Постанова

від 07.03.2019 по справі 1540/3385/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2019 р.м.ОдесаСправа № 1540/3385/18

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Димерлія О. О.,

- Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеспассервіс" на рішення Одеського окружного адміністративного суду, прийняте 02 жовтня 2018 року у складі суду судді Тарасишиної О.М. по справі за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеспассервіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 18915,28 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Одеспассервіс в якому позивач просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 18915,28 грн.

Позовні вимоги Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів мотивує тим, що відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Згідно Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік, наданого до відділення Одеського обласного фонду соціального захисту інвалідів (а.с. 8-9) - середньооблікова чисельність штатних працівників на ТОВ Одеспассервіс склала 8 осіб та у відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідач повинен був створити 1 робоче місце, проте не було створено жодного. На підприємстві протягом 2017 року не працювало жодної особи з інвалідністю.

Позивач, посилаючись на положення ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , зазначив, що відповідач самостійно у строк до 15 квітня 2018 року адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (а.с. 10) не сплатив.

У зв'язку з цим, керуючись ч. 2 ст. 20 ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні відповідач повинен сплатити і пеню виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, нарахованої на повну суму недоїмки за весь їх строк.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року даний позов було задоволено повністю, та прийнято рішення стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Одеспассервіс на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одеській області, суму адміністративного-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році у розмірі 18011,11 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративного-господарських санкцій у розмірі 904,17 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Одеського окружного адміністративного суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеспассервіс" подало апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що при прийняті даного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, висновки яких дійшов суд не відповідають обставинам справи, та просить, зокрема: скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року; прийняти нову постанову по справі № 814/983/18, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при вирішенні справи не надано належну правову оцінку доводам відповідача про те, що обов'язок створити одне робоче місце для особи з інвалідністю згідно вимог ст. 19, 20 ЗУ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні виник у останнього лише у зв'язку з відкриттям Автостанції Старосінна , коли чисельна кількість працівників ТОВ Одеспассервіс була збільшена до 15 осіб, та з врахуванням цього 01.09.2017 року було створено робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю та 02.10.2017 року на це місце було прийнято громадянина України, який є інвалідом другої групи.

Так, як зазначає апелянт у своїй апеляційній скарзі, в I та II звітних періодах 2017 року середня кількість працюючих за основним місцем роботи на ТОВ Одеспассервіс складала 6 осіб (7 осіб та 1 працівник за сумісництвом), в III звітній період 2017 року - кількість працюючих за основним місцем роботи складала: впродовж першого місяця III кварталу 2017 року - 6 осіб (7 осіб та 1 працівник за сумісництвом), впродовж другого місяця III кварталу 2017 року - 7 осіб (7 осіб та 4 працівника за сумісництвом), впродовж третього місяця III кварталу 2017 року - 10 осіб (14 осіб та 4 працівника за сумісництвом).

Отже, на думку апелянта, обов'язок зі створення одного робочого місця для особи з інвалідністю згідно вимог ст. 19, 20 ЗУ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні виник у відповідача лише з вересня 2017 року, та відповідно до чого з 01.09.2017 року Наказом № 2 від 30.08.2017 року було створено місце для працевлаштування особи з інвалідністю, а Наказом № 8-К від 26.09.2017 року на це місце з 02.10.2017 року було прийнято за основним місцем роботи ОСОБА_2, який до цього часу працював на підприємстві за сумісництвом та є інвалідом 2 групи.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ Одеспассервіс є юридичною особою, працедавцем, який, відповідно до статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , зобов'язаний створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Наказом № 1-К від 31.07.2017 року Про персонал (а.с. 134), було прийнято ОСОБА_2 на посаду перонного контролера за сумісництвом (на 0.25 ставки), який є інвалідом другої групи.

Наказом № 2 від 30.08.2017 року Про внесення змін до штатного розпису ТОВ Одеспассервіс (а.с. 133), було введено до штатного розпису з 01 вересня 2017 року посаду для працевлаштування особи з інвалідністю.

Наказом № 8-К від 26.01.2017 року Про прийняття (а.с. 135), було прийнято ОСОБА_2 на посаду чергового з видання довідок (на 0.5 ставки), який є інвалідом другої групи.

13 лютого 2018 року ТОВ Одеспассервіс подало до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік (за формою № 10-ПІ) (а.с. 8-9), згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача впродовж 2017 року становила 8 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа, та кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 1 особа.

