Рішення

від 09.10.2018 по справі 916/3001/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/3001/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Шевченко К.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Вергелес Ю.О. за довіреністю;

від відповідача: Марочкін В.О. адвокат;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Інтал" про стягнення 106666,66грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Інтал" про стягнення заборгованості у сумі 106666,66грн. у тому числі 90666,66грн. частини основного боргу, 16000,00грн. процентів за користування кредитними коштами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 2309/10-96 від 23.09.2010р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.02.2018р. по справі №916/3001/17 (суддя Рога Н.В.) позов Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" було залишено без розгляду в порядку п.4 ч.1 ст.226 ГПК України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2018р. ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.02.2018р. по справі №916/3001/17 (суддя Рога Н.В.) скасовано, справу №916/3001/17 передано до Господарського суду Одеської області для продовження здійснення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2018р., справу №916/3001/17 передано на розгляд судді Степанової Л.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.06.2018р. справу №916/3001/17 прийнято до провадження суддею Степановою Л.В., ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.07.2018р. о 12:00.

02.07.2018р. за вх.суду№13133/18 позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі.

В підготовчому засіданні від 05.07.2018р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 19.07.2018р. о 12:50, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.07.2018р. викликано сторін у підготовче засідання відкладене на 19.07.2018р. о 12:50.

18.07.2018р. за вх.суду№14493/18 відповідач надав до суду заперечення на клопотанням позивача про витребування доказів.

В підготовчому засіданні від 19.07.2018р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 02.08.2018р. о 11:20, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.07.2018р. викликано сторін у підготовче засідання відкладене на 02.08.2018р. о 11:20.

01.08.2018р. за вх.суду№15539/18 відповідач надав до суду додаткові заперечення на пояснення позивача в судовому засіданні від 05.07.2018р.

В підготовчому засіданні від 02.08.2018р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 21.08.2018р. о 12:20, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.08.2018р. викликано сторін у підготовче засідання відкладене на 21.08.2018р. о 12:20.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.08.2018р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

21.08.2018р. за вх.суду№16976/18 відповідач надав до суду додаткові пояснення.

В підготовчому засіданні від 21.08.2018р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 07.09.2018р. о 12:50, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.08.2018р. викликано сторін у підготовче засідання відкладене на 07.09.2018р. о 12:50.

В підготовчому засіданні від 07.09.2018р. було оголошено про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.09.2018р. закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 10.09.2018р. о 12:40.

В судовому засіданні від 10.09.2018р. оголошено про початок розгляду справи по суті.

В судовому засіданні від 10.09.2018р. оголошено перерву по 09.10.2018р. о 10:00.

В судовому засіданні від 09.10.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/3001/17.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд встановив:

23.09.2010р. між Публічним акціонерним товариством "Західінкомбанк" (позивач, Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Інтал" (відповідач, Позичальник) був укладений кредитний договір №2309/10-96, за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит у вигляді відкриття відкличної поновлювальної кредитної лінії для поповнення обігових коштів та здійснення іншої господарської діяльності з максимальним лімітом лінії у розмірі 6500000,00грн., на умовах, визначених кредитним договором, зі сплатою 18% процентів річних (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2. договору термін користування кредитними коштами встановлюється до 23 вересня 2013р. включно, а в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником будь-якої умови даного договору - до першої письмової вимоги кредитора.

Сума кредитних коштів перераховується повністю чи частинами на поточний рахунок Позичальника погодженням з Кредитором (п.1.3 договору).

Підпунктами 3.1.2, 3.2.2. договору сторони встановили, що Кредитор зобов'язаний надати Позичальнику кредитні кошти на умовах, визначених даним договором, і перерахувати суму кредитних коштів повністю або частинами на вказаних позичальником рахунок, при умові виконання даного договору, поданні Кредитором документів, що підтверджують цільове використання кредитних коштів, а також інших документів на вимогу кредитора. Позичальник зобов'язаний здійснити повне погашення кредиту не пізніше ніж 23 вересня 2013р., а в разі невиконання (неналежного виконання) будь-якої умов даного договору - в семиденний строк з дня отримання письмової вимоги кредитора.

