Постанова

від 10.09.2018 по справі 352/561/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 352/561/15-ц

провадження № 61-29513 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ГулькаБ. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Глобал Фінанс , правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю Фінанс транс груп ,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2015 року у складі судді Дузінкевича І. М. та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Горейко М. Д., Проскурніцького П. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Глобал Фінанс (далі - ТОВ Факторингова компанія Глобал Фінанс ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки .

Позовна заява мотивована тим, що 07 жовтня 2011 року між публічним акціонерним товариством Ерсте Банк , правонаступником якого є публічне акціонерне товариство Фідобанк (далі - ПАТ Фідобанк ), та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 450 тис. грн, терміном до 06 жовтня 2021 року зі сплатою 17,00 % річних.

07 жовтня 2011 року на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передав банку в іпотеку нежитлові приміщення (кафе, убиральня, навіс) та земельну ділянку, на якій вони розташовані, площею 0,0435 га по АДРЕСА_1, належні ОСОБА_4 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 11 березня 2009 року та державного акту на право власності на земельну ділянку.

27 лютого 2014 року на підставі договору про відступлення права вимоги та договором про відступлення права за договорами іпотеки ПАТ Фідобанк відступило, а товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Скай Кепітал (далі - ТОВ Фінансова компанія Скай Кепітал ) прийняло право вимоги по усім кредитним та забезпечувальним договорам, укладеним між банком та фізичними особами, у тому числі за кредитним договором від 07 жовтня 2011 року та іпотечним договоромвід 07 жовтня 2011 року, укладеними з ОСОБА_4

04 червня 2014 року на підставі договору про відступлення права вимоги та договором про відступлення права за договорами іпотеки ТОВ Фінансова компанія Скай Кепітал відступило, а ТОВ Факторингова компанія Глобал Фінанс прийняло право вимоги по усім кредитним та забезпечувальним договорам укладеним між банком та фізичними особами, у тому числі за кредитним договором від 07 жовтня 2011 року та іпотечним договором від 07 жовтня 2011 року, укладеними з ОСОБА_4

Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконував, на вимоги не реагував, унаслідок чого станом на 02 грудня 2014 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 478 994 грн 04 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 411 924 грн 01 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 67 070 грн 03 коп.

З урахуванням викладеного ТОВ Факторингова компанія Глобал Фінанс просило суд у рахунок погашення вищевказаної заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором звернути стягнення на предмети іпотеки, а саме: нежитлові приміщення (кафе, убиральня, навіс) та земельну ділянку, на якій вони розташовані, площею 0,0435 га по АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів, початкову ціну встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

27 квітня 2015 року на підставі договору про відступлення права вимоги та договору про відступлення права за договорами іпотеки ТОВ Факторингова компанія Глобал Фінанс відступило, а товариство з обмеженою відповідальністю Фінанс транс груп (далі - ТОВ Фінанс транс груп ) прийняло право вимоги по усім кредитним та забезпечувальним договорам укладеним між банком та фізичними особами, у тому числі за кредитним договором від 07 жовтня 2011 року та іпотечним договором від 07 жовтня 2011 року, укладеними з ОСОБА_4

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 11 серпня 2015 року залучено до участі у справі правонаступника ТОВ Факторингова компанія Глобал Фінанс - ТОВ Фінанс транс груп .

Заочним рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2015 року позов ТОВ Факторингова компанія ГлобалФінанс , правонаступником якого є ТОВ Фінанс транс груп , задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки: нежитлові приміщення (кафе, убиральня, навіс), що знаходяться по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 11 березня 2009 року, та на земельну ділянку площею 0,0435 га по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку. За рахунок вартості предмету іпотеки задоволено вимоги ТОВ Фінанс транс груп , що випливають з умов кредитного договору від 07 жовтня 2011 року з урахуванням суми заборгованості 478 994 грн 04 коп., з яких: 67 070 грн 03 коп. - прострочені нараховані проценти, 411 924 грн 01 коп. - борг за несплаченою частиною кредиту. Визначено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів. Початкову ціну встановлено на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2015 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач, як позичальник та майновий поручитель, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого утворилась заборгованість за цим договором, у рахунок погашення якої підлягає зверненню стягнення на предмети іпотеки належні відповідачу на праві власності шляхом проведення прилюдних торгів. Початкову ціну встановлено на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 2 серпня 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_4 задоволена частково, заочне рішення суду першої інстанції у частині визначення початкової ціни предмету іпотеки скасовано. Визначено початкову ціну предмета іпотеки відповідно до договору іпотеки у розмірі 928 594 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін .

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконав, тому за цим договором утворилась заборгованість, у рахунок погашення якої підлягає зверненню стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів. Проте судом першої інстанції у порушення положень статті 39 Закону України Про іпотеку не було зазначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Розмір заборгованості відповідає вимогам закону та умовам договору.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що у зв'язку зі складністю кредитного договору та багаторазовими змінами кредиторів він не міг належним чином виконувати первісно взяті на себе кредитні зобов'язання, оскільки неодноразово змінювалися вигодонабувачі та, відповідно, платіжні реквізити щодо сплати кредитних зобов'язань. Крім того, йому як позичальнику не було роз'яснено істотні умови кредитного договору, чим порушено положення Закону України Про захист прав споживачів . Позивач передчасно звернувся до суду за захистом своїх прав, так як строк дії спірного договору не втратив своєї юридичної сили, оскільки укладений на довготривалий період.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції у нескасованій при апеляційному перегляді частині та рішення апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України Про іпотеку в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Ураховуючи викладене, суди (апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції у частині визначення початкової ціни предмету іпотеки) на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що відповідач, як позичальник та майновий поручитель, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконував, унаслідок чого утворилась заборгованість за цим договором. Розмір заборгованості судом перевірено, він відповідає вимогам закону та умовам договору.

Суди дійшли вірного висновку про те, що у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором підлягає зверненню стягнення на предмети іпотеки належні йому на праві власності шляхом проведення прилюдних торгів.

Апеляційним судом початкову ціну предметів іпотеки встановлено відповідно до їх вартості, визначеної в укладеному з відповідачем договорі іпотеки від 07 жовтня 2011 року.

Виходячи зі змісту поняття ціна , як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України Про іпотеку можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України Про іпотеку встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Отже, не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні не має вирішального значення та не є безумовною підставою для його скасування, оскільки позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, початкову ціну встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій , що не суперечить вимогам вазаного Закону.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 235/3619/15-ц, провадження № 14-11цс18.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги про те, що у зв'язку зі складністю кредитного договору та багаторазовими змінами кредиторів він не міг належним чином виконувати первісно взяті на себе кредитні зобов'язання, оскільки неодноразово змінювалися вигодонабувачі та відповідно й платіжні реквізити щодо сплати кредитних зобов'язань, безпідставні, так як у разі виникнення таких обставин, відповідач, як позичальник, не був позбавлений можливості виконати взяті на себе зобов'язання за кредитним договором шляхом спалити коштів за спірним договором на депозит нотаріуса (стаття 537 ЦК України).

Посилання касаційної скарги на те, що ОСОБА_4, як позичальнику, не було роз'яснено істотні умови кредитного договору, чим порушено положення Закону України Про захист прав споживачів , безпідставні, так як спростовуються підписом відповідача у спірних кредитному та іпотечному договорах, який свідчить про погодження його сторонами всіх істотних умов договорів та визнання їх відповідачем. Крім того, у силу статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а відповідач правочин не оспорив.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач передчасно звернувся до суду за захистом своїх прав, так як строк дії спірного договору не втратив своєї юридичної сили, оскільки укладений на довготривалий період, безпідставні, так як з моменту порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за спірним кредитним договором, у тому числі щодо щомісячних платежів, у позивача, як правонаступника позичальника, виникло право на захист своїх порушених прав, у тому числі на звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 1050 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у нескасованій при апеляційному перегляді частині та рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

При цьому, згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Заочне рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2015 року у нескасованій при апеляційному перегляді частині та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 2 серпня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 2 серпня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк