Постанова

від 28.02.2019 по справі 905/3071/15

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2019 р. Справа № 905/3071/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Барбашова С.В. , суддя Медуниця О.Є.,

за участі секретаря судового засідання Казакової О.В.,

за участі представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - ПАТ «Український бізнес банк » в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» ОСОБА_1 (вх. № 1027Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 04 жовтня 2018 року (повний текст складено 10.10.2018) у справі № 905/3071/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІ» , м. Маріуполь Донецької області,

до Публічного акціонерного товариства «Український бізнес банк» , м. Донецьк,

про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1084783,59 грн,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ТОВ «АМІ» звернулось Господарського суду Донецької області з позовом до ПАТ «Український бізнес банк» (ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» ) про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1084783,59 грн за депозитним договором від 23.12.2013 № ДТСБПЮ/10448.77 та договором від 10.06.2011 № 10448 про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 15.09.2011 № 32. Позовні вимоги обґрунтовано наявністю у сторін однорідних вимог, існування яких може бути припиненим шляхом зарахування, що не суперечить Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Рішенням Господарського суду Донецької області від 04.10.2018 у справі № 905/3071/15 (суддя Зекунов Е.В.) позовні вимоги задоволено. Визнано припиненим зобов'язання ТОВ «АМІ» в частині сплати основного боргу в розмірі 1084783,59 грн на користь ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» за кредитним договором від 15.09.2011 № 32 та зобов'язання ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» по сплаті на користь ТОВ «АМІ» боргу за договором банківського рахунку юридичної особи у національній валюті України від 10.06.2011 № 10448 (659983,59 грн) та депозитним договором від 23.12.2013 № ДСТБПО/10448.77 (424800,00 грн). Стягнуто з ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» на користь ТОВ «АМІ» витрати по сплаті судового збору в сумі 16271,75 грн. Рішення мотивовано тим, що Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб в редакції, яка була чинною до 12.08.2015, було встановлено заборону зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов'язаннями, стороною якого є неплатоспроможний банк. 12.08.2015 набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку , згідно з яким доповнено Закон України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб нормою щодо можливості проведення зарахування зустрічних однорідних вимог (ч. 2 п. 8 ст. 46 цього Закону) та доповнено ч. 1 ст. 602 Цивільного кодексу України пунктом 4-1, відповідно до якого не допускається зарахування зустрічних вимог за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що проведення зарахування зустрічних однорідних вимог з погашення заборгованості кредитора перед банком безпосередньо під час ліквідаційної процедури банку є можливим лише за наявності умов, визначених ч. 2 п. 8 ст. 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (в редакції від 12.08.2015). Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що в спірних правовідносинах наявні всі необхідні умови для можливості здійснення зарахування однорідних зустрічних вимог в порядку п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , оскільки факт порушення позивачем обов'язків за кредитним договором від 15.09.2011 № 32 на наявність у ТОВ АМІ заборгованості за кредитом в сумі 1951848,07 грн встановлено рішенням Господарського суду Донецької області від 18.11.2015 у справі № 905/1997/15, а також матеріалами справи підтверджено, що кошти за договором банківського рахунку юридичної особи у національній валюті України від 10.06.2011 № 10448 (659983,59 грн) та депозитним договором від 23.12.2013 № ДСТБПО/10448.77 (424800,00 грн) перебували на рахунках Банку на дату початку процедури виведення Фондом ОСОБА_2 з ринку. Тому суд дійшов висновку, що вимоги за кредитним договором від 15.09.2011 № 32 та договорами від 10.06.2011 № 10448, від 23.12.2013 № ДСТБПО/10448.77 є зустрічними та однорідними (грошовими), строк їх виконання є таким, що настав.

На примусове виконання зазначеного рішення Господарським судом Донецької області 06.11.2018 винесено відповідні накази (а.с. 181, 182).

Відповідач - ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» ОСОБА_1 05.11.2018, тобто з порушенням встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, засобами поштового зв'язку звернувся до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області з апеляційної скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відповідно до ч. 3 ст. 46 цього Закону (в редакції, що діяла на момент введення ліквідаційної процедури в ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК ), вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Стаття 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає черговість та порядок задоволення вимог до банку, а також оплату витрат та здійснення платежів. Отже, в період здійснення ліквідаційної процедури банку задоволення вимог третьої особи має здійснюватися в порядку задоволення вимог кредиторів до банку та черговості, передбачених ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що унеможливлює індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора позачергово, зокрема шляхом проведення зарахування вимог. Грошове зобов'язання Банку перед позивачем на суму коштів, розміщених на його рахунку, виникло 14.05.2015, тобто під час проведення ліквідації Банку, а тому відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), вимоги позивача за цими зобов'язаннями до Банку можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Також апелянт в апеляційній скарзі просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду на підставі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на те, що відповідачем повний текст оскаржуваного рішення отримано 18.10.2018.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 у справі № 905/3071/15 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху на підставі пп. 2 ч. 3 ст. 258, чч. 2, 6 ст. 260 Господарського процесуального кодексу та надано апелянту строк для усунення недоліків, допущених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом подання доказів про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 24407,63 грн.

На виконання зазначеної ухвали апелянт - ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» ОСОБА_1 11.12.2018 надав платіжне доручення від 06.12.2018 № 393, яке свідчить про сплату судового збору у розмірі 24407,63 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 у справі № 905/3071/15 поновлено строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, встановлено позивачу строк до 10.01.2019 для надання суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу, призначено апеляційну скаргу до розгляду на 22.01.2019 об 11:00 год., викликано в судове засідання представників учасників справи та зупинено дію оскаржуваного рішення.

Ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 та від 07.02.2019 у справі № 905/3071/15 у зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача в судових засіданнях та ненаданням позивачем відзиву на апеляційну скаргу, розгляд апеляційної скарги було відкладено на 07.02.2019 о 12:30 год. та 28.02.2019 о 09:30 год. відповідно.

07.02.2019 у зв'язку з відпусткою судді Радіонової О.О., проведено повторний автоматичний розподіл справи № 905/3071/15 та для розгляду зазначеної справи визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В., суддя Медуниця О.Є.

Представник апелянта - ПАТ «Український бізнес банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» ОСОБА_1 в судове засідання 28.02.2019 не прибув, про причини відсутності в судовому засіданні не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим зворотним рекомендованим повідомленням № 6102227499728.

Представник позивача - ТОВ «АМІ» в судове засідання 28.02.2019 не прибув, відзив на апеляційну скаргу відповідача не надав. Копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 про відкладення розгляду справи, яку було направлено на юридичну адресу позивача рекомендованим листом із зворотним повідомленням повернулась до суду апеляційної інстанції з довідкою працівника відділення поштового зв'язку: «за закінченням терміну зберігання» .

За приписами ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У відповідності до ч. 5 зазначеної статті, учасникам, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відсутності заяви про зміну адреси ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

З огляду на наведене, судом апеляційної інстанції вжито необхідних заходів щодо належного повідомлення позивача - ТОВ «АМІ» про дату, час і місце розгляду справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 та ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи за умови, що цей учасник справи був належним чином повідомлений про судове засідання.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що розгляд справи двічі відкладався, в матеріалах справи наявні документи для розгляду апеляційної скарги по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав сторін щодо розгляду справи судом упродовж розумного строку, колегія суддів дійшла висновку про можливість перегляду рішення суду першої інстанції без участі представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2011 між позивачем - ТОВ «АМІ» (клієнтом) та відповідачем - ПАТ «Український бізнес банк» (банком) укладено договір банківського рахунку юридичної особи у національній валюті України № 10448, за умовами якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № 2600210448980 і здійснює комплексне розрахунково-касове обслуговування клієнта, зокрема ведення його рахунку, касове обслуговування, зберігання коштів і здійснення за дорученням клієнта усіх видів розрахунків, що передбачені цим договором та чинним законодавством.

Згідно з п.п. 2.1, 2.3 договору банківського рахунку юридичної особи у національній валюті України від 10.06.2011 № 10448, банк зобов'язаний своєчасно та правильно здійснювати розрахункові операції за дорученням клієнта у відповідності до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті. Приймати розрахункові документи клієнта на паперових носіях протягом операційного часу банку, який встановлюється з 9-00 до 16-00 за Київським часом. Платежі з рахунку клієнта банк здійснює лише за його дорученням або за розпорядженням стягувачів у випадках, передбачених чинним законодавством в межах залишку на початок операційного дня та з урахуванням сум, що надходять протягом операційного дня.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору банківського рахунку юридичної особи у національній валюті України від 10.06.2011 № 10448, клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами, які знаходяться на його рахунку в порядку і у межах, передбачених чинним законодавством. Подавати до банку розрахункові документи на паперових носіях або у вигляді електронних розрахункових документів.

У відповідності до п. 8.2 договору банківського рахунку юридичної особи у національній валюті України від 10.06.2011 № 10448, договір укладений на невизначений строк і набирає чинності з моменту підписання його сторонами.

Крім того, 23.12.2013 між позивачем - ТОВ «АМІ» (вкладником) та відповідачем - ПАТ «Український бізнес банк» (банком) був укладений депозитний договір № ДСТБПО/10448.77 (стандарт без поповнення), згідно з умовами якого вкладник передає банку, а банк приймає в депозит грошові кошти в сумі 424800 грн, на строк до 05.01.2015 з виплатою 14,5% річних за користування депозитом без права поповнення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач має перед позивачем заборгованість на загальну суму 1084783,59 грн, яка складається з 424800,00 грн за депозитним договором від 23.12.2013 № ДСТБПО/10448.77 та 659983,59 грн залишку грошових коштів на рахунку позивача № 2600210448980, відкритого на підставі договору банківського рахунку юридичної особи у національній валюті України від 10.06.2011 № 10448.

Крім того, 15.09.2011 між ПАТ «Український бізнес банк» (банком) та ТОВ «АМІ» (позичальником) був укладений кредитний договір № 32, за умовами якого банк надав позичальнику у тимчасове користування кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 2000000 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.11.2015 по справі № 905/1997/15, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2016, за позовом ПАТ «Український бізнес банк» до ТОВ «АМІ» про стягнення основного боргу в розмірі 1951848,07 грн, заборгованості за процентами - 570535,58 грн, пені - 661538,68 грн, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по кредиту у розмірі 1951848,07 грн, заборгованість по процентам в сумі 346995,21 грн; в іншій частині позову відмовлено. Зазначеним рішенням встановлено:

- неналежне виконання ТОВ «АМІ» зобов'язань за кредитним договором від 15.09.2011 № 32 на суму 2000000 грн зі строком з 15.09.2011 до 07.01.2015, із застосуванням ставки 25,00000000%, характеристика: відзивна кредитна лінія;

- настання строку виконання зобов'язання з повернення кредиту - 07.01.2015;

- наявність у ТОВ «АМІ» , зокрема, заборгованості за кредитом в сумі 1951848,07 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.11.2015 по справі № 905/1997/15 набрало чинності та в касаційному порядку не переглядалось.

На підставі Постанови Правління Національного банку України від 25.12.2014 № 844 Про віднесення ПАТ «Український бізнес банк» до категорії неплатоспроможних , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 25.12.2014 № 164 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Український бізнес банк» , згідно з яким у ПАТ «Український бізнес банк» запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 26.12.2014 по 25.03.2015 та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Український бізнес банк» .

Згідно з рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.03.2015 № 65, продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Український бізнес банк» до 24.04.2015 включно.

Відповідно до постанови Правління Національного Банку України від 23.04.2015 № 265 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Український бізнес банк» , Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.04.2015 № 87 Про початок процедури ліквідації ПАТ «Український бізнес банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Український бізнес банк» , призначено уповноважену особу Фонду на його ліквідацію та визначено, що вимоги кредиторів прийматимуться протягом 30 днів з дня опублікування в газеті Голос України оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.

30.04.2015 в газеті Голос України (№ 78) розміщено оголошення, яким повідомлено, що відповідно до постанови Правління Національного Банку України від 23.04.2015 № 265 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.04.2015 № 87 про початок процедури ліквідації ПАТ «Український бізнес банк» .

ТОВ «АМІ» звернулось до ПАТ «Український бізнес банк» з заявою від 14.05.2015 № 326 про задоволення вимог кредитора до банку, які складаються з зобов'язань за залишками коштів на рахунках на загальну суму 1084783,59 грн, в тому числі: 659983,59 грн - рахунок № 2600210448980 та 424800 грн - № 26157001044803.

03.08.2015 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Український бізнес банк» , до якого були внесені вимоги позивача - ТОВ «АМІ» .

Як стверджує позивач, ТОВ «АМІ» звернулось до ПАТ «Український бізнес банк» з листами від 13.01.2014 № 14 та від 13.01.2014 № 15 з повідомленням про намір здійснити оплату процентів за кредитним договором від 15.09.2011 № 32 в сумі 52862,55 грн, а також частково погасити кредит в сумі 616100,00 грн за рахунок коштів, які залишились на поточному рахунку ТОВ «АМІ» № 2600210448980 в ПАТ «Український бізнес банк» та у зв'язку з закінченням строку дії депозитного договору від 23.12.2013 № ДТСБПЮ/10448.77 просило повернути кошти на поточний рахунок вкладника.

Доказів надіслання (вручення) цих листів відповідачу позивачем до матеріалів справи не надано.

Банк листами від 29.01.2015 за вих. № 12.5.20/754 та від 21.01.2015 за вих. № 14.114/575 повідомив ТОВ «АМІ» про введення в Банку тимчасової адміністрації, у зв'язку з чим відповідно до ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, операції з переказу коштів фізичних та юридичних осіб здійснюються лише за рахунок коштів, що надійшли на інші рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації.

Наявність вказаних обставин зумовило звернення позивача до місцевого господарського суду з позовними вимогами про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1084783,59 грн за депозитним договором від 23.12.2013 № ДТСБПЮ/10448.77 та договором від 10.06.2011 № 10448 про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 15.09.2011 № 32

Рішенням Господарського суду Донецької області від 04.10.2018 у справі № 905/3071/15 позовні вимоги задоволено повністю.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 598 Цивільного кодексу України (в редакції Закону України від 16.07.2015 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку , яка набрала чинності 12.08.2015), зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, установлених договором або законом.

Частиною 4 зазначеної статті передбачено, що законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається.

Згідно зі ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін.

Виходячи із зазначеного, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16.

Разом з тим, ст. 602 Цивільного кодексу України визначено підстави недопустимості зарахування зустрічних вимог, відповідно до якої не допускається зарахування зустрічних вимог:

1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;

2) про стягнення аліментів;

3) щодо довічного утримання (догляду);

4) у разі спливу позовної давності;

4 1 ) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом;

Згідно з ч. 4 ст. 110 Цивільного кодексу України, особливості ліквідації банків встановлюються законом про банки і банківську діяльність.

Відповідно до ч. 6 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Отже, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальним законом, що регулює відносини, що виникають у зв'язку із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції Закону України від 16.07.2015 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку , яка набрала чинності 12.08.2015), банки є учасниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Участь банків у Фонді є обов'язковою. Банк набуває статусу учасника Фонду в день отримання ним банківської ліцензії. Фонд виключає банк з числа учасників Фонду в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, яка набрала чинності з 12.08.2015) з дня початку процедури ліквідації банку:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

4 1 ) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому ст. 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:

- за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

- кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.

Тобто абз. 2 п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, яка набрала чинності з 12.08.2015 (на який посилається суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні), прямо встановлює заборону здійснювати з дня початку процедури ліквідації банку зарахування зустрічних однорідних вимог, крім випадків, встановлених Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, яка набрала чинності з 12.08.2015), під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Частина 1 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, яка набрала чинності з 12.08.2015), визначає черговість та порядок задоволення вимог до банку, а також оплату витрат та здійснення платежів, згідно з яким кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:

1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян;

2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених п. 7 ч. 2 ст. 20 цього Закону, витрат, пов'язаних із консолідованим продажем активів Фондом;

4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;

5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування, а також для забезпечення повернення банкнот і монет, переданих Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними;

6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано;

7) вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами банку;

8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;

9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов'язаними особами банку;

10) вимоги за субординованим боргом.

Вимоги до банку, незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, що не позбавляє Фонд або уповноважену особу Фонду права звертатися з вимогами до пов'язаної з банком особи у порядку, визначеному частиною п'ятою цієї статті.

Статтею 4 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, яка набрала чинності з 12.08.2015) встановлено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від продажу майна (активів), недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги Фонд не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, що діяла на момент введення ліквідаційної процедури в ПАТ «Український бізнес банк» , також не передбачав можливість задоволення вимог окремого кредитора з порушенням порядку та черговості, встановлених ст. 52 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, що діяла на момент введення ліквідаційної процедури в ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК ), вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Таким чином, в період здійснення ліквідаційної процедури Банку задоволення вимог кредиторів цього банку має здійснюватись в порядку та черговості, передбачених ст. 52 Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що унеможливлює позачергове задоволення вимог будь-якого кредитора шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Як зазначалось вище, після початку процедури ліквідації ПАТ «Український бізнес банк» відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.04.2015 № 87, ухваленого на підставі постанови Правління Національного Банку України від 23.04.2015 № 265 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Український бізнес банк» позивач - ТОВ «АМІ» звернулось до ПАТ «Український бізнес банк» з заявою від 14.05.2015 № 326 про задоволення вимог кредитора до банку, які складаються з зобов'язань за залишками коштів на рахунках на загальну суму 1084783,59 грн, в тому числі: 659983,59 грн - рахунок № 2600210448980 та 424800 грн - № 26157001044803.

Таким чином, грошове зобов'язання банку перед позивачем на суму коштів, розміщених на його рахунку, виникло з 14.05.2015 та, відповідно Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", має здійснюватись в порядку задоволення вимог кредиторів до банку та черговості, передбачених до ст. 52 цього закону, що унеможливлює позачергове задоволення вимог позивача шляхом зарахування зустрічних вимог за кредитним договором від 15.09.2011 № 32 та договорами від 10.06.2011 № 10448, від 23.12.2013 № ДСТБПО/10448.77

03.08.2015 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Український бізнес банк» , до якого були внесені вимоги позивача - ТОВ «АМІ» .

Враховуючи вищенаведене, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування зустрічних вимог за кредитним договором від 15.09.2011 № 32 та договорами від 10.06.2011 № 10448, від 23.12.2013 № ДСТБПО/10448.77 на підставі п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції яка набрала чинності з 12.08.2015).

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами чч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, тому апеляційна скарга відповідача - ПАТ «Український бізнес банк » в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Донецької області від 04 жовтня 2018 року у справі № 905/3071/15 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення у справі про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

За приписами ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу, у разі ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення у справі, цей суд змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції задоволено апеляційну скаргу відповідача та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, не підлягає відшкодуванню, а судовий збір за подання апеляційної скарги, сплачений відповідачем, має бути відшкодований апелянту за рахунок позивача.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ч. 14 ст. 32, п. 2 ч. 1 та ч. 14 ст. 129, ч. 1 ст. 254, ст.ст. 269, 270, 271, 273, п. 2 ч. 2 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 277, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача - ПАТ «Український бізнес банк » в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Донецької області від 04 жовтня 2018 року у справі № 905/3071/15 задовольнити.

Рішення Господарського суду Донецької області від 04 жовтня 2018 року у справі № 905/3071/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АМІ (код ЄДРПОУ 32427895; юридична адреса: 87548, Донецька обл., м. Маріуполь, просп. Леніна, будинок 111) на користь ПАТ «Український бізнес банк » в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ 19388768; юридична адреса: 83001, м. Донецьк, вул. Артема, будинок 125; фактична адреса: 04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 11 А) 24407,63 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 01.03.2019.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Н.М. Пелипенко

Суддя С.В. Барбашова

Суддя О.Є. Медуниця