Рішення

від 10.10.2018 по справі 910/9391/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 10.10.2018Справа №  910/9391/18 Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Спичак О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу За позовомКомунального підприємства  "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "ХВА ГРУП" Простягнення 42 897,58 грн.                     Без повідомлення (виклику) учасників справи;                                                                                                                                                                     ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Комунальне підприємство “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ХВА ГРУП” про стягнення 42           897,58 грн заборгованості за договором  № Е 1063-1032 від 10.02.2012. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані умови  договору № Е 1063-1032 про відшкодування власником (орендарем) витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна від 01.02.2012 в частині здійснення оплати. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем подано зазначений позов про стягнення з відповідача 26          769,65 грн. основного боргу, 2          087,62 грн. 3% річних та  14          872,70 грн. інфляційних втрат. Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/9391/18 від 23.07.2018 позовну заяву Комунального підприємства “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва” залишено без руху. 03.08.2018 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 23.07.2018. Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до ч.         1 ст.         250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відповідно до частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив. 30.08.2018 представником відповідача було подано відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог надано заперечення з огляду на наступне. По-перше, відповідач зазначає, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності, у зв'язку із чим Товариством з обмеженою відповідальністю “ХВА ГРУП” подано заяву про застосування строків позовної давності. По-друге, позивач не є стороною договору №Е 1063-1032 від 01.02.2012, а доказів того, що позивач є правонаступником виконавця по договору, останнім не надано. Крім того, на думку відповідача, у зв'язку із ненаправленням на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХВА ГРУП" рахунків на відшкодування витрат відповідачу не було відомо розмір заборгованості. Одночасно відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів надання послуг відповідачу, що в цілому свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. 24.09.2018 від позивача надійшла до суду відповідь на відзив, відповідно до якої останній спростовує викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечення, зазначаючи наступне. Як стверджує позивач, відповідачем в період з 22.04.2013 по 27.04.2016 здійснювались оплати, що на думку Комунального підприємства  "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" свідчить про переривання перебігу повної давності. Крім того, позивачем долучено до відповіді на відзив на позовну заяву копію рішення КМР від 09.10.2014 за № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальними господарством міста Києва», в якості доказу перейменування виконавця по договору з Комунального підприємства «Керуюча дирекція Шевченківського району» в Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва». Також, позивачем вказано на те, що оскільки зазначене рішення КМР було оприлюднене в газеті Київської міської ради «Хрещатик» і дана інформація є в публічному доступі, тому позивач вважає, що всі контрагенти останнього є ознайомленими зі зміною його назви. Одночасно, на спростування тверджень відповідача, стосовно ненадання послуг, позивач із посиланням на ст.  ст. 16, 18 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та ст. 903 Цивільного кодексу України, стверджує, що відсутність скарг споживача на якісне надання послуг свідчить про те, що послуги надавались належної якості та своєчасно, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, подав до суду відзив на позов, а відтак скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 01.02.2012 між Комунальним підприємством «Керуюча дирекція Шевченківського району», яке перейменоване на Комунальне підприємство  "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва"(далі – позивач, виконавець, сторона -2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХВА ГРУП" (далі – відповідач, власник, сторона-1) було укладено договір № 1063-1032 про відшкодування власником (орендарем) витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна(далі -договір), відповідно до п. 1.1 та п. 1.2  яких сторони узгодили, що виконавець забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт частини будівлі (будівля, частини будівлі, окремого приміщення в будівлі), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ольжича буд. 8, (далі - будівля), а також утримання будинку та прибудинкової території,  власник (орендар) відшкодовує витрати виконавця на виконання вказаних робіт (послуги) пропорційно до займаної їм площі в цій будівлі (далі експлуатаційні витрати), якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих виконавцем за цим договором. Власник (орендар) володіє приміщенням загальною площею 200,9 кв.м., яке розміщено  на першому поверсі в приміщенні будівлі та використовується, на момент укладання цього договору, під магазин, на підставі договору купівлі-продажу № 5493-П від 20.02.2009 року відповідно до плану розміщення приміщення, що додається до договору. За твердженням позивача, на виконання умов договору, останній надавав  відповідачу житлово-комунальні послуги. В свою чергу відповідач, за надані послуги в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку із чим у останнього утворилась заборгованість у сумі 25       937,26 грн. Зазначені обставини і стали підставою звернення позивача із зазначеним позовом до суду про стягнення з відповідача простроченої оплати за договором №Е 1063-1032 від 01.02.2012 у сумі  25       937,26  грн., нарахованих 14872,70 грн. інфляційних втрат та 2       087,62 грн. 3% річних. В свою чергу, відповідач проти позову заперечує повністю, заявляє про застосування строку позовної давності до позовних вимог та просить суд в задоволенні позову відмовити. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги   підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Як встановлено господарським судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "ХВА ГРУП" є власником нежилих приміщень з № 1 по № 13(групи приміщень №154) загальною площею 200,90 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Ольжича, 8, що підтверджується договором купівлі-продажу нежилих приміщень від 31.12.2008, копія якого долучена до матеріалів справи. В свою чергу, Комунальне підприємство “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва”, згідно з положеннями статуту є підприємством, предметом діяльності якого є в тому числі: - утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплений за підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового і нежитлового фонду, що не належить до комунальної власності міста Києва, на договірних засадах у встановленому порядку (п. 2.2.1); - надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та інших житлово-комунальних послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду, укладення договорів на надання житлово-комунальних послуг, контроль за виконанням умов договорів у встановленому порядку (п. 2.2.2). Таким чином, здійснюючи функції балансоутримувача будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ольжича, 8, Комунальне підприємство «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у м. Києві ради, яке перейменоване на Комунальне підприємство  "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" в особі Начальника департаменту обслуговування та розрахунків з населенням Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради(далі – позивач, виконавець, сторона -2) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ХВА ГРУП" (далі – відповідач, власник, сторона-1) 01.02.2012 уклали  договір № 1063-1032 про відшкодування власником (орендарем) витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна(далі - договір), відповідно до п. 1.1 та п. 1.2  яких сторони узгодили, що виконавець забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт частини будівлі (будівля, частини будівлі, окремого приміщення в будівлі), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ольжича буд. 8, (далі - будівля), а також утримання будинку та прибудинкової території,  власник (орендар) відшкодовує витрати виконавця на виконання вказаних робіт (послуги)пропорційно до займаної їм площі в цій будівлі (далі експлуатаційні витрати), якщо інше не випливає характеру послуг, наданих виконавцем за цим договором. Згідно з п. 2.1 договору, виконавець зобов'язується забезпечити: виконання комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі прибудинкової території, а саме: освітлення сходових клітин, підвалів, підкачка води; прибирання прибудинкової території; обслуговування внутрішньобудинкових систем водо-, теплопостачання водовідведення, зливної каналізації; дератизація; дезинфекція; обслуговування димо - вентиляційних каналів; прибирання підвалів, технічних поверхів та покрівель; поточний ремонт покрівлі, під'їздів, сходових клітин, підвальних приміщень, несучих та захисних конструкцій будинку; поливання клумб, газонів, дворів; підготовка житлового фонду до експлуатації в зимовий період. Своєчасно письмово інформувати власника про зміни витрат на утримання будівлі та тарифів на послуги, встановлених вповноваженими органами у відповідності до чинного законодавства. Прийняти платежі, що передбачені цим договором, від власника (орендаря). Відповідно до п. п. 4.1-4.4 договору, власник (орендар) відшкодовує виконавцю експлуатаційні витрати, на утримання та обслуговування будинку та прибудинкової території. Відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинку та прибудинкової території та інших витрат загального користування сплачуються відповідно до розрахунків згідно Постанови КМУ від 20.05.2009 р. № 529, які наведені в додатку 1 цього Договору і становить і дату укладання договору 2,24грн. на місяць за 1 кв.м. площі приміщення (без ПДВ). На передбачені цим договором платежі нараховується ПДВ відповідно до чинного законодавства, які власник (орендар) сплачує виконавцю. Загальна вартість відшкодування власником (орендарем) витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна по даному Договору 539,47грн. (П'ятсот тридцять дев'ять гривень 47коп.) на місяць, в тому числі ПДВ – 89 грн.91коп. Відповідно до п. п. 2.2.4 договору, власник(орендар) зобов'язується  до 20 числа поточного місяця перераховувати грошові кошти на рахунок виконавця за утримання та обслуговування будинку та прибудинкової території та допоміжних приміщеннях будівлі, у вигляді відшкодування експлуатаційних витрат пропорційно до займаної площі приміщення. Умовами п. 6.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до « 31» січня 2015 року включно. Відповідно до п. 6.5 договору, у разі відсутності заяви однії із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважаєтсья продовденим на той самий термін та на тих самих умовах, які були передбачені цим договром. З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 1063-1032 від 12.02.2012, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків. Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання житлово-комунальних послуг. Одночасно, здійснюючи функції балансоутримувача будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ольжича, 8, позивач, як довіритель, уклав з Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради(повірений) договір доручення на надання послуг з обліку, нарахування, збору платежів власників, наймачів та орендарів № 1. На підставі зазначеного договору, облік, нарахування та збір платежів власників та орендарів нежитлових приміщень за послуги утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з 31.03.2013 до 31.08.2016 здійснювало Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району». Відповідно до п. 3.4.3. договору доручення № 1 від 01.02.2012, до прав та обов'язків Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» відноситься отримання на свій поточний рахунок грошових коштів, що надходять від споживачів в рахунок оплати послуг Комунального Підприємства "Керуюча дирекція" Шевченківського району. З 01.09.2016 облік, нарахування та збір платежів власників та орендарів нежитлових приміщень за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій здійснює КК «Центр комунального сервісу» на підставі договору доручення № 512, укладеного 31.08.2016. Відповідно до п.5.2.9 договору доручення № 512 від 31.08.2016, до прав та обов'язків КК «Центр комунального сервісу» відноситься отримання на свій поточний рахунок грошових коштів, що надходять від споживачів в рахунок оплати послуг Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» та 4, 18, 28 числа кожного місяця перераховувати отримані кошти на поточний рахунок Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району с. Києва». Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Таким чином, судом встановлено, що протягом спірного періоду з 31.03.2013 по 31.03.2018 позивач надав, а відповідач спожив послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. При цьому твердження відповідача щодо ненадання позивачем зазначених послуг із посиланням на відсутність підписаних актів наданих послуг, а також на неотримання рахунків на оплату, суд до уваги не бере, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Подія є явищем об'єктивної реальності, яке відбувається незалежно від волі людини та її суб'єктивної поведінки, на відміну від дій, під якими розуміють обставини, що виникають за волею людини, тобто вольові акти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 статті 212 Цивільного кодексу України  закріплено право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Слід зауважити,  що рахунок на оплату за своїми ознаками не є первинним документом, а містить лише платіжні реквізити, тобто носить інформаційний характер; ненадання рахунку на оплату, по своїй суті, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України  та не є простроченням кредитора у розумінні приписів Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунка на оплату не звільняє відповідача від обов'язку оплатити надані послуги. Аналогічну правову позицію висловлено Вищим господарським судом України у постанові від 22.02.2017р. по справі №904/5288/16. Крім того, умовами договору № 1063-1032 від 01.02.2012, зокрема п.п. 2.2.4,  встановлено, що власник(орендар) зобов'язується до 20 числа поточного місяця перераховувати грошові кошти на рахунок виконавця утримання та обслуговування будинку та прибудинкової території та допоміжних приміщеннях будівлі, у вигляді відшкодування експлуатаційних витрат пропорційно до займаної площі приміщення. Відповідно до п. п. 4.1-4.4 договору, власник (орендар) відшкодовує виконавцю експлуатаційні витрати, на утримання та обслуговування будинку та прибудинкової території. Відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинку та прибудинкової території та інших витрат загального користування сплачуються відповідно до розрахунків згідно Постанови КМУ від 20.05.2009 р. № 529, які наведені в додатку 1 цього Договору і становить і дату укладання договору 2,24грн. на місяць за 1 кв.м. площі приміщення (без ПДВ). Одночасно, суд зауважує, що будь-яких доказів ненадання послуг, або надання вказаних послуг неналежної якості, відповідачем до суду не представлено.   За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Умовою виконання зобов'язання -        є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином,  приймаючи до уваги умови договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за період з 31.03.2013 по 31.03.2018 є таким що настав. В свою чергу відповідачем, свої зобов'язання щодо оплати за вказані послуги не виконано. Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Беручи все вищенаведене у сукупності, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 25       937,26 грн., нарахованої за період з 31.03.2013 по 31.03.2018 нормативно та документально доведені. Одночасно, відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності. Наразі, суд зазначає наступне. Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України). Відповідно до п. 2.2 постанови Пленум Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” № 10 від 29.05.2013 (далі – постанова Пленуму ВГСУ № 10), за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. За приписами ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (ч. 1 ст. 254 Цивільного кодексу України). Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно з п. 4.2 постанови Пленуму ВГСУ № 10, у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до п.п. 2.2.4 договору № 1063-1032 від 01.02.2012, власник(орендар) зобов'язується до 20 числа поточного місяця перераховувати грошові кошти на рахунок виконавця утримання та обслуговування будинку та прибудинкової території та допоміжних приміщеннях будівлі, у вигляді відшкодування експлуатаційних витрат пропорційно до займаної площі приміщення. Таким чином, прострочення по оплаті звітнього місяця у відповідача настає з 21 числа поточного місяця. Отже, враховуючи наведені приписи законодавства, а також те, що позивач звернувся до суду з даним позовом 17.07.2018, суд дійшов висновку, що строк позовної давності для вимог про стягнення заборгованості з оплати послуг за період з 31.03.2013 по 30.06.2015 сплив. При цьому суд зазначає, що у п. 4.4.1 постанови Пленуму ВГСУ № 10 роз'яснено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. З огляду на викладене судом відхиляються твердження позивача про те, що оплата відповідачем окремих чергових платежів свідчить про переривання строку позовної давності. Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. ч.  1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України,       належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за послуги, спожиті протягом періоду з 01.07.2015 по 31.03.2018 в розмірі 17       827,60 грн. Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати 14 872,70 грн. інфляційних втрат та 2       087,62 грн. 3% річних. Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат (для частини основного боргу, строк позовної давності для якої не сплив) суд встановив, що обгрунтований розмір 3% річних становить 741,29 грн., а розмір інфляційних втрат – 2       973,78 грн., тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вказані позовні вимоги підлягають задоволенню  частково в розмірі, визначеному судом. Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні. Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, - В И Р І Ш И В:    1.  Позовні вимоги задовольнити частково.            2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХВА ГРУП" (місцезнаходження:08290, м. Ірпінь, вул. Кулішова, буд. 18-Б, код ЄДРПОУ34999393) на користь Комунального підприємства  "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Білоруська, 1, код ЄДРПОУ 34966254)  17 827,60 грн. основної заборгованості,  741,29 грн. 3 % річних, 2       973,78 грн. інфляційних втрат та  884,86 грн. судового збору.            3. В іншій частині позовних вимог відмовити. 4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 5. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. 6. Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.          Суддя                                                                                                 Спичак О.М.