Рішення

від 01.10.2018 по справі 821/975/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/975/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Мельник О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду ( без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зобов'язання провести нарахування поновленої пенсій,

встановив:

22 травня 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1А.), від імені якої діє адвокат ОСОБА_2, звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Херсонській області), в якому просить зобов'язати відповідача провести нарахування пенсії позивачу з 10.02.2014 року у спосіб, який встановлений ч. 3 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - призначивши її знову на загальних підставах із застосуванням показника середньої заробітної плати доходу в Україні у сумі 2700,98 грн. та в розмірі не нижчому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з врахуванням його помісячних змін, а також з проведенням компенсації втрати частини доходів.

Ухвалою суду у складі головуючої судді Кисильової О.Й. від 22.06.2018 року провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду у складі головуючої судді Кисильової О.Й. від 23.07.2018 р. вирішено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У зв'язку з перебуванням судді Кисильової О.Й. у щорічній плановій відпустці справу протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2018 року справу № 821/975/18 передано на розгляд судді Дубровній В.А.

Ухвалою суду у складі головуючої судді Дубровної В.А. від 01.08.2018 р. дану справу прийнято провадження та призначено судове засідання на 19 вересня 2018 р.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує обставинами, викладеними у змісті позовної заяви та відповіді на відзив від 31.07.2018 р., які полягають у тому, що на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 07.06.2017 р. у справі № 757/24640/14-а про призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 10.02.2014 р., відповідачем було призначено та здійснено позивачці виплату пенсії у розмірі 949,00 грн. на місяць, проте, з таким розміром пенсії позивач не згоден і вважає таке нарахування пенсії протиправним. Позивач вказує, при здійсненні розрахунку спірної суми пенсії відповідачем не враховано, що сумарний страховий стаж ОСОБА_1 є більшим за 23 роки, а тому однозначно має право на пенсію за віком більшу, ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. При цьому, позивач стверджує, що оригінали всіх необхідних для призначення пенсії документів були подані до УПФУ 07.12.2016 р. разом з особистою заявою позивачки про призначення пенсії. 10.01.2017 р. оригінали вказаних документів разом з їх копіями були подані до УПФУ повторно. Крім того, позивач вважає, що при перерахунку пенсії відповідачем не дотримано вимоги діючого законодавства в частині щорічного збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, щорічного збільшення показника середньої заробітної плати, індексації та компенсації втрати частини доходів відповідно до чинного законодавства. Крім того, позивач стверджує, що її

Відповідно до відзиву на позов від 13.07.2018 р. та письмових поясненнях від 28.09.2018 р. відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки на виконання судового рішення ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком з 10.02.2014 р., яка становила - 949,00 грн., з 01.10.2017 р. - 1 373,00 грн., з 01.07.2018 р. - 1435,00 грн. У вересні 2017 р. позивач отримала доплату в розмірі 40 501,96 грн. за період з 10.02.2014 р. по серпень 2017 р. При цьому, відповідач вказує, що розмір пенсії визначався на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким передбачено, що за наявності страхового стажу менше, ніж 30 років, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожитого мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідач стверджує, що на момент призначення ОСОБА_1 пенсії за віком у пенсійного органу були відсутні оригінали документів про стаж, вік та заробітну плату позивачки, тому при його розрахунку був застосовано страховий стаж позивача 15 років і призначено пенсію виходячи з цього розрахунку. Крім того, відповідач зазначає, що ні позивач, ні її представник із заявою про призначення пенсії та наданням оригіналів трудової книжки та довідок про заробітну плату до пенсійного органу не зверталися, що підтверджується відсутністю відповідної розписки про їх отримання та не наданням такої розписки позивачем або його представником. Щодо вимоги позивача про проведення компенсації втрати частини доходів, то відповідач зазначає, що ОСОБА_1 не мала законних підстав для призначення пенсії, а тому відсутні підстави і для розрахунку компенсації втрат частини доходів у зв'язку з затримкою її виплати.

Протокольною ухвалою суду від 19.09.2018 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 01.10.2018 р.

В судове засідання, призначене на вказану дату, сторони не прибули.

28.09.2018 р. представником позивача подано до суду заяву про проведення судового засідання без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується його особистим підписом у розписці про ознайомлення з датою судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене суд вважає за можливе провести судове засідання без фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує про наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, у червні 1996 року виїхала з України на постійне місце проживання до Ізраїлю, де взята на консульський облік в Посольстві України в державі Ізраїль.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 07.06.2017 р. у справі № 757/24640/14-а ( провадження № К800/42138/15) зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 10.02.2014 р.

14.11.2017 р. Генічеське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області своїм листом за № 2903/02 на запит уповноваженого представника ОСОБА_1 направило довідки, а саме,

- протокол призначення пенсії від листопада 2017 р. в частині призначення щомісячної пенсії, починаючи з 01.10.2017 р. в сумі 1373,00 грн.,

- довідку за вих..№ 857 від 14.11.2017 р. про те, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ Генічеське ОУПФ і отримує пенсію за віком, у т.ч. щомісячний розмір отримання складає: лютий 2014 р. - 643,96 грн., березень 2014 р. - вересень 2017 р. - 949 грн., жовтень 2017 р. - листопад 2017 р. - 1 373,00 грн.

Не погоджуючись з розрахунками відповідача щодо нарахованої їй пенсії, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини по суті вказує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-IV) та Законі України " Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII ( далі - Закон № 1788-XII), якими встановлений порядок нарахування та виплати пенсії.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно ст.1 Закону № 1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Приписами ст. 8 Закону № 1058-ІV визначено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Як встановлено судом, предметом спору в межах розгляду даної справи є не погодження позивача з фактично нарахованим відповідачем розміром пенсії за віком з 10.02.2014 року на виконання судового рішення від 07.06.2017 р. у справі № 757/24640/14-а.

Як вбачається зі змісту відзиву на позов, за позицією відповідача вказане судове рішення виконано в повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства, а саме, ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 10.02.2014 р. При цьому, нарахування пенсії проводилось на підставі документів, які знаходились у її позовній заяві у справі № 757/24640/14-а. та на підставі постанови Вищого адміністративного суду України від 07.06.2017 р. у справі № 757/24640/14-а ( провадження № К800/42138/15), яке набрало законної сили 25.06.2017 р., оскільки документи на призначення пенсії ОСОБА_1 до управління Фонду не подавались.

Крім того, відповідно до пояснень відповідача від 28.09.2018 р. при розрахунку пенсії управлянням Фонду застосовано мінімальний страховий стаж - 15 років, необхідний для призначення пенсії, як це передбачено ст. 26 Закону № 1058-ІV.

Отже, за позицією відповідача розрахунок пенсії позивачу проводився з урахуванням мінімального страхового стажу 15 років для осіб, що мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років, оскільки в управлінні ПФУ в Генічеському районі були відсутні документи, необхідні для призначення пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 44 Закону № 1058-ІV та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1. (далі - Порядок 22-1)

Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначено статтею 44 Закону № 1058-ІV, якою, зокрема, передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Перелік документів, які необхідні для призначення пенсії, визначено "Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1. (далі - Порядок 22-1)

Відповідно до п. 1.1 вказаного Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Розділом ІІ Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії додаються такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж; довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року; документи про місце проживання (реєстрації) особи; документи, які засвідчують особливий статус особи тощо.

Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію. (п. 2.23 Порядку № 2-21).

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, що 07.12.2016 р. представник позивачки ОСОБА_2 звертався до управління ПФУ в Генічеському районі з письмовим зверненням щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_1, додавши копію паспорту для виїзду за кордон, копію диплому, копію трудової книжки, копію довідки про заробітну плату, оригінал заяви про призначення пенсії за віком від 01.12.2016 р., при цьому, копії документів не були належним чином завірені, оскільки надано копії з нотаріально посвідчених документів. Листом-відповіддю управління ПФУ в Генічеському районі від 16.12.2016 р. за № 4628/02 відмовлено в призначені пенсії за віком ОСОБА_1

При цьому, суд відмічає, що відповідачем копію вказаного листа суду не надано.

Натомість, суд вказує, що позивачем надано суду лист ОСОБА_2, Юридический офис від 06.01.2017 р. за № 627 " Про призначення пенсії за віком ( повторно), з відміткою управління ПФУ в Генічеському районі про отримання 10.01.2017 р., зі змісту якого вбачається, що " на виконання листа управління №4628/02 від 16.12.2016 року, уповноважений представник клієнта ОСОБА_1, який діє на підставі належним чином оформленої довіреності, з'явившись особисто до територіального підрозділу - Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області з усіма необхідними для призначення пенсії оригіналами документів, що надаються для огляду та засвідчення копій, які також подаються з даним листом, подає оригінал трудової книги ОСОБА_1 та оригінали довідок про заробітну плату - для огляду і копії - для засвідчення, інших документів необхідних для призначення пенсії ОСОБА_1 Звертає увагу, що оригінал апостильованої заяви, що підписана особисто ОСОБА_1, підпис якої завірений нотаріально про призначення ОСОБА_1 та оригінал особистої декларації ОСОБА_1 у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року №234 "Про затвердження Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя", відповідно до Конституції і законів України пенсії за віком був особисто поданий представником ОСОБА_1 по довіреності та отриманий Вашим управлінням 07.12.2016 р., про свідчить вхідний штамп управління на супровідному листі з яким подавалася особиста заява ОСОБА_1 про призначення пенсії та документи, необхідні для такого призначення." До цього листа надано у додатках, зокрема, додаток № 2 - Оригінал трудової книги ОСОБА_1, додаток № 3 - Оригінали Довідок про заробітну плату, додаток № 4- копія супровідного листа від 07.12.2016 року з яким подавалася особиста заява ОСОБА_3 про призначення пенсії з вхідним штампом управління.

Проте, в ході розгляду справи відповідачем не спростовано вказаний факт повторного звернення позивача до управління ПФУ в Генічеському районі, після отримання від останнього листа від 16.12.2016 р. за № 4628/02 про відмову в призначені пенсії за віком ОСОБА_1, з наданням оригіналів документів, про відсутність яких стверджує відповідач .

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність реєстрації в Журналі реєстрації особистого прийому громадян, розписки із зазначенням прийняття заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 та відсутність рішення управління Фонду про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії, як доказ того, що особисто представник не звертався до управління Фонду з необхідним пакетом документів, оскільки відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження вказаної обставини, та не спростував наявність вхідного штемпеля управління ПФУ в Генічеському районі з датою отримання 10.01.2017 р., листа ОСОБА_2, Юридический офис від 06.01.2017 р. за № 627 " Про призначення пенсії за віком ( повторно).

Відповідно до приписів Закону № 1058-ІV та Порядку № 22-1 пенсія призначається територіальним органом Пенсійного фонду України у разі звернення особи з відповідною заявою та переліком необхідних для призначення пенсії документів.

Відповідно до п. 1.7 Порядку № 22-1 у разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Пунктом 3.3. Порядку № 22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію, надає допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу І цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.

Аналізуючи вказані норми права суд приходить до висновку, що чинним законодавством встановлено перелік документів, які необхідні для призначення пенсії за віком, а також передбачений певний алгоритм дій органу, що призначає пенсію, у разі ненадання особою повного пакету необхідних документів, які в даному випадку органом пенсійного фонду вчинені не були.

Отже, встановивши, що при виконані судового рішення, відповідач при призначені та нарахуванні позивачу пенсії обмежився документами судової справи, не вчинивши при цьому дій щодо повідомлення позивача або його уповноваженого представника про необхідність подати відсутні або недостатні документи для призначення пенсії позивачу, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи, або нездійснення суб'єктом владних повноважень дій, які випливають із його повноважень на виконання вимог чинного законодавства та впливають на права, свободи та інтереси фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії тощо. ( п. 3,4 ч. 1 ст. 5 цього Кодексу).

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що порушені права позивача можуть бути захищені шляхом визнання протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Херсонській області щодо виконання вимог Закону № 1058-ІV та Порядку № 22-1 пенсія при призначені пенсії позивачу на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

Щодо вимоги позивача про проведення нарахування пенсії з проведенням компенсації втрати частини доходів, суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Згідно із ст. 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно з п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159) компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 (справа №336/4675/17), від 21.06.2018 (№523/1124/17) та від 03.07.2018 (справа № 521/940/17).

Проте, суд вказує, що дана вимога позивача є передчасною, оскільки вказана виплата є компенсацією за порушення встановлених строків виплати нарахованої пенсії, а не нарахованої в майбутньому.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести нарахування пенсії позивачу з 10.02.2014 року у спосіб, який встановлений ч. 3 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - призначивши її знову на загальних підставах із застосуванням показника середньої заробітної плати доходу в Україні у сумі 2700,98 грн. та в розмірі не нижчому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з врахуванням його помісячних змін, а також з проведенням компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами ч. 4 ст. 245 КАС України передбачено, що у випадку визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Натомість, суд відмічає, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Прийняте рішення, дія або бездіяльність суб'єкта владних повноважень в ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого органу в порядку передбаченому законодавством. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права.

Аналізуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог, оскільки під час розгляду справи не було досліджено перелік документів, які необхідні для призначення пенсії, тому суд не може перебирати на себе функцій, які відносяться до виключної компетенції суб'єкта владних повноважень ( нарахування пенсії за віком).

Враховуючи, що в межах розгляду даних спірних правовідносин судом визнано бездіяльність відповідача протиправною та з метою поновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, призначеної з 10.02.2014 року, з урахуванням вищевказаних висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з підстав та предмету спору, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з вказаним позовом судовий збір в сумі 704,80 грн., було сплачено ОСОБА_4 за ОСОБА_1, що підтверджується платіжним документом № 0.0.1038464282.1 від 17.05.2018 р.

Відповідно до приписів ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається особі, яка його сплатила.

Таким чином, відповідно до пропорційності задоволених позовних вимог, сплачений ОСОБА_4 судовий збір у сумі 704,80 грн., підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань в сумі 352,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163 КАС України, суд -

вирішив :

Позов ОСОБА_1 (місце проживання Ізраїль, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (місце знаходження 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295011) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, призначеної з 10.02.2014 року, з урахуванням висновків суду.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (місце знаходження 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295011) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_4 ( паспорт КО № 821099, виданий Ленінським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, 07.05.2010 р., ідентифікаційний код НОМЕР_2) сплачений судовий збір в сумі 352,40 ( триста п'ятдесят дві грн. 40 коп.) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 08 жовтня 2018 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 10.2.4