Рішення

від 01.10.2018 по справі 916/986/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/986/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Липі Т.О.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1- по довіреності;

від відповідача: не з'явився;

від 3-ої особи:не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Чорноморської міської ради Одеської області; (проспект Миру,33,Чорноморськ,Одеська область,68003) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙТЕХСНАБ" (АДРЕСА_1,Чорноморськ,Одеська область,68001) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Асоціацію об'єднань співвласників багатоквартирних будинків « 13 район міста Чорноморськ» (68004, Одеська область, м.Чорноморськ, вул. Віталія Шума, 2-Б, код ЄДРПОУ: 41191599) та Комунальне підприємство "Чорноморськводоканал" (65003, Одеська область, м.Чорноморськ, Проспект Миру, 41-а) про визнання права власності на майно

ВСТАНОВИВ:

Чорноморська міська рада Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙТЕХСНАБ", в якому просить господарський суд: про визнання права власності частини внутрішньоприбудинкових мереж водопостачання та водовідведення, що знаходяться у 13-му мікрорайоні міста Чорноморськ та позначені в акті приймання передачі, за Чорноморською територіальною громадою в особі Чорноморської міської ради Одеської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач неспроможній та не має бажання використовувати та дбати за належним їм майном .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.05.2018року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 20.06.2018року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.06.2018року відкладено підготовче засідання на 16.07.2018року.

25.06.2018 Чорноморська міська рада Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про залучення до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Асоціацію об'єднань співвласників багатоквартирних будинків « 13 район міста Чорноморськ» (68004, Одеська область, м.Чорноморськ, вул. Віталія Шума, 2-Б, код ЄДРПОУ: 41191599).

Крім того, позивач звернувся до суду з клопотанням про продовження строку розгляду підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 16.07.2018року залучено до участі у справі №916/986/18 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Асоціацію об'єднань співвласників багатоквартирних будинків « 13 район міста Чорноморськ» .

Ухвалою суду від 16.07.2018року продовжено строк підготовчого провадження до 29.08.2018року та відкладено підготовче засідання на 27.08.2018року.

20.08.2018 року відповідач надав відзив на позов в якому позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що норми матеріального права, які зазначені у позові не підлягають застосуванню, а надані до позову документи не є доказами, які обґрунтовують вищезазначені позовні вимоги, а тому просить відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

20.08.2018року відповідач звернувся до суду з заявою про залучення до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ТОВ „Компанія Еліткомсервіс» .

29.08.2018року суд протокольно відмовив відповідачу в задоволені заяви в зв'язку з тим, що вона не підтверджена викладеними в заяві обставинами.

29.08.2018р. Чорноморська міська рада Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про залучення до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Чорноморськводоканал" (65003, Одеська область, м.Чорноморськ, Проспект Миру, 41-а)

Обгрунтовуючи своє клопотання позивач посилається на те, що відповідно до "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", зареєстрованими в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. №165/374, водопровідні вводи до зовнішнього зрізу будинків житлового фонду місцевих органів влади, житлобудівних кооперативів, усі магістральні й розподільні колонки, призначені для колективного водокористування, передаються забудовником у робочому стані на баланс КП "Чорноморськводоканал" для подальшої експлуатації.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.08.2018р. залучено до участі у справі №916/986/18 в якості третьої осіби, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунальне підприємство "Чорноморськводоканал".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.08.2018р. закрито підготовче провадження у справі № 916/986/18 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "12" вересня 2018 р.

12.09.2018року оголошено перерву до 01.10.2018року.

Позивач не скористався своїм правом та не надав до суду відповідь на відзив, відповідно до ст. 166 ГПК України.

Асоціацією об'єднань співвласників багатоквартирних будинків « 13 район міста Чорноморськ» були надані письмові пояснення по справі які залучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.10.2018 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

Як зазначає позивач, Рішенням виконавчого комітету Чорноморської (Іллічівської) міської ради Одеської області від 19.06.2003 року № 426, будівельна компанія ТОВ Стройтехснаб була визначена генеральним забудовником частини 13-го мікрорайону м. Чорноморськ (м. Іллічівськ).

Позивач посилається на те, що для забезпечення мікрорайону водопостачанням і водовідведенням ТОВ Стройтехснаб здійснило будівництво та введення в експлуатацію інженерних комунікацій, а саме: водопровідних мереж (технічних засобів, споруд, устаткування (пристроїв) та мережі труб, призначених для водопостачання), каналізаційних мереж споруд, устаткування (пристроїв) та мережі труб й колекторів, призначених для відведення стічних вод) та насосної станції. В подальшому, до збудованої ТОВ Стройтехснаб інженерної мережі були приєднані внутрішньобудинкові мережі будинків, збудованих компанією у цьому мікрорайоні, а саме інженерна мережа була приєднана до вуличної каналізаційної мережі міста Чорноморська (тобто до систем централізованого водопостачання та водовідведення).

Також, позивач стверджує, що 15 серпня 2016 року до Чорноморської міської ради Одеської області звернувся генеральний директора ТОВ Стройтехснаб ОСОБА_2 з проханням прийняти до комунальної власності Чорноморської територіальної громади частину внутрішньоприбудинкових мереж водопостачання та водовідведення у 13 мікрорайоні м. Чорноморськ, Одеської області, власником яких є ТОВ Стройтехснаб та через які біля 510 квартир одержують послуги з водопостачання та водовідведення.

25 листопада 2016 року Чорноморською міською радою Одеської області прийнято рішення № 165-VII, яким надано згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності Чорноморської територіальної громади в особі Чорноморської міської ради Одеської області частини внутрішньоприбудинкових мереж водопостачання та водовідведення, що знаходяться у 13-му мікрорайоні міста Чорноморська і є власністю ТОВ Стройтехснаб .

З метою організації роботи щодо прийняття до комунальної власності Чорноморської міської територіальної громади частини внутрішньоприбудинкових мереж водопостачання та водовідведення, що знаходяться у 13-му мікрорайоні міста Чорноморськ, виконавчим комітетом Чорноморської міської ради Одеської області ухвалено рішення № 336 від 31.08.2016 року, та створено відповідну комісію, якій доручено провести обстеження відповідних об'єктів та здійснити інші заходи, які передують прийманню-передачі майна до комунальної власності Чорноморської територіальної громади, та скласти акти обстеження.

9 грудня 2016 року членами комісії, утвореної на виконання рішення виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області від 31.08.2016 року за № 336 було проведено технічне обстеження мереж водопостачання та водовідведення 13-го мікрорайону м. Чорноморськ, та складено відповідні акти.

За результатами обстеження комісією встановлено, що зовнішні мережі водопостачання 13-го мікрорайону перебувають у задовільному стані, а каналізаційні мережі знаходяться у незадовільному стані та потребують ремонту.

На початку квітня 2017 року комісією було підготовлено та надано на узгодження та підписання ТОВ Стройтехснаб акти приймання-передачі.

Позивач стверджує, що Виконавчим комітетом Чорноморської міської ради Одеської області неодноразово, спочатку засобами телефонного зв'язку, а згодом і офіційним листом від 11.08.2017 року за вих. № 1-16-619, запрошувалось керівництво ТОВ Сройтехснаб до виконавчого комітету на підписання акту, однак всі вони керівництвом ТОВ Стройтехснаб Ю.Д ОСОБА_2 були проігноровані.

Також, Виконавчим комітетом Чорноморської міської ради Одеської області було підготовлено супровідний лист від 27.02.2018 року за вих. № 1-16-135 з долученими до нього примірниками актів приймання-передачі, який 1 березня 2018 року направлений на офіційну поштову адресу ТОВ Стройтехснаб рекомендованим повідомленням з описом вкладення, однак згодом зазначене повідомлення було повернуто поштовою службою із позначкою закінчився термін зберігання .

Позивач в позовній заяві вказує, що 13 грудня 2017 року заборгованість афілійованої до ТОВ Стройтехснаб ТОВ Компанія Еліткомсервіс , яка здійснює фактичне управління мережами водопостачання та водовідведення 13-го мікрорайону м. Чорноморськ за послуги водопостачання та водовідведення складає 1 178 926,34 грн. Загострення необхідності передачі до комунальної власності мереж крім іншого обумовлено і тим фактом, що збудована ТОВ Стройтехснаб будівля котельної разом з усім устаткуванням, яка забезпечує гарячим водопостачанням та тепло в осінньо-зимовий період мешканців цілого мікрорайону, який складається з шістьох багатоквартирних будинків, була вилучена банківською установою за борги компанії, та згодом продана фізичній особі.

Позивач в позовній заяві посилається на ч. 1ст. 717 ЦК України відповідно якої за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Позивач також посилається на частину другу статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні якою встановлено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Враховуючи ст. 1, 13 Закону України Про житлово- комунальні послуги , статті 1, 2 Закону України Про питну воду та питне водопостачання , мережі водопостачання та водовідведення 13-го мікрорайону м. Чорноморськ є об'єктами інфраструктури, за допомогою яких надаються комунально- житлові послуги щодо водопостачання та водовідведення, а також соціальне значення цих мереж, керуючись ст. 4, 20, 162, ГПК України позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання права власності частини внутрішньоприбудинкових мереж водопостачання та водовідведення, що знаходяться у 13-му мікрорайоні міста Чорноморськ та позначені в акті приймання передачі, за Чорноморською територіальною громадою в особі Чорноморської міської ради Одеської області.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

При вирішенні спору у справі господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Виходячи з системного аналізу ст. ст. 15 , 16 Цивільного кодексу України , ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України , застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 р . (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Верховний Суд України у Аналізі практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України вказав наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України , права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України , юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 Цивільного кодексу України ).

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Абзацом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України , визначено способи захисту порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. (абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України ).

До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком їх у ст. 16 ЦК України , що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.

Рішенням виконавчого комітету Чорноморської (Іллічівської) міської ради Одеської області від 19.06.2003 року № 426, будівельна компанія ТОВ Стройтехснаб була визначена генеральним забудовником частини 13-го мікрорайону м. Чорноморськ (м. Іллічівськ).

15 серпня 2016 року до Чорноморської міської ради Одеської області звернувся генеральний директора ТОВ Стройтехснаб з проханням прийняти до комунальної власності Чорноморської територіальної громади частину внутрішньоприбудинкових мереж водопостачання та водовідведення у 13 мікрорайоні м. Чорноморськ, Одеської області, власником яких є ТОВ Стройтехснаб та через які біля 510 квартир одержують послуги з водопостачання та водовідведення.

Виконавчим комітетом Чорноморської міської ради Одеської області було підготовлено супровідний лист від 27.02.2018 року за вих. № 1-16-135 з долученими до нього примірниками актів приймання-передачі, який 1 березня 2018 року направлений на офіційну поштову адресу ТОВ Стройтехснаб рекомендованим повідомленням з описом вкладення.

Як зазначає позивач в позові, забудовник, товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙТЕХСНАБ", має у власності інженерні мережі з водопостачання та водовідведення.

Отже, позивач вважає, що товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙТЕХСНАБ" є власником інженерних мереж з водопостачання та водовідведення, що знаходяться у 13-му мікрорайоні міста Чорноморськ та позначені в акті приймання передачі.

Як зазначено відповідачем у відзиві на позов, 04.10.2005 року товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙТЕХСНАБ" створило підприємство товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Еліткомсервіс та передало в управління цьому підприємству усі свої власні побудовані інженерні мережі з водопостачання та водовідведення, електропостачання, теплопостачання, газопостачання для подальшого надання житлово-комунальних послуг жителям 13-го мікрорайону м. Чорноморська.

