Рішення

від 10.10.2018 по справі 2040/7391/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Рішення

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"10" жовтня 2018 р. № 2040/7391/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Попова А.О.

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Гольберівська мануфактура" (61071, м. Харків, вул. Новожанівська, буд. 1) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гольберівська мануфактура", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

1. Скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 15.08.2018 р. ГУ ДФС у Харківській області за платежем податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичною особою, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 112.175,10 гривень, в тому числі за основним зобов'язанням 89 740,08 та за штрафними санкціями 22 435,02 гривень.

2. Судові витрати покласти на Відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 15.08.2018 р. Позивач з зазначеним податковим повідомленням-рішенням не погоджується, вважає його незаконним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав тв просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі зазначивши, що податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 15.08.2018 р. є законним та таким, що винесено в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування податків і зборів з юридичних осіб території обслуговування Центральної ОДПІ м. Харкова ОСОБА_3 на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 201, ст. 76 ПК України було проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Гольберівська мануфактура код ЄДРПОУ 40187424 з питань дотримання податкового законодавства України, а саме задекларованих у податковій звітності з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік. За результатами даної перевірки складено Акт № 10647/20-40-12-13-20/40187424 від 23.07.2018 року, у висновках якого було зазначено, що в ході здійснення контролюючим органом перевірки суб'єкта господарюванн встановленно порушення законодавства, а саме: - п.п. 14.1.129 прим. 1 п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 1, п.п. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266, п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінні від земельної ділянки на 2018 рік у розмірі 89 740, 08 грн.

На підставі висновків Акту від 23 липня 2018 року №10647/20-40-12-13-20/40187424 контролючим органом було складено податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 15.08.2018 р.

Також судовим розглядом встановлено, що позивач - ТОВ Гольберівська мануфактура на підставі договорів купівлі-продажу від 29.12.2015р. №№1802, 1804, укладених між позивачем та ПАТ ХЛФЗ Червоний хімік є власником нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Новожанівська, 1 загальною площею 11 597 м 2 (з них 11 379 м 2 виробничі будинки , 218 м 2 офісні будівлі ).

При поданні податкової звітності за 2018 р. з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки позивач визначив базу оподаткування (4 938,92 м 2 замість 11 597 м 2 ) та ставку оподаткування (3,72 за 1 м 2 , в той час як законодавством передбачено 9,31 за м 2 ), що призвело до заниження податкових зобов'язань, оскільки позивач - ТОВ Гольберівська мануфактура є власником об'єкту нежитлової нерухомості - будівля офісна площею 218 м 2 .

Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Рішенням Харківською міської ради від 22.02.2017р. №542/17 Про місцеві податки і збори у місті Харкові встановлено ставку податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на офісні будівлі -1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи, що з 1 січня 2018р. Законом України Про державний бюджет України на 2018р. встановлено розмір мінімальної заробітної плати 3723 грн., ставка податку становила 37,23 грн. за 1 м 2 .

Таким чином, за 2018 р. податок на нерухоме майно за офісну будівлю площею 218 м підлягав сплаті в загальній сумі 8116,14 грн. (218 * 37,23), однак, як було встановлено судовим розглядом позивачем було задекларовано лише 7 805,28 грн.

Також суд зазначає, що ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, встановлюються в залежності від типів таких об'єктів нерухомості.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що позивач не вирно визначив тип нерухомості, що призвело до застосування не тієї ставки та заниження податкових зобов'язань, оскільки в додатку №1 до рішення Харківською міської ради від 22.02.2017р. №542/17 Про місцеві податки і збори у місті Харкові встановлено на будівлі промислові та склади ставку податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в розмірі 0,25 відсотка розміру мінімальної заробітної плати.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості". Будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Будівлі, що використовуються для декількох призначень повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення. Клас 1251 "Будівлі промисловості" охоплює, в тому числі, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення.

Позивачем - ТОВ Гольберівська мануфактура було задекларовано до сплати податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки з площі 4 938,92 м 2 . До вказаної нерухомості позивач застосовував ставку 0,1 відсоток та визначив податок в розмірі 16 509,27 грн.

Суд зазначає, що виробничі приміщення позивача класифікуються як будівлі промислові та склади , до яких підлягала застосуванню ставка 0,25 відсотки розміру мінімальної заробітної плати (9,31 грн. станом на 2018 рік). Таким чином, з площі 4 938,92 м 2 . підлягав сплаті податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 45 981,35 грн. (4 938,92*9,31), що призвело до заниження податкових зобов'язань на суму 29472,08 грн. (45 981,35-16 509,27).

Підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України встановлено, що базою оподаткування з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки є загальна площа об'єкта нежитлової нерухомості. Всупереч вказаним вимогам позивачем невірно визначено базу оподаткування з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки при поданні податкової декларації за 2018 рік.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що позивач є власником виробничих будинків загальною площею 11 379 м 2 , при цьому, задекларував до сплати податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки розрахованої не з усієї площі належного йому майна (11 379 м 2 ), а лише з 4 938,92 м 2 .

Під час розгляду справи представником позивача було зазначено, що позивач звільнений від обоє'язку сплачувати податок з нерухомого майна площею 6 440,08 м 2 (за промислові будівлі) в силу положень п. є пп. 262.2.2п. 262 cm. 262 ПК України, однак суд не погоджується з зазначеним твердженням представника позивача, оскільки відповідно до п. є п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Суд зазначає, що будівлі юридичної особи не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки при одночасному дотриманні двох наступних умов:

- наявності будівель промисловості;

- їх перебування у власності промислових підприємств.

Також суд зазначає, що кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив'язку до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу ( є ), сільськогосподарський товаровиробник ( ж ), будівлі промисловості ( є )).

Правова позиція суду також узгоджена з висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року по справі №806/2461/17.

Суд зазначає, що з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що видами діяльності позивача - ТОВ Гольберівська мануфактура за КВЕД є:

- 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний);

- 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;

- 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням;

- 46.75 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами;

- 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

- 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах;

- 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту;

- 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Суд зазначає, що промислове підприємство - це підприємство, що виробляє промислову продукцію у визначених обсягах згідно з заданою технологією.

Термін промислове підприємство охоплює всі підприємства, які відносяться до таких галузей економічної діяльності: добувна промисловість, переробна промисловість, будівництво, електроенергія, газ, водопостачання і санітарне обслуговування, транспорт, склади і служби зв'язку (ст. 1 Конвенції про допомоги у випадках виробничого травматизму в м. Женева від 8 липня 1964 року № 121, що є базовим міжнародно-правовим документом, чинним на території України).

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність -процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В Добувна промисловість та розроблення кар'єрів , С Переробна промисловість , D Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря , Е Водопостачання; каналізація, поводження з відходами та F Будівництво .

Суд зазначає, що метою застосування норм пп. 266.2.2 п. 266.2 спи 266 ПКУ промисловими є підприємства, які відповідно до ДК 009:2010 відносяться до секцій:

В Добувна промисловість та розроблення кар'єрів ;

С Переробна промисловість , зокрема виробництво харчових продуктів, напоїв, тютюнових виробів, текстильне виробництво, виробництво шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів,виробництво паперу та паперових виробів, поліграфічна діяльність, тиражування записаної інформації тощо;

D Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря ;

Е Водопостачання; каналізація, поводження з відходами ;

F Будівництво .

Державна підтримка промислового виробництва передбачає виключення із об'єкта оподаткування об'єктів нерухомості саме промислових підприємств, що приймають участь у господарській діяльності на виробничих одиницях.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що оскільки господарська діяльність позивача не відноситься до жодної з секцій, визначених ДК 009:2010, а документів, які б підтверджували його статус промислового підприємства не надано, то позивач - ТОВ Гольберівська мануфактура не має обґрунтованих підстав вважатись таким, що підпадає під вимоги п. є пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, та необгрунтованим є ототожнення будівель, що належать позивачу із будівлями промислових підприємств.

Таким чином суд зазначає, що позивач з нерухомості площею 6 440,08 м мав також задекларувати податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 59 957,14 грн. (6 440,08 * 9.31).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 15.08.2018 р.оку є законним та таким, що винесено в межах чинного законодавства України, а отже не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Гольберівська мануфактура" (61071, м. Харків, вул. Новожанівська, буд. 1) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 11 жовтня 2018 року.

Суддя Спірідонов М.О.