Рішення

від 11.10.2018 по справі 200/22126/16-ц

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 200/22126/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

/заочне/

17 лютого 2017 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Шевцової Т.В.

при секретарі - Южаковій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 підприємства Житниця , ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Україна , Компанії Ерліглоуб Лімітед - про визнання правочинів недійсними з застосуванням наслідків недійсності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що від 27.12.2013 року Публічне акціонерне товариство АКТАБАНК уклало Кредитні договори з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Україна та ОСОБА_4 підприємством Житниця .

В забезпечення виконання зобов'язань по вказаним Кредитним договорам ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка виступило в якості Іпотекодавця та уклало з Публічним акціонерним товариством АКТАБАНК Іпотечний договір № 01-1644/Т/22 від 28.12.2013 року.

30.07.2014 року між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством АКТАБАНК були укладені договори застави майнових прав (банківського вкладу), на підставі яких 31.07.2014 року з банківських вкладів ОСОБА_3 були здійснені списання грошових коштів в рахунок погашення заборгованостей ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Україна за Кредитним договором № 01-1645/Т від 27.12.2013 року та по борговим зобов'язанням ОСОБА_4 підприємства Житниця за Кредитним договором № 01-1644/Т від 27.12.2013 року. В результаті ОСОБА_3 набув права вимоги по борговим зобов'язанням.

04 серпня 2014 року відбулася зміна боржника за Кредитними договорами на підставі угоди, укладеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за умовами якої ОСОБА_2 набув обов'язки нового боржника перед кредитором ОСОБА_3, прийнявши на себе боргові зобов'язання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Україна за Кредитним договором № 01-1645/Т від 27.12.2013 року та ОСОБА_4 підприємства Житниця за Кредитним договором № 01-1644/Т від 27.12.2013 року.

Таким чином, за твердженням Позивача сторони діяли за правилами регулювання правочину про переведення боргу, тому, в зв'язку з втратою сили зобов'язання попередніх боржників за Кредитними - іпотечний договір № 01-1644/Т/22 від 28.12.2013 року, яким були забезпечені вимоги, також вважається припиненим.

Позивач, посилаючись на вищевикладені обставини просив визнати угоду, укладену 04.08.2014 року - дійсною з моменту її укладення, а зобов'язання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Україна за Кредитним договором № 01-1645/Т від 27.12.2013 року та зобов'язання ОСОБА_4 підприємства Житниця за Кредитним договором № 01-1644/Т від 27.12.2013 року - припиненими в повному обсязі з моменту укладення угоди.

Крім того, Позивач зазначає, що не зважаючи на факт заміни боржників на підставі угоди від 04.08.2014 року, ОСОБА_3, шляхом погроз досяг згоди директора попередніх боржників ОСОБА_4 підприємства Житниця та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Україна підписати угоди, за умовами яких останні взяли на себе зобов'язання по сплаті грошових коштів за Кредитним договором № 01-1644/Т від 27.12.2013 року та Кредитним договором № 01-1645/Т від 27.12.2013 року. В угодах не зазначений день вчинення підписання, а зазначені лише місяць та рік - серпень 2014 року. Позивач стверджує, що метою ОСОБА_3 було отримати грошові кошти в якості боргових зобов'язань і від нового боржника ОСОБА_2 на підставі угоди від 04.08.2014 року і від первісних боржників, за угодою від серпня 2014 р. (без дати), укладеною ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підприємством Житниця та за угодою від серпня 2014 р. (без дати), укладеною ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Україна , тому Позивач просив суд визнати зобов'язання, передбачені угодою від серпня 2014 р. (без дати), укладеною ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підприємством Житниця та угодою від серпня 2014 р. (без дати), укладеною ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Україна - припиненими з моменту укладення угоди між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 04.08.2014 року з тих же підстав, що і зобов'язання за основними договорами - в зв'язку зі зміною боржників.

В обґрунтування вимоги про визнання недійсними трьохстороннього Договору поруки №11/08-1 від 11.08.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка , ОСОБА_4 підприємством Житниця і ОСОБА_3 та чотирьохстороннього Договору поруки №11/08-2 від 11.08.2014 року укладеного між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка , ОСОБА_4 підприємством Житниця , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 позивач зазначив, що, по - перше, ОСОБА_5, який на момент 11.08.2014 року був директором поручителя - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка - повідомив письмово, що ніколи не підписував зазначені договори, по - друге, на момент підписання договорів поруки по борговим зобов'язанням ОСОБА_4 підприємства Житниця ці зобов'язання вже були припинені та переведені на ОСОБА_2 на підставі угоди від 04.08.2014 року.

Позивач посилається, що ОСОБА_3 ввів в оману ОСОБА_2, запевнивши останнього в справжності підпису, поставленого від імені директора ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка ОСОБА_5 в договорі поруки№11/08-1 від 11.08.2014 року При цьому ОСОБА_3 надав копію договору поруки, запевнивши, що оригінал, належний ТОВ Ковалівка він передавав директору ОСОБА_5, а той, в свою чергу втратив його або навмисно знищив. Під впливом обману ОСОБА_2, будучи директором ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка , перевищуючи повноваження, надані йому Загальними Зборами ОСОБА_1, здійснив на підставі копії договору від імені Позивача перерахування грошових коштів в загальному розмірі 12 700 00,00 грн. на підставі договору поруки №11/08-1 від 11.08.2014 року. В грудні 2016 року йому стало відомо, що попередній директор ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка - ОСОБА_5 не підписував договір поруки №11/08-1 від 11.08.2014 року В результаті, ОСОБА_3, обманним шляхом отримав на свій рахунок грошові кошти в розмірі 12 700 00,00 грн., а Позивач, в свою чергу зазнав збитків на вказану суму і просить суд стягнути її в подвійному розмірі, а також визнати дії ОСОБА_2 по перерахуванню грошових коштів від імені ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка в розмірі 12 700 00,00 грн. на користь ОСОБА_3 такими, що вчинені з перевищенням повноважень, наданих Загальними зборами ТОВ Ковалівка .

Крім того, 23.04.2015 року між ОСОБА_3 та Позивачем був укладений договір позики грошових коштів, згідно з яким Позивач зобов'язався сплатити ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 40 171 595,60 грн., що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ складало 1 782 235,83 доларів США.

За твердженням Позивача ОСОБА_3 ніколи не передавав кошти на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка і не вчиняв інших дій, спрямованих на виконання договору позики, так як договір позики фіктивно укладався сторонами для переслідування інших цілей - укладення похідного Договору застави корпоративних прав для штучного породження нових зобов'язань ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка . Тобто, кінцевою метою ОСОБА_3 при укладенні договору позики було отримати контроль над її корпоративними правами. Таким чином ОСОБА_3 намагався створити залежне становище ТОВ Ковалівка та отримати право вимоги за зобов'язаннями на підставі договору позики, при цьому сам він вказаний договір не виконав та грошові кошти не передавав. Таким чином, Позивач посилається, що даний договір має ознаки фіктивності, оскільки його було укладено не для реального настання передбачених його умовами обставин, а за для додаткових ричагів тиску та маніпулювання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка .

Позивач, посилаючись на недійсність Договору позики від 23.04.2015 просив суд визнати недійсними також Договори застави, укладені в забезпечення виконання його вимог, а саме - Договір застави частки в статутному капіталі (корпоративних прав) від 23.04.2015 року та Договір застави товарів №1/23 від 23.04.2015 року, укладені між ОСОБА_3 - заставодержателем та заставодавцями - ОСОБА_2 та Компанією Ерліглоуб Лімітед від 23.04.2015 року .

В судове засідання позивач надав заяву про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 надав заяву про розгляд справи без його участі, обставини викладені в позовній заяві підтвердив. Просив винести рішення відповідно до норм чинного законодавства на розсуд суду.

Відповідачі ОСОБА_3, представник ОСОБА_4 підприємства Житниця , представник ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Україна , представник Компанії Ерліглоуб Лімітед в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином відповідно до вимог ст. 74 - 76 ЦПК України, про причини своєї неявки суду не повідомили, не надали заяви про розгляд справи за іх відсутності, а також не скористались правом надання заперечень проти позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв'язку з чим суд, з урахуванням згоди позивача, вважає за можливе провести заочний розгляд справи та вирішити справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Як передбачено ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК).

Відповідно до положень ст. ст. 11, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. ч. 2, 3 ст. 58 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 59 ЦПК України).

Судом було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що:

27.12.2013 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Україна та Публічним акціонерним товариством АКТАБАНК укладений Кредитний договір № 01-1645/Т Відповідно до умов Кредитного договору Публічне акціонерне товариство АКТАБАНК надало ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Україна грошові кошти у формі відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування 1 000 000, 00 доларів США (один мільйон доларів США).

27.12.2013 року між ОСОБА_4 підприємством Житниця та Публічним акціонерним товариством АКТАБАНК укладений Кредитний договір № 01-1644/Т Відповідно до умов Кредитного договору Публічне акціонерне товариство АКТАБАНК надало ОСОБА_4 підприємству Житниця грошові кошти у формі відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування 850 000, 00 доларів США (вісімсот п'ятдесят тисяч доларів США).

30.07.2014 року між Публічним акціонерним товариством АКТАБАНК та ОСОБА_3 укладено Договір застави майнових прав (банківського вкладу) № 01-1644/Т/25 від 30.07.2014 року в забезпечення виконання умов Кредитного договору № 01-1645/Т від 27.12.2013 року за борговими зобов'язаннями ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Україна .

30.07.2014 року між Публічним акціонерним товариством АКТАБАНК та ОСОБА_3 укладено Договір застави майнових прав (банківського вкладу) № 01-1644/Т/26 від 30.07.2014 року в забезпечення виконання умов Кредитного договору № 01-1644/Т від 27.12.2013 року за борговими зобов'язаннями ОСОБА_4 підприємства Житниця .

Судом було встановлено і підтверджено матеріалами справи, що станом на 31.07.2014 року заборгованість ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Україна перед Публічним акціонерним товариством АКТАБАНК за Кредитним договором № 01-1645/Т від 27.12.2013 року склала: за кредитом - 980 000,00 доларів США (дев'ятсот вісімдесят тисяч доларів США); за відсотками - 9 263,02 доларів США (дев'ять тисяч двісті шістдесят три долари США). В загальному розмірі 989 263,02 доларів США (дев'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч двісті шістдесят три долари США).

31.07.2014 року заборгованість ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Україна за Кредитним договором № 01-1645/Т від 27.12.2013 року була погашена шляхом здійснення стягнення звернення на предмет застави за Договором застави майнових прав № 01-1644/Т/25 від 30.07.2014 року, що забезпечував виконання Кредитного договору № 01-1645/Т від 27.12.2013 року. На умовах та відповідно до порядку передбаченого Договором застави майнових прав № 01-1644/Т/25 від 30.07.2014 року Публічним акціонерним товариством АКТАБАНК в рахунок погашення заборгованості було здійснено списання грошових коштів в розмірі 989 263,02 доларів США (дев'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч двісті шістдесят три долари США) в еквіваленті 11 967 360,09 (одинадцять мільйонів дев'ятсот шістдесят сім тисяч триста шістдесят гривень 09 копійок) грн. по курсу НБУ на 31.07.2014 року (12,097248 гривень за 1 долар США) з банківського вкладу, належного ОСОБА_3 на підставі Договору банківського вкладу № В20-20717/Т від 09.12.2013 року укладеного між Публічним акціонерним товариством АКТАБАНК та ОСОБА_3

Таким чином, на підставі ст. 556 Цивільного кодексу України ОСОБА_3 набув права вимоги до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Україна за Кредитним договором № 01-1645/Т від 27.12.2013 року.

Судом було встановлено і підтверджено матеріалами справи, що станом на 31.07.2014 року заборгованість ОСОБА_4 підприємства Житниця перед Публічним акціонерним товариством АКТАБАНК за Кредитним договором № 01-1644/Т від 27.12.2013 року склала: за кредитом - 785 000,00 доларів США (сімсот вісімдесят п'ять тисяч доларів США); за відсотками - 7 972,81 доларів США (сім тисяч дев'ятсот сімдесят два долари США). В загальному розмірі 792 972,81 доларів США (сімсот дев'яносто дві тисячі дев'ятсот сімдесят два долари США).

31.07.2014 року заборгованість ОСОБА_4 підприємства Житниця за Кредитним договором № 01-1644/Т від 27.12.2013 року була погашена шляхом здійснення стягнення звернення на предмет застави за Договором застави майнових прав № 01-1644/Т/26від 30.07.2014 року, що забезпечував виконання Кредитного договору № 01-1644/Т від 27.12.2013 року. На умовах та відповідно до порядку передбаченого Договором застави майнових прав № 01-1644/Т/26 від 30.07.2014 року Публічним акціонерним товариством АКТАБАНК в рахунок погашення заборгованості було здійснено списання грошових коштів в розмірі 792 972,81 доларів США (сімсот дев'яносто дві тисячі дев'ятсот сімдесят два долари США)в еквіваленті 9 592 788,74 грн. (одинадцять дев'ять мільйонів п'ятсот дев'яносто дві тисячі сімсот вісімдесят вісім гривень ) по курсу НБУ на 31.07.2014 року (12,097248 гривень за 1 долар США) з банківського вкладу, належного ОСОБА_3 на підставі Договору банківського вкладу № В20-20641/Т від 14.10.2013 року укладеного між Публічним акціонерним товариством АКТАБАНК та ОСОБА_3

Таким чином, на підставі ст. 556 Цивільного кодексу України ОСОБА_3 набув права вимоги до ОСОБА_4 підприємства Житниця за Кредитним договором № 01-1644/Т від 27.12.2013 року.

П. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено,що серед підстав заміни кредитора у зобов'язанні юридичного факту виконання обов'язку боржника поручителем після чого, на підставі ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 04 серпня 2014 року між ОСОБА_2В, та ОСОБА_3 укладено угоду за умовами якої боргові зобов'язання за Кредитним договором № 01-1644/Т від 27.12.2013 року та Кредитним договором № 01-1645/Т від 27.12.2013 року на загальну суму 1 782 235,83 (один мільйон сімсот вісімдесят дві тисячі двісті тридцять п'ять доларів 83 центи)доларів США перейшли до ОСОБА_2 в порядку переведення боргу.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 521 Цивільного кодексу України передбачена форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні, яка визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу - вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання.

Угода від 04 серпня 2014 року вчинена в письмовій, містить посилання на основні договори, на підставі яких виникли боргові зобов'язання, тобто, містить істотні умови предмету договору про переведення боргу, відповідно, регулюється за правилами договору про переведення боргу і є дійсною з моменту її укладення.

Судом було встановлено, що в серпні 2014 року за ініціативою Відповідача ОСОБА_3С були укладені угоди з попередніми боржниками:

Угода між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підприємством Житниця , за умовами якої останнє зобов'язалось виконати свої зобов'язання за Кредитним договором № 01-1644/Т від 27.12.2013 року. День підписання сторонами в угоді не вказаний.

Угода між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Україна за умовами якої останнє зобов'язалось виконати свої зобов'язання за Кредитним договором № 01-1645/Т від 27.12.2013 року. День підписання сторонами в угоді не вказаний.

Згідно зі ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Частина перша статті 598 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, а згідно з частиною першою статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Суд доходить висновку про те, що на підставі угоди від 04 серпня 2014 року, укладеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за згодою кредитора відбулась заміна боржників ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Україна по Кредитному договору № 01-1645/Т від 27.12.2013 року та ОСОБА_4 підприємства Житниця по Кредитному договору № 01-1644/Т від 27.12.2013 року, на нового боржника - ОСОБА_2 Таким чином, припинились зобов'язання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Україна за Кредитним договором № 01-1645/Т від 27.12.2013 року перед ОСОБА_3 та припинились зобов'язання ОСОБА_4 підприємства Житниця за Кредитним договором № 01-1644/Т від 27.12.2013 року перед ОСОБА_3 Натомість боргові зобов'язання перед ОСОБА_3 по вказаним кредитним договорам в повному обсязі набуті новим боржником - ОСОБА_2

Внаслідок встановлення факту припинення кредитних зобов'язань ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Україна за Кредитним договором № 01-1645/Т від 27.12.2013 року, суд дійшов до висновку, що зобов'язання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Україна за угодою від серпня 2014 року, укладеною між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Україна по виконанню боргових зобов'язань, передбачених Кредитним договором № 01-1645/Т від 27.12.2013 року також є припиненими з 04.08.2014 року - моменту переведення боргу на ОСОБА_2

Внаслідок встановлення факту припинення кредитних зобов'язань ОСОБА_4 підприємства Житниця за Кредитним договором № 01-1644/Т від 27.12.2013 року, суд дійшов до висновку, що зобов'язання ОСОБА_4 підприємства Житниця за угодою від серпня 2014 року, укладеною між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підприємством Житниця по виконанню боргових зобов'язань, передбачених Кредитним договором № 01-1644/Т від 27.12.2013 року також є припиненими з 04.08.2014 року - моменту переведення боргу на ОСОБА_2

Загальні положення щодо заміни боржника у зобов'язанні (переведення боргу) наведені у ст. 520 - 524 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до зазначених статей боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Правочин щодо заміни боржника у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання. Наслідками операції з переведення боргу (заміни боржника у зобов'язанні) є вибуття первинного боржника із зобов'язання, вступ до зобов'язання нового боржника за згодою кредитора та збереження у повному обсязі змісту зобов'язання при зміні суб'єктного його складу.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, в період з 11.08.2015 року по 16.02.2016 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка були здійснені безготівкові перерахування грошових коштів на підставі договору доручення №11/08-1 від 11.08.2014 р. та на підставі договору поруки №11/08-1 від 11.08.2014 р. на поточний рахунок № 26256029560806, який належить ОСОБА_3 Загальна сума грошових переказів за вказаний період склала 12 700 00,00 грн. (дванадцять мільйонів сімсот тисяч) і підтверджується платіжними дорученнями.

За умовами Договору поруки №11/08-1 від 11.08.2014 р. укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка та ОСОБА_4 підприємством Житниця , Поручитель - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка зобов'язалось відповідати перед Кредитором ОСОБА_3 за виконання зобов'язань Боржника - ОСОБА_4 підприємством Житниця , які виникли з умов угоди від серпня 2014 року, укладеної між ОСОБА_4 підприємством Житниця та ОСОБА_3

За умовами Договору поруки №11/08-2 від 11.08.2014 р. укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка та ОСОБА_4 підприємством Житниця та ОСОБА_2 Поручитель - ОСОБА_2 поручився як фізична особа за виконання боргових зобов'язань ОСОБА_4 підприємством Житниця в обсязі, що не перевищує 50 000,00 гривень за угодою від серпня 2014 року, укладеної між ОСОБА_4 підприємством Житниця та ОСОБА_3

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року №9, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Доводи позивача щодо недійсності Договору поруки №11/08-1 від 11.08.2014 р., та Договору поруки №11/08-2 від 11.08.2014 р. на підставі ч.1 ст.230 ЦК України ґрунтуються на факті навмисного застосування з боку ОСОБА_3 обману щодо Позивача відносно обставин, які мають істотне значення, оскільки фактично договори поруки не були підписані з боку поручителя ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка .

Дані обставини підтверджуються зібраними по справі доказами. Так зі змісту наданої Позивачем в матеріали справи письмової відповіді ОСОБА_5, який, на момент 11.08.2014 року був директором ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка , вбачається, що підпис, виконаний в договорі поруки №11/08-1 від 11.08.2014 р. укладеному між ОСОБА_3, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка та ОСОБА_4 підприємством Житниця - виконаний не ОСОБА_5, а невідомою йому особою.

Позивач звернувся до суду з клопотанням про витребування оригіналу договору поруки №11/08-1 від 11.08.2014 р. для огляду в судовому засіданні та з метою проведення в подальшому почеркознавчої експертизи. Однак Відповідачем ОСОБА_3 не надано пояснень або заперечень проти обставин, викладених в позовній заяві, зокрема щодо відсутності справжнього підпису від імені поручителя ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка в договорі поруки №11/08-1 від 11.08.2014 р.

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Обман має місце, якщо сторона замовчує існування обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину.

Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 року правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Факт невідповідності встановлених між сторонами у договорі умов до фактично встановлених умов з метою отримання прихованого прибутку, в даному випадку і є умислом в діях відповідача.

За таких обставин, правочин, вчинений під впливом обману повинен бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК, так як в ньому зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.

Згідно з частиною 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення.

Внаслідок встановлення факту вчинення Договору поруки №11/08-1 від 11.08.2014 року під впливом обману, суд приймає до уваги доводи позивача про введення в оману ОСОБА_2 з боку ОСОБА_3 який, будучи наступним після ОСОБА_5 директором ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка , не перевіривши фактичні обставини, не будучи обізнаним про факт того, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка фактично ніколи не виступало в якості поручителя в Договорі поруки №11/08-1 від 11.08.2014 року прийняв від ОСОБА_3 до виконання копію Договору поруки №11/08-1 від 11.08.2014 року(оригінал був пред'явлений ОСОБА_3 до огляду) і здійснив від імені Позивача перерахування грошових коштів в загальному розмірі 12 700 00,00 грн. (дванадцять мільйонів сімсот тисяч).

Своє підтвердження знайшли доводи Позивача щодо перевищення директором Позивача ОСОБА_2 своїх повноважень, наданих йому Загальними Зборами ОСОБА_1, передбачених Статутом ОСОБА_1, а саме - при перерахуванні грошових коштів на підставі копії Договору поруки №11/08-1 від 11.08.2014 року директором не було перевірено наявності рішення Загальних Зборів ОСОБА_1 на такий правочин. П. 9.2.11. Статуту ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка передбачено надання попередньої згоди щодо укладення Директором ОСОБА_1 будь-якого правочину, розмір зобов'язання якого перевищує 10 000 (десять тисяч)гривень, а п. 9.2.12 Статуту передбачено надання попередньої згоди Загальних Зборів з укладення всіх правочинів щодо угод з борговими зобов'язаннями. Відповідно до п. 10.6.13 Статуту - виконавчий орган ОСОБА_1 (директор) вповноважений забезпечувати виконання рішень загальних зборів Учасників ОСОБА_1 і звітувати про їх виконання.

Своє підтвердження знайшли доводи Позивача щодо визнання грошової суми, перерахованої ним на підставі Договору поруки №11/08-1 від 11.08.2014 року на поточний рахунок ОСОБА_3 на загальну суму 12 700 00,00 грн. (дванадцять мільйонів сімсот тисяч) - збитками, які внаслідок правочину, вчиненого під впливом обману підлягають стягненню на користь позивача в подвійному розмірі - 25 000 000,00 грн. (двадцять п'ять мільйонів)

Крім того, частина 2 ст. 208 ГК України визначає, що у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав, окрім вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Частиною 2 ст. 230 ЦК України передбачено, що правовими наслідками визнання недійсним правочину вчиненого під впливом обману є зобов'язання сторони, яка вчинила обман, відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку із вчиненням цього правочину.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З приводу стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, що склались між Позивачем - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка та відповідачем ОСОБА_3 у справі, є подібними з відносинами позики, де Позивач - позикодавець, а ОСОБА_3 - боржник, які регулюються положеннями параграфу 1 глави 71 ЦК України, оскільки ОСОБА_3 використовує чужі грошові кошти в своїх цілях.

Частина 2 статті 625 ЦК України визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Прострочення з боку ОСОБА_3 повернення грошових коштів розпочалося з моменту їх набуття (так як таке набуття було незаконним, а кошти отримані на підставі недійсного договору, тому ОСОБА_3 зобов'язаний був їх повернути відразу ж як отримав).

Тому, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 інфляційні витрати за весь час прострочення в розмірі 1 332 695,38 грн. та штрафних санкцій в розмірі 5 124 263,62грн.

Стаття 625 ЦК України передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені вказаною статтею, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Таку позицію займає і судова практика (напр., постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19 серпня 2003 року).

Крім особливих форм відповідальності, в разі прострочення грошових зобов'язань застосовується така форма відповідальності, як пеня (ст. 549 ЦК). Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Щодо грошових зобов'язань законодавство містить обмеження максимального розміру пені, який може бути стягнений в разі прострочення. Так відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

23.04.2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка був укладений договір позики грошових коштів. За умовами договору ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка зобов'язалось сплатити ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 40 171 595,60 грн., що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ складало 1 782 235,83 доларів США.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Судом було встановлено, що договір позики грошових коштів від 23.04.2015 року був укладений сторонами без наміру створення правових наслідків, оскільки ОСОБА_3 фактично ніколи не передавав кошти на користь Позивача. Тобто сторони вчинили правочин для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний, та мали інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином, тому не вчинили жодних дій на виконання фіктивного договору. За таких обставин, фіктивний договір позики грошових коштів від 23.04.2015 року повинен бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК, так як в ньому зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 1051 ЦК позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення.

Тому суд дійшов висновку про недійсність договору позики грошових коштів, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка від 23.04.2015 року

23.04.2015 року між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та Компанією Ерліглоуб Лімітед був укладений договір застави частки в статутному капіталі (корпоративних прав) ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка . За умовами даного договору заставодавцями - ОСОБА_2 та Компанією Ерліглоуб Лімітед забезпечено виконання зобов'язань по здійсненню оплати ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка за договором позики укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка від 23.04.2015 .

Також 23.04.2015 року між ОСОБА_3, та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка був укладений договір застави, згідно до умов якого ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка забезпечило свої зобов'язання за договором позики від 23.04.2014 року шляхом передачі в заставу прогнозованих обсягів товарів в обороті, право власності на які виникає у Заставодержателя в строк з серпня 2015 по грудень 2015 р.р., а саме: овочі згіно з Переліком: Цибуля ріпчаста - 3000 т, Морква - 1250т., Буряк столовий - 1250 т.

Ч. 2 ст. 548 ЦК України передбачено, що недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Таким чином, правочинами, які забезпечують виконання договору позики від 23.04.2015 року, є Договір застави частки в статутному капіталі (корпоративних прав) ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка , укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та Компанією Ерліглоуб Лімітед та Договір застави прогнозованих товарів №1/23 від 23.04.2015 року, укладений між ОСОБА_3, та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка .

Суд дійшов висновку, що факт недійсності договору позики від 23.04.2015 року в зв'язку з його фіктивністю, тягне недійсність похідних договорів, за умовами яких боржник забезпечив виконання фіктивного договору своїми корпоративними правами та прогнозованими товарами, тому суд дійшов висновку, що факт недійсності договору позики від 23.04.2015 року в зв'язку з його фіктивністю, тягне недійсність похідних договорів, за умовами яких боржник забезпечив виконання фіктивного договору своїми корпоративними правами та прогнозованими товарами тому Договір застави частки в статутному капіталі (корпоративних прав) ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка , укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та Компанією Ерліглоуб Лімітед та Договір застави прогнозованих обсягів товарів в обороті, право власності на які виникає у Заставодержателя в строк з серпня 2015 по грудень 2015 р.р., укладений між ОСОБА_3, та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка також підлягають визнанню недійсними.

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою (ч.5 ст.216 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення.

Як роз'яснив Пленум верховного Суду України у п. 5 та п. 7 Постанови від 6 листопада 2009 року N 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, 169, 197, 209, 212-215, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Визнати дійсною угоду, укладену 04.08.2014 року між ОСОБА_2 (місце реєстрації: м. Дніпропетровськ, вул. Шинна, 10А, РНОКПП НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (місце реєстрації: м. Дніпро, вул. Барвінківська, буд. 11а, РНОКПП НОМЕР_2).

Визнати зобов'язання ОСОБА_4 Підприємства Житниця (код ЄДРПОУ 32653164 зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_1) за Угодою від серпня 2014 року (без дати), укладену між ОСОБА_3 (місце реєстрації: м. Дніпро, вул. Барвінківська, буд. 11а, РНОКПП НОМЕР_2) та ОСОБА_4 підприємтва Житниця (код ЄДРПОУ 32653164 зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_1) - припиненими з моменту укладення угоди, укладеної між ОСОБА_2 (місце реєстрації: м. Дніпропетровськ, вул. Шинна, 10А, РНОКПП НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (місце реєстрації: м. Дніпро, вул. Барвінківська, буд. 11а, РНОКПП НОМЕР_2), а саме - з 04.08.2014 року .

Визнати зобов'язання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Україна (місце реєстрації: м. Дніпро, вул. Барвінківська, буд. 11а, РНОКПП НОМЕР_2)за Угодою від серпня 2014 року (без дати), укладену між ОСОБА_3(місце реєстрації: м. Дніпро, вул. Барвінківська, буд. 11а, РНОКПП НОМЕР_2) та ТОВ Агрофірма Україна (місце реєстрації: м. Дніпро, вул. Барвінківська, буд. 11а, РНОКПП НОМЕР_2) - припиненими з моменту укладення угоди, укладеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а саме - з 04.08.2014 року .

Договір поруки №11/08-1 від 11.08.2014 року, укладений між ОСОБА_3 (місце реєстрації: м. Дніпро, вул. Барвінківська, буд. 11а, РНОКПП НОМЕР_2), ОСОБА_4 Підприємством Житниця (код ЄДРПОУ 32653164 зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_1) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка (код ЄДРПОУ 33321520, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, кім. 21)- визнати недійсним з моменту його укладення.

Договір поруки №11/08-2 від 11.08.2014 року, укладений між ОСОБА_3(місце реєстрації: м. Дніпро, вул. Барвінківська, буд. 11а, РНОКПП НОМЕР_2), ОСОБА_4 Підприємством Житниця (код ЄДРПОУ 32653164 зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_1),ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка (код ЄДРПОУ 33321520, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, кім. 21) та ОСОБА_2 (місце реєстрації: м. Дніпропетровськ, вул. Шинна, 10А, РНОКПП НОМЕР_1) - визнати недійсним з моменту його укладення.

Визнати дії ОСОБА_2 (місце реєстрації: м. Дніпропетровськ, вул. Шинна, 10А, РНОКПП НОМЕР_1) по перерахуванню грошових коштів від імені ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка в розмірі 12 700 00,00 грн. на користь ОСОБА_3(місце реєстрації: м. Дніпро, вул. Барвінківська, буд. 11а, РНОКПП НОМЕР_2) - такими, що вчинені з перевищенням повноважень, наданих Загальними зборами ТОВ Ковалівка (код ЄДРПОУ 33321520, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, кім. 21)

Стягнути з ОСОБА_3 (місце реєстрації: м. Дніпро, вул. Барвінківська, буд. 11а, РНОКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка (код ЄДРПОУ 33321520, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, кім. 21) - грошові кошти в сумі 31 856 950,00 грн. (тридцять один мільйон вісімсот п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят гривень) (з яких: 12 700 000,00 фактично перераховані кошти внаслідок обману, 12 700 000,00 - сума збитків 5 124 263,62грн. - штрафних санкцій, 1 332 695,38 грн. - інфляційних витрат.)

Договір позики, укладений 23 квітня 2015 року між ОСОБА_3 (місце реєстрації: м. Дніпро, вул. Барвінківська, буд. 11а, РНОКПП НОМЕР_2) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка (код ЄДРПОУ 33321520, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, кім. 21), - визнати недійсним з моменту його вчинення.

Договір застави частки в статутному капіталі (корпоративних прав) від 23.04.2015 року укладений між ОСОБА_3 (місце реєстрації: м. Дніпро, вул. Барвінківська, буд. 11а, РНОКПП НОМЕР_2) , ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка (код ЄДРПОУ 33321520, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, кім. 21), та Компанією Ерліглоуб Лімітед індекс 3110, КРІНОН, 16, ЛІМАСОЛ, КІПР, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 2734 та додаткову угоду до цього договору посвідчену від 30.122015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 8500, - визнати недійсним з моменту його вчинення, а саме - з 23 квітня 2015 року .

Договір застави товарів від 23.04.2015 року укладений між ОСОБА_3 (місце реєстрації: м. Дніпро, вул. Барвінківська, буд. 11а, РНОКПП НОМЕР_2) , та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ковалівка (код ЄДРПОУ 33321520, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, кім. 21), - визнати недійсним з моменту його вчинення, а саме - з 23 квітня 2015 року .

Скасувати реєстраційний запис про обтяження (заборона відчуження) внесений до Державного реєстру обтяжень рухомого майна під №15320307 від 23.04.2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського округу ОСОБА_6 на підставі договору застави частки в статутному капіталі (корпоративних прав), №2734 від 23.04.2015 р. об'єкт обтяження: частка в Статутному капіталі (корпоративні права).

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги в Апеляційний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його постановив, за письмовою заявою відповідачів, котра може бути подана протягом десяти днів із дня отримання копії заочного рішення.

Суддя Т.В.Шевцова