Рішення

від 02.10.2018 по справі 915/925/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року Справа № 915/925/18

м.Миколаїв

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут»

(54055, м.Миколаїв, вул. 7-а Слобідська 70 в/1, р/р 26008110055 в АБ Кліринговий дім, МФО 300647)

до відповідача: Київський національний університет будівництва та архітектури

(03186, м.Київ, пр. Повітрофлотський, 31, код ЄДРПОУ 02070909)

в особі філії – відокремленого

структурного підрозділу: Миколаївського будівельного коледжу Київського національного

університету будівництва та архітектури

(54001, м.Миколаїв, вул. 1-ша Слобідська, 2, код ЄДРПОУ 01275976)

Суддя Василяка К.Л.

Секретар судового засідання Берко О.В.

Представники:

від позивача: представник не з'явився.

від відповідача: представник не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: стягнення 396624,28 грн. заборгованості за договором постачання природного газу,

22.08.2018р. товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №МКZ 007-СК-9887-0818 від 15.08.2018р., в якій просить суд стягнути з Київського національного університету будівництва та архітектури в особі Миколаївського будівельного коледжу Київського національного університету будівництва і архітектури заборгованість з договором постачання природного газу №41АВМкz78-18 від 09.01.2018р. у загальній сумі 396624,28 грн., з яких 332511,35 грн. основного боргу, 36590,75 грн. пені, 3241,55 грн. – 3% річних, 4903,85 грн. втрат від інфляції та 19376,78 грн. збитків за перевищення обсягу постачання газу у лютому та березні 2018 року.

Ухвалою суду від 27.08.2018р. позовну заяву було залишено без руху, надано позивачу строк на усунення встановлених судом недоліків (докази сплати судового збору у встановленому Законом України «Про судовий збір» порядку та розмірі; належні докази направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами): 10 днів з дня отримання ухвали.

Додатково вказаною ухвалою звернуто увагу позивача на те, що частина копій документів, додана до позовної заяви не засвідчена належним чином.

10.09.2018р. до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 27.08.2018р.

11.09.2018р. позивач додатково додав належним чином засвідчені копії документів, які при зверненні до суду не були належним чином засвідчені.

Ухвалою суду від 11.09.2018р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.10.2018р.

25.09.2018р. відповідач надав суду заяву про визнання позову в повному обсязі, в якій також просив здійснювати судовий розгляд справи без участі представника відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з'явився.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 185 ГПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Враховуючи викладене, зважаючи на фактичне визнання позову відповідачем про що свідчить відповідна заява за вих. №01-13/569 від 20.09.2018р., за наслідками проведеного судового засідання 02.10.2018р., у відповідності до приписів ст.240 Господарського процесуального кодексу України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд, -

встановив:

09 січня 2018 року за №41АВМкz 78-18 між товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут», як постачальником, та Київським національним університетом будівництва та архітектури в особі Миколаївського будівельного коледжу Київського національного університету будівництва та архітектури, як споживачем, був укладений договір постачання природного газу для потреб не побутових споживачів, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2018 році природний газ річним плановим обсягом постачання газу – до 70 тис. куб. м, а споживач зобов'язався прийняти і оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором (п.п.1.1, 1.2).

Відповідно до умов п.1.3 учасники договору погодили планові обсяги постачання газу по місяцях, а саме: у січні та листопаді по 15 тис. куб.м, у лютому та грудні по 20 тис. куб.м.

Умовами пункту 2.8 договору погоджено, що визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку: за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником споживача та копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором газорозподільної системи та споживачем, відповідно до кодексу ГРМ. Постачальник протягом трьох днів з дати одержання оригіналу акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником постачальника та скріплений печаткою постачальника, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу. У випадку ненадання споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним, акта приймання-передачі гаду, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника.

Відповідно до п.3.2 договору, ціна газу на момент укладання договору становить 8517,200 грн. за 100 куб.м, крім того ПДВ 1703,440 грн., всього з ПДВ – 10220,640 грн.

Ціна, зазначена в п.3.2 договору може змінюватись протягом дії договору та щомісяця публікується на сайті. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

Згідно з умовами п.4.2 договору оплата газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України – гривні в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

Додатковою угодою №1 від 14.02.2018р. сторони погодили з 01.01.2018р. ціну на газ на рівні 11033,64 грн. за 1000 куб.м.

Додатковою угодою №2 від 15.02.2018р. сторони погодили з 01.02.2018р. ціну на газ на рівні 10703,04 грн. за 1000 куб. м.

У лютому, березні та квітні 2018 року відповідач спожив природного газу на загальну суму 332511,35 грн.. що підтверджується актами приймання – передачі МКЗ 0003631 від 28.02.2018р., МКЗ 00006384 від 31.03.2018р. та МКЗ 00006908 від 30.04.2018р.

Вказана заборгованість відповідачем не оплачена, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За нормами статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати в тому числі з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, а також статті 193 Господарського кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на дату розгляду справи, відповідач не надав суду доказів, що спростовують твердження позивача або докази сплати основного боргу за спірний період.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожитий природний газ у сумі 332511,35 грн. є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім суми основного боргу, позивач відповідно до умов 6.2.1, 6.2.2 договору, нарахував та просить суд стягнути з позивача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у загальному розмірі 36590,75 грн. та штраф за перевищення обсягу постачання природного газу у лютому та березні 2018 року в загальному розмірі 19376,78 грн.

А також в силі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача втрати від інфляції у загальному розмірі 4903,85 грн. та 3% річних в загальній сумі 3241,55 грн.

За перевіркою наданих позивачем розрахунків (а.с.17) суд вважає, що позовні вимоги в цій частині позову ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та здійснені арифметично вірно.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до приписів ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Позивач довів суду належними та допустимими доказами наявність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідач заявою від 20.09.2018р. вих. №01-13/569 позов визнав в повному обсязі та не заперечує проти його задоволення.

За таких обставин, підсумовуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 123, 129, 185, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Київського національного університету будівництва та архітектури в особі Миколаївського будівельного коледжу Київського національного університету будівництва та архітектури (54001, м.Миколаїв, вул. 1-ша Слобідська, 2, код ЄДРПОУ 01275976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» (54055, м.Миколаїв, вул. 7-а Слобідська 70 в/1, р/р 26008110055 в АБ Кліринговий дім, МФО 300647, код ЄДРПОУ 39589483) 332511,35 грн. основного боргу, 36590,75 грн. пені, 19376,78 грн. штрафу за перевищення обсягу постачання природного газу, 3241,55 грн. 3% річних, 4903,85 грн. втрат від інфляції та 5949,36 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано суддею « 12» жовтня 2018 року.

Суддя                                                                      К.Л. Василяка