п.п. 1.1. Договору.

16 вересня 2016 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8, набувши прізвище ОСОБА_8.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилався на те, що відповідач не виконала умов Договору про наміри від 04 січня 2014 року, договір купівлі-продажу автомобіля ВМW 523i легковий-седан-В з позивачем не уклала, безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 4 000 доларів США, сплачені позивачем як авансовий платіж, що є 100 % вартості рухомого майна - не повернула .

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що Договір про наміри від 04 січня 2014 року, укладений між позивачем та відповідачем, виконаний не в повному обсязі, оскільки відповідач не передала у власність позивача автомобіль ВМW 523i легковий-седан-В, хоча й отримала від позивача, при підписанні Договору про наміри, обумовлену договором суму в розмірі 4 000,00 дол. США, тобто повну вартість автомобіля. Тому кошти, які отримала ОСОБА_2, є безпідставно набуті.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України ).

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог позивача, відповідач по справі посилається на те, що між нею та позивачем ніколи не укладався та не підписувався договір про наміри від 04 січня 2014 року та між ними ніколи не існувало договірних відносин про продаж рухомого майна, а саме автомобіля ВМW 523i легковий-седан-В, реєстраційний номер НОМЕР_1, у зв'язку з чим відповідачем по справі, яка не приймала участі у розгляді справи в суді першої інстанції, в апеляційній скарзі було заявлено клопотання про проведення судово-почеркознавчої експертизи по справі, на вирішення якої позивач просила поставити питання, чи виконано підпис у договорі про наміри від 04 січня 2014 року в графі продавець ОСОБА_4 (у шлюбі ОСОБА_2), чи будь якою іншою особою?

За правилами, передбаченими ст. ст. 102, 103, 104, 107 ЦПК України, висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта можуть бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

При призначенні експертизи судом експерт або експерта установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з врахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.

Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу, (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Відповідно до вище зазначених вимог процесуального законодавства, в ході розгляду даного спору в суді апеляційної інстанції, ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2018 року по справі, з метою з'ясування обставин, що мають значення для справи, було призначено судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання чи виконано підпис у договорі про наміри від 04 січня 2014 року в графі продавець ОСОБА_4 (у шлюбі ОСОБА_2), чи будь якою іншою особою?

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 5064-18 від 15 січня 2019 року, підпис від імені ОСОБА_4 в графі Продавець договору про наміри від 04.01.2014 року, що укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, - виконаний не ОСОБА_4 (у шлюбі ОСОБА_2), а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису.

У відповідності до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Отже, висновок судово-почеркознавчої експертизи експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 5064-18 від 15 січня 2019 року, відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, є належним та допустимим доказом по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, оскільки Договір про наміри від 04 січня 2014 року відповідач ОСОБА_2, не підписувала, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи № 5064-18 від 15 січня 2019 року, вказане свідчить про відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_2, як Продавця, на укладення вказаного Договору про наміри відповідно до викладених у ньому умов та про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення безпідставно набутих грошових коштів за таким договором.

Посилання позивача та його представника в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції на ту обставину, що судово-почеркознавча експертиза по справі була призначена судом апеляційної інстанції з порушенням норм цивільно-процесуального права, колегією суддів не приймаються до уваги, з огляду на наступне.

Як на підставу порушення судом апеляційної інстанції норм цивільно-процесуального права при призначенні судово-почеркознавчої експертизи представник позивача посилається на те, що в матеріалах справи відсутнє належне, обґрунтоване, оформлене у відповідності до норм ЦПК України, письмове клопотання відповідача про призначення експертизи, яке, на думку колегії суддів, є безпідставним, оскільки чинними нормами ЦПК України не передбачено обов'язкову подачі у окремого процесуального документа у вигляді клопотання для призначення по справі експертизи. В даному випадку клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи заявлено відповідачем в її апеляційній скарзі, та достатньо обґрунтовано тим, що вона не підписувала Договір про наміри від 04 січня 2014 року.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання представника позивача на те, що він з позивачем був позбавлений права висловити свою думку щодо призначення по справі судово-почеркознавчої експертизи та надати вільні зразки підпису відповідача ОСОБА_2, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, а саме з протоколу судового засідання від 05 вересня 2018 року, позивачу та його представнику було надано час для надання стороною позивача зразків вільних підписів відповідача ОСОБА_2 та відкладено розгляд питання щодо призначення судово-почеркознавчої експертизи на наступне судове засідання, а саме на 12.09.2018 року, однак, в судове засідання, призначене 12.09.2018 року, належним чином повідомлені позивач та його представник не з'явились, зразків вільних підписів відповідача ОСОБА_2 не надали.

