Постанова

від 10.10.2018 по справі 910/8844/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/8844/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

за участю секретаря судового засідання - Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 (головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Тищенко О.В.)

та на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017(суддя: Чинчин О.В.)

за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави

до 1. Київської міської ради, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АРДІС"

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та визнання відсутнім права

за участю:

відповідача-1: Глобенко Л.В. (довіреність від 26.09.18)

відповідача-2: Українець М.П. (довіреність від 19.06.17)

прокурора: Паршутіна Ю.А. (посвідчення від 19.06.17),

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва (далі - прокурор) звернувшись в суд з позовом в інтересах держави, просив визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради (відповідач-1, Рада) №238/1242 від 06.10.2016 року "Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "АРДІС" для експлуатації та обслуговування виробничо-складської будівлі на вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва"; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,8682 по вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:300:0002), укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРДІС" (відповідач-2), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. за реєстровим №677; визнати відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "АРДІС" права користування земельною ділянкою площею 0,8682 по вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:300:0002).

В обґрунтування позову прокурор зазначав, що вказане рішення Київської міської ради є незаконним, оскільки спірна земельна ділянка була відведена відповідачу- 2 за рахунок земельної ділянки, яка на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих №653 від 12.04.1949 відведена Заводу "Червоний екскаватор" під будинок відпочинку, піонер табір та фруктовий сад, проте в порушення вимог Земельного кодексу України відповідачем- 1 не приймалось рішення про припинення права користування земельною ділянкою попереднім користувачем. При цьому площа земельної ділянки, яка передана відповідачу- 2 в оренду, у 36 разів перевищує площу нерухомого майна, яке на ній розташоване, а тому останній міг набути право користування тільки земельною ділянкою площею 240 кв.м, а право оренди земельної ділянки, що не знаходиться під об'єктом нерухомості, могло набути лише на конкурентних засадах в порядку, передбаченому ст.ст. 134, 135 Земельного кодексу України. Також прокурор зазначив, що земельну ділянку було передано в оренду для цілей, які не відповідають Генеральному плану міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2018, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі прокурор просить рішення та постанову у справі скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Ці вимоги прокурор мотивує неправильним застосуванням судами приписів статей 79 1 , 120, 124, 125, 134, 135, 141, 142 Земельного кодексу України, статті 17 Закону України "Про основи містобудування", порушенням статей 86, 104, 269 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові акти - без змін з підстав їх обґрунтованості.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Судами у справі встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2010 року по справі №2/15 визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "АРДІС" право власності на нежилу будівлю виробничо - складського призначення, літера Д, загальною площею 240 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 1. Вказане рішення було зареєстроване у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна за реєстровим №1255-з від 23.03.2010 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРДІС" 19.12.2013 звернулось до Київської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва, орієнтовний розмір 8662 кв.м для експлуатації та обслуговування виробничо-складської будівлі.

Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 06.03.2014 надано висновок щодо відповідності заявленої у справі - клопотання ініціативи містобудівній документації або ситуації, а також щодо наявних містобудівних умов і обмежень, що мають бути враховані при розробці документації із землеустрою.

Комунальною організацією "Інститут генерального плану м. Києва" 26.01.2015 надано висновки щодо перевірки відповідності функціонального призначення земельної ділянки по вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва, за якими КО "Інститут генерального плану м. Києва" змінив в матеріалах проекту Генерального плану м. Києва функціональне призначення земельної ділянки з території існуючої садово - дачної забудови на територію комунально - складську та інженерного обладнання (перспектива) для реконструкції, експлуатації та обслуговування виробничо - складських будівель.

Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 23.04.2015 надано витяг щодо чинних містобудівних регламентів та інших умов впровадження містобудівної діяльності, містобудівних умов та обмежень щодо певної території, а також наявних вимог та обмежень щодо використання земельних ділянок і розташованих на них об'єктів нерухомості за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю "АРДІС" №0009543 від 20.04.2015.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРДІС" 23.06.2015 звернулось до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з листом №76/06 від 22.06.2015 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для реконструкції, експлуатації та обслуговування виробничо - складських приміщень.

Постійною комісією з питань містобудування, архітектури та землекористування Київської міської ради надано висновок №17 від 07.07.2015 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою Товариству з обмеженою відповідальністю "АРДІС".

Київською міською радою 13.07.2015 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою.

Комунальним підприємством "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі" 03.09.2015 затверджено завдання на виконання робіт з розроблення проекту землеустрою, який був погоджений 04.12.2015 року Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРДІС" 08.10.2015 звернулось до Київської міської ради з листом №103/10 про надання дозволу на врахування змін при розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва, у відповідь на який Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом №057028-20418 від 23.11.2015 повідомив відповідача- 2 про прийняття до відома уточнень.

Головне управління Держгеокадастру у м. Києві 11.04.2016 надало висновок до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким погодило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 23.05.2016 надано висновок щодо можливості надання земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "АРДІС" для реконструкції, експлуатації та обслуговування виробничо-складської будівлі на вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРДІС" 12.09.2016 просило Київську міську комісію з питань містобудування, архітектури та землекористування скоригувати цільове призначення, а саме виключити слово "реконструкції".

Оспорюваним рішенням Київської міської ради №238/1242 від 06.10.2016 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "АРДІС" для експлуатації та обслуговування виробничо-складської будівлі на вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва" вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "АРДІС" для експлуатації та обслуговування виробничо-складської будівлі на вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення); передати Товариству з обмеженою відповідальністю "АРДІС" в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,8682 га (кадастровий номер 8000000000:75:300:0002) для експлуатації та обслуговування виробничо-складської будівлі на вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з переходом права власності на майно (рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2010 №2/15).

На виконання вказаного рішення Київською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРДІС" (Орендар) 13.03.2017 укладено оскаржуваний Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. за реєстровим №677.

Приймаючи оскаржуване рішення про відмову у позові, місцевий суд виходив з того, що набувши право власності на нежилу будівлю виробничо - складського призначення загальною площею 240 кв.м, відповідач-2 набув право на отримання у користування земельної ділянки, на якій знаходиться це нерухоме майно і яка є необхідною для його обслуговування, а посилання прокурора на те, що розмір земельної ділянки, яка була передана відповідачу- 2, не може перевищувати 240 кв.м, судом визнані таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства України. За вказаних обставин, зокрема, суд відхилив доводи прокурора щодо необхідності продажу спірної земельної ділянки на конкурентних засадах в порядку, передбаченому ст.ст. 134, 135 Земельного кодексу України.

Також суд визнав, що передача земельної ділянки відповідачу- 2 в оренду із зазначенням цільового призначення - для експлуатації та обслуговування виробничо - складської будівлі на вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва була здійснена відповідачем- 1 з дотримання приписів ст. 20 Земельного кодексу України, з дозволу органу місцевого самоврядування на розроблення проекту землеустрою, у зв'язку з чим, в подальшому, Київською міською радою прийнято рішення про затвердження розробленого проекту відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України.

Щодо вимог про визнання договору недійсним з підстав невідповідності цільового призначення земельної ділянки, то суд визнав, що зазначене у пункті 2.1 договору оренди цільове призначення земельної ділянки повністю відповідає вимогам Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, а зазначений вид використання відповідає рішенню Київської міської ради від 06.10.2016 №238/1242.

Враховуючи викладене, суд відмовив у задоволенні вимоги про визнання відсутнім права користування земельною ділянкою, як похідної від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Ради.

Апеляційна інстанція, підтримала такі висновки суду першої інстанції однак вказала, що посилання прокурора на порушення оскаржуваними рішенням та договором прав заводу "Червоний екскаватор" не може бути підставою для задоволення позову, оскільки прокурором не доведено наявності у нього підстав для звернення до суду за захистом прав вказаної особи.

Разом з тим, апеляційна інстанція прийняла та розглянула поданий відповідачем-2 відповідно до наявного у нього права (ст.ст. 42, 73, 98 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII), висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 2520 від 30.05.2018, підготовлений для подачі у справі № 910/8844/17.

Так на вирішення експертизи було поставлене питання про те, який розмір (площа) земельної ділянки по вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва, переданої на підставі Договору оренди земельної ділянки від 13.03.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. за реєстровим №677, необхідний для експлуатації та обслуговування виробничо-складської будівлі по вул. Берковецькій, 1 у м. Києві, загальною площею 240 кв.м, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "АРДІС", з урахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо?

З урахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, благоустрою території та санітарних норм, комплексного аналізу проектної документації із землеустрою та передпроектної документації у сфері благоустрою в контексті поставленого на вирішення експертизи питання, експерт дійшов висновку, що для експлуатації та обслуговування виробничо-складської будівлі по вул. Берковецькій, 1 у м. Києві, загальною площею 240 кв.м, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "АРДІС", необхідна земельна ділянка, площею 0,8682 га.

Підстави для скасування оскаржених рішення та постанови, якими відмовлено у задоволені позову, відсутні з огляду на таке.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За приписами статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Законодавець у статті 5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII визначив способи судового захисту прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Матеріально-правовий аспект захисту прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має суб'єкт таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Апеляційним судом встановлено, що серед підстав позову заступник прокурора визначив те, що спірна земельна ділянка рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих №653 від 12.04.1949 була відведена заводу "Червоний екскаватор" під будинок відпочинку, піонер-табір та фруктовий сад.

Однак, завод "Червоний екскаватор" за захистом своїх прав на земельну ділянку не звертався, при цьому, прокуратурою не надано інформації щодо того, на якій підставі Прокуратура міста Києва, фактично, звернувся до суду за захистом прав чи інтересів Заводу "Червоний екскаватор".

Нормами статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 ГПК України, в редакції, чинній на час звернення з позовом у цій справі, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 2 ГПК України у вказаній редакції господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

За приписами частини 2 зазначеної норми прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Водночас відповідно до статті 29 ГПК України, в редакції, чинній на час звернення з позовом, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в господарському суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, та письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. З метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступу в розгляд справи за позовом іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Для участі у справі, провадження в якій уже порушено, прокурор подає до господарського суду відповідну заяву. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті. Відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Відповідно до ч. 1, абз. 1 ч. 3, абз. 1 ч. 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.

У рішенні № 1-1/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України зазначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Отже у кожному конкретному випадку прокурор з посиланням на відповідне законодавство самостійно визначає, в чому саме відбулось чи може відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові Касаційного господарського суду від 26.06.2018 у справі №910/20517/16 і колегія суддів погоджується із нею.

Відтак, враховуючи вищенаведені норми права та підстави позову про те, що спірна земельна ділянка відведена Заводу "Червоний екскаватор" та про те, що останній не був позбавлений в установленому порядку права користуватися нею, спрямованість позовних вимог прокурора, які фактично зводяться до захисту прав та інтересів зазначеного заводу, а отже як вбачається із наведених висновків цей завод може бути самостійним суб'єктом захисту прав на землекористування, враховуючи правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові Касаційного господарського суду від 26.06.2018 у справі №910/20517/16, від якої суд касаційної інстанції у даній справі, що переглядається у касаційному порядку, не вбачає підстав відступати, позов прокурора із наведених підстав не може бути задоволений, оскільки прокурором не доведено наявності у нього підстав для звернення до суду за захистом прав та інтересів вказаної особи.

З огляду на викладене, аргументи, викладені прокурором в касаційній скарзі, відхиляються колегією суддів з тих підстав, що зазначеного вище не спростовують та не впливають на правову визначеність вирішення даного позову, оскільки є безпідставними для результатів розгляду касаційної скарги у зв'язку із відсутністю у прокурора повноважень діяти від імені вказаної особи.

Отже підстави для скасування постанови та задоволення касаційної скарги - відсутні.

Таким чином доводи відповідача-2, викладені у відзиві щодо правомірності прийнятих у справі судових рішень знайшли своє підтвердження.

За приписами статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, а враховуючи спірний характер правовідносин сторін наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи щоб продемонструвати сторонам що вони були почуті, суд касаційної інстанції вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги, а відтак і для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, відсутні.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги належить покласти на особу, що її подала.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 у справі Господарського суду міста Києва № 910/8844/17, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді І. В. Кушнір

Є. В. Краснов