Крім того, як зазначено в письмових поясненнях Асоціацією об'єднань співвласників багатоквартирних будинків « 13 район міста Чорноморськ» , питання щодо права власності на майно вже досліджувалось в судах.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.08.2017р. по справі №916/1362/17 відмовлено в задоволенні позовних вимог Об'єднанню співвласників багатоповерхового будинку «Ілкмаркса 2-Б» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЕЛІТКОМСЕРВІС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙТЕХСНАБ» про визнання недійсним договору № 01/25/08 від 25.08.2006р., укладеного між ТОВ "СТРОЙТЕХСНАБ" та ТОВ "Компанія ЕЛІТКОМСЕРВІС" з посилання на те, що позивач помилково трактує правову природу спірного договору та відносить його до договору управління нерухомим майном, оскільки такий договір є договором про надання послуг, відтак, відсутні підстави для визнання спірного договору недійсним.

Предметом позову були позовні вимоги ОСББ Ілмаркса 2Б до ТОВ Стройтехснаб , ТОВ Компанія Еліткомсервіс про визнання недійсним договору управління майном, а саме мережами водопостачання.

Постановою Одеського апеляційного Господарського суду від 01.11.2017року по справі 916 / 1362/17, рішення Господарського суду Одеської області від 22.08.2017р. по справі №916/1362/17 скасовано. Позовні вимоги задоволені. Визнано недійсним договір №01/25/08 від 25.08.2006 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОЙТЕХСНАБ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ЕЛІТКОМСЕРВІС»

Крім того, Постановою Одеського апеляційного Господарського суду від 01.11.2017року по справі 916 / 1362/17 встановлено наступне: „Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів підтвердження статусу ТОВ "СТРОЙТЕХСНАБ" як власника майна, яке було передано в управління ТОВ "Компанія ЕЛІТКОМСЕРВІС", або документів. які б підтверджували право розпорядження зазначеним майном» .

Стаття 392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Матеріали даної справи, також не містять будь яких підтверджень, що ТОВ "СТРОЙТЕХСНАБ" є власником інженерних мереж з водопостачання та водовідведення, що знаходяться у 13-му мікрорайоні міста Чорноморськ на які позивач хоче визнати за собою право власності.

Позов про визнання права власності на майно повинен передбачати спірність такого права на майно між сторонами. Але в позові не зазначено, що мережі з водопостачання та водовідведення знаходилися раніше у власності позивача, а потім перейшли у володіння та користування відповідачу.

Позивач посилається на Закон України Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності (ч.З ст.1, статті 4, 6, 7) та Закон України Про місцеве самоврядування в Україні (ч.2 ст.60). Але ці норми матеріального права не є підставою для визнання права власності за позивачем. Ці норми передбачають передачу об'єктів (майна) територіальним .громадам (в комунальну власність). Разом з тим, ці Закони не зобов'язують будь-яку особу передати майно в комунальну власність, тим більше не дають підстав визнавати право власності на майно. Тобто передачі майна має передувати вільне волевиявлення, яке виражається в конкретних діях, наприклад підписання акту приймання-передачі майна. Такого акту не має.

В матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких у відповідача є зобов'язання передати майно в комунальну власність.

Також суд не приймає до уваги посилання позивача на ст. 717 ЦК України, як підставу позову. Правовий інститут щодо дарування не може бути застосований у даному випадку.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В цих нормах передбачається певна низка заходів, за допомогою яких потерпіла особа забезпечує реалізацію права на захист свого порушеного права чи інтересу, які в сукупності своїй утворюють відповідний правовий механізм захисту прав особи, який міститься в кожній галузі права.

Офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, надано в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №1-10/2004, яким визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Умовами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У п.145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того,

Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Зміст зобов'язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З врахуванням вищенаведеного, заявлені Чорноморською міською радою Одеської області позовні вимоги про визнання права власності частини внутрішньоприбудинкових мереж водопостачання та водовідведення, що знаходяться у 13-му мікрорайоні міста Чорноморськ та позначені в акті приймання передачі, за Чорноморською територіальною громадою в особі Чорноморської міської ради Одеської області, задоволенню судом не підлягають.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені позову Чорноморської міської ради Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙТЕХСНАБ", за участтю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Асоціацію об'єднань співвласників багатоквартирних будинків « 13 район міста Чорноморськ» та Комунальне підприємство "Чорноморськводоканал" про визнання права власності на майно - відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Повне рішення складено 11 жовтня 2018 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов