Рішення

від 10.10.2018 по справі 810/4129/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2018 року № 810/4129/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, в якому позивач просить суд:

- визнати бездіяльність Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області щодо порушення строку розгляду клопотання ОСОБА_1 від 23.04.2018 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,2500 га, яка розташована на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області протиправною;

- визнати бездіяльність Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області щодо порушення строку розгляду клопотання ОСОБА_1 від 23.04.2018 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва орієнтовним розміром 0,100 га, яка розташована на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області протиправною;

- скасувати рішення №16.43.VII Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 29.05.2018 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,2500 га, яка розташована на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області;

- зобов'язати Підгірцівську сільську раду Обухівського району Київської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 23.04.2018 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,2500 га, яка розташована на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області;

- зобов'язати Підгірцівську сільську раду Обухівського району Київської області та визначити строк подання звіту щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 23.04.2018 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,2500 га, яка розташована на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Підгірцівська сільська рада Обухівського району Київської області порушила строки розгляду його клопотань від 23.04.2018 та протиправно відмовила у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав, які не передбачені законом.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що відмовив позивачеві у наданні дозволу на розроблення технічної документації, оскільки обрані позивачем земельні ділянки перебувають у приватній власності, з чого слідує, що Підгірцівська сільська рада не має повноважень ними розпоряджатись.

Відповідач також наполягає на тому, що розглянув клопотання позивача у межах визначених законом строків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2018 відкрите спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

23 квітня 2018 року позивач звернувся до відповідача із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення двох земельних ділянок:

- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, орієнтовною площею 0,2500 га, яка розташована в с. Підгірці Обухівського району Київської області (а.с.18).

- для індивідуального садівництва орієнтованим розміром 0,1200 га, яка розташована в с. Підгірці Обухівського району Київської області (а.с.16).

Рішенням Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 29.05.2018 за №16.43.VІІ у наданні позивачеві дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок відповідно до клопотань позивача від 23.04.2018 відмовлено.

У якості підстав відмови відповідач в оспорюваному рішенні зазначив, що обрані позивачем земельні ділянки перебувають у приватній власності.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України.

В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом г частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Відповідно до пункту в частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірах для ведення садівництва у розмірі не більше 0,12 гектара.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною четвертою статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, вимогами чинного законодавства встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання, а також передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу зобов'язаний належним чином мотивувати причини такої відмови.

У справі, що розглядається, відмова відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки була обумовлена тим, що обрана позивачем земельна ділянка уже відведена та знаходиться у приватній власності іншої особи.

На підтвердження таких обставин відповідач посилається на Генеральний план села Підгірці, Обухівського районну Київської області, з кадастрового поділу якого слідує, що обрана позивачем земельна ділянка є сформованою та зареєстрованою у Державному земельному кадастрі і належить на праві власності іншій особі.

Дослідивши викопіювання із схеми ситуаційного плану з врахуванням кадастрового плану, що є складовою частиною Генерального плану с. Підгірці Обухівського району Київської області, судом з'ясовано, що обрані позивачем для відведення йому у власність земельні ділянки знаходяться у межах земельної ділянки, переданої у власність чи користування.

Перевіряючи факт перебування обраних позивачем для приватизації земельних ділянок у власності інших осіб судом із застосуванням інформаційних ресурсів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру було здійснено пошук обраних позивачем земельних ділянок, за наслідками чого з'ясовано, що обрані позивачем ділянки знаходяться (накладаються) в межах земельної ділянки, розташованої за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Підгірці, вул. Піщана з кадастровим номером 3223186800:05:013:0006 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку і споруд (присадибна ділянка) , яка перебуває у приватній власності фізичної особи ОСОБА_3

Суд також враховує, що і на графічних матеріалах з публічної кадастрової карти, які позивач використав для відображення місця розташування бажаних земельних ділянок, також міститься застереження про те, що обрана земельна ділянка є об'єктом приватної власності.

Стаття 41 Конституції України гарантує, що право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що обрані позивачем земельні ділянки знаходяться у приватній власності іншої особи і це право на момент звернення позивача з відповідними клопотаннями і їх вирішення не припинялось, суд дійшов висновку, що Підгірцівська сільська рада обґрунтовано відмовила позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зауваження позивача з приводу того, що оспорюване рішення не містить визначених у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не заслуговують уваги і спростовуються змістом рішення Підгірцівської сільської ради від 29.05.2018 №16.43.VІІ.

Та обставина, що зазначене рішення не містить підстави для відмови, сформульованої відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України (шляхом цитування її положень), зазначених висновків суду не спростовує.

Суд зазначає, що саме по собі перебування обраних для безоплатної приватизації земельних ділянок у приватній власності іншої особі є вичерпною і достатньою підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо них третім особам, зокрема позивачеві.

Крім того, наведені відповідачем оспорюваному рішенні обставини, що слугували причиною для відмови, цілком кореспондують визначеному у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України переліку підстав для відмови.

Зокрема, обрання позивачем земельної ділянки, що перебуває у власності іншої особи, свідчить про невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач обґрунтовано відмовив позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, у зв'язку з чим вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Підгірцівської сільської ради від 29.05.2018 №16.43.VІІ задоволенню не підлягають.

З цих же підстав не підлягає задоволенню вимога позивача про зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 23.04.2018 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Разом з цим, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений можливості повторно звернутись із відповідним клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, місце розташування якої відповідатиме вимогам закону і не буде накладатись на раніше виділені земельні ділянки.

Щодо посилань позивача на порушення Підгірцівською сільською радою строків розгляду клопотань позивача слід зазначити наступне.

Як вбачається зі статті 118 Земельного кодексу України, законодавцем встановлено обов'язок суб'єкта владних повноважень розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у місячний строк і прийняти одне з відповідних рішень, або дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову в його наданні.

Матеріалами справи підтверджується, що обидва клопотання позивача надійшли поштою до відповідача 02.05.2018. Таким чином, відповідач зобов'язаний був прийняти рішення за наслідками їх розгляду не пізніше 02.06.2018.

По суті клопотання позивача про надання йому дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою були розглянуті 29.05.2018 з прийняттям рішення Підгірцівської сільської ради від 29.05.2018 №16.43.VІІ.

Отже, твердження позивача про порушення відповідачем строку розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою спростовуються доказами, наявними у матеріалах справи.

Посилання позивача на вимоги до розгляду заяв, що встановлені у Законі України Про звернення громадян суд відхиляє, оскільки спірні правовідносини стосувались безоплатної передачі у власність земельної ділянки із земель комунальної власності, які регулюються Земельним кодексом України, зокрема статтею 118 цього кодексу.

З огляду на вказані обставини, суд вважає, що вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо порушення строку розгляду клопотання ОСОБА_1 від 23.04.2018 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, а також для індивідуального садівництва є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення суду 10.10.2018.

Суддя Леонтович А.М.