Постанова

від 03.10.2018 по справі 212/3777/16-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа №212/3777/16-к

Провадження № 51-452км18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника цивільного відповідача - генерального директора ТОВ «Охорона-Рівне» на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15листопада 2017року у кримінальному провадженні № 12016040230000231 про обвинувачення

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Глеюватка, Криворізького району, Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого ТзОВ «Охорона-Рівне», водій транспортного засобу пульта централізованого нагляду, раніше не судимого, учасника антитерористичної операції,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18травня 2017 року встановлено, що ОСОБА_6 вчинив злочин за наступних обставин.

10 квітня 2016р. в темний час доби, приблизно о 03 год. 45 хв., ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався із увімкненим ближнім світлом фар по освітленому міським освітленням сухому покриттю проїзної частини вул. Мусоргського з боку вул.Тімірязєва в напрямку вул.Ватутіна м.Кривого Рогу.

В цей же час назустріч вказаному транспортному засобу по проїзній частині дороги, приблизно посередині, рухався потерпілий пішохід ОСОБА_7 , який знаходився з явними ознаками алкогольного сп`яніння, його дії були не адекватні поведінці пішохода на проїзній частині, що було видно водієві ОСОБА_6 .

Водій ОСОБА_6 , маючи об`єктивну можливість спостерігати за рухом пішохода, який знаходився в стані алкогольного сп`яніння, повинен був проявляти особливу увагу, а знаходячись як мінімум на відстані зупиночного шляху до смуги руху пішохода, оцінити зміну дорожньої обстановки як небезпеку для руху та негайно вжити заходів щодо зниження швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу. Однак, водій ОСОБА_6 при виявленні небезпеки для руху, у вигляді потерпілого пішохода ОСОБА_7 , проявив неуважність до дорожньої обстановки, своєчасно заходів до зменшення швидкості та зупинки керованого ним транспортного засобу не прийняв, чим порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме п.п. 1.5, 2,3 б), 12.3 Правил дорожнього руху України.

Внаслідок порушення водієм ОСОБА_6 зазначених правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобіганні події, в районі зупинки громадського транспорту «44-й квартал» м.Кривого Рогу, останній, допустив наїзд керованого ним автомобіля на потерпілого - пішохода ОСОБА_7 , в результаті чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя, що знаходяться в прямому причиновому зв`язку з порушенням правил безпеки дорожнього руху.

У зв`язку з цим суд першої інстанції визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням строком на 3 роки та покладено обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч.1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 КК, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_7 задоволені частково. Ухвалено стягнути з ТОВ «Охорона-Рівне» на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 12000 грн та моральну шкоду в розмірі 4000 грн, 5375 грн витрат на правову допомогу. Позовні вимоги ОСОБА_7 про стягнення суми втраченого заробітку залишено без розгляду. Ухвалено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 в дохід держави витрати на залучення експерта у сумі 879,60 грн.

Вирішено питання по речовим доказам і процесуальним витратам.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2017 року вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2017 року змінено в частині цивільного позову.

Постановлено стягнути з ТОВ «Охорона-Рівне» на користь потерпілого ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 37570,85 грн та моральну шкоду в розмірі 50000грн. В іншій частині вирок суду залишено без зміни.

На підставі п.д ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», засудженого ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання за ч. 2 ст. 286 КК, згідно вироку Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2017 року.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник цивільного відповідача генеральний директор ТОВ «Охорона-Рівне» посилається на істотне порушення судами норм кримінального процесуального та цивільного процесуального права і просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 в частині вирішення цивільного позову та призначити новий розгляд справи в цій частині в суді першої інстанції. Стверджує, що всупереч вимогам ст. 94 КПК та ст. 89 ЦПК суди першої й апеляційної інстанції не дослідили належним чином докази на підтвердження сум, витрачених на лікування потерпілого ОСОБА_7 . Зокрема, суд апеляційної інстанції, задовольняючи в повному обсязі вимоги цивільного позивача про відшкодування витрат на лікування, не перевірив доведеність цих сум, тоді як у справі немає призначень лікаря щодо медикаментозного лікування потерпілого, а надані останнім чеки про оплату дублюються та не є належними доказами. На підтвердження своєї позиції представник цивільного відповідача посилається на судову практику у подібних справах (судове рішення у справі № 150/275/13-ц від 16березня 2013 року). Також, заперечується обґрунтованість суми відшкодування моральної шкоди, визначеної судом апеляційної інстанції. На думку представника цивільного відповідача, сума стягнутого відшкодування суперечить вимогам ч. 3 ст. 23 ЦК і ст. 128 КПК, не обґрунтована жодним доказом та суперечить судовій практиці (судове рішення у справі № 373/3051/15-ц від 20 січня 2016 року). Крім того, представник цивільного відповідача вважає, що суди у справі ОСОБА_6 проігнорували роз`яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», адже в матеріалах справи є поліс обов`язкового страхування цивільної відповідальності ТОВ «Охорона-Рівне» та заява представника останнього про незгоду самостійно, без участі страхової компанії, відшкодовувати шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В запереченнях на касаційну скаргу представник потерпілого адвокат ОСОБА_8 просить залишити касаційну скаргу без задоволення. При цьому, вказує, що медикаменти були придбані потерпілим за призначенням в.о. завідуючого відділенням лікарні, де лікувався потерпілий ОСОБА_7 , що підтверджено відповідним листом, який є в матеріалах справи, а сума відшкодування моральної шкоди відповідає обсягу страждань потерпілого.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор просив судові рішення залишити без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 438 КПК предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Оскільки доведеність вини і кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК у касаційній скарзі представника цивільного відповідача не оспорюється, суд касаційної інстанції судові рішення в цій частині не переглядає.

