Постанова

від 10.10.2018 по справі 693/1604/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 693/1604/15-ц

провадження № 61-26421св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю А. Ф. Злагода ,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, правонаступником якого є ОСОБА_7, ОСОБА_8, Товариство з обмеженою відповідальністю Золото ланів 2015 ,

треті особи: Жашківське районне управління юстиції Черкаської області, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька ЕлеонораАнтонівна, приватний нотаріус Чорнобаївського районного нотаріального округу Черкаської області Бабак Олег Володимирович,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_11 на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 03 березня 2016 року у складі судді Шимчика Р. В. та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 16 травня 2017 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Бородійчука В. Г., Ювшина В. І.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю А. Ф. Злагода (далі - СТОВ А. Ф. Злагода , Товариство) звернулося до суду з позовами, які були об'єднанні в одне провадження, до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, Товариства з обмеженою відповідальністю Золото ланів 2015 (далі - ТОВ Золото ланів 2015 ) про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та скасування державної реєстрації, посилаючись на те, що 01 січня 2011 року між ним та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 були укладені договори оренди, за умовами яких відповідачі передали Товариству у платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в адміністративних межах Зеленорізької сільської ради Жашківського району Черкаської області, строком на 5 років. 15 травня 2015 року СТОВ А. Ф. Злагода та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 були внесені зміни до вказаних договорів оренди, за якими строк їх дії продовжено до 2023-2025 років. У липні 2015 року Товариство звернулося до Реєстраційної служби Жашківського районного управління юстиції Черкаської області із заявами щодо державної реєстрації права оренди на земельні ділянки, проте отримало відмову, мотивовану тим, що заявлене право вже зареєстроване за іншим користувачем - ТОВ Золото ланів 2015 . Посилаючись на те, що такими діями відповідачі порушили його переважне право на поновлення договорів оренди земельних ділянок на новий строк, СТОВ А. Ф. Злагода просило визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, укладені між ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ТОВ Золото ланів 2015 та скасувати їх державну реєстрацію.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 03 березня 2016 року позов СТОВ А. Ф. Злагода задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 05 травня 2015 року № 14, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ Золото ланів 2015 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,1228 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована в адміністративних межах Зеленорізької сільської ради Жашківського району Черкаської області. Визнано недійсним договір оренди землі від 20 травня 2015 року № 100, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ Золото ланів 2015 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,9201 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована в адміністративних межах Зеленорізької сільської ради Жашківського району Черкаської області. Визнано недійсним договір оренди землі від 20 травня 2015 року № 108, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ Золото ланів 2015 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,25 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що розташована в адміністративних межах Зеленорізької сільської ради Жашківського району Черкаської області. Визнано недійсним договір оренди землі від 20 травня 2015 року № 87, укладений між ОСОБА_8 та ТОВ Золото ланів 2015 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,9032 га, кадастровий номер НОМЕР_4, що розташована в адміністративних межах Зеленорізької сільської ради Жашківського району Черкаської області. Зобов'язано Жашківське районне управління юстиції Черкаської області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення права оренди на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в адміністративних межах Зеленорізької сільської ради Жашківського району Черкаської області, зареєстрованого за ТОВ Золото ланів 2015 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що уклавши з ТОВ Золото ланів 2015 договори оренди землі, відповідачі порушили право СТОВ А. Ф. Злагода на оренду земельних ділянок на підставі договорів від 01 січня 2011 року зі змінами, внесеними у травні 2015 року. Тому такі договори підлягають визнанню недійсними, а їх державна реєстрація - припиненню.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 04 квітня 2017 року до участі у справі був залучений ОСОБА_7 як правонаступник ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 16 травня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ Золото ланів 2015 задоволено частково. Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 03 березня 2016 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Жашківського районного управління юстиції Черкаської області внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майнопро припинення права оренди на земельні ділянки. У задоволенні позову СТОВ А. Ф. Злагода в означеній частині відмовлено. В решті рішення місцевого суду залишено без змін.

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Жашківського районного управління юстиції Черкаської області внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення суду про задоволення позову про визнання договору недійсним є підставою для скасування здійсненої раніше державної реєстрації. Тому заінтересована особа не позбавлена можливості звернутися до відповідних органів у порядку, передбаченому чинним законодавством, щодо припинення прав оренди земельної ділянки, або скасування їх державної реєстрації. Крім того, Жашківське районне управління юстиції Черкаської областіне було залучене до участі у справі як відповідач, що унеможливлює ухвалення рішення про покладення на нього зобов'язання.