23.03.2018 року Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було сформовано розрахунок адміністративно-господарських санкцій за 2017 звітний рік (а.с. 10), згідно якого на ТОВ Одеспассервіс нараховано адміністративно-господарські санкції в розмірі - 19687,50 грн.

13.04.2018 року ТОВ Одеспассервіс звернулось із скаргою за вих. № 21 до дирекції Фонду соціального захисту інвалідів щодо суми адміністративно-господарських санкцій по розрахунку адміністративно-господарських санкцій щодо ТОВ Одеспассервіс за 2017 звітний рік.

Відповідно до виписки по рахунку від 25.05.2018 року ТОВ Одеспассервіс самостійно сплатило частину адміністративно-господарських санкцій на суму 19687,50 грн., в розмірі - 1676,39 грн.

Оскільки вищевказані суми відповідачем сплачено не в повній мірі, утворилася заборгованість, внаслідок чого Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду із вказаним адміністративним позовом.

За наслідками розгляду вказаного спору суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню повністю зі стягненням з ТОВ Одеспассервіс заборгованості у загальному розмірі 19 687,50 грн. - 1676,39 грн. + 904,17 грн. = 18 915,28 грн. (19 687,50 грн. - сума нарахованих адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році; 1676,39 грн. - сума сплачених адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році; 904,17 грн. - пеня за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році).

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів не погоджується із позицією суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі - Закон України № 875-XII), який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України № 875-XII забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Так, як вбачається із матеріалів справи, а саме зі змісту звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік (за формою № 10-ПІ) (а.с. 8-9), згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ТОВ Одеспассервіс впродовж 2017 року становила 8 осіб, з них середньооблікова кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 1 особа.

При цьому, виходячи з аналізу наявних в справі матеріалів, а саме заяви ОСОБА_2 від 28.07.2017 (а.с. 87), Заяви ОСОБА_2 від 28.07.2017 року (а.с. 88), Наказу № 1-К від 31.07.2017 року (а.с. 134), Наказу № 2 від 30.08.2017 року (а.с. 133), Наказу № 8-К від 26.01.2017 року (а.с. 135), ТОВ Одеспассервіс було створено одне робоче місце для працевлаштування особи зі встановленою інвалідністю лише з 01 вересня 2017 року, та прийнято на роботу таку особу (ОСОБА_2 (довідка до акта огляду МСЕК №086801) лише з 01 серпня 2017 року на 0.25 ставки, та з 02 жовтня 2017 року на 0.5 ставки.

Відповідно до змісту ст. 20 Закону України № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Отже, діючим законодавством встановлюється обов'язковий для підприємств норматив робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також передбачається сплата підприємствами адміністративно-господарських санкцій у разі порушення встановлених нормативів щодо створення робочих місць для інвалідів.

При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України, Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині 1 статті 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-ХІІ.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Разом з тим, законом передбачено випадки, у яких суб'єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 Господарського кодексу України (Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Так, відповідно до змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Такий висновок також відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду викладеній в постанові від 26.06.2018 року по справі №806/1368/17.

Згідно матеріалів справи, 23.03.2018 року Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було сформовано розрахунок адміністративно-господарських санкцій за 2017 звітний рік (а.с. 10), згідно якого щодо ТОВ Одеспассервіс нараховано адміністративно-господарські санкції в розмірі - 19687,50 грн., та направлено відповідачу.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з відомості про нарахування заробітної плати від 05.02.2017 року, відомості про нарахування заробітної плати від 09.03.2017 року, відомості про нарахування заробітної плати від 11.04.2017 року, відомості про нарахування заробітної плати від 05.05.2017 року, відомості про нарахування заробітної плати від 19.06.2017 року, відомості про нарахування заробітної плати від 19.07.2017 року, відомості про нарахування заробітної плати від 18.08.2017 року, відомості про нарахування заробітної плати від 20.09.2017 року, відомості про нарахування заробітної плати від 19.10.2017 року, відомості про нарахування заробітної плати від 17.11.2017 року, відомості про нарахування заробітної плати від 14.12.2017 року, відомості про нарахування заробітної плати від 22.01.2018 року, в I та II звітних періодах 2017 року середня кількість працюючих на ТОВ Одеспассервіс складала 7 осіб, в III звітній період 2017 року - кількість працюючих складала: впродовж першого місяця III кварталу 2017 року - 7 осіб, впродовж другого місяця III кварталу 2017 року - 11 осіб, впродовж третього місяця III кварталу 2017 року - 18 осіб.

У відповідності до положень Інструкції зі статистики кількості працівників затвердженої Наказом Державного комітету статистики України № 286 від 28.09.2005 року, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12. (пп. 3.2.5 пп. 3.2 п. 3 вказаної Інструкції)

Згідно пп. 2.1 п. 2 вказаної Інструкції визначається, що в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.

Водночас, як зазначається в пп. 2.6.1 пп. 2.6 п. 2 вказаної Інструкції, працівники прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств не включаються до облікової кількості штатних працівників.

Так, відповідно до матеріалів справи на підприємстві ТОВ Одеспассервіс наявні працівники прийняті на роботу за сумісництвом, зокрема: ОСОБА_3, працювала на посаді за сумісництвом з 29.03.2013 року по 01.08.2017 року (копія трудової книги, копія Наказу № 5-ОК, копія Наказу № 1-К, ОСОБА_4, працював на посаді за сумісництвом з 14.08.2017 року по 09.10.2017 року та з 29.12.2017 року по 28.03.2018 року (копія трудової книги, копія Наказу № 5-К копія Наказу № 11-К , ОСОБА_5, працював на посаді за сумісництвом з 01.08.2017 року по 04.01.2018 року (копія Наказу № 1-К , ОСОБА_6, працювала на посаді за сумісництвом з 14.08.2017 року по 13.08.2018 року (копія Наказу № 5-К , копія Наказу № 20-К , ОСОБА_2, працював на посаді за сумісництвом з 01.08.2017 року по 29.09.2017 року (копія Наказу № 1-К , копія Наказу № 7-К .

Таким чином, середня кількість працюючих за основним місцем роботи на ТОВ Одеспассервіс в період з 01.01.2017 року по 31.07.2017 року складала 6 осіб (7 осіб та 1 працівник за сумісництвом), в період з 01.08.2017 року по 31.08.2017 року - 7 осіб (11 осіб та 4 працівника за сумісництвом), в період з 01.09.2017 року по 30.09.2017 року - 10 осіб (14 осіб та 4 працівника за сумісництвом), в період з 01.10.2017 року по 31.10.2017 року - 19 осіб (22 особи та 3 працівника за сумісництвом), в період з 01.11.2017 року по 30.11.2017 року - 20 осіб (22 особи та 2 працівника за сумісництвом), в період з 01.12.2017 року по 31.12.2017 року - 18 осіб (21 особа та 3 працівника за сумісництвом).

Отже, обов'язок створити одне робоче місце для особи з інвалідністю згідно вимог ст. 19, 20 ЗУ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні виник в ТОВ Одеспассервіс з 01.09.2017 року, коли чисельна кількість працівників підприємства була збільшена до 14 осіб.

В той же час, Наказом № 2 від 30.08.2017 року Про внесення змін до штатного розпису ТОВ Одеспассервіс (а.с. 133), було введено до штатного розпису з 01 вересня 2017 року посаду для працевлаштування особи з інвалідністю.

Наказом № 8-К від 26.01.2017 року Про прийняття (а.с. 135), 02.10.2017 року ОСОБА_2, який є інвалідом другої групи, було прийнято на посаду чергового з видання довідок (на 0.5 ставки), що підтверджується також записом із трудової книги ОСОБА_2 .

При цьому, відповідно до виписки по рахунку від 25.05.2018 року ТОВ Одеспассервіс самостійно сплатило частину адміністративно-господарських санкцій на суму 19687,50 грн., в розмірі - 1676,39 грн., в розрахунку на один місяць (09.2017 року), а саме за період, коли на підприємстві було створено одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, однак не було прийнято на роботу таку особу.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, дослідивши усі наявні матеріали справи та розглянувши відповідні норми законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого законодавством нормативу, зокрема збоку ТОВ Одеспассервіс було сплачено відповідну частину адміністративно-господарських санкцій в розрахунку за період, коли на підприємстві було створено одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, однак не було прийнято на роботу таку особу, та виконано вимогу ст. 19, 20 ЗУ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні й прийнято на роботу одну особу зі встановленою інвалідністю в подальшому.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Згідно змісту п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Керуючись ст.ст. 77, 159, 241, 243, 250, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеспассервіс" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року по справі за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеспассервіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 18915,28 грн., - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О. О. Димерлій

Суддя: О.І. Шляхтицький