Згідно підпункту 3.2.3 договору, Позичальник зобов'язаний сплачувати проценти за користування кредитом виходячи з розрахунку 18% річних щомісяця, не пізніше п'ятого числа місяця наступного за поточним місяцем, шляхом перерахунку коштів на рахунок позичальника.

Відповідно до п. 5.1 договору, кредитний договір набуває чинності з моменту фактичного надання кредитором кредитних коштів позичальнику і діє до повного погашення кредитору суми кредиту, вказаної в п.1.1 кредитного договору, сплату процентів, штрафів, збитків та іншої заборгованості згідно умов даного кредитного договору.

24.09.2010р. сторони уклали додатковий договір яким виклали п.1.1. в наступній редакції: "Кредитор надає Позичальнику кредит у вигляді відкриття відкличної поновлювальної кредитної лінії для поповнення обігових коштів та здійснення іншої господарської діяльності з максимальним лімітом лінії у розмірі 30000000,00грн., на умовах, визначених кредитним договором, зі сплатою 18% процентів річних".

30.09.2010р. додатковим договором сторони виключили п.2.1. та пп. 4.1.3. договору виклавши їх у новій редакції.

31.10.2011р. між сторонами було укладено додатковий договір яким виклали п.2.1. договору у новій редакції "Сплачувати проценти за користування кредитними коштами виходячи з розрахунку 18% річних, щомісяця, не пізніше останнього робочого дня місяця наступного за місяцем нарахування таких процентів, шляхом перерахунку коштів на рахунок Позичальника".

31.10.2011р. сторони уклали додатковий договір яким встановили сплату процентів за користування кредитними коштами за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р. у строк до 18.11.2011р. включно.

31.10.2011р. між сторонами було укладено додатковий договір яким сторони виклали пп.3.2.3 п.3.2. в новій редакції та встановили, що проценти за користування кредитними коштами, що нараховуються з 23.09.2010р. по 30.09.2011р. сплачуються до 10 числа місяця, наступного за звітним. Проценти, що нараховуються з 01.10.2011р. по 31.01.2012р., сплачуються до останнього робочого дня місяця, наступного за звітним. Проценти, що нараховуються з 01.02.2012р. сплачуються в наступному порядку: за період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р. - в строк до 30.04.2012р. включно, за період з 01.03.2012р. по 30.04.2012р. - в строк до 30.06.2012р. включно, за період з 01.05.2012р. по 31.05.2012р. - в строк до 31.07.2012р. включно, за період з 01.06.2012р. по 30.06.2012р. - в строк до 31.08.2012р. включно, за період з 01.07.2012р. по 31.07.2012р. - в строк до 30.09.2012р. включно, за період з 01.08.2012р. по 31.08.2012р. - в строк до 31.10.2012р. включно, за період з 01.09.2012р. по 30.09.2012р. - в строк до 30.11.2012р. включно, за період з 01.10.2012р. по 31.10.2012р. - в строк до 31.12.2012р. включно, за період з 01.11.2012р. по 31.11.2012р. - в строк до 31.01.2013р. включно, за період з 01.12.2012р. по 31.12.2012р. - в строк до 28.02.2013р. включно, за період з 01.01.2013р. по 31.01.2013р. - в строк до 31.03.2013р. включно, за період з 01.02.2013р. по 28.02.2013р. - в строк до 30.04.2013р. включно, за період з 01.03.2013р. по 31.03.2013р. - в строк до 31.05.2013р. включно, за період з 01.04.2013р. по 30.04.2013р. - в строк до 30.06.2013р. включно, за період з 01.05.2013р. по 31.05.2013р. - в строк до 31.07.2013р. включно, за період з 01.06.2013р. по 30.06.2013р. - в строк до 31.08.2013р. включно, за період з 01.07.2013р. та до кінця дії договору в строк до 23.09.2013р.

07.06.2013р. сторони уклали додатковий договір яким змінили п.1.1. договору виклавши його у наступній редакції: "Кредитор надає Позичальнику кредит у вигляді відкриття відкличної поновлювальної кредитної лінії для поповнення обігових коштів та здійснення іншої господарської діяльності з максимальним лімітом лінії у розмірі 30000000,00грн., на умовах, визначених кредитним договором, зі сплатою 18% процентів річних".

23.09.2013р. між сторонами було укладено додатковий договір яким сторони встановили термін користування кредитними коштами до 19 грудня 2014р., повне погашення кредиту здійснити не пізніше 19 грудня 2014р., а в разі невиконання (неналежного виконання) будь - якої з умов договору в семиденний строк з дня отримання письмової вимоги Кредитора. Сплачувати проценти за користування кредитними коштами виходячи з розрахунку 18% річних не пізніше останнього робочого дня місяця (включно) наступного за звітним. Проценти за користування кредитними коштами сплачувати в наступному порядку: за період з 01.07.2013р. по 31.07.2013р. - в строк до 30.09.2013р. включно, за період з 01.08.2013р. по 31.08.2013р. - в строк до 31.10.2013р. включно, за період з 01.09.2013р. по 30.09.2013р. - в строк до 30.11.2013р. включно, за період з 01.10.2013р. по 31.10.2013р. - в строк до 31.12.2013р. включно, за період з 01.11.2013р. по 30.11.2013р. - в строк до 31.01.2014р. включно, за період з 01.12.2013р. по 31.12.2013р. - в строк до 28.02.2014р. включно, за період з 01.01.2014р. по 31.01.2014р. - в строк до 31.03.2014р. включно, за період з 01.02.2014р. по 28.02.2014р. - в строк до 30.04.2014р. включно, за період з 01.03.2014р. по 31.03.2014р. - в строк до 31.05.2014р. включно, за період з 01.04.2014р. по 30.04.2014р. - в строк до 30.06.2014р. включно, за період з 01.05.2014р. по 31.05.2014р. - в строк до 31.07.2014р. включно, за період з 01.06.2014р. по 30.06.2014р. - в строк до 31.08.2014р. включно, за період з 01.07.2014р. по 31.07.2014р. - в строк до 30.09.2014р. включно, за період з 01.08.2014р. по 31.08.2014р. - в строк до 31.10.2014р. включно, за період з 01.09.2014р. по 30.09.2014р. - в строк до 30.11.2014р. включно, за період з 01.10.2014р. та до кінця дії кредитного договору в строк до 19.12.2014р.

23.09.2013р. сторони підписали додаток №1 до кредитного договору.

30.01.2014р. між сторонами було укладено два додаткових договори.

11.03.2014р. сторони уклали додатковий договір.

16.04.2014р. сторони уклали додатковий договір яким змінили пп.3.2.3 п.3.2. договору у наступній редакції: Сплачувати проценти за користування кредитними коштами виходячи з розрахунку 18% річних в наступному порядку: за період з 01.02.2014р. по 28.02.2014р. в строк до 31.10.2014р., за період з 01.03.2014р. по 31.03.2014р. в строк до 30.11.2014р., за період з 01.04.2014р. та до кінця дії кредитного договору в строк до 19.12.2014р.

Як вказує позивач, він належним чином виконав взяті на себе зобов'язання по кредитному договору надав позивальнику кретині кошти, проте відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, в зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість по сплаті процентів та поверненню тіла кредиту, яка станом на 01.11.2017р. становить 36 753 914,00грн. у тому числі 6 754 914,00грн. по сплаті процентів за період з березня 2014р. по червень 2015р. та 29 999 000,00грн. прострочена заборгованість по тілу кредиту.

В якості доказів надання відповідачу кредитних коштів позивач надав до суду виписку про рух коштів по рахунку відповідача.

Позивач вказує, що у зв'язку з тим, що ПАТ "Західінкомбанк" перебуває в ліквідаційні процедурі у останнього недостатньо коштів для сплати судового збору в повному обсязі, та на підставі чого позивач просить суд стягнути лише частину заборгованості в розмірі 106 666,66грн, яка складається з 90 666,66грн. як частину основної суми боргу в розмірі 29 999 000,00грн., яка мала бути повернута до 19.12.2014р. та 1000,00 грн. як частину відсотків за березень 2014р. в розмірі 8665,14грн., 1000,00грн. як частину відсотків за квітень 2014р. в розмірі 443835,62грн., 1000,00грн. як частину відсотків за травень 2014р. в розмірі 458630,14грн., 1000,00грн. як частину відсотків за червень 2014р. в розмірі 443835,62грн., 1000,00грн. як частину відсотків за липень 2014р. в розмірі 458630,14грн., 1000,00грн. як частину відсотків за серпень 2014р. в розмірі 458630,14грн., 1000,00грн. як частину відсотків за вересень 2014р. в розмірі 443835,62грн., 1000,00грн. як частину відсотків за жовтень 2014р. в розмірі 458630,14грн., 1000,00грн. як частину відсотків за листопад 2014р. в розмірі 443835,62грн., 1000,00грн. як частину відсотків за грудень 2014р. в розмірі 458630,14грн., 1000,00грн. як частину відсотків за січень 2015р. в розмірі 458630,14грн., 1000,00грн. як частину відсотків за лютий 2015р. в розмірі 414246,57грн., 1000,00грн. як частину відсотків за березень 2015р. в розмірі 458622,48грн., 1000,00грн. як частину відсотків за квітень 2015р. в розмірі 443820,82грн., 1000,00грн. як частину відсотків за травень 2015р. в розмірі 458614,85грн., 1000,00 грн. як частину відсотків за червень 2015р. в розмірі 443820,82грн.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 106 666,66грн, яка складається з 90 666,66грн. як частину основної суми боргу в розмірі 29 999 000,00грн., яка мала бути повернута до 19.12.2014р. та 1000,00 грн. як частину відсотків за березень 2014р. в розмірі 8665,14грн., 1000,00грн. як частину відсотків за квітень 2014р. в розмірі 443835,62грн., 1000,00грн. як частину відсотків за травень 2014р. в розмірі 458630,14грн., 1000,00грн. як частину відсотків за червень 2014р. в розмірі 443835,62грн., 1000,00грн. як частину відсотків за липень 2014р. в розмірі 458630,14грн., 1000,00грн. як частину відсотків за серпень 2014р. в розмірі 458630,14грн., 1000,00грн. як частину відсотків за вересень 2014р. в розмірі 443835,62грн., 1000,00грн. як частину відсотків за жовтень 2014р. в розмірі 458630,14грн., 1000,00грн. як частину відсотків за листопад 2014р. в розмірі 443835,62грн., 1000,00грн. як частину відсотків за грудень 2014р. в розмірі 458630,14грн., 1000,00грн. як частину відсотків за січень 2015р. в розмірі 458630,14грн., 1000,00грн. як частину відсотків за лютий 2015р. в розмірі 414246,57грн., 1000,00грн. як частину відсотків за березень 2015р. в розмірі 458622,48грн., 1000,00грн. як частину відсотків за квітень 2015р. в розмірі 443820,82грн., 1000,00грн. як частину відсотків за травень 2015р. в розмірі 458614,85грн., 1000,00 грн. як частину відсотків за червень 2015р. в розмірі 443820,82грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись виключно на письмові документи, які були надані Банком. Позов до суду позивачем датований 03.11.2017р. та підписаний особою за прізвищем ОСОБА_5, який визначений у позові, як уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, без посилань на підтверджуючі документи, а саме: з якого часу ПАТ Західінкомбанк почав процедуру ліквідації; яким відповідним документом ОСОБА_5 був призначений уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та з якого часу; яка особа на час вирішення судової справи є у даному Банку уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; ПАТ Західінкомбанк знаходиться у стані ліквідації, отже у відповідності до чинного законодавства саме Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснює ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк , а тому позивачем по справі повинен бути ПАТ Західінкомбанк в особі уповноваженої особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не Банк у самостійному порядку. Документи, які надані позивачем до позову повинні мати відмітку не тільки Банку але і уповноваженої особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки єдиним розпорядником будь-яких дій Банку з моменту ліквідації є виключно уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідач вказує, що ненадання позивачем за вимогою суду оригіналів документів для огляду у судовому засіданні надають сумнів, що Банк має у своєму розпорядженні такі документи. Крім того відомо, що частина документів була у даному Банку вилучена слідчими органами, а тому на цей час Банк намагається надати до суду знову тільки копію протоколу обшуку, але без надання до суду оригіналу ухвали слідчого судді та оригіналу протоколу обшуку або іншого процесуального документу для огляду у судовому засіданні, а тому при відсутності таких документів відповідач буде мати відповідний сумнів правдивості, а також достовірності даних документів. Одночасно позивач ухиляється від надання до суду відповідних документів Національного Банку України, а саме рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом відповідних днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Відповідач укладаючи угоди під час фінансово-господарської діяльності завжди приділяв умовам договору, а саме порядку визначення дій контрагента у разі можливого невиконання договірних відносин та встановлював відповідний початок відліку, який починався після встановлення часу з дня отримання письмової вимоги.

Як зазначає відповідач, в матеріалах справи відсутні докази направлення та отримання відповідачем вимоги щодо порушення зобов'язань перед позивачем, при наявності якої можливо надати вичерпний відзив. Звернення позивача до суду є виключно прояв процесуальної ініціативи, а тому ініціатива подачі позову не покладає на відповідача обов'язку погодитись як із даною ініціативою, а отже і з позовом. Окрім того, позивач в особі уповноваженої особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочав проведення відкритих електронних торгів (аукціону) з продажу прав за кредитними договорами укладеним з юридичними та фізичними особами, що обліковуються на балансі ПАТ "Західінкомбанк", а тому буде доцільним повідомлення позивача до суду про відсутність продажу щодо вказаного предмету спору.

Таким чином, як стверджує відповідач, позивач за вказаним позовом не надав до суду належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтування позову, що є законною підставою для відмови у ньому.

У відповіді на відзив відповідача, позивач зазначає, що з моменту введення у ПАТ „Західінкомбанк" ліквідаційної процедури, рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО №63 від 23.07.2014р., управління банком здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, який безпосередньо, чи через Уповноважену особу, виконує лише повноваження органів управління ПАТ „Західінкомбанк", в тому числі і повноваження голови правління банку, який відповідно до п.9.7, 9.8 статуту ПАТ „Західінкомбанк" має право без довіреності діяти від імені Банку у тому числі представляти банк в органах судової влади України, це також підтверджується і випискою з ЄДР від 25.12.2015р., яка була додана до позовної заяви. Юридична особа ПАТ „Західінкомбанк" на сьогодні не є припиненою, а лише перебуває в процедурі припинення. Отже, на момент звернення банком до суду з позовною заявою №995-19 від 23.11.2017р. та на сьогоднішній день, ПАТ „Західінкомбанк" володіє усією повнотою правоздатності у тому числі усіма процесуальними правами визначеними в ГПК України, і може самостійно звертатися до суду за захистом своїх прав та інтересів. Звернення до суду Фонду від імені ПАТ „Західінкомбанк" не передбачено ні ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ні ГПК України, ні жодним іншим нормативно-правовим актом, а тому суперечитиме ст.19 Конституції України, якою встановлено що органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише у спосіб та в порядку встановленому законами України. Подана ПАТ „Західінкомбанк" позовна заява №995-19 від 23.11.2017р. підписана Уповноваженою особою ФГВФО ОСОБА_5, як органом управління банку, повноваження якого останній набув в силу ст.48 ЗУ „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". У відповідності до п.2 рішення виконавчої дирекції ФГВФО №2767 від 29.06.2017р. повноваження ОСОБА_5, передбачені ст.37, 38, 47-52, 52-1, 53 ЗУ „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", продовжені по 22.07.2018 року. Тобто на день подання до суду позовної заяви - 28.11.2017р., виконував повноваження ліквідатора „Західінкомбанк" і здійснював повноваження органів управління банку, зокрема і голови правління, а тому мав право підписувати та подавати від імені банку такий позов.

Позивач зазначає, що у відповідності до вимог статті 165 КПК України, чинного на день проведення виїмки документів, зазначена в ухвалі слідчого судці, суду особа зобов'язана пред'явити особі зазначена в ухвалі як володілець речей і документів, оригінал ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів та вручити її копію. Особа, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий де до речей і оригіналів або копій документів, зобов'язана залишити володільцю ре&?л; оригіналів або копій документів опис речей і оригіналів або копій документів, які вилучені на виконання ухвали слідчого судді, суду. Отже, як вбачається з положень статті 165 КПУ України при вилученні оригіналів кредитного договору №2309/10-96 та додаткових до нього договорів, банку було вручено лише копію відповідної ухвали та опис речей і оригіналів документів, які були вилучені. Надання банку оригіналу відповідної ухвали суду, протоколу виїмки не передбачено КПК України, а тому документи у банку відсутні. В той же час, якби у відповідача були сумніви щодо достовірності доданих банком копій кредитного та додаткових до нього договорів, останнім були б надані до суду, оригінали правочинів, які наявні у TOB „ТК „Інтал" як другої сторони цих правочинів. Проте, TOB „ТК „Інтал" не надає іншого примірника кредитного договору та додаткових договорів, з положеннями які відмінні від тих, які містяться в копіях договорів долучених банком до позовної заяви. А отже суду не додано доказів того, що копії долучених банком договорів не відповідають оригіналам укладених сторонами правочинів (кредитному договору №2309/10-96 та додатковим до нього договорів).

Позивач вказує, що право вимоги по кредитному договору TOB „ТК „Інтал" неодноразово виставлялося на торги, однак на сьогодні право вимоги за кредитним договором 2309/10-96 не відступлено, і в процесі торгів не перебуває, адже йде підготовка до реалізації (переоцінка активу, зміна порядку реалізації, і т.д.).

Крім того, як зазначає позивач, посилання відповідача на те, що останній планував здійснювати дії по погашенню кредитної заборгованості лише після отримання від банку письмової вимоги не відповідає не тільки вимогам ст.ст.526,629 ЦК України, але й умовам кредитного договору №2309/10-96. 14.08.2015р. за №1154-11 ПАТ „Західінкомбанк" надіслав Позичальнику ТОВ „ТК „Інтал" претензію з вимогою погасити кредитну заборгованість за кредитним договором №2309/10-96 від 23.09.2010р. яка станом на 14.08.2015р. становила 82436,74грн., вказана претензія була отримана ТОВ „ТК „Інтал" 19.08.2015р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого додається до відзиву. Проте жодної реакції з боку відповідача на зазначену претензію не було, заборгованість ні по процентам, ні по тілу кредиту сплачена не була.

Позивач стверджує, що первинними бухгалтерськими документами, які підверджують факт використання Позичальником кредитного ліміту, та його заборгованість по кредиту є саме банківські виписки, які були додані ПАТ Західінкомбанк до позовної заяви. Долучені банківські виписки по особових рахунках Позичальника є первинними документами у відповідності із ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996 від 16.07.1999р. Первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 ЗУ №996). Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до частини 1 ст.99 ЗУ №996 та п.п. 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затверджене постановою НБУ від 30.12.1098р. №566 є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії. Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене Постановою НБУ від 18.06.2003р. №254 визначено перелік первинних документів, які даються банками в залежності від виду операції та їх обов'язкові реквізити. В залежності від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують операції з готівкою та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій. Виписки з особових рахунків, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Таким чином, Виписки з рахунків TOB „ТК „Інтал" на видачу кредитних коштів Банком Позичальнику та платежів по кредиту є належними і допустимими доказами отримання коштів Позичальником від ПАТ "Західінкомбанк", нарахування відсотків по кредиту та погашення кредиту і процентів.

Відповідач у своїх поясненнях зазначає, що ПАТ Західінкомбанк зобов'язаний надати оригінали кредитних договорів, на які Банк посилається. За нормами КПК України під час вилучення правоохоронними органами документів, на підтвердження у ПАТ Західінкомбанк повинно залишитись: належним чином засвідчена копія ухвали суду та примірник протоколу вилучення виготовлений належним чином та підписаний сторонами за участю понятих. ПАТ Західінкомбанк надати зазначені документи відмовляється та надає фотокопії. Одночасно ПАТ Західінкомбанк відмовляється надати підтвердження того, що дійсно були відповідні звернення до правоохоронних органів з проханням повернення оригіналів документів, головне - що такі звернення були відповідними органами отримані та докази оскарження дій за відсутності відповіді, тощо.

TOB ТК Інтал зазначає, що за умовами кредитного договору від 23.09.2010р. № 2309/10-96 та додаткових договорів за різними датами до основного договору на TOB ТК Інтал не покладається будь-який обов'язок щодо зберігання, або про наслідки не зберігання, зокрема названого кредитного договору. ПАТ Західінкомбанк під час розгляду справи повідомляв про наявність продажу права вимоги за зазначеним кредитним договором на відкритих торгах (аукціоні) за датою 05.02.2018р. Про результати відкритих торгів ( аукціоні) за визначеною датою 05.02.2018 року ПАТ Західінкомбанк суд не повідомляв, що вказує на можливу відсутність предмету спору з ТОВ ТК Інтал .

Крім того в своїх додаткових запереченнях відповідач оголошує заяву про застосування до ПАТ Західінкомбанк наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки за вимогою ПАТ Західінкомбанк зазначає періоди стягнення: а саме за період з березня 2014р. по червень 2015р., але до суду ПАТ Західінкомбанк звертається 05.12.2017р. з реальним пропуском строку позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання -це вид цивільних правовідносин.

У відповідності зі ст.204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За положеннями ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із змісту п.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Пунктом 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Таким чином, судом встановлено надання позивачем згідно кредитного договору від 23.09.2010р. №2309/10-96 кредитних коштів та неповернення їх відповідачем у обумовлений строк, у зв'язку з чим позивач правомірно заявив вимогу про погашення кредитної заборгованості в сумі 90666,66грн., які судом підлягають стягненню в повній мірі.

Відносно клопотання відповідача, яке викладене у додаткових запереченнях щодо застосування позовної давності до вимоги про стягнення 90666,66грн. основної суми боргу, суд відмовляє в його задоволені з огляду на наступне.

Позовною давністю, в силу положень ст. 256 Цивільного кодексу України, є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України початок перебіг позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як зазначалось вище, додатковими угодами від 23.09.2013р. сторони встановили чіткий строк виконання зобов'язань, а саме для повернення основної суми процентів (тіла кредиту) та сплати процентів за користування кредитними коштами до 19.12.2014р.

Отже, встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності завершується відповідно 19.12.2017р.

Оскільки з відповідною позовною заявою, Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" звернулось до суду 05.12.2017р., то враховуючи положення ст.ст. 257, 261 Цивільного кодексу України, остання була подана в межах трирічного строку позовної давності.

Доводи відповідача проте, що позивачем не було надано до суду оригіналу та копій кредитного договору №2309/10-96 від 23.09.2010р. та додаткових договорів судом до уваги не приймаються оскільки позивачем у судовому засіданні від 02.08.2018р. позивачем були надані для огляду суду нотаріально завірені копії кредитного договору №2309/10-96 від 23.09.2010р. та додаткових договорів, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача частини нарахованих та несплачених процентів у сумі 16000,00грн. за період з березня 2014р. по червень 2015р. слід зазначити наступне.

На підставі постанови Правління національного банку України від 28.05.2014р. №316 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 29.05.2014р. прийнято рішення №38 про запровадження з 29.05.2014р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 22.07.2014р. №433 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Західінкомбанк" виконавчою дирекцією Фонду 23.07.2014р. прийнято рішення від №63, на підставі якого було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Західінкомбанк" та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "Західінкомбанк" .

Відповідно до ч. 3 ст. 91 Цивільного кодексу України, юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Структура банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначені Законом України "Про банки і банківську діяльність" .

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк, це - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банківська ліцензія, це - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

До банківських послуг, зокрема належать розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також: інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ, зокрема, належать банки; фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонд)- гарантування вкладів фізичних осіб (дачі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між: Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Пунктом 6 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює зокрема повноваження органів управління банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня призначення уповноваженої особи фонду, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

У відповідності до ч. 9 ст. 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних правових норм, слід зробити висновок, що з моменту відкликання банківської ліцензії та початку ліквідації ПАТ "Західінкомбанк" фактично втратив статус банку та фінансової установи в цілому, його банківська діяльність припинилася, в зв'язку з чим втратив право на надання банківських та будь-яких інших фінансових послуг, зокрема щодо кредитування фізичних осіб та відповідне нарахування відсотків по кредитам.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства відкликання банківської ліцензії (початок процедур ліквідації банку) означає і припинення позивачем як банком нарахування відсотків за Кредитним договором як складової банківської діяльності, зважаючи на неможливість здійснення будь-яких банківських операцій, а тому нарахування і вказування у розрахунку заборгованості сум нарахованих відсотків до погашення з 23 липня 2014р.- є неправомірним.

