Рішення

від 02.10.2018 по справі 2040/5618/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2018 р. № 2040/5618/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кікояна Г.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 2040/5618/18 за позовом приватного підприємства "Імпресс" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Імпресс" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області № 00000551412 від 24.04.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 1321/20-40-14-12-11/32675151 від 10.04.2018.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже, і винесене податкове повідомлення-рішення є законним. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведена позапланова документальна виїзна перевірка ПП "Імпресс" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентом-покупцем ТОВ "Фінкомплюс ЛТД" за липень-серпень 2017 року, а також даних щодо походження реалізованих товарів (робіт, послуг).

Результати перевірки оформлені актом № 1321/20-40-14-12-11/32675151 від 10.04.2018, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 та п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 12.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено суму податкових зобов'язань на загальну суму 903941,00 грн, у тому числі за липень-серпень 2017 року - 91960,00 грн, за серпень 2015 року - 811981,00 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 903941,00 грн за серпень 2017 року.

З вказаного акту вбачається, що підставою для зафіксованих порушень слугував висновок податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

На підставі висновків акту перевірки № 1321/20-40-14-12-11/32675151 від 10.04.2018 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 00000551412 від 24.04.2018, яким підприємству збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 903941,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 225985,25 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ПП "Імпресс" подало скаргу від 02.05.2018 до Державної фіскальної служби України.

Проте, рішення про результати розгляду скарги від 27.06.2018 Державна фіскальна служба України податкове повідомлення-рішення № 00000551412 від 24.04.2018 залишила без змін, а скаргу - без задоволення.

Оцінюючи обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення, суд зазначає наступне.

19 липня 2017 року між приватним підприємством "Імпресс" (продавець) та ТОВ "Фінкомплюс ЛТД" (покупець) укладено договір поставки № 1907/01, відповідно до умов якого, продавець зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар (продукти та матеріали для виробництва виробів із полімерів) у порядку та на умовах чинного договору постачання.

Виконання даного договору підтверджується наступними видатковими накладними: № 1907/08 від 19.07.2017 на суму 110352,00 грн, № 1907/09 від 19.07.2017 на суму 110352,00 грн, 1907/010 від 19.07.2017 на суму 110352,00 грн, № 1907/011 від 19.07.2017 на суму 110352,00 грн, № 1907/012 від 19.07.2017 на суму 110352,00 грн, № 108/010 від 01.08.2017 на суму 84480,00 грн, № 108/011 від 01.08.2017 на суму 84480,00 грн, № 108/012 від 01.08.2017 на суму 84480,00 грн, № 208/04 від 02.08.2017 на суму 84480,00 грн, № 208/05 від 02.08.2017 на суму 82680,00 грн, № 208/06 від 02.08.2017 на суму 71280,00 грн, № 308/010 від 03.08.2017 на суму 69840,00 грн, № 308/011 від 03.08.2017 на суму 68640,00 грн, № 308/012 від 03.08.2017 на суму 68640,00 грн, № 408/012 від 04.08.2017 на суму 68640,00 грн, № 408/013 від 04.08.2017 на суму 68640,00 грн, № 408/014 від 04.08.2017 на суму 68640,00 грн, № 708/08 від 07.08.2017 на суму 68640,00 грн, № 708/09 від 07.08.2017 на суму 68640,00 грн, № 708/010 від 07.08.2017 на суму 6240,00 грн, № 708/011 від 07.08.2017 на суму 100800,00 грн, № 808/03 від 08.08.2017 на суму110880,00 грн, № 808/04 від 08.08.2017 на суму 110880,00 грн, № 808/05 від 08.08.2017 на суму 110880,00 грн, № 908/01 від 09.08.2017 на суму 60480,00 грн, № 908/07 від 09.08.2017 на суму 110352,00 грн, № 908/08 від 09.08.2017 на суму 110352,00 грн, № 1008/01 від 10.08.2017 на суму 110352,00 грн, № 1008/02 від 10.08.2017 на суму 110352,00 грн, № 1008/01 від 11.08.2017 на суму 110352,00 грн, № 1108/01 від 11.08.2017 на суму 110352,00 грн, № 1408/01 від 14.08.2017 на суму 110352,00 грн, № 1408/02 від 14.08.2017 на суму 110352,00 грн, № 1408/03 від 14.08.2017 на суму 110352,00 грн, № 1508/01 від 15.08.2017 на суму 110352,00 грн, 1508/02 від 15.08.2017 на суму 110352,00 грн, 1508/03 від 15.08.2017 на суму 110352,00 грн, № 1608/01 від 16.08.2017 на суму 84480,00 грн, № 1608/02 від 16.08.2017 на суму 76680,00 грн, № 1608/03 від 16.08.2017 на суму 712800,00 грн, № 1708/01 від 17.08.2017 на суму 136800,00 грн, № 1708/02 від 17.08.2017 на суму 139920,00 грн, № 1708/03 від 17.08.2017 на суму 120840,00 грн, № 1808/01 від 18.08.2017 на суму 68640,00 грн, № 1808/02 від 18.08.2017 на суму 68640,00 грн, № 1808/03 від 18.08.2017 на суму 68640,00 грн, № 1908/01 від 19.08.2017 на суму 68640,00 грн, № 1908/02 від 19.08.2017 на суму 68640,00 грн, № 1908/03 від 19.08.2017 на суму 68640,00 грн, № 2108/02 від 21.08.2017 на суму 81600,00 грн, № 2108/015 від 21.08.2017 на суму 68640,00 грн, № 2108/016 від 21.08.2017 на суму 92160,00 грн, № 2208/07 від 22.08.2017 на суму 110880,00 грн, № 2208/08 від 22.08.2017 на суму 110880,00 грн, № 2208/09 від 22.08.2017 на суму 110562,00 грн, № 2308/09 від 23.08.2017 на суму 110352,00 грн, № 2308/010 від 23.08.2017 на суму 110352,00 грн, № 2308/011 від 23.08.2017 на суму 110352,00 грн, № 2308/012 від 23.08.2017 на суму 57684,00 грн;

