Рішення

від 20.09.2018 по справі 761/12529/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/12529/17

Провадження № 2/761/3342/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря: Вольда М.А.

представників учасників ОСОБА_1 ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ нерухомого майна та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною частковою власністю та поділ рухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року ОСОБА_3 (позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_4 (відповідач), у якій просив:

визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_3 нерухоме майно, а саме:

- квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 47,7 кв.м., зареєстровану державним реєстратором приватним нотаріусом Чухрій О.С. на підставі договору купівлі-продажу квартири, реєстровий номер 705, виданого 21.03.2017 р. за ОСОБА_4 на праві приватної власності, орієнтовною вартістю 75278 доларів США, що станом на день звернення до суду становить 2032506 грн.;

- квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 73,2 кв м, яка складається з двох кімнат площею 38,9 кв.м., зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором приватним нотаріусом Юр-Капінос А.Є., Київського міського нотаріального округу на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія та номер 2263, виданого 18.11.2016р. за ОСОБА_4 на праві приватної власності орієнтовною вартістю 130963 долара США, що станом на день звернення до суду становить 3536001 грн.;

- машиномісце, загальною площею - 13,6 кв м, за адресою АДРЕСА_5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 908796880391, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно 02.09.2016р. державним реєстратором приватним нотаріусом Чухрій О.С. Київського міського нотаріального округу, зареєстроване за ОСОБА_4 на праві приватної власності, орієнтовною вартістю 29629 доларів США, що станом на день звернення до суду становить 800000 грн.;

- машиномісце, загальною площею 13,6 кв.м., за адресою АДРЕСА_6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 908200280391, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно 02.09.2016р. державним реєстратором приватним нотаріусом Чухрій О.С. Київського міського нотаріального округу, зареєстроване за ОСОБА_4 на праві приватної власності, орієнтовною вартістю 29629 доларів США, що станом на день звернення до суду становить 800000 грн.

Поділити майно, яке є спільною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в наступному порядку:

- виділити ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 47,7 кв м, яка складається з однієї кімнати площею 27 кв м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1028929880391 орієнтовною вартістю 75278 доларів США, що станом на день звернення до суду становить 2032506 грн. та машиномісце загальною площею - 13,6 кв м, за адресою АДРЕСА_5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 908796880391, орієнтовною вартістю 29629 доларів США, що станом на день звернення до суду становить 800000 грн.

- виділити ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 73,2 кв м, яка складається з двох кімнат площею 38,9 кв м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 984918380000, орієнтовною вартістю 130963 долара США, що станом на день звернення до суду становить 3536001 грн.; та машиномісце загальною площею 13,6 кв.м., за адресою АДРЕСА_6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 908200280391, орієнтовною вартістю 29629 доларів США, що станом на день звернення до суду становить 800000 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості спільного сумісного майна у розмірі 27 843 долара США, що станом на день звернення до суду становить 751 761 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 18.11.1995 по 07.08.2014 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07.08.2014 (частково змінене рішенням Апеляційного суду міста Києва від 24.09.2014). Деяке рухоме та нерухоме майно, що належало подружжю на праві спільної сумісної власності було поділено згідно рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25.01.2016, однак до складу спільного майна не увійшли гроші, які були заощаджені в період шлюбу. Оскільки за ці кошти відповідачкою було придбано нерухоме майно, що планувалось до купівлі ще за шлюбу, позивачем з посиланням на положення Сімейного та Цивільного кодексу заявлені вимоги про поділ такого майна зі стягненням відповідної суми компенсації.

Ухвалою від 13.04.2017 відкрито провадження у цивільній справі №761/12529/17-ц.

16.06.2017 до справи залучено заперечення проти позовної заяви; задоволено клопотання позивача про виклик свідків (ОСОБА_7 та ОСОБА_8); клопотання представника відповідача про закриття провадження залишено без задоволення.

18.10.2017 судом отримано зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 в якому заявлені вимоги:

Про визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_3 рухомого майна, а саме:

- BMW 5351, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1;

- NEOPLAN 1116, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_2;

- NEOPLAN 116, 1994 року випуску; державний номер НОМЕР_3;

А також про поділ майна, яке є спільною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в наступному порядку:

- виділити ОСОБА_4: NEOPLAN 1116, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_2;

- виділити ОСОБА_3: BMW 5351, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1; NEOPLAN 116, 1994 року випуску; державний номер НОМЕР_3.

Просили стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 компенсацію вартості спільного сумісного майна у розмірі - 1 646 860 грн.

Позовні вимоги за зустрічним позовом вмотивовані тим, що в судовому засіданні 31.08.2017 року відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) стало відомо про те, що ОСОБА_3 під час перебування у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 без її згоди отримав у позику - 90000 доларів США у ОСОБА_8 та за цій кошти придбав транспортний засіб марки БМВ , 2013 р.в., який є спільною власністю подружжя. Між тим, вказаний транспортний засіб та інші два автобуси марки НЕОПЛАН не були поділені як спільне майно подружжя раніше. Вважає, що у ОСОБА_3 після розлучення не було достатньої фінансової можливості придбати за власні кошти вказані транспортні засоби та саме за спільні кошти подружжя було придбано вказані об єкти рухомого майна, а тому вони підлягають визнанню спільною сумісною власністю сторін та підлягають поділу мж ними із стягнення суми компенсації.

28.11.2017 судом ухвалено прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом, також винесено ухвалу, якою за клопотанням представника позивача витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чухрій О.С. копії договорів купівлі-продажу зареєстрованого за ОСОБА_4 нерухомого майна та документів, що були підставою для їх укладення. На запит суду отримані документи від нотаріуса 21.12.2017 (аркуш справи 135-249 том 1; 1-6 том 2), які ухвалою суду від 15.02.2018 року були долучені до справи.

Ухвалою від 15.02.2018 витребувано у Територіальному сервісному центрі № 8041 інформацію щодо власників транспортних засобів по яким заявлені зустрічні позовні вимоги, за увесь період їх реєстрації в Україні; отримані у відповідь документи долучено до справи.

18.06.2018 заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що є предметом первісного позову задоволено. Ухвала повернута без виконання приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва постановою про повернення виконавчого документа стягувачу № 56738566 від 10.07.2018.

В ході розгляду справи судом розглядались заяви представників позивача за зустрічним позовом про забезпечення зустрічного позову шляхом накладення арешту на належні позивачу за первісним позовом транспортні засоби; 28.11.2017 заяву залишено без задоволення із розглядом по суті; ухвалою від 18.07.2018 заяву повернуто.

16.06.2017 до справи залучені заперечення відповідача по первісному позову, у яких остання просить відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що нерухомість про поділ якої заявлено, була придбана за її власні та позичені кошти і вже після розірвання шлюбу та поділу сумісної власності подружжя; про отримання позики її колишнім чоловіком у період перебування з ним у шлюбі, вона дізналась при отриманні копії даної позовної заяви, а тому позивач розпоряджався коштами самостійно. У позивача ніколи не було на зберіганні в їх спільному помешканні грошових коштів у значних розмірах, а з врахуванням отриманої заробітної плати накопичити такі кошти він також не міг.

14.02.2018 судом отримано відзив на зустрічну позовну заяву, за доводами якого, майно про поділ якого заявлено у зустрічному позові:

- не є спільною власністю, а належить на праві особистої приватної власності відповідачу за зустрічним позовом;

- придбано після фактичного припинення шлюбних відносин, тобто після квітня 2014р., це час з якого відповідач вже проживав окремо.

В судовому засіданні позивач та його представник просили первісний позов задовольнити з викладених у ньому підстав, а в задоволенні зустрічного позову відмовити з наведених у відзиві обставин.

Відповідач та його представник просили відмовити в задоволенні первісного позову, а позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити в повному обсязі.

Допитані в судовому засіданні свідки, зокрема позивач ОСОБА_3 суду пояснив, що відповіда придбала спірне нерухоме мацно за спільні кошти подружжя, а саме 150 тис.доларів США, які вони, перебуваючи у шлюбі зібрали разом, з яких 90 тис.доларів він позичив. Спірні об єкти нерухомості вони із відповідачкою планували придбати ще будучі у шлюбі. Кошти знаходились на картці відповідачки та коли він поїхав у справах до Одеси, то вона почала виносити речі з квартири та вказані кошти. Заяв про злочин не подавав.

Допитана в якості свідка ОСОБА_4 суду пояснила, що про отримання позики її колишнім чоловіком їй раніше не було нічого відомо. Автомобіль марки БМВ було колись придбано на фірму і вона його передавала ОСОБА_9 як власнику товариства на той час. Квартири на просп..Перемоги, вона придбала після рішення суду про розлучення за позичені у ОСОБА_10 кошти згідно договору позики. На даний час вказані квртири належать іншій особі, оскільки вона їй продала, так вже не могла там проживати разом із дитиною, зважаючи на визначення судом місця проживання дитини разом з батьком.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що сторони є його батьками та йому відомо, що батьки почали збирати кошти на придбання житла, але з 2014 року мати на півроку зникла з родини і таємно придбала за спільні кошти житло. Кошти зберігались у сейфі, а 03.05.2014 року їх квартира була відчинена та кошти в сумі - 240 тис.доларів США, речі, ноутбуки, годинники та інше зникло.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що позивач брав у нього кошти в сумі - 90 тис.доларів США на придбання квартири в березні 2014 року та потім повертав їх частинами до липні 2016 року.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що всі велик придбання у сім ї сторін погоджувались із ним, але на початку 2014 року в сім ї грошей не було, торму що позивач придбав в м.Одеса квартирута казав про борги. Гроші на купівлю квартир у м.Києві відповідач взяла в борг у їх спільних знайомих та він був при цьому поручителем, де було домовлено про отримання в борг 250 000 Євро у іноземної компанії, яка перебувала на обслуговуванні у знайомої ОСОБА_10 Зазначив, що саме він є власником ТОВ Ельбрустранс , а сторони по справі стали номінальними засновниками потім. Спірні об єкти рухомого майна були власністю товариства, але потім ОСОБА_3 відчужив їх на свою користь без погодження із іншими засновниками.

Вислухавши пояснення представників сторін, допитавши учасників по справі та інших свідків, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч.ч.1,2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, в ході судового розгляду справи встановлено, що з 18.11.1995 по 07.08.2014 сторони перебували в зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07.08.2014 у справі № 761/10617/14-ц шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано.

25 січня 2016 Шевченківським районним судом міста Києва прийнято рішення у справі № 761/29113/14-ц за позовом ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини та розподіл майна подружжя. Зокрема, за вказаним рішенням вимоги за первісним позовом задоволено, зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково, де визнано спільною сумісною власністю подружжя заявлене майно; виділено із спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 та мотоцикл BMW без бокового причепу, державний номер НОМЕР_4; виділено із спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 та автомобіль Volvo, державний номер НОМЕР_5, а також стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 компенсацію вартості частки спільного майна подружжя у розмірі - 11 946 доларів США, що станом на 25 січня 2016 року становить 296 141, 34 грн. та визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком - ОСОБА_3.

Предметом заявленого первісного позову у даній справі є вимоги позивача (ОСОБА_3.) визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_3 нерухоме майно, а саме два машиномісця та дві квартири в будинку АДРЕСА_1, які придбані та зареєстровані на праві приватної власності за ОСОБА_4 02.09.2016, 18.11.2016, 21.03.2017, здійснити поділ спільного майна зі стягненням з ОСОБА_4 компенсації вартості спільного сумісного майна.

В обґрунтування підстав заявлених вимог, позивач зазначає, що не все майно, яке належало подружжю було поділено за рішенням суду, а до складу спільного майна не увійшли гроші, які були заощаджені в період шлюбу та знаходились на банківській картці ПАТ ВТБ-банк , а також заощаджена готівка - вдома; окрім того позивачем були запозичені кошти в сумі 90 000 доларів США за які позивач разом з відповідачем планували купувати квартиру та машиномісця в новобудові, що будувалась в парку ім. Пушкіна в м. Києві. Згідно доводів позивача, то грошові кошти та цінні речі забрала відповідач з квартири, у якій проживали сім'єю, у відсутність позивача з сином під час короткочасної вимушеної подорожі, а у 2017 році позивачу стало відомо, що відповідачка придбала у власність два машиномісця та дві квартири в будинку АДРЕСА_1, тобто в парку ім. О. Пушкіна.

Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Відповідно до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вирішуючи спори між подружжям, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (пункти 23, 24).

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 січня 2016 у справі № 761/29113/14-ц яким вирішені питання про поділ майна подружжя за первісним та зустрічним позовом обох сторін у даній справі залишено в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2016 (аркуш справи 25-28 том 1).

В свою чергу, при розгляді вказаної справи позивачем не заявлялося про наявність заощаджених коштів за період шлюбу, а також не зазначалось про зобов'язання в інтересах сім'ї, що виникли внаслідок необхідності повернення позики в сумі 90 000 доларів США.

Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Стаття 60 СК поширює правовий режим спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, тоді як заявляючи про наявність підстав вважати спільним майном придбані відповідачем після припинення шлюбу та після винесення рішення про поділ спільного майна подружжя об'єкти нерухомості, позивач стверджує про можливість їх придбання відповідачем за кошти, які були заощаджені сім'єю в період шлюбу.

На підтвердження зазначених обставин позивачем не надано суду жодних розрахунків отриманих сторонами доходів під час перебування сторін спору у шлюбі, з урахуванням усіх здійснених витрат, в тому числі на придбання іншого нерухомого та рухомого майна, утримання дітей з урахуванням відвідування позашкільних закладів, здійснених витрат на поїздки, витрат на утримання нерухомого та рухомого майна, не надано довідки податкового органу, якою можливо було б підтвердити відповідність майнового стану подружжя тими доходами, з яких утримано податки тощо…

Більше того, за увесь час розгляду попередньої справи та цієї справи із предметом спору поділ майна подружжя позивачем не було надано суду доказів відкриття кримінального провадження за ознаками незаконного заволодіння і використання відповідачкою належних позиачу коштів або про їх вкраденя із сейфу нею.

Надані до позову документи, зокрема, платіжне доручення № 2712 від 10.01.2014 підтверджує факт поповнення карткового рахунку ОСОБА_4 від ТОВ Українські лінії на суму 96 000 грн. з призначенням платежу за юридичні послуги за 2 півріччя згідно дог 5 від 10.01.2013 , що не є беззаперечним доказом заощадження ОСОБА_4 саме цих коштів та витрачання їх виключно на придбання нерухомості у 2016-2017 роках.

Заява від 07.04.2017р. (арк. справи 43 том 1) та показання свідка ОСОБА_8 підтверджують лише факт отримання ОСОБА_3 позики в сумі 90 000 грн., та повернення ним цієї позики в сумі 90 000 доларів США, що також не свідчить про придбання ОСОБА_4 нерухомості саме за рахунок цих позичених коштів.

Досить вигідний курс долара (1 грн. - 1долар США) за яким надано позику у 2014, може свідчити лише про необхідність довести та показати факт отримання позивачем значної суми коштів. В свою чергу, суд враховує, що грошові кошти могли бути використані ОСОБА_3 як в інтересах сім'ї, так і на власні потреби (і як стверджується самим позивачем у наданому ним відзиві на зустрічний позов у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин у квітні 2014, всі кошти сплачені ним будь де та в рахунок погашення боргу, являються особистою приватною власністю), тоді як належних доказів, які б підтвердили їх витрату саме ОСОБА_4 та саме на придбання об'єктів нерухомості про поділ яких заявлено у первісному позові, матеріали справи не містять.

Долучені позивачем до справи копії біржової угоди № 000931 від 25.04.2009, довідки-рахунку серія КМ № 943961 від 14.09.2011, висновку фахівця-автотоварознавця № М3/5 від 14.09.2011 та квитанції про сплату податку ОСОБА_4 за продаж автомобіля підтверджують лише факт отримання відповідних сум у періоді перебування сторін в шлюбі, однак з урахуванням вартості майна придбаного за час шлюбу та розподіленого за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25.01.2016, грошові кошти могли також бути використаними на потреби сімї, на купівлю трьохкімнатної квартири у 2010 році, транспортних засобів тощо.

Відповідно до пунктів 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України N 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 24 травня 2017 року у справі N 6-843цс17.

Між тим, в силу положень ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, у зв'язку з чим не можуть бути прийняті судом як доказ придбання нерухомості саме за рахунок коштів заощаджених сім ї сторін в період шлюбу твердження позивача про існування таких коштів і їх заволодіння відповідачкою, а також твердження позивача щодо неможливості ОСОБА_4 підтвердити власними доходами за 2016-2017 роки оплату вартості придбаних нею у 2016 та 2017 роках об'єктів нерухомості. При цьому, за свідченнями самої ОСОБА_4 значну частину коштів нею було отримано в борг, що також підтверджено свідченнями допитаного в якості свідка ОСОБА_9, який, зокрема зазначив, що був поручителем при отриманні вказаних коштів.

Показання ж свідків з боку позивача про існування позичених ним у інших осіб коштів та інших коштів жодним чином не підтверджують обставин зберігання вказаних у квартирі сторін та їх заволодіння відповідачкою, а також використання саме їх при розрахунку за придбані спірні об єкти нерухомості.

Тягар доказування в цій частині покладено на позивача за первісним позовом, яким не представлено суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що джерелом набуття спірних об'єктів нерухомості були сумісні кошти, їх існування або спільна праця подружжя, такі придбані не в період шлюбу, а тому, вони не можуть бути віднесені до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя; придбані ОСОБА_4 після розірвання шлюбу та поділу спільного майна подружжя за рішеннями суду у справах 761/10617/14-ц, 761/29113/14-ц.

Згідно ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

З урахуванням встановлених обставин, за час розгляду справи судом позивачем за первісним позовом не надано доказів поширення режиму спільної сумісної власності подружжя на об'єкти нерухомості придбані ОСОБА_4 у 2016-2017 роках після припинення шлюбу з позивачем, що не може мати наслідком визнання права власності на належне їй майно за позивачем, що у своє чергу є підставою для відмови у задоволенні первісного позову у даній справі.

Зустрічні позовні вимоги заявлені щодо визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_3 рухомого майно, а саме: транспортних засобів зареєстрованих за ОСОБА_3 23.05.2014, 01.10.2015, 22.10.2015; здійснення поділу вказаного майна зі стягненням з ОСОБА_3 компенсації вартості спільного сумісного майна.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено факту розповсюдження на зазначені у зустрічному позові транспортні засоби режиму спільної власності подружжя з урахуванням наступних обставин, які підтверджені матеріалами справи. Зокрема, усі транспортні засоби, до часу здійснення реєстрації за позивачем належали на праві приватної власності юридичній особі - ТОВ Ельбрус-транс , засновниками якого відповідно до установчих документів є ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Згідно ст. 115 ЦК України, ст. 85 ГК України та ст. 12 Закону України Про господарські товариства (чинний на час виникнення спірних відносин (2014, 2015) у відношенні ТОВ) товариство є власником: іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Таким чином, на транспортні засоби належні юридичній особі, засновники якої перебувають у шлюбі не розповсюджується правовий режим спільної сумісної власності в розумінні положень Сімейного кодексу України.

Відчуження транспортних засобів юридичною особою - ТОВ Ельбрус-транс проведено за договорами комісії від 30.09.2015, від 21.10.2015, зокрема щодо автобусів - NEOPLAN 1116, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_2; NEOPLAN 116, 1994 року випуску; державний номер НОМЕР_3 на покупця - ОСОБА_3.

Реєстрація права власності ОСОБА_3 проведена вже після припинення шлюбних відносин, та за відсутності належних доказів придбання ним цих об'єктів рухомого майна за рахунок спільних коштів.

Отримання ОСОБА_14 у власність транспортного засобу BMW 5351, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 відбулось на підставі договору дарування від 23.05.2014 та після фактичного припинення шлюбних відносин, що підтверджено у рішенні Шевченківського районного суду міста Києва від 07.08.2014 у справі № 761/10617/14-ц, який розглядався за позовом ОСОБА_4 поданим 08 квітня 2014 року.

При цьому, укладення договору дарування транспортного засобу, відповідно п.2 ч.1 ст.57 СК України відносить зазначене рухоме майно до особистої приватної власністі чоловіка, що виключає його поділ як спільного сумісного майна подружжя.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог первісного та зустрічного позову у даній справі.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікацій-ної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 5, 13, 81, 258-259, 268, 272-273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в повному обсязі в задоволенні первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання спільною сумісною власністю та поділ нерухомого майна.

Відмовити в повному обсязі в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ рухомого майна.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючий в АДРЕСА_4;

Відповідач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрована в АДРЕСА_4.

Суддя: Осаулов Андрій Анатолійович

Повний текст рішення суду виготовлено 25 вересня 2018 року.