Рішення

від 10.10.2018 по справі 1540/3385/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1540/3385/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Куща М.О.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеспассервіс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 18915,28 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Одеспассервіс в якій позивач просить стягнути адміністративно-господарські санкції у розмірі 18915,28 грн.

Ухвалою від 13.07.2018 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

01.08.2018 року (вхід. №22255/18) представником відповідача до канцелярії суду подано заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 02.08.2018 року розгляд справи продовжено в порядку загального позовного провадження.

28.08.2018 року (вхід. №25118/18) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

31.08.2018 року (вхід. №25554/18) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив.

06.09.218 року (вхід. №26162/18) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 11.09.2018 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Проте згідно Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік, наданого до відділення Одеського обласного фонду соціального захисту інвалідів (а.с. 8-9) - середньооблікова чисельність штатних працівників на ТОВ Одеспассервіс » склала 8 осіб та у відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідач повинен був створити 1 робоче місце, проте не було створено жодного. На підприємстві протягом 2017 року не працювало жодної особи з інвалідністю.

Позивач, посилаючись на положення ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , зазначив, що відповідач самостійно у строк до 15 квітня 2018 року адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (а.с. 10) не сплатив.

У зв'язку з цим, керуючись ч.2 ст.20 ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні відповідач повинен сплатити і пеню виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, нарахованої на повну суму недоїмки за весь їх строк.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначає що за І звітний період 2017 року середня кількість працюючих на ТОВ Одеспассервіс складала 6 осіб, за ІІ звітний період 2017 року середня кількість працюючих на ТОВ Одеспассервіс складала 6 осіб, за ІІІ звітний період 2017 року середня кількість працюючих на ТОВ Одеспассервіс складала 7 осіб та лише у IVзвітному періоді, у зв'язку з відкриттям Автостанції Старосінна , чисельна кількість працівників ТОВ Одеспассервіс була збільшена до 15 осіб, з врахуванням цього 01.09.2017 року було створено робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю та 02.10.2017 року на це місце було прийнято громадянина України, який є інвалідом другої групи і підприємством сплачено розмір адміністративно-господарських санкцій за вересень 2017 року, тому проти задоволення позовних вимог відповідач заперечує у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності,суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

У відповідності до статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині 1 статті 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у ст.20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Разом з тим, законом передбачено випадки, у яких суб'єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 Господарського кодексу України (Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин).

Так, відповідно до положень ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

При цьому, з боку ТОВ Одеспассервіс жодних доказів здійснення заходів для недопущення вказаного правопорушення до суду надано не було.

ТОВ Одеспассервіс є юридичною особою, працедавцем, який, відповідно до статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21 березня 1991 року N 875-XII, зобов'язаний створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

ТОВ Одеспассервіс подало до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік (за формою № 10-ПІ), згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача впродовж 2017 року становила 8 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа.

Проте, відповідно до пункту 3.4. Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженою Наказом Мінпраці України 10.02.2007 року № 42, дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02 ), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

На підприємстві протягом 2017 року пропрацювали такі особи з інвалідністю : ОСОБА_3 (3 місяці) = 3:12 = 0,25 = 0.

Отже, середньооблікова кількість штатних працівників,що працювали на ТОВ Одеспассервіс протягом 2017 року, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становила 0 осіб, а кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , - 1 особа.

Таким чином відповідно до чинного законодавства норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом звітного 2017 року ТОВ Одеспассервіс не виконано.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 39 375,00 грн.(а.с.8). Згідно з розрахунку Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарських санкцій за 2017 рік, відповідач, у зв'язку з відсутністю в його штаті необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, зобов'язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 19 687,50 грн.(а.с.10).

24.05.2018 року відповідач самостійно сплатив частину боргу у розмірі 1676,39 грн., про що зазначає у відзиві на адміністративний позов (а.с. 48) та обґрунтовує тим що лише у IV звітному періоді 2017 року, у зв'язку з відкриттям Автостанції Старосінна , чисельна кількість працівників ТОВ Одеспассервіс була збільшена до 15 осіб, з врахуванням цього 01.09.2017 року було створено робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю та 02.10.2017 року на це місце було прийнято громадянина України, який є інвалідом другої групи, тому вважає що адміністративно-господарські санкції за 2017 звітний рік можуть бути застосовані до ТОВ Одеспассервіс лише за 1 місяць, а саме за вересень 2017 року.

Відповідно до п.2 ст.20 Закону України „Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, за ТОВ Одеспассервіс також рахується заборгованість по сплаті пені за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році у загальному розмірі 904,17 грн..

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України Про зайнятість населення роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Пунктом 5 Порядку подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316, визначено, що Форма N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії роботодавець, фактично вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю в установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 26.06.2018 року (справа № 806/1386/17) та в силу приписів частини пятої статті 242 КАС України враховується при вирішенні цієї справи.

Разом з тим, відповідач не надав суду доказів того, що він здійснив належне інформування центру зайнятості про вакантне у нього робоче місце для особи з інвалідністю.

Отже, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню повністю зі стягненням з ТОВ Одеспассервіс заборгованості у загальному розмірі19 687,50 грн. - 1676,39 грн. + 904,17 грн. = 18 915,28 грн. (19 687,50 грн. - сума нарахованих адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році; 1676,39 грн. - сума сплачених адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році; 904,17 грн. - пеня за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році).

Суд також вважає за необхідне зауважити що при підготовці повного тексту рішення до канцелярії суду 02.10.2018 року (вхід. №29067/18) від представника відповідача засобами поштового зв'язку надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, проте дане клопотання надійшло о 11:46 годин, після винесення судом вступної та резулятивної частини рішення, тому зазначені документи суд не приймає до уваги при вирішенні даної адміністративної справи.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України, ст. 6 КАС України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 13901271) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеспассервіс» (місцезнаходження: 65007, м. Одеса, площа Старосінна, буд. 1а, 2; код ЄДРПОУ 37608708) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 18915,28 грн.- задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Одеспассервіс , 65007, м. Одеса, площа Старосінна, буд. 1А, 2, (код ЄДРПОУ 37608708, р/р 26001054303664, МФО 328704, Банк ГРУ ПАТ КБ ПРИВАТБАНК ), на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Банк ГУ ДКСУ в Одеській області, Одержувач - УК у м. Одесі/Приморському районі, МФО 899998, р/р 31218230015008, код ЄДРПОУ 38016923, суму адміністративного-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році у розмірі 18011,11 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративного-господарських санкцій у розмірі 904,17 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.10.2018 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.