Рішення

від 02.10.2018 по справі 914/881/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2018 Справа №914/881/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Айзенбарт А.І., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Ароніс Кодінг-Системи , м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Галіція-Трейд , м.Городок, Львівська область

про стягнення 482 088,63 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 - представник (довіреність б/н від 02.04.2018р.)

Обставини розгляду справи. 15.05.2018 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Ароніс Кодінг-Системи , м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Галіція-Трейд , м.Городок, Львівська область про стягнення 454 319,97 грн.

Ухвалою суду від 16.05.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Ароніс Кодінг-Системи залишено без руху у зв'язку з неподанням обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються чи оспорюються.

13.06.2018 позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви та додано розрахунок пені (вх. №2165/18 від 13.06.2018).

Ухвалою від 18.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.07.2018 (з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 25.06.2018).

04.07.2018 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Галіція-Трейд надійшов відзив на позовну заяву (вх. №24853/18 від 04.07.2018).

Ухвалою від 09.07.2018 суд відклав підготовче засідання на 20.08.2018.

26.07.2018 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Ароніс Кодінг-Системи надійшли письмові пояснення на відзив (вх. №27800/18 від 26.07.2018).

08.08.2018 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Ароніс Кодінг-Системи надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій позивач просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 391 940 грн. 54 коп., пеню в сумі 60 037 грн. 81 коп., 3% річних в сумі 8 723 грн. 32 коп., інфляційні в сумі 21 386 грн. 96 коп.

Також 08.08.2018 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Ароніс Кодінг-Системи надійшли письмові пояснення (вх. №29517/18 від 08.08.2018).

Ухвалою від 20.08.2018 суд продовжив підготовче провадження на 30 днів, відклав підготовче засідання на 10.09.2018.

07.09.2018 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Галіція-Трейд надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог (вх. №32907/18 від 07.09.2018).

10.09.2018 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Ароніс Кодінг-Системи надійшли заперечення на відзив на заяву про збільшення позовних вимог (вх. №32943/18 від 10.09.2018).

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами зазначено, що ними подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, суд ухвалою від 10.09.2018 прийняв заяву про збільшення позовних вимог до розгляду, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 20.09.2018.

В судовому засіданні 20.09.2018 було оголошено перерву до 02.09.2018.

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 42, 46 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність обладнання. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого обладнання виконав частково, заборгованість становить 391 940 грн. 54 коп. У зв'язку з порушенням строків оплати відповідачу нараховано пеню в сумі 60 037 грн. 81 коп., 3% річних в сумі 8 723 грн. 32 коп., інфляційні в сумі 21 386 грн. 96 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 482 088,63 грн.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. В своїх запереченнях, зокрема, зазначив, що відповідач зобов'язаний був сплатити 2-й платіж у зазначений в договорі термін від дати підписання акту здачі-приймання, а також проведення навчання відповідальних за роботу обладнання інженерів. Проте, позивач відповідного навчання не провів. Відтак, строк оплати вартості товару ще не настав, що свідчить про передчасність позову. Також, з огляду на вираження зобов'язання в іноземній валюті, нарахування інфляційних є безпідставним. З огляду на відсутність заподіяння позивачу збитків, просив зменшити розмір пені.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 17 липня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Ароніс Кодінг-Системи (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Галіція-Трейд (покупець) було укладено договір поставки №51/17.

За цим договором постачальник (позивач) зобов'язувався передати у власність покупцеві, а покупець (відповідач) товар в порядку, передбаченому даним договором, у кількості, якості, комплектності та за цінами, зазначеними в додатку № до даного договору.

Загальна вартість товару й робіт з монтажу становить 491 940,54 грн. (п. 4.1. договору).

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу по видатковій накладній №1096 від 04.09.2017 та довіреності на отримання ТМЦ №80 від 31.08.2017 (оригінали видаткової накладної та довіреності оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 491 940 грн. 54 коп. Отримання відповідачем обладнання також підтверджується актом №04/09/17А1 від 04.09.2017 здачі-приймання товару.

Відповідно до п. 4.4. договору оплата за товар проводиться в такий спосіб:

- 20% - попередньої оплати оплачується протягом 10-ти банківських днів від дати підписання даного договору;

- 20% - на протязі 5-ти банківських днів від дати підписання акту здачі-приймання товару та проведення навчання відповідальних за роботу обладнання інженерів;

- 15% - на протязі 30 календарних днів з дати підписання акту здачі-приймання товару;

- 15% - на протязі 60 календарних днів з дати підписання акту здачі-приймання товару;

- 15% - на протязі 90 календарних днів з дати підписання акту здачі-приймання товару;

- 15% - на протязі 120 календарних днів з дати підписання акту здачі-приймання товару;

01.08.2017 відповідач здійснив часткову оплату вартості товару в розмірі 100 000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою з банківського рахунку.

09.01.2018 позивач за вих. №0901/18-1 від 09.01.2018 надіслав відповідачу лист (претензію) про сплату вартості обладнання у розмірі 391 940 грн. 54 коп., яка залишена відповідачем без розгляду та задоволення.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати вартості товару, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 391 940 грн. 54 коп. основного боргу, 60 037 грн. 81 коп. пені, 8 723 грн. 32 коп. 3% річних, 21 386 грн. 96 коп. інфляційних.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 7.3. договору, у випадку невиконання або неналежного виконання покупцем п. 4.2. даного договору покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент виникнення зобов'язання, від простроченої суми за кожен календарний день прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 60 037 грн. 81 коп., 3% річних в сумі 8 723 грн. 32 коп. та інфляційні в сумі 21 386 грн. 96 коп.

Судом перевірено розрахунок та встановлено, що суми пені, 3% річних та інфляційні нараховані позивачем правильно.

Судом не беруться до уваги заперечення відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 1ст. 666 ЦК України).

З матеріалів справи не вбачається, що відповідач висловлював претензії до дій позивача під час передачі та встановлення обладнання. Акт №04/09/17А1 від 04.09.2017 здачі-приймання товару був підписаний відповідачем без зауважень, в подальшому відповідач не звертався до позивача щодо нездійснення позивачем своїх обов'язків з навчання персоналу.

Наведене свідчить про те, що позивачем навчання було проведено у повному обсязі, відповідач використовує обладнання у своїй господарській діяльності без жодних обмежень.

Слід також зазначити, що за умовами договору належне виконання відповідачем своїх обов'язків щодо оплати вартості обладнання не поставлено в залежність від проведення навчання персоналу відповідача, чи надання відповідачу відповідних підтверджуючих документів про проходження навчання. Також умовами договору не передбачено складення документів про проходження навчання.

Таким чином, твердження представника відповідача про передчасність позову є безпідставними.

Як зазначено у п. 8.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України). При цьому стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні).

Згідно п. 8.2. вищевказаної постанови, якщо за умовами договору сума платежу, що визначена в іноземній валюті, на день виникнення у відповідача грошового зобов'язання перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневим, то з моменту перерахунку боржник відповідно до частини другої статті 625 ЦК України зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання даного зобов'язання.

Як встановлено судом, зобов'язання сторін у даній справі було виражено у національній валюті, відповідач зобов'язаний був сплатити вартість обладнання за ціною, вираженою у гривнях, а тому нарахування позивачем інфляційних на суму боргу у розмірі 391 940 грн. 54 коп. є правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Також відповідно до ч. 2 вказаної норми, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Представник відповідача в судовому засіданні не послався на відповідні виняткові обставини та не довів їх під час розгляду спору у даній справі. Щодо твердження представника відповідача про відсутність збитків у відповідача, то сам факт невиконання відповідачем зобов'язання у визначений договором строк позбавляє можливості використання позивачем недоотриманих грошових коштів у своїй господарській діяльності.

Слід також зазначити, що відповідач, уклавши договір поставки, погодився на запропоновані позивачем умови, в тому числі і умову про пеню.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для зменшення суми пені, а тому в задоволенні клопотання про зменшення пені слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 391 940 грн. 54 коп. основного боргу, 60 037 грн. 81 коп. пені, 8 723 грн. 32 коп. 3% річних, 21 386 грн. 96 коп. інфляційних.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ароніс Кодінг-Системи , м. Київ, вул. Кіквідзе, 26 (ідентифікаційний код 25287190) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Галіція-Трейд , м. Городок, вул. Львівська, 274а, Львівська область (ідентифікаційний код 38169055) 391 940 грн. 54 коп. основного боргу, 60 037 грн. 81 коп. пені, 8 723 грн. 32 коп. 3% річних, 21 386 грн. 96 коп. інфляційних, 7 231 грн. 33 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 02.10.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 11.10.2018.

Суддя Мазовіта А.Б.