Разом із тим, доводи касаційної скарги представника цивільного відповідача Верховний Суд вважає обґрунтованими з огляду на наступне.

Так, в суді першої інстанції учасниками кримінального провадження не заперечувались обставини перебування ОСОБА_6 у трудових відносинах із цивільним відповідачем ТзОВ «Охорона-Рівне» на час вчинення кримінального правопорушення. Вказаним підприємством заперечувався розмір заявленої матеріальної та моральної шкоди з підстав необґрунтованості, а також із посиланням на необхідність покладення обов`язку відшкодування шкоди на страховика за страховим полісом.

При цьому, місцевий суд зазначив, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред`явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

В обґрунтування викладеного суд послався на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15.

Разом з тим, на даний час Великою Палатою Верховного Суду у справі №755/18006/15-ц від 04 липня 2018 року зроблено інший правовий висновок:

«68.Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

69.У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

70.Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

71. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

72.Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

73.Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

74.Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність».

Отже, в даному кримінальному провадженні судом першої інстанції не дано належної оцінки наявному у матеріалах провадження полісу обов`язкового страхування №АІ/3793441 АСК «ІНГО Україна» (т.1 а.п. 18 , т. 2 а.п. 114) та заяві ТОВ «Охорона-Рівне» про відсутність згоди підприємства на самостійне відшкодування шкоди потерпілому в ДТП 10 квітня 2016 року без участі страхової компанії (т.1 а.п.113).

Тобто, судом не дано оцінки тій обставині, чи мало місце звернення позивача до страховика відповідача та чи було отримано його відмову у виплаті страхового відшкодування, чи одразу пред`явлено вимогу до відповідача.

Крім того, ухвалою суду апеляційної інстанції вирок місцевого суду змінено в частині цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 , збільшено розмір матеріальної і моральної шкоди, а саме: розмір матеріальної шкоди стягнутої з ТОВ «Охорона-Рівне» на користь потерпілого ОСОБА_7 з 12000 грн до 37570,85 грн, моральної шкоди з 4000 грн до 50000 грн.

При цьому, всупереч вимог ч. 1, ч. 3 ст. 419 КПК судом апеляційної інстанції ухвалу в цій частині належним чином не мотивовано. Зокрема, судом не дано належної оцінки документальному підтвердженню розміру обчисленої шкоди, що спричинена потерпілому ОСОБА_7 .

Таким чином, судові рішення у справі в частині цивільного позову не можна визнати законними, обґрунтованими і вмотивованими. Зазначені рішення постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Під час нового розгляду кримінального провадження в порядку цивільного судочинства місцевому суду необхідно врахувати викладене, ретельно з використанням усіх процесуальних можливостей, безпосередньо дослідити докази, перевірити інші доводи у касаційній скарзі представника цивільного відповідача та з дотриманням положень процесуального закону ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 128, 129, 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу представника цивільного відповідача - генерального директора ТОВ «Охорона-Рівне» задовольнити, вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15листопада 2017 року в частині цивільного позову скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

З цих підстав Суд постановив:

Касаційну скаргу представника цивільного відповідача - генерального директора ТОВ «Охорона-Рівне» задовольнити.

Вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15листопада 2017 року щодо ОСОБА_6 в частині цивільного позову скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3