У червні 2017 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_11 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 03 березня 2016 року та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 16 травня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову СТОВ А. Ф. Злагода відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що СТОВ А. Ф. Злагода не скористалося своїм переважним правом на поновлення договорів оренди землі, оскільки не повідомило письмово орендодавців про свій намір продовжити дію цих договорів. Суди попередніх інстанцій не встановили, чи підписували відповідачі нові редакції договорів оренди.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У січні 2018 року СТОВ А. Ф. Злагода подало заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначило про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень і просило відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на те, що відповідачі не мали права укладати спірні договори оренди земельних ділянок з ТОВ Золото ланів 2015 , оскільки на той час діяли договори від 01 січня 2011 року в новій редакції.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

17 травня 2018 року справу № 693/1604/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 01 січня 2011 року між СТОВ А. Ф. Злагода та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 були укладені договори оренди землі, за якими відповідачі передали Товариству у платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в адміністративних межах Зеленорізької сільської ради Жашківського району Черкаської області, строком на 5 років (до 31 грудня 2015 року).

СТОВ А. Ф. Злагода протягом усього строку оренди земельних ділянок належним чином виконувало умови договорів.

Згідно з пунктом 8 вищевказаних договорів після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

15 травня 2015 року між СТОВ А. Ф. Злагода та ОСОБА_5, ОСОБА_6, були укладені договори оренди землі у новій редакції строком до 31 грудня 2023 року, а між СТОВ А. Ф. Злагода та ОСОБА_4, ОСОБА_8 - до 01 січня 2025 року.

05 травня 2015 року між ТОВ Золото Ланів 2015 та ОСОБА_4, а 20 травня 2015 року між ТОВ Золото Ланів 2015 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 були укладені договори оренди землі, за якими в оренду передано ті ж самі земельні ділянки, що були вже передані позивачу. Строк дії права оренди починається з 01 січня 2016 року і закінчується 31 грудня 2025 року.

У липні 2015 року Товариство звернулося до Реєстраційної служби Жашківського районного управління юстиції Черкаської області із заявами щодо державної реєстрації права оренди на земельні ділянки, проте отримало відмову, мотивовану тим, що заявлене право вже зареєстроване за іншим користувачем - ТОВ Золото ланів 2015 .

Згідно з частиною першої статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з частиною четвертою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до частин першої-п'ятої статті 33 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше, ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і за відсутності заперечень приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Отже, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Як зазначалося вище, у пункті 8 договорів оренди земельної ділянки від 01 січня 2011 року передбачалося, що після закінчення строку дії цього договору орендар має переважне право на його поновлення на новий строк.

Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, буде порушене, зокрема в разі укладення договору оренди з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо наявності правових підстав для визнання недійсними договорів оренди землі, оскільки наявні у справі докази свідчать про те, що уклавши з ТОВ Золото Ланів 2015 вказані спірні договори, відповідачі порушили право позивача на оренду земельних ділянок на підставі договорів від 01 січня 2011 року зі змінами, внесеними у травні 2015 року.

Відповідно до статті 212 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку в їх сукупності та взаємозв'язку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року.

Рішення суду першої інстанції у незміненій після апеляційного перегляду частині та рішення апеляційного суду ґрунтуються на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності, розумності та відповідають завданням цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав особи.

Доводи касаційної скарги про те, що СТОВ А. Ф. Злагода не скористалося своїм переважним правом на поновлення договорів оренди землі, оскільки не повідомило письмово орендодавців про свій намір продовжити дію договорів, не заслуговують на увагу.

Своє бажання про продовження договорів оренди земельних ділянок, укладених з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, СТОВ А. Ф. Злагода висловило завчасно, уклавши 15 травня 2015 року з відповідачами договори оренди у новій редакції, за якими строк їх дії було продовжено до 2023 та 2025 року. Тому необхідністьнаправлення відповідних листів-повідомлень була відсутня.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не встановили, чи підписували відповідачі нові редакції договорів оренди, не заслуговують на увагу, оскільки ці договори дослідженні судами та їм надана належна оцінка . Доказів того, що відповідачі не підписували вказані договори, матеріали справи не містять.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги Верховним судом не встановлено.

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Передбачені законом підстави для скасування оскаржуваних рішень судів першої (у незміненій частині) та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_11 залишити без задоволення.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 03 березня 2016 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 16 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов