Постанова

від 05.02.2019 по справі 916/3001/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року м. ОдесаСправа № 916/3001/17 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді : Ярош А.І.

суддів: Принцевської Н.М., Колоколова С.І.,

секретар судового засідання Молодов В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтал»

на рішення господарського суду Одеської області від 09.10.2018 року (ухвалене суддею Степановою Л.В. 09.10.18, о 10-27 год. у приміщенні господарського суду Одеської області, м. Одеса, повний текст складено 12.10.2018)

у справі №916/3001/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтал»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 106 666,66грн.

за участю представників учасників процесу :

від позивача - не з'явився,

Від відповідача - ОСОБА_1, угода про надання правової допомоги № б/н, дата видачі : 03.01.17; Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтал» ;

Від третьої особи - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2017 року Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Інтал" про стягнення заборгованості у сумі 106666 грн. 66 коп., у тому числі 90666 грн. 66 коп. частини основного боргу, 16000 грн. процентів за користування кредитними коштами.

Позовні вимоги обґрунтовуються посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 2309/10-96 від 23.09.2010р. та на розрахунок заборгованості по кредитному договору № 2309/10-96 від 23.09.2010р. станом на 01.11.2017р.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09 жовтня 2018 року у справі №916/3001/17 (ухвалене суддею Степановою Л.В. 09.10.2018р., о 10-27 год. у приміщенні господарського суду Одеської області, м. Одеса, повний текст складено 12.10.18), суд вирішив: позов Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Інтал" про стягнення заборгованості у сумі 106666грн. 66 коп. у тому числі 90666 грн.66 коп. частини основного боргу, 16000 грн. частини процентів за користування кредитними коштами - задовольнити частково; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Інтал" на користь Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" 90666 грн. 66 коп. частини заборгованості за кредитом, 5000 грн. частини заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, 1434 грн. 99 коп. судового збору.; відмовити в частині позовних вимог про стягнення з ТОВ "Торгова компанія Інтал" 9000 грн. частини заборгованості за процентами за користування кредитними коштами та судові витрати по сплаті судового збору у сумі 165 грн. 01 коп. покласти на позивача.

При прийнятті рішення суд першої інстанції встановив факт надання позивачем згідно кредитного договору від 23.09.2010р. № 2309/10-96 кредитних коштів та неповернення їх відповідачем у обумовлений строк, у зв'язку з чим позивач правомірно заявив вимогу погашення кредитної заборгованості в сумі 90666 грн. 66 коп., які судом підлягають стягненню в повній мірі.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції зазначив, що додатковими угодами від 23.09.2013р. сторони встановили чіткий строк виконання зобов'язань, а саме для повернення основної суми процентів (тіла кредиту) та сплати процентів за користування кредитними коштами до 19.12.2014р.

Отже, встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності завершується відповідно 19.12.2017р.

Оскільки з відповідною позовною заявою, Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" звернулось до суду 05.12.2017р., то враховуючи положення ст.ст. 257, 261 Цивільного кодексу України, остання була подана в межах трирічного строку позовної давності.

Доводи відповідача про те, що позивачем не було надано до суду оригіналу та копій кредитного договору №2309/10-96 від 23.09.2010р. та додаткових договорів судом до уваги не прийняті, оскільки позивачем у судовому засіданні від 02.08.2018р. були надані для огляду суду нотаріально завірені копії кредитного договору №2309/10-96 від 23.09.2010р. та додаткових договорів, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Також, суд першої інстанції, зробив висновок, що з моменту відкликання банківської ліцензії та початку ліквідації ПАТ "Західінкомбанк" фактично втратив статус банку та фінансової установи в цілому, його банківська діяльність припинилася, в зв'язку з чим втратив право на надання банківських та будь-яких інших фінансових послуг, зокрема щодо кредитування фізичних осіб та відповідне нарахування відсотків по кредитам.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства відкликання банківської ліцензії (початок процедур ліквідації банку) означає і припинення позивачем як банком нарахування відсотків за Кредитним договором як складової банківської діяльності, зважаючи на неможливість здійснення будь-яких банківських операцій, а тому нарахування і вказування у розрахунку заборгованості сум нарахованих відсотків до погашення з 23 липня 2014р.- є неправомірним.

Отже, на підставі вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що правомірним є нарахуванням процентів за період по 22 липня 2014р. Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок щодо сплати відповідачем 1000,00грн., як частину процентів, нарахованих за березень 2014р. в розмірі 8665,14грн., 1000,00грн., як частину процентів, нарахованих за квітень 2014р. в розмірі 443835,62грн., 1000,00грн., як частину процентів, нарахованих за травень 2014р. у розмірі 458630,14грн., 1000,00грн., як частину процентів, нарахованих за червень у розмірі 443835,62грн. та 1000,00грн., як частину процентів, нарахованих за липень 2014р. у розмірі 458630,14грн., вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення зазначених сум правомірними.

При цьому, сума процентів за липень 2014р., відповідно до здійсненого судом перерахунку становить грошову суду у розмірі 325479,45грн.

На підставі вищевикладеного суд дійшов до висновку, що стягненню з відповідача підлягає:- 1000,00грн., як частина процентів, нарахованих за березень 2014р. в розмірі 8665,14грн.; - 1000,00грн., як частина процентів, нарахованих за квітень 2014р. в розмірі 443835,62грн.; - 1000,00грн., як частина процентів, нарахованих за травень 2014р. в розмірі 458630,14грн.; - 1000,00грн. як частина процентів, нарахованих за червень 2014р. в розмірі 443835,62грн.; - 1000,00грн. як частина процентів, нарахованих за липень 2014р. в розмірі 325479,45грн. - що становить загальну суму процентів у розмірі 5000,00грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтал» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права при ухваленні вказаного рішення, просить апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Інтал - задовольнити, рішення господарського суду Одеської області від 09.10.2018 року скасувати ТА Ухвалити постанову, згідно якої позов ПАТ Західінкомбанк залишити без розгляду.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку (у даному випадку публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк ) з метою виведення його з ринку та ліквідаційної процедури подальша діяльність здійснюється у порядку передбаченому Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , а саме Фонд набуває прав кредитора банку ( ст. 29 Закону).

Відповідач по справі, стверджуючи про обов'язковість звернення до суду саме Фонду в особі банку посилався у тому числі на відсутність у заявлених до суду позовних вимогах банківського рахунку Позивача. Отже за кінцевим результатом в наявності є ухвалене судове рішення, яке не підлягає виконанню.

Фактично до суду звертаються засновники Позивача по справі, у т. ч. іноземці ( на підтвердження матеріали справи містять чомусь 4 сторінки Статуту) для отримання грошових коштів будь-яким чином з невідомих причин за підтримкою тимчасової адміністрації.

Також апелянт зауважує, що позивач по справі, починаючи з 05.12.2017 року не тільки уникає різними способами від надання до суду оригіналів кредитних договорів та додатків до них, але в той же час намагається спростовувати сумнів у їх достовірності вимагаючи від Відповідача по справі отримати таке підтвердження при рівності та змагальності сторін. З невідомих причин Позивач по справі не надає до суду засвідчену належним чином ухвалу Печерського суду м. Києва від 14.01.2015 року по справі № 757/1275/15-к та протокол разом з додатком до доступу до речей і документів від 29.01.2015 року з оригіналами підпису осіб, який було складено на підставі зазначеної судової ухвали.

Протиправним, на думку апелянта, є також дії суду 1 -ї інстанції щодо залучення до матеріалів справи засвідчених у нотаріальному порядку копій кредитного договору від 23.09.2010 року № 2309/10-96, оскільки при укладанні Сторонами кредитний договір від 23.09.2010 року № 2309/10-96 , а також додатки до нього за різними датами у нотаріальному порядку не засвідчувався (не засвідчувались), отже наявність поданих Позивачем, а в подальшому залучених судом до матеріалів справ - вже викликає обґрунтований сумнів на підставі положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 та має відповідні правові наслідки за таким фактом.

Щодо розміру заборгованості апелянт зазначив, що суд 1-ї інстанції, визначаючи початок та закінчення заборгованості по кредитному договору, послався банківські виписки, які не містять банківських документів створення на день укладання кредитного договору відповідного ліміту грошових коштів у банку для реалізації умов кредитного договору ( тобто маємо якісь частки, а це в цілому).

Взагалі банківські виписки не можуть слугувати підтвердженням факту, оскільки вони є тільки початком повідомлення про рух коштів або відсутність руху коштів по банківському рахунку, а повним фіксуючим фактом є складений бухгалтерський документ за підписами повноважних осіб про зміну чи відсутність зміни активу Банку на час та день складання, таких документів від Позивача по справі не надходило, в матеріалах справи вони також відсутні.

За доводами апелянта, матеріали справи не містять підтвердження або спростування результатів проведення відкритих електронних торгів (аукціону) з продажу прав за кредитними договорами укладеними з юридичними та фізичними особами, що обліковуються на балансі ПАТ "Західінкомбанк", зокрема відносно Відповідача по справі. Отже , суд у цьому випадку бездоказово зробив висновок щодо результатів торгів , а отже і предмета спору.

В процесі розгляду справи, ухвалою суду від 18.12.2018 року залучено до участі у даній справі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвала мотивована тим, що Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.07.2014 року №63 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Західкомбанк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «Західкомбанк» ОСОБА_2 строком на 1 рік з 23.07.2014 по 23.07.2015; рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 10.07.2015 року №132 призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію Банку ОСОБА_3 з 13.07.2015 року.

30.01.2019 року до суду надійшли письмові пояснення ТОВ ТК Інтал , в яких апелянт зазначає щодо наданих ПАТ Західінкомбанк під час розгляду справи за вимогою апеляційної інстанції нотаріальних копій кредитного договору від 23.09.|2010 року № 2309/10-96, а також додаткових договорів до нього, наступне.

Так, апелянт зазначає, щодо суду ПАТ Західінкомбанк не надав факс копію кредитного договору від 23.09.2010 року № 2309/10-96, а також додаткові договори, які за умовою договору ( п.6.16) мають силу оригіналу (тобто не фотокопія і не нотаріальна копія).

Окрім того, відсутні 2 додаткових договори до кредитного договору від 23.09.2010 року № 2309/10-96, а саме від 31.10.2011 року та від 07.06.2013 року, що вказує на наявність виключно припущень відносно умов цих додаткових договорів.

За відсутності належної обізнаності з усіма умовами договору від 23.09.2010 року № 2309/10-96 з додатковими договорами, апелянт вважає, що всі умови кредитного договору є припущенням.

По друге, апелянт зауважує, що судом 1-ї інстанції не з'ясовані всі обставини реалізації кредитного договору ПАТ Західінкомбанк разом з додатковими договорами, а саме в частині забезпечення кредитних зобов'язань по договорам застави, банківського вкладу, тощо.

По третє, ПАТ Західінкомбанк не має ліцензії на здійснення банківської діяльності, що у відповідності до Закону Про банки та банківську діяльність з 28.05.2014 року будь яку діяльність у самостійному порядку - не здійснює, управління здійснює Уповноважена особа ФГВФО.

04.02.2019 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому Фонд підтримує позовні вимоги та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ ТК Інтал .

Також 04.02.2019 року до суду надійшла заява ПАТ Західкомбанк , з доданими засвідченими копіями нотаріально посвідченої копії кредитного договору №2309/10-96 від 23.09.2010 року зі змінами та доповненнями, а також банківські виписки, завірені уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ Західкомбанк ОСОБА_3, які судова колегія долучає до матеріалів справи як належним чином засвідчені копії доказів, на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення.

Крім того, надані копії меморіальних ордерів на видачу кредиту №1553 від 23.09.2010 року на суму 6 500 000 грн. та №291 від 24.09.2010 року на суму 23 500 000 грн., із зазначенням що оригінали даних документів знищені 06.05.2015 року згідно Акту від 06.05.2015 року №16 у зв'язку із закінченням строку зберігання.

Також позивач повідомляє, що право вимоги по кредитному договору ТОВ ТК Інтал продано 22.01.2019 року за початковою ціною 294 031,31 грн., однак станом на 05.02.2019 року не відступлено шляхом укладення відповідних договорів. Переможцем торгів є ТОВ ФК Профкапітал ; відступлення права вимоги по позичальнику ТОВ ТК Інтал відбудеться орієнтовно 11-18.02.2019 року.

Крім того, позивач просить розглядати апеляційну скаргу без участі його представника, з огляду на відсутність фінансової можливості направити представника до суду.

В судове засідання 05.02.2019 року представники Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не з'явились, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Оскільки явка представників учасників процесу не визнавалась обов'язковою, а позивач та третя особа не скористались своїм правом на участь в судовому засіданні, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника вказаних осіб.

Відповідно до вимог ст.ст. 240, 283 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23.09.2010р. між Публічним акціонерним товариством "Західінкомбанк" (позивач, Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Інтал" (відповідач, Позичальник) був укладений кредитний договір №2309/10-96, за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит у вигляді відкриття відкличної поновлювальної кредитної лінії для поповнення обігових коштів та здійснення іншої господарської діяльності з максимальним лімітом лінії у розмірі 6500000,00грн., на умовах, визначених кредитним договором, зі сплатою 18% процентів річних (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2. договору термін користування кредитними коштами встановлюється до 23 вересня 2013р. включно, а в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником будь-якої умови даного договору - до першої письмової вимоги кредитора.

Сума кредитних коштів перераховується повністю чи частинами на поточний рахунок Позичальника погодженням з Кредитором (п.1.3 договору).

Підпунктами 3.1.2, 3.2.2. договору сторони встановили, що Кредитор зобов'язаний надати Позичальнику кредитні кошти на умовах, визначених даним договором, і перерахувати суму кредитних коштів повністю або частинами на вказаних позичальником рахунок, при умові виконання даного договору, поданні Кредитором документів, що підтверджують цільове використання кредитних коштів, а також інших документів на вимогу кредитора. Позичальник зобов'язаний здійснити повне погашення кредиту не пізніше ніж 23 вересня 2013р., а в разі невиконання (неналежного виконання) будь-якої умов даного договору - в семиденний строк з дня отримання письмової вимоги кредитора.

Згідно підпункту 3.2.3 договору, Позичальник зобов'язаний сплачувати проценти за користування кредитом виходячи з розрахунку 18% річних щомісяця, не пізніше п'ятого числа місяця наступного за поточним місяцем, шляхом перерахунку коштів на рахунок позичальника.

Відповідно до п. 5.1 договору, кредитний договір набуває чинності з моменту фактичного надання кредитором кредитних коштів позичальнику і діє до повного погашення кредитору суми кредиту, вказаної в п.1.1 кредитного договору, сплату процентів, штрафів, збитків та іншої заборгованості згідно умов даного кредитного договору.

24.09.2010р. сторони уклали додатковий договір яким виклали п.1.1. в наступній редакції: "Кредитор надає Позичальнику кредит у вигляді відкриття відкличної поновлювальної кредитної лінії для поповнення обігових коштів та здійснення іншої господарської діяльності з максимальним лімітом лінії у розмірі 30000000,00грн., на умовах, визначених кредитним договором, зі сплатою 18% процентів річних".

30.09.2010р. додатковим договором сторони виключили п.2.1. та пп. 4.1.3. договору, виклавши їх у новій редакції.

31.10.2011р. між сторонами було укладено додатковий договір яким виклали п.2.1. договору у новій редакції "Сплачувати проценти за користування кредитними коштами виходячи з розрахунку 18% річних, щомісяця, не пізніше останнього робочого дня місяця наступного за місяцем нарахування таких процентів, шляхом перерахунку коштів на рахунок Позичальника".

31.10.2011р. сторони уклали додатковий договір, яким встановили сплату процентів за користування кредитними коштами за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р. у строк до 18.11.2011р. включно.

31.10.2011р. між сторонами було укладено додатковий договір, яким сторони виклали пп.3.2.3 п.3.2. в новій редакції та встановили, що проценти за користування кредитними коштами, що нараховуються з 23.09.2010р. по 30.09.2011р. сплачуються до 10 числа місяця, наступного за звітним. Проценти, що нараховуються з 01.10.2011р. по 31.01.2012р., сплачуються до останнього робочого дня місяця, наступного за звітним. Проценти, що нараховуються з 01.02.2012р. сплачуються в наступному порядку: за період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р. - в строк до 30.04.2012р. включно, за період з 01.03.2012р. по 30.04.2012р. - в строк до 30.06.2012р. включно, за період з 01.05.2012р. по 31.05.2012р. - в строк до 31.07.2012р. включно, за період з 01.06.2012р. по 30.06.2012р. - в строк до 31.08.2012р. включно, за період з 01.07.2012р. по 31.07.2012р. - в строк до 30.09.2012р. включно, за період з 01.08.2012р. по 31.08.2012р. - в строк до 31.10.2012р. включно, за період з 01.09.2012р. по 30.09.2012р. - в строк до 30.11.2012р. включно, за період з 01.10.2012р. по 31.10.2012р. - в строк до 31.12.2012р. включно, за період з 01.11.2012р. по 31.11.2012р. - в строк до 31.01.2013р. включно, за період з 01.12.2012р. по 31.12.2012р. - в строк до 28.02.2013р. включно, за період з 01.01.2013р. по 31.01.2013р. - в строк до 31.03.2013р. включно, за період з 01.02.2013р. по 28.02.2013р. - в строк до 30.04.2013р. включно, за період з 01.03.2013р. по 31.03.2013р. - в строк до 31.05.2013р. включно, за період з 01.04.2013р. по 30.04.2013р. - в строк до 30.06.2013р. включно, за період з 01.05.2013р. по 31.05.2013р. - в строк до 31.07.2013р. включно, за період з 01.06.2013р. по 30.06.2013р. - в строк до 31.08.2013р. включно, за період з 01.07.2013р. та до кінця дії договору в строк до 23.09.2013р.

07.06.2013р. сторони уклали додатковий договір, яким змінили п.1.1. договору, виклавши його у наступній редакції: "Кредитор надає Позичальнику кредит у вигляді відкриття відкличної поновлювальної кредитної лінії для поповнення обігових коштів та здійснення іншої господарської діяльності з максимальним лімітом лінії у розмірі 30000000,00грн., на умовах, визначених кредитним договором, зі сплатою 18% процентів річних".

23.09.2013р. між сторонами було укладено додатковий договір, яким сторони встановили термін користування кредитними коштами до 19 грудня 2014р., повне погашення кредиту здійснити не пізніше 19 грудня 2014р., а в разі невиконання (неналежного виконання) будь - якої з умов договору в семиденний строк з дня отримання письмової вимоги Кредитора. Сплачувати проценти за користування кредитними коштами виходячи з розрахунку 18% річних не пізніше останнього робочого дня місяця (включно) наступного за звітним. Проценти за користування кредитними коштами сплачувати в наступному порядку: за період з 01.07.2013р. по 31.07.2013р. - в строк до 30.09.2013р. включно, за період з 01.08.2013р. по 31.08.2013р. - в строк до 31.10.2013р. включно, за період з 01.09.2013р. по 30.09.2013р. - в строк до 30.11.2013р. включно, за період з 01.10.2013р. по 31.10.2013р. - в строк до 31.12.2013р. включно, за період з 01.11.2013р. по 30.11.2013р. - в строк до 31.01.2014р. включно, за період з 01.12.2013р. по 31.12.2013р. - в строк до 28.02.2014р. включно, за період з 01.01.2014р. по 31.01.2014р. - в строк до 31.03.2014р. включно, за період з 01.02.2014р. по 28.02.2014р. - в строк до 30.04.2014р. включно, за період з 01.03.2014р. по 31.03.2014р. - в строк до 31.05.2014р. включно, за період з 01.04.2014р. по 30.04.2014р. - в строк до 30.06.2014р. включно, за період з 01.05.2014р. по 31.05.2014р. - в строк до 31.07.2014р. включно, за період з 01.06.2014р. по 30.06.2014р. - в строк до 31.08.2014р. включно, за період з 01.07.2014р. по 31.07.2014р. - в строк до 30.09.2014р. включно, за період з 01.08.2014р. по 31.08.2014р. - в строк до 31.10.2014р. включно, за період з 01.09.2014р. по 30.09.2014р. - в строк до 30.11.2014р. включно, за період з 01.10.2014р. та до кінця дії кредитного договору в строк до 19.12.2014р.

23.09.2013р. сторони підписали додаток №1 до кредитного договору.

30.01.2014р. між сторонами було укладено два додаткових договори.

11.03.2014р. сторони уклали додатковий договір.

16.04.2014р. сторони уклали додатковий договір яким змінили пп.3.2.3 п.3.2. договору у наступній редакції: Сплачувати проценти за користування кредитними коштами виходячи з розрахунку 18% річних в наступному порядку: за період з 01.02.2014р. по 28.02.2014р. в строк до 31.10.2014р., за період з 01.03.2014р. по 31.03.2014р. в строк до 30.11.2014р., за період з 01.04.2014р. та до кінця дії кредитного договору в строк до 19.12.2014р.

Як вказує позивач, він належним чином виконав взяті на себе зобов'язання по кредитному договору надав позивальнику кретині кошти, проте відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, в зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість по сплаті процентів та поверненню тіла кредиту, яка станом на 01.11.2017р. становить 36 753 914,00грн. у тому числі 6 754 914,00грн. по сплаті процентів за період з березня 2014р. по червень 2015р. та 29 999 000,00грн. прострочена заборгованість по тілу кредиту.

В якості доказів надання відповідачу кредитних коштів позивач надав до суду виписку про рух коштів по рахунку відповідача.

Позивач вказує, що у зв'язку з тим, що ПАТ "Західінкомбанк" перебуває в ліквідаційні процедурі у останнього недостатньо коштів для сплати судового збору в повному обсязі, та на підставі чого позивач просить суд стягнути лише частину заборгованості в розмірі 106 666,66грн, яка складається з 90 666,66грн. як частину основної суми боргу в розмірі 29 999 000,00грн., яка мала бути повернута до 19.12.2014р. та 1000,00 грн. як частину відсотків за березень 2014р. в розмірі 8665,14грн., 1000,00грн. як частину відсотків за квітень 2014р. в розмірі 443835,62грн., 1000,00грн. як частину відсотків за травень 2014р. в розмірі 458630,14грн., 1000,00грн. як частину відсотків за червень 2014р. в розмірі 443835,62грн., 1000,00грн. як частину відсотків за липень 2014р. в розмірі 458630,14грн., 1000,00грн. як частину відсотків за серпень 2014р. в розмірі 458630,14грн., 1000,00грн. як частину відсотків за вересень 2014р. в розмірі 443835,62грн., 1000,00грн. як частину відсотків за жовтень 2014р. в розмірі 458630,14грн., 1000,00грн. як частину відсотків за листопад 2014р. в розмірі 443835,62грн., 1000,00грн. як частину відсотків за грудень 2014р. в розмірі 458630,14грн., 1000,00грн. як частину відсотків за січень 2015р. в розмірі 458630,14грн., 1000,00грн. як частину відсотків за лютий 2015р. в розмірі 414246,57грн., 1000,00грн. як частину відсотків за березень 2015р. в розмірі 458622,48грн., 1000,00грн. як частину відсотків за квітень 2015р. в розмірі 443820,82грн., 1000,00грн. як частину відсотків за травень 2015р. в розмірі 458614,85грн., 1000,00 грн. як частину відсотків за червень 2015р. в розмірі 443820,82грн.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із змісту п.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Пунктом 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 14.01.2015 року по справі №757/1275/15-к надано слідчому групи слідчих Генеральної прокуратури України тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю - матеріалів справи з оформлення у ПАТ Західкомбанк позичкових рахунків, зокрема, ТОВ ТК Інтал , зокрема оригіналів реєстраційних документів, копій паспортів засновників та службових осіб, оригіналів карток із зразками підписів, листів, заяв, доручень, виписок про рух грошових коштів,оригіналів договорів, інших фінансових документів. (т.1 а.с.87-89).

Відповідно до опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 29.01.2015 року, старшим слідчим вилучено кредитний договір №2309/10-96 та додаткові договори до нього (т.1 а.с.90-91).

Таким чином, судова колегія вважає встановленим факт вилучення у позивача оригіналу кредитного договору №2309/10-96 від 23.09.2010р. та додаткових договорів до нього, оскільки такі дані підтверджуються належними та допустимими доказами по справі.

Крім того, з метою перевірки доводів апелянта про ненадання до суду оригіналів кредитних договорів та додатків до них, судовою колегією запропоновано позивачу по справі надати до суду нотаріально посвідчену копію кредитного договору № 2309/10-96 від 23.09.2010 року разом із змінами та доповненнями, меморіальні ордери, які підтверджують надання кредитних коштів відповідачу, а також належним чином засвідчені копії банківських виписок, які підтверджують банківські операції ПАТ Західкомбанк та ТОВ ТК ІНТАЛ .

На виконання вимог суду, позивачем надано для огляду суду оригінал нотаріально посвідченої копії кредитного договору № 2309/10-96 від 23.09.2010 року разом із змінами та доповненнями, а також копії зазначених документів, які засвідчені Уповноваженою особою ФГВФО ОСОБА_3.

При цьому, колегія суддів зазначає, що кредитний договір укладений в 2 примірниках (п.6.17 договору), один з яких має знаходитись у боржника. При цьому, представником відповідача не надано суду оригінал кредитного договору та не надано в судовому засіданні пояснень щодо його наявності або відсутності.

Також позивачем надано копії меморіальних ордерів про видачу ТОВ ТК Інтал кредитних коштів, а саме №1553 від 23.09.2010 року на суму 6 500 000 грн. та №291 від 24.09.2010 року на суму 23 500 000 грн.

Оригінали вказаних меморіальних ордерів знищені відповідно до Акту Про виділення до знищення документів що не підлягають зберіганню від 06.05.2015 року №16.

Видача кредитних коштів, нарахування відсотків за користування кредитом, часткове погашення кредиту відповідачем підтверджується також банківськими виписками, які також надано до суду апеляційної інстанції належним чином засвідчені.

Аргументи заявника апеляційної скарги про те, що банківські виписки не можуть слугувати підтвердженнями кредитних операцій судова колегія відхиляє, оскільки матеріали справи містять, по-перше, належним чином засвідчені копії кредитного договору з копіями, копії меморіальних ордерів про видачу кредитних коштів, банківські виписки, які свідчать про облік, нарахування основної заборгованості та відсотків, та відповідно, часткове погашення заборгованості відповідачем.

Нотаріально посвідчені копії договору та змін до нього були оглянуті судовою колегією в судовому засіданні 08.01.2019 року, а також судом першої інстанції у судовому засіданні від 02.08.2018р., про що зазначено в протоколах судових засідань.

При цьому, колегія суддів враховує, що апелянт, заперечуючи проти відомостей, які містяться у банківських виписках, не надає свого конррозрахунку розміру заборгованості за кредитним договором № 2309/10-96 від 23.09.2010 року, який би спростував позовні вимоги.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 11 ЦК України).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, процесуальним обов'язком сторони спору є доведення обставин, на які вона посилається, а обов'язок суду надати оцінку доказам, поданим сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, існування між позивачем та відповідачем кредитних правовідносин та факту отримання грошових коштів доведений належним чином.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку про підтвердження належними та допустимими доказами по справі надання позивачем згідно кредитного договору від 23.09.2010р. №2309/10-96 кредитних коштів 30 000 000 грн. та неповернення їх відповідачем у обумовлений строк, оскільки факт підписання договору та додаткових угод до нього сторонами підтверджується наявними у справі матеріалами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог про стягнення основної заборгованості у розмірі 90666,66грн.

Доводи апелянта про те, що при укладанні сторонами кредитного договору від 23.09.2010 року № 2309/10-96 вказаний договір, а також додатки до нього за різними датами у нотаріальному порядку не засвідчувались, є необґрунтованими та не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки чинне законодавство не містить заборони щодо нотаріального засвідчення позивачем свого примірника оригіналу договору.

Більш того, глава 7 Наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року, № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", на який посилався апелянт, містить положення щодо засвідчення вірності копій документів і витягів з них, засвідчення справжності підписів на документах.

Пунктом 1 глави 7 вказаного Порядку визначено, що засвідчення вірності копій документів і витягів з них здійснюється нотаріусом за усним зверненням заінтересованої особи.

Отже, судова колегія роз'яснює, що нотаріальне засвідчення копії договору не вимагає присутності усіх сторін договору.

Також судом першої інстанції наведено у рішенні обґрунтований висновок про те, що з моменту відкликання банківської ліцензії та початку ліквідації ПАТ "Західінкомбанк" фактично втратив статус банку та фінансової установи в цілому, його банківська діяльність припинилася, в зв'язку з чим втратив право на надання банківських та будь-яких інших фінансових послуг, зокрема щодо кредитування фізичних осіб та відповідне нарахування відсотків по кредитам.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства відкликання банківської ліцензії (початок процедур ліквідації банку) означає і припинення позивачем як банком нарахування відсотків за Кредитним договором як складової банківської діяльності, зважаючи на неможливість здійснення будь-яких банківських операцій, а тому нарахування і вказування у розрахунку заборгованості сум нарахованих відсотків до погашення з 23 липня 2014р.- є неправомірним.

Отже, судом першої інстанції здійснено перерахунок відсотків за користування кредитними коштами, наведений позивачем у розрахунку до позовної заяви , за наслідком якого наведено вірний висновок про правомірність заявлених вимог щодо сплати відповідачем 1000,00грн., як частину процентів, нарахованих за березень 2014р. в розмірі 8665,14грн., 1000,00грн., як частину процентів, нарахованих за квітень 2014р. в розмірі 443835,62грн., 1000,00грн., як частину процентів, нарахованих за травень 2014р. у розмірі 458630,14грн., 1000,00грн., як частину процентів, нарахованих за червень у розмірі 443835,62грн. та 1000,00грн., як частину процентів, нарахованих за липень 2014р. у розмірі 458630,14грн., - при цьому, сума процентів за липень 2014р., відповідно до здійсненого судом перерахунку становить грошову суду у розмірі 325479,45грн.

Таким чином, загальний розмір заявлених до стягнення відсотків за користування кредитними коштами складає у розмірі 5000,00грн.

Твердження апелянта про те, що фактично до суду звертаються засновники Позивача по справі, у т. ч. іноземці ( на підтвердження матеріали справи містять чомусь 4 сторінки Статуту) для отримання грошових коштів будь-яким чином з невідомих причин за підтримкою тимчасової адміністрації - судова колегія не приймає до уваги як такі, що не підтверджуються жодними доказами, є припущеннями відповідача. Позовна заява підписана Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3, повноваження якого передбачені Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 10.07.2015 №132 та продовжені по 22.07.2018 року у відповідності до п.2 рішення виконавчої дирекції ФГВФО №2767 від 29.06.2017р. (т.1 а.с.94, 96)

Аргументи заявника апеляційної скарги про проведені відкриті електронні торги з продажу прав за кредитними договорами укладеними з юридичними та фізичними особами, що обліковуються на балансі ПАТ "Західінкомбанк", зокрема відносно Відповідача по справі, судовою колегією перевірені та встановлено, що право вимоги по кредитному договору ТОВ ТК Інтал неодноразово виставлялося на торги, та в кінцевому результаті продано 22.01.2019 року за початковою ціною 294 031,31 грн., однак станом на 05.02.2019 року не відступлено шляхом укладення відповідних договорів. Переможцем торгів є ТОВ ФК Профкапітал ; відступлення права вимоги по позичальнику ТОВ ТК Інтал відбудеться орієнтовно 11-18.02.2019 року.

Апеляційний суд зазначає, що наразі суду не надані докази продажу права вимоги за спірним кредитним договорам іншим юридичним особам, тому не вбачає підстав для заміни сторони по справі.

Водночас, обставини відступлення права вимоги можуть бути підставою для заміни сторони по справі правонаступником на будь-якій стадії судового процесу в порядку ст.52 ГПК України або заміни сторони виконавчого провадження в порядку ст.334 ГПК України.

Доводи апелянта про відсутність у заявлених до суду позовних вимогах банківського рахунку Позивача, не спростовують вищенаведених висновків судової колегії, а також висновків суду першої інстанції по суті спору, та можуть бути вирішені на стадії виконання судового рішення в порядку Закону України Про виконавче провадження .

За таких обставин, підсумовуючи вищевикладене, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, та не підтверджені належними та допустимими доказами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

За таких обставин, рішення господарського суду Одеської області від 09.10.2018 року у справі №916/3001/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ТОВ ТК Інтал - без задоволення.

Керуючись статтями 240, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтал» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 09.10.2018 року у справі №916/3001/17 залишити без змін.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 11.02.2019 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя С.І. Колоколов

Суддя Н.М. Принцевська