- заявками ПП "Імпресс" на відвантаження товарів: № СТ 1907/08 від 19.07.2017, № СТ 1907/09 від 19.07.2017, № СТ 1907/010 від 19.07.2017, № СТ 1907/011 від 19.07.2017, № СТ 1907/012 від 19.07.2017, № СТ 0108/010 від 01.08.2017, № СТ 0108/011 від 01.08.2017, № СТ 0108/012 від 01.08.2017, № СТ 0208/04 від 02.08.2017, № СТ 0208/05 від 02.08.2017, № СТ 0208/06 від 02.08.2017, № СТ 0308/010 від 03.08.2017, № СТ 0308/011 від 03.08.2017, № СТ 0308/012 від 03.08.2017, № СТ 0408/012 від 04.08.2017, № СТ 0408/013 від 04.08.2017, № СТ 0408/014 від 04.08.2017, № СТ 0708/08 від 07.08.2017, № СТ 0708/09 від 07.08.2017, № СТ 0708/010 від 07.08.2017, № СТ 0708/011 від 07.08.2017, № СТ 0808/03 від 08.08.2017, , № СТ 0808/04 від 08.08.2017, № СТ 0808/05 від 08.08.2017, № СТ 0908/01 від 09.08.2017, , № СТ 0908/07 від 09.08.2017, № СТ 0908/08 від 09.08.2017, № СТ 1008/01 від 10.08.2017, № СТ 1008/07 від 10.08.2017, № СТ 1108/01 від 11.08.2017, № СТ 1108/02 від 11.08.2017, № СТ 1408/01 від 14.08.2017, № СТ 1408/02 від 14.08.2017, № СТ 1408/03 від 14.08.2017, № СТ 1508/01 від 15.08.2017, № СТ 1508/02 від 15.08.2017, № СТ 1508/03 від 15.08.2017, № СТ 1608/01 від 16.08.2017, № СТ 1608/02 від 16.08.2017, № СТ 1608/03 від 16.08.2017, № СТ 1708/01 від 17.08.2017, № СТ 1708/02 від 17.08.2017, № СТ 1708/03 від 17.08.2017, № СТ 1808/01 від 18.08.2017, № СТ 1808/02 від 18.08.2017, № СТ 1808/03 від 18.08.2017, № СТ 1908/01 від 19.08.2017, № СТ 1908/02 від 19.08.2017, № СТ 1908/03 від 19.08.2017, № СТ 2108/014 від 21.08.2017, № СТ 2108/015 від 21.08.2017, № СТ 2108/016 від 21.08.2017, № СТ 2208/07 від 22.08.2017, № СТ 2208/08 від 22.08.2017, № СТ 2208/09 від 22.08.2017, № СТ 2308/09 від 23.08.2017, № СТ 2308/010 від 23.08.2017, № СТ 2308/011 від 23.08.2017, № СТ 2308/012 від 23.08.2017;

- платіжними дорученнями: № 20 від 01.08.2017 на суму 1048440,00 грн, № 26 від 04.08.2017 на суму 493920,00 грн, № 31 від 07.08.2017 на суму 662112,00 грн, № 32 від 09.08.2017 на суму 662112,00 грн, № 35 від 14.08.2017 на суму 1048440,00 грн, № 45 від 18.08.2017 на суму 963462,00 грн.

Крім того, на підтвердження переміщення товару по вказаному договору позивачем надано до суду договір транспортного експедирування № 104 від 01.04.2015 та додаткову угоду № 1 до вказаного договору.

Судом встановлено, що 01 квітня 2015 року між ПП "Імпресс" (клієнт) та ТОВ "Квінта Логістик" (експедитор) укладено договір транспортного експедирування № 104, відповідно до умов якого, експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта виконати та (або) організувати виконання комплексу транспортно-експедиторських (допоміжних, супутніх послуг) щодо обслуговування вантажів клієнта (зокрема, мінеральної стровини) в порядку та на умовах, визначеним цим договором.

Відповідно до п. 1.4 вказаного договору, з метою організації кожної конкретної операції з партією вантажу (приймання, відправка, перевезення, тощо) клієнт направляє експедитору письмову заявку будь-яким способом, в тому числі, засобами факсимільного зв'язку, електронної пошти.

31 грудня 2016 року між тими ж самими сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору транспортного експедирування № 104, згідно умов якої, сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору транспортного експедирування № 104 від 01.05.2015 до 31 грудня 2018 року, а в частині взаєморозрохунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи саме на підставі вказаного договору транспортного експедирування позивачем зроблено вище зазначені заявки на відвантаження товарів по договору поставки № 1907/01 від 19.07.2017.

Суд критично ставиться до посилань податкового органу в акті перевірки № 1321/20-40-14-12-11/32675151 від 10.04.2018 на узагальнену податкову інформацію № 952/20-40-14-05-08 від 08.12.2017 щодо ТОВ "Фінкомплюс ЛТД", відповідно до якої, контролюючим органом зроблено висновок про те, що наявних трудових ресурсів недостатньо для здійснення задекларованих операцій, як на підставу нереальності здійснення господарських операцій між ПП "Імпресс" та даним підприємством, оскільки контрагенти позивача не позбавлені права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

Щодо посилань представника відповідача на кримінальне провадження № 32017220000000194 за ч. 1 ст. 205 КК України, яким встановлено фактичні дані, що свідчать про наявність ознак фіктивності ТОВ "Фінкомплюс ЛТД", суд зазначає наступне.

Належними та допустимими в розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів щодо винесення обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окремо, суд вважає за необхідне вказати на те, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Така ж правова позиція зазначена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі № К/800/36098/13 та від 29.01.2014 № К/9991/81114/11.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За правилами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зазначає, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження взаємовідносин із ТОВ "Фінкомплюс ЛТД", за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, контролюючим органом не доведено.

Аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд вважає, що документи, надані позивачем, мають всі обов'язкові реквізити, зокрема, дату, місце складення документу, результат проведених робіт, підписи повноважних осіб, підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та взаємовідносин із ТОВ "Фінкомплюс ЛТД".

За викладених обставин, суд вважає, що спірні господарські операції позивача були пов'язані з господарською діяльністю позивача, спричиняючи зміни в структурі його активів, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтоване та правомірне формування позивачем даних податкового обліку по господарським взаємовідносинам з взаємовідносин із ТОВ "Фінкомплюс ЛТД".

Відповідно до стаття 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, під час судового розгляду справи відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності викладених в акті перевірки № 1321/20-40-14-12-11/32675151 від 10.04.2018, а відтак і законності винесеного податкового повідомлення-рішення № 00000551412 від 24.04.2018.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги приватного підприємства "Імпресс" є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного підприємства "Імпресс" (місцезнаходження - в'їзд ФесенківськийАДРЕСА_1, м. Харків, 61068, ідентифікаційний код - 32675151) до Головного управління ДФС у Харківській області (місцезнаходження - вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код - 39599198) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області № 00000551412 від 24.04.2018, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 903941 (дев'ятсот три тисячі дев'ятсот сорок одна) грн 00 коп. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 225985 (двісті двадцять п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн 25 коп.

Стягнути на користь приватного підприємства "Імпресс" (ідентифікаційний код - 32675151) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (ідентифікаційний код - 39599198) судовий збір у розмірі 16949 (шістнадцять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 11 жовтня 2018 року.

Суддя А.С. Мороко