Рішення

від 04.10.2018 по справі 910/5156/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.10.2018Справа № 910/5156/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Жука В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Компанії Алембік Глобал Холднінг СА (Alembic Global Holding SA)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Рейнбо-ЛТД , Приватного підприємства Віта-94

про визнання договорів недійсними та скасування державної реєстрації,

за участі представників :

від позивача - Мещанінов А.М. (представник за довіреністю);

від відповідача 1 - Різник О.О. (представник за довіреністю);

від відповідача 2 - Коломоєць М.І. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

Компанія Алембік Глобал Холднінг СА (Alembic Global Holding SA) звернулась до господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою, пославшись на те, що рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2017 у справі №910/122/17 з ТОВ Рейнбо-ЛТД на користь позивача було стягнуто 154080 дол. США основного боргу, що еквівалентно 4047183,31 грн., 3% річних в розмірі 13924 дол. США, що еквівалентно 365763,14 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 66194 грн. На виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва 22.05.2017 було видано відповідний наказ.

В подальшому позивач звернувся до державного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження.

30.05.2017 головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві було внесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання зазначеного наказу суду.

Разом з тим позивач зазначає, що починаючи з 31.05.2017 ТОВ Рейнбо-ЛТД почало продавати належне останньому рухоме майно.

Крім того, 31.05.2017, після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та внесення відомостей до Єдиного реєстру боржників ТОВ Рейнбо-ЛТД з метою унеможливлення задоволення вимог стягувача за наказом господарського суду міста Києва від 22.05.2017 у справі №910/122/17 за рахунок нерухомого майна належного на той час на праві власності останньому, а саме за рахунок нежилого будинку, який розташований за адресою: м. Київ вул. Будіндустрії 5-Б, здійснив відчуження вказаного нерухомого майна на користь ПП Віта-94 , компанії, що пов'язана з ТОВ Рейнбо-ЛТД , оскільки управління вказаними компаніями здійснюється одними і тими ж особами.

Так, оскільки відчуження належного ТОВ Рейнбо-ЛТД нерухомого майна на користь ПП Віта-94 відбулось шляхом укладення між ними Договору купівлі-продажу ? частки нежилого будинку від 31.05.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В., за реєстровим номером 1848 та Договору купівлі-продажу ? частки нежилого будинку від 31.05.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В., за реєстровим номером 1849, та укладення яких не свідчить про наміри ТОВ Рейнбо-ЛТД отримати реальні прибутки від продажу майна. Вказував, що після відкриття виконавчого провадження 30.05.2017 та внесення відповідача 1 до Єдиного реєстру боржників у нотаріуса були відсутні підстави для реєстрації спірних правочинів та реєстрації за відповідачем 2 права власності на нерухоме майно на підставі зазначених договорів. Враховуючи зазначене, позивач просить визнати недійсними вказані договори на підставі положень ст.9 Закону України Про виконавче провадження та скасувати записи про право власності у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю Рейнбо-ЛТД у поданому до суду відзиві на позов в повному обсязі заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог, зокрема зазначив, що станом на момент укладення спірних договорів, відповідачам не було відомо про існування постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.05.2017, оскільки такої інформації не було розміщено в Єдиному реєстрі боржників. Крім того, відповідач зазначив, що частина грошових коштів, які були сплачені відповідачем-2 на користь відповідача-1, 16.03.2018 були списані державним виконавцем з рахунку відповідача-1 в рахунок погашення заборгованості перед позивачем.

На підставі викладеного відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач 2 - Приватне підприємство Віта-94 протягом усього часу розгляду справи відзив на позов не надало, разом з тим, в судовому засіданні представник відповідача-2 заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що йому не було відомо про наявність зазначеного виконавчого провадження. Також вказав, що відповідач 2 має намір повністю сплатити вартість придбаних об'єктів нерухомості, при цьому частину грошових коштів вже було перераховано, проте враховуючи наявність спору до дійсності договорів купівлі-продажу зазначено майна та ризик втрати грошових коштів у випадку визнання договорів недійсними відповідачем 2 тимчасово, до вирішення питання щодо дійсності договорів призупинено оплату за спірними договорами.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2017 у справі №910/122/17 за позовом Компанії Алємбік Глобал Холдінг СА (Alembic Global Holding SA) до Товариства з обмеженою відповідальністю Рейнбо-ЛТД про 190513,97 дол. США, що еквівалентно 5004185,87 грн., позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ Рейнбо-ЛТД на користь Компанії Алємбік Глобал Холдінг СА (Alembic Global Holding SA) 154080 доларів США основного боргу, що в гривневому еквіваленті становить 4047183,31 грн., 3% річних у розмірі 13924 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 365763,14 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 66194,20 грн.

22.05.2018 на виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

В подальшому, 25.05.2017 позивач звернувся до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного наказу господарського суду міста Києва.

Так, з наданих позивачем доказів вбачається, що 30.05.2017 головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Стельмах О.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №54038134 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі №910/122/17.

Постановою головного державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Стельмах О.О. від 02.05.2017 ВП№54038134 було накладено арешт на все майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Рейнбо-ЛТД .

Разом з тим, судом встановлено, що 31.05.2017 між ТОВ Рейнбо-ЛТД (продавець) та ПП Віта-94 (покупець) укладено Договір купівлі-продажу ? частки нежилого будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В., за реєстровим номером 1848 та Договір купівлі-продажу ? частки нежилого будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В., за реєстровим номером 1849.

Відповідно до умов укладених між сторонами договорів продавець передав у власність покупця належний йому нежитловий будинок - підсобна виробнича будівля (літ.С), загальною площею 1928,5 кв. м, який розташований за адресою: м. Київ вул. Будіндустрії 5-Б.

Згідно з п.3 зазначених Договорів, предмет договору належить продавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 16.12.2002 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якименко В.О. за реєстровим №3747, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, з відповідним записом №95492-п від 08.01.2003 у книзі №65п-277. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1263511780000.

Актуальна інформація про обтяження, іпотеки, інші речові права стосовно предмету договору відсутня, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, наданої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.05.2017. Актуальна інформація про обтяження стосовно продавця відсутня, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наданої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 31.05.2017. Відсутність податкової застави підтверджується витягом, наданим з Державного реєстру обтяжень рухомого майна 31.05.2017.

Відповідно до п.7 вказаних Договорів, продаж предмету договору за домовленістю сторін вчиняється за 1243419 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 207236 грн. покупець зобов'язується сплатити продавцю до 31.05.2022 року.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно приписів ч.ч.1, 2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до абз.4 п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Так, позивач звертаючись із розглядуваним позовом до суду зазначив, що укладення між відповідачами спірних договорів вчинені із порушенням вимог Закону України Про виконавче провадження , зокрема статті 9 вказаного Закону, а також порушують права позивача на задоволення вимог стягувача за рахунок відчуженого відповідачем-1 майна за спірними договорами.

Згідно приписів ч.3 ст.9 Закону України Про виконавче провадження державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші суб'єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, у разі звернення особи за вчиненням певної дії щодо майна, що належить боржнику, який внесений до Єдиного реєстру боржників, зобов'язані не пізніше наступного робочого дня повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася така особа. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення зобов'язаний прийняти рішення про накладення арешту на майно та (або) на кошти на рахунках боржника в банках у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону, крім випадку, коли на таке майно арешт уже накладено з тих самих підстав.

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону України Про виконавче провадження укладення протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Зі змісту вказаних положень закону вбачається, що підставою визнання недійсним правочину може бути укладення спірного договору впродовж перебування боржника в Єдиному реєстрі боржників та неможливість задоволення вимог стягувача за рахунок майна яке є предметом правочину.

Згідно з п.1, 2 розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2432/5 від 05.08.2016, державний або приватний виконавець (далі - виконавець) після отримання виконавчого документа у строки, встановлені Законом України Про виконавче провадження , приймає рішення про відкриття виконавчого провадження чи про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання; виконавцем до Системи обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до п.4 вказаного розділи Положення, постанови виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Системи. Виготовлення постанов та інших документів виконавчого провадження не в Системі забороняється.

