Рішення

від 01.10.2018 по справі 910/8370/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2018Справа № 910/8370/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" (вул. Північна,22, м. Київ ,04214)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант-21" (вул. Тимошенка, 1-К, м. Київ,04212)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація

про стягнення 55 419,09 грн.

Представники учасників справи:

Від позивача: Гусєва М.В. за дов.;

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант-21" (далі - відповідач) про стягнення 55 419, 09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 06092 від 10.08.2012 року, в частині здійснення орендних платежів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.07.2018 у справі № 910/8370/18 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 та 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

18.07.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.07.218 відкрито провадження у справі № 910/8370/18, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Оболонську районну в місті Києві державна адміністрація, судове засідання призначено на 03.09.2018 року.

30.08.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника третьої особи надійшли пояснення по справі, в яких третя особа просить задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі та розглядати справу без участі представника третьої особи.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 03.09.2018 року не з'явились.

У судовому засіданні 03.09.2018 судом оглянуто оригінали документів позивача, копії яких долучено до матеріалів справи.

Судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 24.09.2018 року, встановлено сторонам строк для подачі заяв та клопотань по справі до 20.09.2018 року.

20.09.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли пояснення по справі.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 24.09.2018 року не з'явились.

Судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 01.10.2018, встановлено сторонам строк для подачі заяв та клопотань по справі до 28.09.2018 року.

28.09.2018 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про доручення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.10.2018 представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить уточнити прохальну частину позовної заяви в наступній редакції: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант-21" на користь Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва суму заборгованості з орендної плати в розмірі 48 693, 60 грн. пеню у розмірі 5 742, 46 грн., втрати від інфляції в сумі 685, 49 грн., 3% річних у сумі 297, 55 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762, 00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 01.10.2018 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Судом прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог, позовні вимоги розглядаються у рамках означеної заяви.

Представник відповідача у судове засідання 01.10.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Підстав для відкладення розгляду справи та оголошення перерви, відповідно до ст.ст. 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 01.10.2018 судом та оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.08.2012 між Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією (Орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю Діамант -21 (Орендар) (відповідач), а також Комунальне підприємство Житлосервіс Приозерне було укладено Договір № 06092 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого Орендодавець на підставі протоколів постійної комісії Київради з питань власності № 123 від 10.07.2012 та розпорядженням Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.08.2012 № 417 передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об'єкт оренди, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. № 1-К, для розміщенння торгівельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, та товарів підакцизної групи.

Згідно з п. 2.1. Договору, об'єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 23, 70 кв.м., згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього Договору;

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що за користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 № 34/6250 та на дату підписання Договору згідно з розрахунком, який є невід'ємною частиною цього Договору, без ПДВ становить 136, 90 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 3 244, 50 грн.

За умовами п. 3.2. Договору розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, відповідних цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з п. 3.4. Договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою.

Орендна плата сплачується Орендарем на рахунок Підприємства, за яким закріплено майно на праві господарського відання чи оперативного управління (Балансоутримувача) Комунальне підприємство Житлосервіс Приозерне Оболонського району в місті Києві, яке знаходиться за адресою: 04214, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 2-В р/р260073011304 Оболонське відділення № 8142 Ощадбанку України в м. Києві, МФО 320229, ЄДРПОУ 33597153, Св. № 36774549, ІПН 335971526548 починаючи з дати підписання акта приймання -передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання Сторонами акта приймання - передачі при поверненні Об'єкта оренди Орендодавцеві та Підприємству (п. 3.5. Договору).

Відповідно до п. 3.6. Договору орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок підприємства.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що Орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього Договору з додатками передати, а Орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди. Акт приймання - передачі об'єкта оренди підписується відповідним Орендодавцем, Орендарем та Підприємством.

Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 10.08.2012 року до 09.08.2015 року (п. 9.1 Договору).

Згідно з п. 9.4 Договору, договір припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

10.08.2012 року на виконання умов Договору балансоутримувачем здано, а орендарем прийнято об'єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна.

Зазначене нежитлове приміщення перебувало на обслуговуванні експлуатаційної організації Комунального підприємства Житлосервіс Приозерне Оболонського району в місті Києві.

Відповідно до п.1 розпорядження Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 31.01.2015 № 41 Про деякі питання комунального майна територіальної громади міста Києва, що віднесено до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та додатку 3 до даного розпорядження, приміщення за адресою: м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 1-К закріплено на праві господарського відання без права розпорядження за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва".

Проте, відповідач належним чином не виконував взяті на себе договірні зобов'язання в частині сплати орендної плати, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати, пені, втрат від інфляції та 3 % річних.

Відповідач орендоване майно позивачу повернув та не сплачував орендну плату за час фактичного користування ним, внаслідок чого за відповідачем виникла заборгованість по орендній платі за період з квітня 2015 по листопад 2015 року в сумі 48 693, 60 грн.

Як встановлено судом в липні, вересні та жовтні 2015 року відповідачем сплачена орендна плата в сумі по 3000, 00 грн. за липень та вересень і 8000, 00 грн. за жовтень, що в сумі становить 14 000, 00 грн.

При розрахунку суми боргу, платежі в сумі 14 000, 00 грн. були спрямовані на погашення заборгованості, згідно акту звірки, за 3 попередні місяці: лютий, березень, квітень, проте вказаної суми не вистачило і за квітень залишок боргу склав 1 455, 11 грн.

Зважаючи на те, що відповідач допустив порушення взятих на себе зобов'язань в частині оплати орендної плати, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю природою є договором оренди.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні положення закріплені у частині 1 статті 283 Господарського кодексу України, відповідно до змісту якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частинами 1, 2 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України).

Вказані норми кореспондуються з приписами ч. ч. 1, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до змісту яких орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Керуючись зазначеними нормами чинного законодавства та враховуючи умови п. 3.5. Договору, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог у частині стягнення заборгованості по орендній платі за час фактичного користування майном у період з квітня 2015 по листопад 2015 року в сумі 48 693, 60 грн.

Таким чином, оскільки відповідач в обумовлені строки не сплатив позивачеві орендну плату за період з квітня 2015 року по листопад 2015 року, відповідний борг в сумі 48 693, 60 грн., який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 297,55 грн. 3% річних, слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 297, 55 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає приписам чинного законодавства.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 5 742, 46 грн., суд зазначає наступне.

Так, згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення частинах 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, в силу наведених норм права, пеня може бути стягнута лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов'язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).

Відповідно до пункту 6.2. Договору за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендар сплачує на користь Підприємства пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Проте, як вказувалось вище, Договір діяв по 09.08.2015, пролонгація не передбачена умовами Договору, а пеня позивачем нарахована за прострочення грошового зобов'язання за період з квітня 2015 по листопад 2015, тобто, за період часу користування об'єктом оренди без внесення орендної плати, але вже після закінчення строку дії правочину.

Враховуючи наведені обставини справи, суд дійшов висновку, що забезпечене неустойкою (у вигляді пені) виконання відповідачем основного грошового зобов'язання припинилося у зв'язку із припиненням дії договору, а тому відсутні правові підстави для застосування до відповідача господарської санкції шляхом стягнення з відповідача пені за прострочення ним сплати орендної плати за користування об'єктом оренди після припинення дії договору.

Іншої угоди, якою б було забезпечено неустойкою виконання відповідачем грошового зобов'язання після припинення дії договору сторонами спору суду не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в часті стягнення пені в розмірі 1 784, 51 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення 685, 49 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбаченим цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги в частині стягнення основного боргу, 3% річних та втрат від інфляції обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги частково у розмірі 48 693, 60 грн. основного боргу, інфляційні втрати у розмірі 685,49 грн., 3 % річних у розмірі 297, 55 грн. та пені у розмірі 3 957, 95 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Діамант -21 (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 16, код ЄДРПОУ 37371727) на користь Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва (04214, м. Київ, вул. Північна, 22, код ЄДРПОУ 39611267) основний борг у сумі 48 693 (сорок вісім тисяч шістсот дев'яносто три) грн. 60 коп., шляхом перерахування суми заборгованості на р/р 26007300006993 в ТВБВ № 10026/0104 філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанку", МФО 322669, пеню у розмірі 3 957 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 95 коп., 3 % річних у сумі 297 (двісті дев'яносто сім) грн. 55 коп., втрати від інфляції у розмірі 685 (шістсот вісімдесят п'ять) грн. 49 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп., шляхом перерахування суми заборгованості на р/р 26007300006993 в ТВБВ № 10026/0104 філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанку", МФО 322669.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Згідно з підпунктом 17.5 пункту 17 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 11.10.2018 року.

Суддя М.Є. Літвінова