Вказане вище підтверджується судовою практикою, зокрема, колегія суддів Вищого господарського суду України при розгляді справи №5023/5556/13 у своїй постанові від 16.12.2013р. зазначила, що "…з моменту прийняття Національним банком України рішення про відкликання ліцензії та відкриття ліквідаційної процедури банку останній втрачає право на здійснення банківської діяльності, зокрема, нарахування процентів за всіма кредитними договорами".

Подібна позиція також висловлена у постанові Вищого господарського суду України по справі №5023/2491/11 від 06.02.2013р. в якій зокрема зазначено: "... нарахування таких процентів Банком є частиною його банківської діяльності, здійснення якої припиняється з моменту відкликання банківської ліцензії".

Отже, на підстави вищенаведеного, суд приходить до висновку, що правомірним є нарахуванням процентів за період по 22 липня 2014р.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок щодо сплати відповідачем 1000,00грн., як частину процентів, нарахованих за березень 2014р. в розмірі 8665,14грн., 1000,00грн., як частину процентів, нарахованих за квітень 2014р. в розмірі 443835,62грн., 1000,00грн., як частину процентів, нарахованих за травень 2014р. у розмірі 458630,14грн., 1000,00грн., як частину процентів, нарахованих за червень у розмірі 443835,62грн. та 1000,00грн., як частину процентів, нарахованих за липень 2014р. у розмірі 458630,14грн., вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення зазначених сум правомірними.

При цьому, сума процентів за липень 2014р., відповідно до здійсненого судом перерахунку становить грошову суду у розмірі 325479,45грн.

На підставі вищевикладеного суд доходить до висновку, що стягненню з відповідача підлягає:

- 1000,00грн., як частина процентів, нарахованих за березень 2014р. в розмірі 8665,14грн.;

- 1000,00грн., як частина процентів, нарахованих за квітень 2014р. в розмірі 443835,62грн.;

- 1000,00грн., як частина процентів, нарахованих за травень 2014р. в розмірі 458630,14грн.;

- 1000,00грн. як частина процентів, нарахованих за червень 2014р. в розмірі 443835,62грн.;

- 1000,00грн. як частина процентів, нарахованих за липень 2014р. в розмірі 325479,45грн. - що становить загальну суму процентів у розмірі 5000,00грн.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії ( Ruiz Torija v . Spain ) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії ( Suominen v . Finland ), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії ( Hirvisaari v . Finland ), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України ).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" підлягають частковому задоволенню у сумі 95666,00грн. у тому числі 90666,66грн. частини заборгованості за кредитом, 5000,00грн. частини заборгованості за процентами за користування кредитними коштами.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1434,99грн. покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 123, 126, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Інтал" про стягнення заборгованості у сумі 106666,66грн. у тому числі 90666,66грн. частини основного боргу, 16000,00грн. частини процентів за користування кредитними коштами - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Інтал" (65125, м. Одеса, вул. Осипова, б. 33, кім. 4а, код ЄДРПОУ 34551277) на користь Публічного акціонерного товариство "Західінкомбанк" (43005, Волинська область, м. Луцьк, пр-т. Перемоги, б. 15, код ЄДРПОУ 19233095) 90666/дев'яносто тисяч шістсот шістдесят шість/грн. 66копн. частини заборгованості за кредитом, 5000/п'ять тисяч/грн. 00грн. частини заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, 1434/одна тисяча чотириста тридцять чотири/грн. 99коп. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

3. В частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Інтал" 9000,00грн. частини заборгованості за процентами за користування кредитними коштами - відмовити.

4. Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 165,01грн. покласти на позивача Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк"

Повне рішення складено 12 жовтня 2018р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова