Рішення

від 04.10.2018 по справі 905/3071/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.10.2018 Справа № 905/3071/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Поліщук А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АМІ до Публічного акціонерного товариства УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1084783,59 грн., -

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явились;

від відповідача (в режимі відеоконференції) - ОСОБА_2;

Згідно із ст.77 ГПК України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017р.) в засіданні суду оголошувались перерви з 11.01.2016р. до 20.01.2016р., з 20.01.2016р. до 26.01.2016р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю АМІ (далі - ТОВ АМІ ) звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1 (далі - ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК ) про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1084783,59 грн. за депозитним договором №ДТСБПЮ/10448.77 від 23.12.2013 та договором №10448 від 10.06.2011 про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №32 від 15.09.2011.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у сторін однорідних вимог, існування яких може бути припиненим шляхом зарахування. При цьому, за твердженням позивача, припинення зобов'язань на суму 1084783,59 грн. не суперечить змісту Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.11.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі №905/3071/15 (суддя Паляниця Ю.О.).

Відповідач у відзиві №б/н від 16.12.2015 проти задоволення позову заперечив та зазначив, що задоволення позову ТОВ АМІ суперечить вимогам ст.52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб щодо черговості задоволення вимог кредиторів банку, який перебуває у процедурі ліквідації.

Розгляд справи зупинявся до вирішення пов'язаної справи №905/1997/15 та набрання рішенням у вказаній справі законної сили.

Згідно з ухвалою від 15.05.2018 (суддя Паляниця Ю.О.) провадження по справі було поновлено. Крім того, у зв'язку з набранням чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Розгляд справи на стадії підготовчого провадження відкладався.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області від 09.07.2018 призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з закінченням повноважень судді Паляниці Ю.О.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2018р. головуючим суддею по даній справі призначено суддю Зекунова Е.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.07.2018 справу №905/3071/15 прийнято до провадження суддею Зекуновим Е.В., розгляд справи розпочато спочатку.

Розгляд справи на стадії підготовчого провадження відкладався.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.09.2018р. закрито підготовче провадження у справі №905/3071/15 та призначено розгляд справи по суті на 04.10.2018.

До судового засідання з розгляду справи по суті з'явився представник відповідача (в режимі відеоконференції). Представник позивача у судове засідання не прибув, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Статтями 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У пункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку ст.ст.80, 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

10.06.2011 між ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК (банк) та ТОВ АМІ (клієнт) був підписаний договір №10448 банківського рахунку юридичної особи у національній валюті України, за приписами п.1.1 якого банк відкриває клієнту поточний рахунок №2600210448980 і здійснює комплексне розрахунково-касове обслуговування клієнта, а саме: ведення його рахунку, касове обслуговування, зберігання коштів і здійснення за дорученням клієнта усіх видів розрахунків, що передбачені цим договором та чинним законодавством.

Згідно з п.п.2.1, 2.3 договору №10448 від 10.06.2011 банк зобов'язався своєчасно та правильно здійснювати розрахункові операції за дорученням клієнта у відповідності до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті. Приймати розрахункові документи клієнта на паперових носіях протягом операційного часу банку, який встановлюється з 9-00 до 16-00 за Київським часом. Платежі з рахунку клієнта банк здійснює лише за його дорученням або за розпорядженням стягувачів у випадках, передбачених чинним законодавством в межах залишку на початок операційного дня та з урахуванням сум, що надходять протягом операційного дня.

Відповідно до п.п.5.1, 5.2 вказаного правочину клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами, які знаходяться на його рахунку в порядку і у межах, передбачених чинним законодавством. Подавати до банку розрахункові документи на паперових носіях або у вигляді електронних розрахункових документів.

За правилами п.8.2 договору №10448 від 10.06.2011 останній укладений на невизначений строк і набирає чинності з моменту підписання його сторонами.

Крім того, 23.12.2013 між позивачем (вкладник) та відповідачем (банк) було укладено депозитний договір №ДСТБПО/10448.77 (стандарт без поповнення), згідно із п.1.1 якого вкладник передає банку, а банк приймає в депозит грошові кошти в сумі 424800 грн., на строк до 05.01.2015 з виплатою 14,5% річних за користування депозитом без права поповнення.

З огляду на наведене, за поясненнями позивача, у банку перед ТОВ АМІ існує заборгованість у розмірі 1084783,59 грн.:

- 424800,00 грн. (депозитний договір №ДСТБПО/10448.77 від 23.12.2013);

- 659983,59 грн. залишок грошових коштів на рахунку позивача №2600210448980 (договір банківського рахунку юридичної особи у національній валюті України №10448 від 10.06.2011).

Одночасно, як вказував позивач, 15.09.2011 між ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК (банк) та ТОВ АМІ (позичальник) був укладений кредитний договір №32, за умовами якого банк надав позичальнику у тимчасове користування кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 2000000 грн.

За змістом позовної заяви позивач не має змоги надати примірник кредитного договору №32 від 15.09.2011 у зв'язку з тим, що вказаний документ знаходиться на території, де здійснюється антитерористична операція.

З аналогічних підстав договір №32 від 15.09.2011 не був представлений до матеріалів справи відповідачем, про що свідчить зміст пояснень б/н від 26.01.2016 ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК .

Разом з тим, рішенням господарського суду Донецької області від 18.11.2015р. по справі №905/1997/15 за позовом ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК до ТОВ АМІ про стягнення основного боргу в розмірі 1951848,07 грн., заборгованості за процентами - 570535,58 грн., пені - 661538,68 грн., позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по кредиту у розмірі 1951848,07 грн., заборгованість по процентам в сумі 346995,21 грн.; в іншій частині позову відмовлено. При цьому, суд встановив наступне:

- неналежне виконання ТОВ АМІ зобов'язань за кредитним договором №32 від 15.09.2011 на суму 2000000 грн. зі строком з 15.09.2011 до 07.01.2015, із застосуванням ставки 25,00000000%, характеристика: відзивна кредитна лінія;

- настання строку виконання зобов'язання з повернення кредиту - 07.01.2015;

- наявність у ТОВ АМІ , зокрема, заборгованості за кредитом в сумі 1951848,07 грн.

Відповідно до відомостей, які наявні у комп'ютерній програмі Діловодство спеціалізованого суду , Єдиному державному реєстрі судових рішень, а також не спростовані сторонами, рішення від 18.11.2015 по справі №905/1997/15 залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2016, в касаційному порядку не переглядалось.

З огляду на вищенаведене, як вказує позивач, виходячи з суті кредитних правовідносин, банк є кредитором позичальника з майновими вимогами про повернення кредиту та сплату відсотків за користування кредитними коштами. При цьому, позивач, який вніс кошти на депозит в установі банку та мав рахунок у банку, на якому залишились обігові кошти, є кредитором банку з майновими вимогами, зокрема, щодо одержання безпосередньо цих коштів.

На підставі постанови №844 від 25.12.2014 Правління Національного банку України Про віднесення Публічного акціонерного товариства УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1 до категорії неплатоспроможних , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №164 від 25.12.2014 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК , згідно з яким з 26.12.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 26.12.2014 по 25.03.2015 та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК .

Згідно з рішенням №65 від 25.03.2015 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК були продовжені до 24.04.2015 включно.

Відповідно до постанови №265 від 23.04.2015 Правління Національного банку України Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1 , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №87 від 24.04.2015 Про початок процедури ліквідації ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку , згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК та призначено уповноважену особу Фонду на його ліквідацію. Визначено, що вимоги кредиторів прийматимуться протягом 30 днів з дня опублікування в газеті Голос України оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.

30.04.2015 в газеті Голос України (№78) було розміщено оголошення, згідно із яким Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомляв, що відповідно до постанови №265 від 23.04.2015. Правління Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №87 від 24.04.2015, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК .

ТОВ АМІ звернулось до ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК з заявою про задоволення вимог кредитора №326 від 14.05.2015, за змістом якої повідомляло про грошові вимоги до банку, які складаються з зобов'язань за залишками коштів на рахунках на загальну суму 1084783,59 грн., в тому числі:

- №2600210448980 на суму 659983,59 грн.,

- №26157001044803 на суму 424800 грн.

Як визначено у позові, 03.08.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК . Позивач був внесений до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку.

Разом з тим, ТОВ АМІ зверталось до ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК з листами №14 від 13.01.2014, №15 від 13.01.2014, у яких повідомляло банк про намір здійснити оплату процентів за кредитним договором №32 від 15.09.2011 у сумі 52862,55 грн., а також частково погасити кредит у сумі 616100 грн. за рахунок коштів, які залишились на поточному рахунку ТОВ АМІ в ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК №2600210448980 (лист №15 від 13.01.2014) та, у зв'язку з закінченням строку дії депозитного договору №ДТСБПЮ/10448.77 від 23.12.2013, просило повернути кошти на поточний рахунок вкладника (лист №14 від 13.01.2014).

Доказів надіслання (вручення) цих листів відповідачу матеріали справи не містять.

При цьому, згідно з листами за вихідними №12.5.20/754 від 29.01.2015, №14.114/575 від 21.01.2015 банк повідомив позивача про наявність обставин здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК та, з посиланням на приписи ст.36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , зазначав про те, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, операції з переказу коштів фізичних та юридичних осіб здійснюються лише за рахунок коштів, що надійшли на інші рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації.

Наявність вказаних обставин зумовило звернення позивача до суду з розглядуваним позовом.

Під час розгляду справи, позивач направив відповідачу лист №845 від 07.12.2015 (надіслано 07.12.2015 цінним листом з описом вкладення), у якому просив здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 1084783,59 грн. за депозитним договором №ДТСБПЮ/10448.77 від 23.12.2013 та договором №10448 від 10.06.2011 про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №32 від 15.09.2011.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ АМІ підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст.601 вказаного нормативно-правового акту зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

При цьому вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

В свою чергу характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Статтею 602 ЦК України встановлено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, 2) про стягнення аліментів, 3) щодо довічного утримання (догляду), 4) у разі спливу позовної давності, 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом, 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як зазначалось, на підставі постанови №844 від 25.12.2014 Правління Національного банку України Про віднесення Публічного акціонерного товариства УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1 до категорії неплатоспроможних , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №164 від 25.12.2014 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК , згідно з яким з 26.12.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 26.12.2014р. по 25.03.2015 та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК .

Відповідно до постанови №265 від 23.04.2015 Правління Національного банку України Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1 , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №87 від 24.04.2015 Про початок процедури ліквідації ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку , згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК та призначено уповноважену особу Фонду на його ліквідацію. Визначено, що вимоги кредиторів прийматимуться протягом 30 днів з дня опублікування в газеті Голос України оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.

Статтею 1 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою вказаного нормативно-правового акту є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до визначень, наведених у ст.2 вказаного Закону, кредитор - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань; ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Статтею 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб визначено наслідки початку процедури ліквідації банку, згідно з п.8 ч.2 якої з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:

- за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

- кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.

Таким чином, зазначеним пунктом передбачено сукупність умов, за наявності яких є можливим здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії ліквідації банку, а саме: наявність заяви про зарахування зустрічних вимог; вимоги мають бути зустрічними та однорідними; строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; за кредитним договором не було здійснено заміни застави протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на рахунках банку на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку; договірне списання з рахунку передбачено умовами договору.

Наразі, норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб у редакції, чинній до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку (до 12.08.2015) встановлювали заборону зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов'язаннями, стороною якого є неплатоспроможний банк. Однак, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку було доповнено Закон України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб відповідною нормою щодо можливості проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме ч.2 п.8 ст.46 цього Закону (редакція набула чинності з 12.08.2015). Зазначеним Законом також було внесено зміни до ст.602 ЦК України, частину 1 якої доповнено п.4-1, відповідно до якого не допускається зарахування зустрічних вимог за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом.

Таким чином, проведення зарахування зустрічних однорідних вимог з погашення заборгованості кредитора банку перед таким банком безпосередньо під час ліквідаційної процедури такого банку є можливим лише за наявності умов, визначених ч.2 п.8 ст.46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (в редакції від 12.08.2015).

За висновками суду, у спірних правовідносинах наявні усі необхідні умови для можливості здійснення зарахування однорідних зустрічних вимог в порядку ч.2 п.8 ст.46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Факт порушення позивачем обов'язків за кредитним договором №32 від 15.09.2011 підтверджується безпосередньо змістом рішення господарського суду Донецької області від 18.11.2015 по справі №905/1997/15, відповідно до якого у ТОВ АМІ наявна, зокрема, заборгованості за кредитом в сумі 1951848,07 грн.

В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що кошти за договором банківського рахунку юридичної особи у національній валюті України №10448 від 10.06.2011 (659983,59 грн.) та депозитним договором №ДСТБПО/10448.77 від 23.12.2013 (424800,00 грн.) перебували на рахунках банку на дату початку процедури виведення Фондом ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК з ринку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги за кредитним договором №32 від 15.09.2011 та договорами №10448 від 10.06.2011, №ДСТБПО/10448.77 від 23.12.2013 є зустрічними та однорідними (грошовими), строк їх виконання є таким, що настав.

При цьому, відповідачем в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено, а судом не встановлено наявності обставин зміни застави за кредитним договором №32 від 15.09.2011, зокрема, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Також, позивач не є пов'язаною особою ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК і ним було подано відповідачу заяву про зарахування зустрічних вимог (лист №845 від 07.12.2015), що останнім не заперечується.

Стосовно обраного позивачем способу захисту, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Тобто, метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Отже, останнє направлене на настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст.124 Основного закону України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим, зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Оскільки положення Конституції України мають вищу юридичну силу (ст.8 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, прямо не передбачений законом, зокрема, ст.16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Обмежене тлумачення ст.16 ЦК України суперечить зазначеним положенням та призводить до неправомірної відмови в реалізації права особи на судовий захист.

У даному випадку, суд зауважує, що вимога позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1084783,59 грн. фактично є вимогою про визнання припиненими зобов'язань сторін на вказану суму.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання припиненим зобов'язання ТОВ АМІ в частині сплати основного боргу в розмірі 1084783,59 грн. на користь ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК за кредитним договором №32 від 15.09.2011 та зобов'язання ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК по сплаті на користь ТОВ АМІ боргу за договором банківського рахунку юридичної особи у національній валюті України №10448 від 10.06.2011 (659983,59 грн.) та депозитним договором №ДСТБПО/10448.77 від 23.12.2013 (424800,00 грн.).

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АМІ до Публічного акціонерного товариства УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1084783,59 грн. за депозитним договором №ДТСБПЮ/10448.77 від 23.12.2013р. та договором №10448 від 10.06.2011р. про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №32 від 15.09.2011р. задовольнити.

Визнати припиненим зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю АМІ в частині сплати основного боргу в розмірі 1084783,59 грн. на користь Публічного акціонерного товариства УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1 за кредитним договором №32 від 15.09.2011р. та зобов'язання Публічного акціонерного товариства УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1 по сплаті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АМІ боргу за договором банківського рахунку юридичної особи у національній валюті України №10448 від 10.06.2011р. (659983,59 грн.) та депозитним договором №ДСТБПО/10448.77 від 23.12.2013р. (424800,00 грн.).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1 (83001, Донецька обл., м.Донецьк, вул.Артема, будинок 125, код ЄДРПОУ 19388768) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АМІ (87548, Донецька обл., м.Маріуполь, просп.Леніна, будинок 111, код ЄДРПОУ 32427895) витрати по сплаті судового збору у сумі 16271 (шістнадцять тисяч двісті сімдесят одна) грн. 75 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 04 жовтня 2018 року.

Повний текст рішення буде складено та підписано 10 жовтня 2018 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Е.В. Зекунов