В той же час, як вбачається із матеріалів справи, постанови про відкриття виконавчого провадження №54038134 та постанова про арешт майна боржника були сформовані в Автоматизованій системі виконавчих проваджень 30.05.2017, однак актуалізовані державним виконавцем лише 02.06.2017. Вказані обставини підтверджуються Листом №4141/10-16 від 27.09.2018 Державного підприємства Національні інформаційні системи Міністерства юстиції України, копія якого наявна в матеріалах справи.

Також у вказаному листі зазначено, що з метою надання виконавцям можливості попередньої перевірки внесених до системи даних, та, у разі необхідності, здійснення коригувань, процесуальні документи, зокрема, постанови, попередньо формуються у стані проект . Після перевірки сформованої постанови, виконавець її актуалізує, після чого вона набуває офіційного статусу.

Таким чином, оскільки з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що станом на дату укладення оспорюваних договорів, державним виконавцем не було актуалізовано постанови про відкриття виконавчого провадження №54038134 та постанови про арешт майна боржника, та останні не набрали офіційного статусу станом на 31.05.2017, відповідачі, укладаючи спірні договори не могли знати про існування вказаного виконавчого провадження, оскільки така інформація не відображалась у відповідних реєстрах, а відтак не порушували вимог ст.9 Закону України Про виконавче провадження .

Разом з тим, додана позивачем до матеріалів позовної заяви копія постанови про відкриття виконавчого провадження №54038134 від 30.05.2017 не містить штрих-кодового ідентифікатора АСВП, а додана позивачем копія супровідного листа від 30.05.2017 з яким було надано позивачу копію постанови про відкриття виконавчого провадження взагалі не містить сформованого системою вихідного номеру.

Крім того, надана позивачем копія постанови про арешт майна Товариства з обмеженою відповідальністю Рейнбо-ЛТД у виконавчому провадженні №54038134 також не містить штрих-кодового ідентифікатора АСВП, крім того, остання взагалі датована 02.05.2017, тобто на 28 днів раніше, аніж винесено постанову про відкриття вказаного виконавчого провадження.

Щодо наданого позивачем витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження стосовно пошуку виконавчого провадження за №54038134 станом на 31.05.2017, суд зазначає, що у вказаному витязі в графі стан виконавчого провадження міститься інформація - не визначено , тобто, станом на 31.05.2017 у автоматизованій системі виконавчих проваджень не містилось відомостей про відкриття виконавчого провадження за №54038134 та, відповідно, інформації щодо арешту майна боржника.

Не надано позивачем також доказів перебування відповідача 1 в Єдиному реєстрі боржників станом на час укладення спірних договорів, що зумовило б необхідність нотаріусу звернутися перед посвідченням угод до державного виконавця з повідомленням про вказані договори.

Відтак надані позивачем докази на підтвердження викладених у позові обставин, зокрема, відкриття виконавчого провадження та арешту майна відповіла-1 оцінюються судом критично з огляду на їх суперечливість, не відповідність вимогам Закону України Про виконавче провадження та Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів стосовно того, що укладені між сторонами Договори купівлі-продажу ? частки нежилого будинку від 31.05.2017, укладені з порушенням Закону України Про виконавче провадження .

За таких обставин суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання Договору купівлі-продажу ? частки нежилого будинку від 31.05.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В., за реєстровим номером 1848 та Договору купівлі-продажу ? частки нежилого будинку від 31.05.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В., за реєстровим номером 1849 недійсними.

Також судом приймається до уваги та обставина, що після укладення спірних договорів відповідачем 2 здійснювались часткові перерахування грошових коштів на рахунок відповідача 1 в рахунок сплати вартості придбаних приміщень, що не заперечується представниками сторін.

В той же час, враховуючи висновки суду стосовно відмови у задоволенні позовних вимог про визнання оспорюваних договорів недійними, суд зазначає про відсутність підстав для розгляду вимог позивача про скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності щодо відчуженого за спірними договорами майна, оскільки вказані вимоги є похідними від визнання договорів недійсними.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позові обставин.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 11.10.2018

Суддя Я.В. Маринченко