Надані представником позивача в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції зразки вільних підписів ОСОБА_2 з посиланням на те, що саме їх експерт не дослідив, оскільки позивач та його представник були позбавлені можливості їх надати колегія суддів не бере до уваги, оскільки позивач та його представник не надали вказані зразки вільних підписів відповідача до вирішення питання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, для чого їм надався строк та в судовому засіданні оголошувалась перерва, клопотань про призначення повторної експертизи, після роз'яснення колегією суддів положень ст.ст.13,81 ЦПК України, ні позивачем, ні його представником, не заявлялось.

Посилання представника позивача в суді апеляційної інстанції на безпідставність призначення судом апеляційної інстанції повторної судово-почеркознавчої експертизи колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки, як вбачається з резолютивної частини ухвали суду апеляційної інстанції 12 вересня 2018 року по справі призначено судова-почеркознавча експертиза.

Вимога представника позивача в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції щодо визнання висновку судово-почеркознавчої експертизи № 5064-18 від 15 січня 2019 року неналежним та недопустимим доказом по справі, та вимога не брати вказаний висновок до уваги при постановленні судового рішення, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки, вказаний висновок є повним, ясним та обґрунтованим, а стороною відповідача по справі, окрім вимоги не брати вказаний висновок до уваги при постановленні судового рішення, після роз'яснення колегією суддів положень ст.ст.13,81 ЦПК України, не заявлено клопотання про проведення додаткової чи повторної експертизи по справі.

Посилання представника позивача в суді апеляційної інстанції на те, що експертом зазначено у висновку про дослідження 15 вільних зразків підпису відповідача, в той час як згідно матеріалів справи судом апеляційної інстанції експерту надано 14 вільних зразків підпису ОСОБА_2 колегія суддів не бере до уваги, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, експерту надіслано 17 вільних зразків підпису ОСОБА_2, які містяться в квитанції № 31 від 01.10.2013 року, на 1- му арк., документі з посольства Турції від 26.11.2015 року на 1-му арк., візитці мовою оригіналу скорая медицинская помощ на 1-му арк., квитанції № 0917/0040 від 22.06.2012 року на 1-му арк., мовою оригіналу Договір на оказание медицинських и связаных с ними сервесных услуг № 6/826 от 22.06.2012 г. на 1-му арк., мовою оригіналу Договор № Ес0016604 оказание медицинських услуг на 2-х арк., мовою оригіналу Заявление ждля отправления денег від 21.06.2012 року на 1-му арк., мовою оригіналу Приводный кассовый ордер № 54600789 від 21.06.2012 року на 1-му арк., мовою оригіналу справка-подтверждение выд 21.06.2012 року на 1-му арк., мовою оригіналу Поручение на осуществление перевода денежных средств МТСN 831-500-6302 від 17.07.2012 року на 1-му арк., мовою оригіналу Приходный кассовый ордер № 1032621 від 17.07.2012 року на 1-му арк., мовою оригіналу Приходный кассовый ордер № 1032622 від 17.07.2012 року на 1-му арк., мовою оригіналу Приходный кассовый ордер № 1032623 від 17.07.2012 року на 1-му арк., мовою оригіналу Поручение на осуществление перевода денежных средств МТСN 503-374-2723 від 17.07.2012 року на 1-му арк., мовою оригіналу Приходный кассовый ордер № 1032550 від 17.07.2012 року на 1-му арк., мовою оригіналу Приходный кассовый ордер № 1032549 від 17.07.2012 року на 1-му арк., мовою оригіналу Приходный кассовый ордер № 1032548 від 17.07.2012 року на 1-му арк. (а.с.111-128) та експериментальні зразки підпису ОСОБА_2 на 15-ти аркушах.

Отже, враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що висновок судово-почеркознавчої експертизи експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 5064-18 від 15 січня 2019 року, відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, є належним та допустимим доказом по справі.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги відповідача по справі та скасуванню рішення суду першої інстанції з ухваленням ново рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача у зв'язку з тим, що Договір про наміри від 04 січня 2014 року відповідач ОСОБА_2, не підписувала, що підтверджується, висновком судово-почеркознавчої експертизи № 5064-18 від 15 січня 2019 року, вказане свідчить про відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_2, як Продавця, на укладення вказаного Договору про наміри відповідно до викладених у ньому умов та про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення безпідставно набутих грошових коштів за таким договором.

Крім того, відповідно до вимог ст.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача, у зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову, підлягає стягненню сплачений відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1185 грн. (а.с.50) та судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме витрати по проведенню судово-почеркознавчої експертизи, в розмірі 6177,60 грн. (а.с.206), а разом стягненню підлягає 7362,60 грн.

У зв'язку з наведеним вище, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача заслуговують на увагу, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 367 , 374 , 376, ст.ст. 381, 382 ЦПК України , суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 серпня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення .

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових кошті.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі в сумі 7362 (сім тисяч триста шістдесят дві) грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 26 квітня 2019 року.

Головуючий:

Судді: