Рішення

від 11.10.2018 по справі 576/2239/18

ГЛУХІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 576/2239/18

Провадження № 2/576/712/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2018 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого- судді Мазура С.А.,

за участі:

секретаря Пугач В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білокопитівської сільської ради Глухівського району Сумської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Білокопитівської сільської ради Глухівського району Сумської області (далі - відповідач) про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права в порядку спадкування.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько ОСОБА_2, після смерті якого відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається із земельної ділянки у розмірі 5,75 га, розташованої на території Білокопитівської сільської ради Глухівського району Сумської області, та яку успадкували позивач та його мати ОСОБА_3, а після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 належну матері ? частину земельної частки успадкував ОСОБА_1, оскільки мешкав з померлою на день її смерті. З метою отримання свідоцтва про право на спадщину позивач звернувся до державного нотаріуса, яка виявила відсутність правовстановлюючого документу - Сертифікату на право на земельну частку (пай), де помилково зазначено по-батькові батька позивача - Лавринович замість правильного Лаврентійович.

У зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на земельну частку (пай) та наявної у ньому помилки, він не має можливості оформити право на вказану земельну ділянку, тому змушений звернутися з даним позовом до суду.

У судове засідання позивач та його представник не з'явились, при цьому представник позивача подав заяву про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглянути справу без сторони позивача.

Представник відповідача - Білокопитівської сільської ради Глухівського району Сумської області у судове засідання не з'явився, при цьому подав заяву про відсутність заперечень на позов та слухання справи без його участі.

Враховуючи те, що позивач позов підтримав, відповідач проти задоволення позову не заперечував, тому розгляд даної справи по суті був проведений, відповідно до статті 198 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у підготовчому судовому засіданні за правилами частини третьої статті 200 ЦПК України.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд приходить до наступного.

Як встановлено, батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_4, який згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Білокопитове Глухівського району Сумської області (а.с.6), та ОСОБА_3, яка згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Білокопитове Глухівського району Сумської області (а.с.7).

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя від 18.09.2018 у графі „відомості про чоловіка" зазначено ОСОБА_4 (а.с.8).

За змістом складеного 27.03.1997 заповіту ОСОБА_2 заповів все своє майно сину ОСОБА_1 (а.с.9).

З довідки виконкому Білокопитівської сільської ради Глухівського району Сумської області №435 від 05.07.2016 вбачається, що останнє місце проживання померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 було: АДРЕСА_1. Від імені ОСОБА_2 Білокопитівською сільською радою 28.03.1997 складено і зареєстровано заповіт по реєстру №117. На момент смерті ОСОБА_2 в будинку були зареєстровані та постійно проживали його дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_1 (а.с.10).

А згідно довідки виконкому Білокопитівської сільської ради Глухівського району Сумської області №673 від 20.11.2017 постійне місце проживання померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 було: АДРЕСА_1. Від імені ОСОБА_3 заповіт Білокопитівською сільською радою не посвідчувався. На момент смерті ОСОБА_3 в будинку був зареєстрований та проживав син ОСОБА_1 (а.с.11).

В той же час, з довідки виконкому Білокопитівської сільської ради Глухівського району Сумської області №339 від 07.06.2018 вбачається, що на території сільської ради дійсно був зареєстрований і проживав ОСОБА_4, а ОСОБА_2 на території сільської ради не був зареєстрований і не проживав (а.с.12).

Водночас згідно військового квитка серії НОМЕР_4, нагороджувального посвідчення та посвідчення ветерана труда вони видані на ім'я ОСОБА_4 (а.с.15).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що Сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий на ім'я ОСОБА_5, дійсно належить ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

З листа відділу у Глухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області №283/103-18 від 20.04.2018 вбачається, ОСОБА_5 на підставі розпорядження голови Глухівської районної державної адміністрації №226 від 31.05.1996 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) НОМЕР_5 та зареєстровано у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Глухівською районною державною адміністрацією членам САПТЗТ ім. Жужоми за №212 від 18.06.1996 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Розмір земельної частки (паю) складав 5,75 га (а.с.14).

В пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування зазначено: при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям та відповідні норми Цивільного кодексу УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до пункту 2 діючого, на час смерті, Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Відповідно до положень статей 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) і до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1220 цього Кодексу передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Відповідно до положень статті 1233 та частин першої і третьої статті 1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

А статтею частиною першою статті 1245 ЦК України передбачено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

У відповідності до положень частин першої, третьої та п'ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Водночас згідно статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Оскільки ОСОБА_3 прийняла половину частки спадщини ОСОБА_4 відповідно до статті 1235 ЦК України, а дана спадщина належить їй з часу відкриття спадщини, що відповідно до статті 1220 ЦК України є днем смерті ОСОБА_2, а позивач відповідно до статті 1261 цього Кодексу є спадкоємцем за законом та заповітом, інших спадкоємців немає, а тому суд приходить до висновку, що позивач є єдиним спадкоємцем померлих ОСОБА_6 та ОСОБА_3.

Відповідно до пункту а частини третьої статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) захист прав громадян юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Частиною першою статті 131 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набути у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільного-правових угод.

Відповідно до пункту 17 Перехідних положень ЗК України сертифікати на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Отже, після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 всі належні їм права та обов'язки, у тому числі й право на земельну частку (пай), що належали останнім, перейшли до їх сина ОСОБА_1 відповідно до статей 1261 та 1268 ЦК України.

Оскільки судом встановлено, що позивач набув у порядку спадкування за заповітом та за законом право на земельну частку (пай), розташовану на території Білокопитівської сільської ради Глухівського району Сумської області площею 5,75 умовних кадастрових гектара, що належала ОСОБА_4 відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_5, однак вказане право не визнається, суд вважає за необхідне захистити дане право позивача шляхом його визнання, тому позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до вимог частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Оскільки встановлення факту належності померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 сертифікату на право на земельну частку (пай) необхідне заявнику для оформлення спадщини, суд приходить до висновку, що в цій частині позов також є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтею 131 Земельного кодексу України, статтями 392, 1216, 1218, 1220, 1233, 1235, 1245, 1261, 1268 Цивільного кодексу України, статтями 7, 8, 12, 13,81, 200, 258, 259, 263-265, 315 ЦПК України, суд,

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Білокопитівської сільської ради Глухівського району Сумської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права в порядку спадкування - задовольнити повністю.

Встановити факт, що Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_5, виданий на підставі розпорядження голови Глухівської районної державної адміністрації №226 від 31.05.1996 та зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Глухівською районною державною адміністрацією членам САПТЗТ ім. Жужоми за №212 від 18.06.1996, належить ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Визнати за ОСОБА_1, зареєстрований та мешкає за адресою: 41446, АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право на ? частку земельної частки (паю) площею 5,75 умовних кадастрових гектара, що належала ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_5, виданий на підставі розпорядження голови Глухівської районної державної адміністрації №226 від 31.05.1996 та зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Глухівською районною державною адміністрацією членам САПТЗТ ім. Жужоми за №212 від 18.06.1996, розташованої на території Білокопитівської сільської ради Глухівського району Сумської області, як на спадкове майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_1, зареєстрований та мешкає за адресою: 41446, АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право на ? частку земельної частки (паю) площею 5,75 умовних кадастрових гектара, що належала ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_5, виданий на підставі розпорядження голови Глухівської районної державної адміністрації №226 від 31.05.1996 та зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Глухівською районною державною адміністрацією членам САПТЗТ ім. Жужоми за №212 від 18.06.1996, розташованої на території Білокопитівської сільської ради Глухівського району Сумської області, як на спадкове майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Глухівський міськрайонний суд Сумської області до Апеляційного суду Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Мазур